Рішення № 77429883, 18.10.2018, Горностаївський районний суд Херсонської області

РІШЕННЯ

іменем України

18 жовтня 2018 року Справа № 655/590/18

Горностаївський районний суд Херсонської області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря Бортнюк Л.М.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні в залі суду смт.Горностаївка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що з 1992 року на праві приватної власності їй належить квартира АДРЕСА_1. 26 вересня 1992 року за згодою позивача у квартирі була зареєстрована відповідач ОСОБА_2, яка з 17 серпня 1985 року по 16 листопада 2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з сином позивача. В 2004 році відповідач ОСОБА_2, не знявшись з реєстрації у житловій квартирі позивача, виселилась з неї та переїхала на інше постійне місце проживання в смт.Горностаївка Херсонської області. Реєстрація відповідача у вказаній житловій квартирі порушує права позивача як власника нерухомого майна, оскільки остання не має можливості вільно користуватись та розпоряджатись своєю власністю. На підставі викладеного, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 21 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

В підготовчому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов.

В підготовчому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнала позов, зазначивши про це в окремій письмовій заяві.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В підготовче засідання відповідач подала окрему процесуальну заяву про визнання позову. Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи викладене суд вважає можливим ухвалити рішення в даній цивільній справі за результатами підготовчого провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

З 1992 року позивачеві ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Право власності позивача підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 липня 2015 року № 40049834.

26 вересня 1992 року за згодою власника - позивача ОСОБА_1 у вказаній житловій квартирі була зареєстрована відповідач ОСОБА_2, яка з 17 серпня 1985 року по 16 листопада 2004 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з сином позивача ОСОБА_3

В 2004 року відповідач ОСОБА_2, не знявшись з реєстрації у житловій квартирі позивача, виселилась з неї та переїхала на інше постійне місце проживання в смт.Горностаївка Херсонської області.

Реєстрація особи у жилому приміщенні передбачає ряд прав такої особи, зокрема, право на користування житлом. Оскільки відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї власника квартири ОСОБА_1, тому право відповідача на користування спірним житлом пов'язано з його наймом.

Права власника житлового будинку (квартири) визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України.

Згідно ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. Визначальним для захисту права на підставі вказаних норм закону є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Водночас відповідно до ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Виходячи з того, що Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України).

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_2, яка не є членом сім'ї позивача ОСОБА_1, не проживає за місцем реєстрації та створює останній перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном, тому вказане порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування вказаним жилим приміщенням.

На підставі викладеного, суд вважає можливим визнати відповідача ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням АДРЕСА_1.

Згідно ст.141 ЦПК України суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.16, 319, 321, 379, 383, 391 ЦК України, ст.ст.150, 156, 191 ЖК України, ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, ст.ст.4 - 13, 81, 141, 259, 200, 206, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку смт.Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, проживаючу АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп. (Сімсот чотири гривні 80 копійок) (отримувач коштів - ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ отримувача - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - 31211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Рішення суду може бути оскаржене (з врахуванням положень п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Горностаївський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 жовтня 2018 року.

Суддя Посунько Г.А.