Ухвала суду № 77426152, 23.10.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15326/18

провадження № 1-кп/753/1655/18

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

"23" жовтня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Коляденко П.Л.,

при секретарі Костюченко К.О.,

за участю прокурора Гунька О.Б., Сергєєвої Т.В.,

обвинуваченої ОСОБА_2,

провівши в залі суду в м. Києві підготовче судове засідання кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017000000004871 з обвинувальним актом відносно ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшло вказане кримінальне провадження з обвинувальним актом та додатками до нього.

Прокурори, думку яких підтримала обвинувачена, просили призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

У відповідності з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Так, на підставі п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прокурор має право викладати фактичні обставини справи, які він вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Разом з тим саме на стадії підготовчого судового засідання суд зобов'язаний перевірити відповідність викладеного прокурором вимогам кримінального процесуального кодексу України, як про це і зазначено у п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України для вирішення питання щодо можливості призначення провадження до судового розгляду, в тому числі щодо можливості роз'яснення обвинувачення судом у відповідності до вимог ст. 348 КПК України.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. При цьому обвинувальний акт не може містити положень, що суперечать одне одному.

Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, згідно ст. 337 КПК України, проводиться судовий розгляд.

Крім того, ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

З огляду на викладене суд вважає, що положення ст. 291 КПК України визначають структуру обвинувального акту, при цьому вимоги до змістовного наповнення вказаного процесуального документа, містяться в інших нормах кримінального процесуального закону.

Таким чином, на думку суду, обвинувальний акт має відповідати вимогам кримінального процесуального закону не тільки структурно, але й змістовно.

Крім того суд вважає, що питання дотримання прокурором вимог ст. 291 КПК України щодо форми та змісту обвинувального акта досліджується судом саме у підготовчому судовому засіданні.

При цьому суд враховує те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є негайна і детальна проінформованість обвинуваченого про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Суд має схилятись до вибору на користь «змістовного», а не «формального» поняття звинувачення в тексті ст. 6 п. 1 Конвенції. Суд покликаний бачити, що приховано за зовнішньою стороною справи і досліджувати реалії процедури, що розглядається (справа «Девеер проти Бельгії»).

Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту (справа «Маттоціа проти Італії»).

Надання повної та детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду та має розглядатись у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого п. «b» ч. 3 ст. 6 Конвенції ( рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», а також «Даллас проти Угорщини»)

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті п. «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії»).

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який фактично є основою для захисту обвинуваченого в суді. При цьому, у разі визнання особи винуватою, мотивувальна частина вироку має містити відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, зокрема, формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням, зокрема, всіх обставин вчинення кримінального правопорушення.

Перевіривши обвинувальний акт на відповідність вимог чинного законодавства, суд, не вдаючись до оцінки змісту фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, правильності кваліфікації дій обвинуваченої та доведеності чи недоведеності винності ОСОБА_2 у вчиненні інкриміновано їй злочину, приходить до висновку про те, що прокурором при складанні обвинувального акту та його затвердженні, всупереч вимог КПК України та практики Європейського суду з прав людини, встановлені фактичні обставини справи, формулювання обвинувачення містять недоліки та істотні протиріччя, в тому числі і при правовій кваліфікації дій обвинуваченої.

1. Так, при викладенні обставин справи та формулюванні обвинувачення вказано, що ОСОБА_2, діючи як співвиконавець злочину - фіктивного підприємництва, вчинила дії, направленні на придбання ПрАТ «Енергетичний Холдинг» (а. об. акту 2, 5).

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» - дії осіб, на ім'я яких за їхньою згодою зареєстровано суб'єкт підприємництва з метою, зазначеною в ст. 205 КК , мають кваліфікуватись як пособництво фіктивному підприємництву, а в разі, коли їх діями здійснено легалізацію (державну реєстрацію) суб'єкта підприємництва (підписання та нотаріальне посвідчення установчих документів, призначення на посаду керівника підприємства тощо), - як виконавство цього злочину.

При цьому, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, та її дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 205 КК України.

Таким чином прокурор при викладенні фактичних обставин справи, формулюванні обвинувачення та правовій кваліфікації дій обвинуваченої допустив суттєві протиріччя, оскільки фактична обставина причетності до вчинення кримінального правопорушення третіх осіб не знайшла будь-якого відображення при кваліфікації дій ОСОБА_2

2. Крім того, при викладенні фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення вказано, що ОСОБА 1 повідомила ОСОБА_2, що для отримання щомісячної винагороди остання має підписати документи для перереєстрації її головою правління ПрАТ «Енергетичний Холдинг», але і їй не потрібно буде вникати у господарську діяльність товариства, а необхідно лише ставити підписи на документах, що надаватимуться.

При цьому прокурор в подальшому стверджує, що ОСОБА_2, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарське діяльність підприємства і керувати ним, не маючи засобів для ведення такої господарської діяльності, усвідомлювала, що підприємство набувається для прикриття незаконної діяльності інших юридичних і фізичних осіб та допускала, що в результаті діяльності цього фіктивного підприємства може бути заподіяна шкода державним або іншим інтересам.

Разом з тим жодних відомостей про повідомлення будь-ким обвинуваченій про те, що набуття підприємства необхідно для прикриття незаконної діяльності, обвинувальний акт не містить.

3. Також, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона фактично внесла неправдиві відомості у документи, які були подані для внесення змін щодо керівника юридичної особи. Проте, при викладенні змісту інкримінованого діяння у вказаній частині прокурор не звернув увагу на те, що такі обставини не охоплюються об'єктивною стороною злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, та за наявності до цього підстав можуть мати ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205-1 КК України.

Таким чином прокурор при викладенні вказаної частини фактичних обставин злочину та формулюванні обвинувачення не надав правову кваліфікацію таким діям ОСОБА_2

4. Вказуючи про зустріч обвинуваченої з ОСОБОЮ 1 в нотаріальній конторі в м. Києві (а. об. акту 3, 5) прокурором не зазначено адресу розташування такої контори або відомості про те, що встановити таку адресу органу досудового розслідування не вдалось, хоча встановлення місця вчинення кримінального правопорушення входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що наведений у обвинувальному акті виклад фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація вчинення обвинуваченою злочину, містить протиріччя, що унеможливлює сприйняття стороною захисту обсягу та змісту висунутого обвинувачення та обрання належної правової позиції та здійснення адекватного та ефективного захисту в цілому.

Крім того, такі протиріччя, на думку суду, позбавляють суд можливості виконати обов'язок щодо роз'яснення обвинуваченій суті обвинувачення у відповідності до вимог ст. 348 КПК України.

Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; а також виключає можливість визначення судом меж пред'явленого обвинувачення та роз'яснення обвинуваченим суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.

З огляду на викладене суд вважає, що вказані недоліки обвинувального акту перешкоджають призначенню судового розгляду з можливістю ухвалення в подальшому законного вироку будь-якого виду.

При цьому, суд приймає до уваги вимоги положень ст. 22 КПК України, відповідно до яких функцією суду є лише розгляд справи, під час якого він лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, і недопустимим є покладення на суд функцій, які властиві органам досудового розслідування та державного обвинувачення.

Також, відповідно до ст. 337 КПК України, суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред'явленого, а також, не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну. Недодержання судом зазначених вимог кримінально-процесуального закону, є порушенням права на захист.

Разом з тим, зміна правової кваліфікації та / або обсягу обвинувачення прокурором відповіднодо положень ст. 338 КПК України можлива виключно в разі встановлення під час судового розгляду саме нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, і така зміна неприпустима в разі допущених при обвинуваченні особи суперечностей чи неповноти, а тим більше описок.

Також, кримінально-процесуальний закон не містить положення про обов'язок суду чекати, коли прокурор скористається своїм правом на зміну обвинувачення в суді, а також і права суду пропонувати або примушувати прокурора змінити обвинувачення.

Приймаючи до уваги те, що невідповідність обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону виявлена саме на стадії підготовчого судового засідання, при цьому для усунення зазначених в ухвалі недоліків проведення процесуальних дій не вимагається, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених порушень шляхом складання обвинувального акту з належним викладенням фактичних обставин справи та обвинувачення.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017000000004871, відносно ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя