Рішення № 77420816, 11.10.2018, Нижньосірогозький районний суд Херсонської області

Справа № 659/317/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2018 року Нижньосірогозький районний суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Цесельської О.С., за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши під час судового розгляду цивільну справу за позовом акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ "Приват банк", який в подальшому реорганізовано в АТ "Приват банк", звернувся до Нижньосірогозького районного суду Херсонської області з зазначеним позовом з вимогою стягнути з відповідача 36904 гривень 36 копійок заборгованості за кредитним договором від 24.10.2012 року, б/н. Вказана заборгованість виникла у зв"язку з порушеннями зобов"язань за кредитним договором відповідача та складається з наступного - 518 гривень 86 копійок заборгованості за кредитом, 29851 гривень 96 копійок заборгованості по процентам за користування кредитом, 4300 гривень заборгованість за пенею та комісією, та штрафів - 500 гривень (фіксована частина), 1733 гривень 54 копійки (процентна складова). Зазначену заборгованість відповідач не сплатив у добровільному порядку, тому позивач змушений звернутися до суду.

В судове засідання представник позивача не з"явився, надавши заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечив, надавши відзив на позов (а.с. 60), вказавши на необхідність застосування вимог щодо строку позовної давності, вказавши що останній платіж за укладеним кредитним договором здійснив 14.07.2014 року.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, вказавши на безпідставність зазначення відповідачем на необхідність застосування позовної давності, оскільки термін дії кредитної картки відповідача - до останнього дня червня 2016 року, тому позов подано в межах строку позовної давності.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

24.10.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 3600 гривень на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Із наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач порушив умови договору, не сплачував нараховані банком відсотки, не погашав взяту суму кредитного ліміту, унаслідок чого станом на 28.02.2018 року виникла заборгованість у розмірі 36904 гривні 36 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 518 гривень 86 копійок; заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 29851 гривень 96 копійок; штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн; штрафу (процентна складова) у розмірі 1733 гривні 54 копійки.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

14 травня 2018 року відповідач подав відзив на позов, в якому заявив про застосування позовної давності, під час судового розгляду таку заяву підтримав.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність щодо неустойки (пені та штрафу).

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесеннячергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Оскільки відповідач з 14 липня 2014 року року припинив виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом, то з цього часу банк мав можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо повернення кредиту, проте до суду звернувся лише 03 квітня 2018 року, тобто межі трирічного строку позовної давності визначаються з 03 квітня 2015 року до 03 квітня 2018 року.

Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 30 червня 2016 року позивач не міг нараховувати такі проценти.

Враховуючи викладене, є підстави для часткового задоволення позову - стягнення заборгованості за тілом кредиту - в сумі 518 гривень 86 копійок, оскільки така вимога заявлена в межах строку позовної давності та стягнення процентів за користування кредитом в межах строку позовної давності до закінчення строку кредитування (строку дії кредитної картки) - з квітня 2015 року по червень 2016 року.

Відповідач не оспорював правильності розрахунку заборгованості, наданого позивачем, та відповідно такого розрахунку з квітня 2015 року по червень 2016 року становить 4807 гривень 97 копійок, оскільки станом на 30.06.2016 року загальна сума несплачених процентів на поточну заборгованість та на прострочену заборгованість становила 5369 гривень 84 копійки, а до 1 квітня 2016 року - часу, з якого суд застосовує позовну давність позивачем було нараховано 561 гривня 87 копійок такої заборгованості, таким чином сума процентів, які необхідно стягнути: 5369 гривень 84 копійки - 561 грн.87 коп. = 4807 гривень 97 копійок.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають в зв"язку зі спливом позовної давності.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. З відповідачки на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по оплаті судового збору, виходячи з розміру задоволених позовних вимог, що у відсотковому відношенні становить 14,43 %, тобто 254 гривні 26 копійок.

На підставі ст. 526, 527, 530, 1050,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265,280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 24.10.2012 року в розмірі 5326 гривень 84 копійок, а саме - 518 гривень 86 копійок заборгованості за тілом кредиту та 4807 гривень процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 254 гривень 26 копійки.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

На рішення можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його складення до Херсонського апеляційного суду через Нижньосірогозький районний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку його оскарження, якщо апеляційні скарги не були подані.

Суддя: ОСОБА_4