Ухвала суду № 77424802, 22.10.2018, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа№ 693/1146/18

1-кс/693/297/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про обрання міри запобіжного заходу у вигляді

тримання під вартою

22.10.2018 року м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - слідчого судді Шимчика Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Середюк О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жашків винесене у кримінальному провадженні №12018250130000493 від 20.10.2018р. т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 і погоджене з прокурором Жашківського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_2 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого водієм у ФОП Вознюк, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - Скрипник О.Є.,

т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП УВП ГУНП

в Черкаській області - ОСОБА_1,

захисник – адвокат - ОСОБА_4,

підозрюваний - ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3.

Клопотання обґрунтовано тим, що 20 жовтня 2018 року близько 16 год. 05 хв. на 159 км автодороги Київ-Одеса водій вантажного автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, рухаючись в напрямку м. Київ, був не уважний та не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення із стоячим автомобілем Мерседес Спринтер, д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, який знаходився біля правого узбіччя дороги по напрямку руху. В результаті ДТП водій ОСОБА_5, а також малолітні пасажири автомобіля Мерседес ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, отримали тілесні ушкодження та їх було госпіталізовано до лікарні. Внаслідок отриманих травм пасажирка ОСОБА_6 померла в приміщенні Жашківської ЦРЛ.

По даному факту розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018250130000493 від 20.10.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Установлено, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є порушення ОСОБА_3 п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, та п. 12.3. Правил дорожнього руху України, згідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.

Вказані обставини підтверджуються слідовою інформацією, пошкодженнями на транспортних засобах, а також остаточним положенням транспортних засобів після зіткнення.

21.10.2018р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

Після даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 надав письмові пояснення, відповідно до яких 20.10.2018 близько 16 год. він проїхав повз с. Бузівка Жашківського району та рухався у правій смузі по заокругленій дорозі у напрямку м. Київ. Він побачив припаркований з правого боку автомобіль Мерседес Спринтер, що стояв біля відбійника. Даний автомобіль він побачив на відстані близько 30-40 метрів та одразу розпочав натискати на гальма і вивертати кермо вліво. Так як відстань була невелика, то він здійснив зіткнення правою стороною свого автомобіля із задньою частиною припаркованого автомобіля. Після зіткнення він відразу вийшов із кабіни та почав надавати допомогу пасажирам.

Будучи допитаний у якості підозрюваного ОСОБА_3 по даному факту від дачі будь-яких показань згідно ст. 63 Конституції України відмовився. Проте не зважаючи на відмову від надання показань, його причетність до скоєння даного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується доказами:

- даними протоколу огляду місця події від 20.10.2018 року, в ході якого зафіксовано слідову інформацію на місці події, сліди гальмування, подряпини залишені на поверхні дороги частинами автомобілів після їхнього зіткнення;

- додатком до протоколу огляду місця події – схемою дорожньо-транспортної пригоди;

- протоколом огляду транспортного засобу, в ході якого зафіксовано пошкодження задньої частини автомобіля Мерседес Спринтер, д.н.з. НОМЕР_3, а також наявність розміщених на автомобілі розпізнавальних знаків 30.3.в) «Діти»;

- протоколом огляду транспортного засобу, в ході якого зафіксовано пошкодження передньої частини автомобіля НОМЕР_1;

- рапортом т.в.о. старшого слідчого СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 від 20.10.2018р.;

- показаннями свідка ОСОБА_9 від 20.10.2018р., який рухався позаду автомобіля ОСОБА_3

Таким чином, з моменту повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке є злочином, що відноситься до категорії тяжких, останній набув статусу підозрюваного та на нього покладено ряд обов’язків, передбачених ст. 42 КПК України.

В ході подальшого досудового розслідування виникла необхідність у забезпеченні виконання підозрюваним ОСОБА_3 його обов’язків в якості підозрюваного, у зв’язку з цим, згідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, з даною метою застосовуються запобіжні заходи.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені в ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки санкція статті, за якою ОСОБА_3 було пред’явлено підозру, передбачає позбавлення волі до 8 років і він розуміє, що в разі доведення вини в судовому порядку, йому буде призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, що є вагомою причиною для останнього ухилятись від кримінальної відповідальності, бо він працює водієм та має водійський стаж близько 10 років;

- незаконно впливати на свідків, потерпілих чи експерта у цьому ж кримінальному провадження, так як останньому із матеріалів кримінального провадженні відомо їх анкетні дані, у зв’язку з чим для ухилення від кримінальної відповідальності він може впливати на них шляхом вмовлянь, погроз, примусу щоб останні змінили свої свідчення на його користь або взагалі відмовились від пред’явлення будь-яких обвинувачень останньому. Таким чином він матиме можливість уникнення або пом’якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом вмовлянь, переконань чи підкупу залучити своїх знайомих або будь-яких інших осіб в якості свідків, які можуть надати слідчому, прокурору та суду неправдиві показання їх вводити в оману.

Враховуючи викладене, встановлені обставини кримінального провадження, а також тяжкість наслідків, спричинених даним злочином, особу підозрюваного, свідчать про недостатність застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов’язання, оскільки такий запобіжний захід не забезпечить гарантій його належної процесуальної поведінки. Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до органу досудового розслідування не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного. Домашній арешт також, на думку слідства, не може бути застосований до підозрюваного, оскільки останній має постійне місце проживання в іншій області на досить далекій відстані від органу досудового розслідування та суду, що може суттєво перешкоджати його участі у кримінальному провадженні та проведенню ряду слідчих та процесуальних дій. Також підозрюваний працюючи водієм, має роз’їзний характер роботи, що обґрунтовано підсилює ризик того, що він буде переховуватись від слідства та суду.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, може уникати від кримінального провадження та покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тому обрання відносно нього будь – якого іншого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки, а без його участі закінчити досудове розслідування у встановлені строки буде не можливо.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. В даному випадку вчинення кримінального правопорушення та настання тяжких наслідків у вигляді загибелі малолітньої дитини, травмування інших дітей та водія автобусу внаслідок грубого нехтування правилами безпеки дорожнього руху та неуважності водія ОСОБА_3, набули значного суспільного резонансу як на території Черкаської області, так і по всій Україні, а також розголосу в засобах масової інформації, у зв’язку з цим суттєво збільшується необхідність ізоляції підозрюваного ОСОБА_3 на час кримінального провадження для забезпечення його швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, а також безпеки його учасників.

У судовому засіданні т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 та прокурор Жашківського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_2 клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_4 заперечував проти обрання його підзахисному міри запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою без права внесення застави, оскільки вважає, що ризики зазначені у клопотанні не доведені. ОСОБА_3 вчинив неумисний злочин, має постійне місце проживання, має на утриманні батьків пенсійного віку, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався. Вважає, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід не пов’язаний з ізоляцією від суспільства, наприклад, домашній арешт.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 підтримав позицію адвоката ОСОБА_4

Заслухавши доводи т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1, думку прокурора Жашківського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_2, пояснення адвоката ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_3, вивчивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання про обрання стосовно ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без застосування застави є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, суд разом з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 року, п.48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об’єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_3 суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховує також тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке відноситься до категорії тяжких і за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, тобто є підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також ухилятися від органу досудового розслідування і суду, що свідчить про те, що інші більш м’які запобіжні заходи можуть бути недостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених даним Кодексом.

Разом з тим, згідно п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення загинула людина (малолітня дитина), при цьому у кримінальному провадженні є ще щонайменше двоє потерпілих, в тому числі – малолітня дитина, які отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості і на даний час перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров’я, а тому, враховуючи це, а також, що вчинене діяння набуло значного суспільного резонансу та розголосу в національних засобах масової інформації, у зв’язку з чим суттєво збільшується необхідність ізоляції підозрюваного ОСОБА_3 на час кримінального провадження для забезпечення його швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, а також безпеки його учасників, в тому числі і самого підозрюваного, суд вважає за необхідне не визначити розмір застави у даному конкретному випадку.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.107, ст.ст. 177, 182-184, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання т.в.о. начальника СВ Жашківського ВП Уманського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесят днів.

Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3 рахувати з 22 год. 16 хв. 20 жовтня 2018 року до 22 год. 16 хв. 18 грудня 2018 року.

Виконання ухвали доручити Жашківському ВП УВП ГУНП в Черкаській області.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області протягом 05 днів з дня оголошення ухвали.

Повний текст ухвали проголошено 26 жовтня 2018 року о 14 год 00 хв.

Слідчий суддя: Роман Васильович Шимчик