Рішення № 77420950, 26.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2018 р. Справа№0540/8697/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Бахмутсько - Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про: визнання дії Бахмутсько - Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1, зобов’язання Бахмутсько - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу роботу ОСОБА_1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 періоди роботи: з 13.09.1982 року по 04.01.1983 року – курси шоферів Зимогор’ївської школи ДОСААФ, зобов’язання Бахмутсько - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту а частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з дня звернення – 29.01.2018 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Бахмутсько - Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії Бахмутсько - Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1, зобов’язання Бахмутсько - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу роботу ОСОБА_1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 періоди роботи: з 13.09.1982 року по 04.01.1983 року – курси шоферів Зимогор’ївської школи ДОСААФ, зобов’язання Бахмутсько - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту а частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з дня звернення – 29.01.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 29.01.2018 року звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Позивач зазначає, що рішенням № 25 від 25.04.2018 року відповідач відмовив позивачу в призначенні пільгової пенсії, зазначивши, що згідно документів та отриманих даних з реєстру страховий стаж ОСОБА_1 складає 21 рік 03 місяців 25 днів, пільговий стаж складає 7 років 7 місяців 19 днів. Позивач зазначає, що згідно рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу до страхового стажу не зараховано курси шоферів Зимогор’ївської школи ДОСААФ з 13.09.1982 року по 04.01.1983 року. Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу курси шоферів Зимогор’ївської школи ДОСААФ з 13.09.1982 року по 04.01.1983 року, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства основним документом, що підтверджує страховий стаж є трудова книжка. Позивач зазначає, що його трудова книжка містить всі необхідні записи про його стаж роботи з шкідливими умова, а отже вимогати від нього додаткові документів відповідач не мав підстав.

Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 17 жовтня 2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з’явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії ЕН № 638769, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 32-35).

Судом встановлено, що 29.01.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Бахмутсько - Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

До заяви позивачем були надані наступні документи: трудова книжка від 28.06.1982 року серії БТ-І № 6288198; копія військового квитка НУ № 9038014 від 11.05.1983 року про період проходження строкової військової служби з 11.05.1983 року по 05.06.1985 року; довідка про пільговий характер роботи № 55 від 31.03.2015 року, видана ДП «Луганськвугілля» за період роботи на шахті «Пролетарська» з 11.07.1985 року по 05.07.1992 року та з 29.07.1992 року по 14.04.1994 року у підземного гірноробітника; довідка про підземні списки в шахту № 57 від 31.03.2015 року; копія наказу про атестацію робочих місць № 255 від 15.05.1995 року; довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 59, 60 від 31.03.2015 року; договір № 01705319100007 від 29.12.2017 року про одноразову сплату у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

25 квітня 2018 року року Бахмутсько - Лиманським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення № 24 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 17-18).

Зі змісту рішення вбачається, що згідно наданих документів та отриманих даних із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування страховий стаж ОСОБА_1 склав 21 рік 03 місяця 25 днів, пільговий стаж роботи за списком № 1 склав 7 років 07 місяців 19 днів.

До страхового стажу для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 не враховано: курси водія з 19.03.1982 року по 04.01.1983 року, свідоцтво або довідку про підтвердження період навчання, тобто не період навчання в учбовому закладі відповідно до вимог п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу …, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року.

Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах з 29 січня 2018 року згідно пункту а статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв’язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, передбаченого чинним законодавством.

З метою набуття необхідного страхового стажу згідно статті 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» гр. ОСОБА_1 має право укладати договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин право на пенсію за віком гр. ОСОБА_1 буде мати за досягненням 60-річного пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме з 28 грудня 2024 року за наявності страхового стажу не менше 35 років або за умови набуття 21 року 6 місяців (у разі звернення з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року) або за наявності страхового стажу 22 років (у разі звернення з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2018 року).

Не погодившись з прийнятим Бахмутсько - Лиманським об’єднаним управлінням пенсійного фонду України Донецької області рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту – Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 – IV (далі по тексту – Закон № 1058), Постановою Кабінетом Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі по тексту – Порядок № 637).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Частино 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Згідно копії трудової книжки серії БТ-І № 6288197 ОСОБА_1 вбачається, що останній 29.07.1982 року прийнятий на роботу до Радгоспу «Знамя» на посаду скотника відділення № 1; 13.09.1982 року направлений на курси шофера Зимогор’ївської школи ДОСААФ; 05.01.1983 року після закінчення курсів шофера переведений в гараж шофером ЗИЛ; 04.05.1983 року звільнений у зв’язку з призовом на військову службу (а.с. 27-30).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що трудова книжка містить інформацію, яка підтверджує, що позивач у період з 13.09.1982 року по 04.01.1983 року проходив курси шофера Зимогор’ївської ДОСААФ.

Стосовно посилання відповідача на п. 8 Порядку № 637, у якому зазначено, що навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання, суд зазначає, що вказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що трудова книжка містить інформацію, яка підтверджує, що позивач у період з 13.09.1982 року по 04.01.1983 року проходив курси шофера Зимогор’ївської школи ДОСААФ.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до архівної довідки Адміністрації Славяносербського району від 11.04.2018 року № 01.1.09-2/220 вбачається, що ОСОБА_1 у період з серпня 1982 року по травень 1983 року нараховувалась заробітна плата. Отже суд може зробити висновок про те, що з заробітної плати відраховувались страхові внески. Крім того, зазначена довідка містить інформацію про те, що у відомостях про нарахування заробітної плати з вересня по грудень 1982 року зазначено «курси шофера» (а.с. 35).

Відповідно до архівної довідки Славяносербского району від 11.04.2018 року № 01.1.09-2/29 вбачається, що ОСОБА_1 наказом № 236-к № 2 від 10.09.1982 року по радгоспу «Знамя» направлений на навчання на курси шоферів при Зимогор’ївській школі ДОСААФ (а.с. 53).

Суд звертає увагу, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

Отже, державні органи повинні приймати документи, видані окупаційною владою, у тих випадках, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеженняправ громадян.

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне прийняти до уваги архівної довідки Адміністрації Славяносербського району від 11.04.2018 року № 01.1.09-2/220 та № 01.1.09-2/219.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивачем не правомірно не зараховано до страхового стажу період проходження ОСОБА_1 курсів шоферів Зимогор’ївської школи ДОСААФ з 13.09.1982 року по 04.01.1983 року, а відповідне рішення № 24 від 25.04.2018 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача зобов’язання Бахмутське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту а частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з дня звернення – 29.01.2018 року, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, правовідносини щодо призначення пенсії відносяться до виключної компетенції виконавців, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження, з урахуванням

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29 січня 2018 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб’єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення № 24 Бахмутсько – Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 25.04.2018 року, зобов’язати Бахмутсьо - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу роботу ОСОБА_1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 періоди роботи: з 13.09.1982 року по 04.01.1983 року – курси шоферів Зимогор’ївської школи ДОСААФ, зобов’язати Бахмутсько - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29 січня 2018 року.

З огляду на вищевикладене суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, суд приходить до судовий збір у розмірі 352,40 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дії Бахмутсько - Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1, зобов’язання Бахмутсько - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу роботу ОСОБА_1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 періоди роботи: з 13.09.1982 року по 04.01.1983 року – курси шоферів Зимогор’ївської школи ДОСАФ, зобов’язання Бахмутсько - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту а частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з дня звернення – 29.01.2018 року – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення № 24 Бахмутсько – Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 25.04.2018 року.

Зобов’язати Бахмутсько - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу роботу ОСОБА_1, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 періоди роботи: з 13.09.1982 року по 04.01.1983 року – курси шоферів Зимогор’ївської школи ДОСААФ.

Зобов’язати Бахмутсько - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29 січня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутсько - Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 352 (триста п’ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська В.В.