Рішення № 77420395, 19.10.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 р.м. ХерсонСправа № 666/2244/15-а10 год. 30 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Антонівської селищної ради міста Херсон Херсонської області про скасування запису до трудової книжки, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

В квітні 2015 року ОСОБА_3 (позивач) звернувся до Дніпровського районного суду м. Херсона з позовом до Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області (відповідач), в якому просить: скасувати запис до трудової книжки № 33 від 16 червня 2014 року "вважати записи № 30,31.32 недійсними у зв'язку з рішенням Антонівської селищної ради № 544 від 13.06.2014", стягнути з сільської ради заробітну плату за період з 17.04.14 по 06.08.14 в сумі 14600 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після прийняття рішення Антонівською селищною радою від 25.03.2014 № 521 позивач був призначений на посаду секретаря селищної ради, та приступив до виконання своїх обов'язків як секретаря ради. 13 червня 2014 року Антонівською селищною радою було прийнято рішення № 544, яким скасовані рішення Антонівської селищної ради від 21.02.2014 № 520, 521, доручено посадові особі ОСОБА_4 внести запис до трудової книжки ОСОБА_3

Позивач вважає, що його мали право звільнити з посади секретаря селищної ради лише після 06.08.2014, коли набрала чинності постанова Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.-4.2014 по справі № 666/2657/14-а, якою було скасовано рішення Антонівської селищної ради від 25.03.2014 № 521. 27 січня 2015 року Дніпровським районним судом м. Херсона постановою по справі № 666/4361/14-а був задоволений позов ОСОБА_3, визнано протиправними дії Антонівської селищної ради стосовно проведення пленарного засідання від 13.06.2014 та скасовано рішення № 544 від 13.06.2014, рішення набрало законної сили 08.04.2015. Крім того, звільнивши позивача з посади, відповідач не здійснив з ОСОБА_3 повний розрахунок та не виплатив заробітну плату.

Позивачу було нараховано та виплачено відповідачем за період з 25.03.2014 - 16.04.2014 заробітну плату в сумі 2979,05 грн. Невиплаченою залишається заробітна плата за період з 17.04.2014 - 06.08.2014, що становить 14600 грн.

Ухвалою від 20.04.2015 відмовлено у відкритті провадження.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона, справа повернута до розгляду до Дніпровського районного суду.

08.10.2015 судом зупинено провадження у справі, відновлено провадження 04.02.2016.

29.03.2016 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить скасувати запис до трудової книжки № 33 від 16 червня 2014 року, стягнути з селищної ради заробітну плату за період з 01.06.2014 по 06.08.14 в сумі 5481 грн. 36 коп., а також стягнути середній заробіток за весь час затримки за період 07.08.2014 по 29.03.2016 у розмірі 47187,36 грн. (виходячи з середньої заробітної плати 119 грн. 16 коп.)

18.10.2017 позивачем подано зміни та уточнення до позовної заяви, просить замінити відповідача на Виконавчий комітет Антонівської селищної ради, скасувати запис до трудової книжки № 33 від 16 червня 2014 року, стягнути з селищної ради заробітну плату за період з 01.06.2014 по 06.08.14 в сумі 5481 грн. 36 коп., а також стягнути середній заробіток за весь час затримки за період 07.08.2014 по 30.09.2017 у розмірі 90084,96 грн.

Протокольною ухвалою від 18.10.2017 задоволено клопотання позивача про заміну неналежного відповідача на Виконавчий комітет Антонівської селищної ради.

У зв'язку з ліквідацією Дніпровського районного суду м. Херсона та утворенням Херсонського міського суду Херсонської області справа була передана до Херсонського міського суду Херсонської області.

27.03.2018 виконавчим комітетом Антонівської селищної ради наданий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач не надав доказів звернення до виконавчого комітету Антонівської селищної ради з проханням (вимогою) скасувати запис у трудовій книжці, якщо вважав його неправильним, також не звертався позивач із проханням сплатити заробітну плату за період 01.06.2014 - 06.08.2014. Повноваження депутата селищної ради 6 скликання ОСОБА_3 припинились 30.10.2015. Судовими рішеннями підтверджено невідповідність нормам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Конституції України прийнятих рішень № 520 "Про призначення секретаря селищної ради" та № 521 "Про призначення секретаря Антонівської селищної ради", отже, ОСОБА_3 незаконно було призначено на посаду секретаря селищної ради. 27.06.2014 рішенням № 566 було обрано секретарем селищної ради ОСОБА_5, який набув своїх повноважень 15.07.2014, з 15.07.2014 ОСОБА_5 нараховувалась заробітна плата, а селищна рада не може мати двох секретарів одночасно.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.07.2018 вирішено передати матеріали справи № 666/2244/15-а на розгляд до Херсонського окружного адміністративного суду.

10.08.2018 матеріали справи № 666/2244/15-а надійшли до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 14.08.18 справа прийнята до провадження судді Хом'якової В.В. Призначено судове засідання на 17.09.2018 о 09:00.

Справа розглядалась в судових засіданнях 17.09.2018, 19.10.2018.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов, пояснив, що сума заробітної плати 5481 грн. 36 коп. була обчислена за період 01.06.2014 по 06.08.2014, оскільки з отриманої довідки про виплачену заробітну плату (яка є в матеріалах справи на арк. 57) позивач та його представник неправильно визначили період, за який була нарахована та виплачена заробітна плата, вважаючи, що при її складанні був допущений неправильний переклад місяця "травня" на українську мову та було помилково зазначено "червень".

Позивач був присутній в судовому засіданні 17.09.2018, та підтвердив, що за певний період зупинення Дніпровським районним судом рішення селищної ради від 25.03.2014 №№ 521, 522 (з 17.04.14 по 03.06.14) ОСОБА_3 не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата, усього за період роботи секретарем він отримав 2979 грн. 05 коп. зарплати, але за який конкретно період сказати не може. Після отримання трудової книжки із спірним записом він продовжував ходити на роботу, але йому не було надано робоче місце, його кабінет закрили, та не допускали до виконання службових обов'язків. Наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову. Надав суду докази того, що позивачу була виплачена заробітна плата відповідно до табелів обліку робочого часу. Так, за березень 2014 року ОСОБА_3 була виплачена заробітна плата в сумі 556 грн. 05 коп. за 5 робочих днів, оскільки прийнятий на роботу 25.03.2014, за квітень 2014 року виплачена заробітна плата в сумі 1164 грн. 67 коп. за 11 робочих днів з 01 квітня по 15 квітня 2014 року включно, за травень 2014 року зарплата не нараховувалась та не виплачувалась, за червень 2014 року виплачено 1258 грн. 33 коп. за 9 робочих днів з 03.06.2014 по 16.06.2014, за 2 червня 2014 року (один день) не була нарахована та не була виплачена. Просить відмовити в задоволені позову .

Заслухавши сторони та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

Антонівською селищною радою м. Херсона Херсонської області (далі Антонівська селищна рада) були прийняті сесійні рішення від 21 лютого 2014 року №519 "Про оголошення недовіри та дострокового припинення повноважень секретаря Антонівської ради", №520 "Про обрання секретаря селищної ради" .

Відповідно до рішення VI позачергової сесії Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області VI скликання (далі Антонівська селищна рада) від 25.03.2014 № 521 "Про призначення секретаря Антонівської селищної ради" ОСОБА_3 був призначений на посаду секретаря Антонівської селищної ради з 25.03.2014, йому присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, у зв'язку з відсутністю Антонівського селищного голови через припинення повноважень останнього, секретар Антонівської селищної ради ОСОБА_3 тимчасово виконував повноваження Антонівського селищного голови з 24 лютого 2014 року, й до моменту початку повноважень селищного голови. Позивач приступив до виконання своїх обов'язків як секретаря ради 25.03.2014.

Рішенням селищної ради №522 від 25.03.2014 повторно зобов'язано передати діючому секретарю Антонівської селищної ради ОСОБА_3 оригінали протоколів пленарних засідань Антонівської селищної ради, правовстановлюючі документи, гербову печатку Антонівської селищної ради та інші підзвітні документи та матеріальні цінності по акту прийму передачі.

У трудовій книжці ОСОБА_3 здійснені записи №№ 30, 31, 32 від 25.03.2014 про призначення на посаду секретаря селищної ради, про присвоєння 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування та прийняття присяги посадової особи місцевого самоврядування, також вказано на підставі яких рішень сесії селищної ради були вчинені дані записи.

За період роботи 25.03.2014 по 16.06.2014 позивачу нараховували та виплачували заробітну плату, але, на думку позивача, не в повному обсязі.

13 червня 2014 року ІХ сесією Антонівської селищної ради VI скликання було прийнято рішення № 544 "Про скасування деяких рішень Антонівської селищної ради", яким скасовано рішення Антонівської селищної ради від 21.02.2014 № 520 "Про обрання секретаря Антонівської селищної ради VI скликання" та рішення Антонівської селищної ради від 25.03.2014 № 521 "Про призначення секретаря Антонівської селищної ради VI скликання", доручено ОСОБА_4 внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_3

На підставі даного рішення позивачу внесено запис до трудової книжки № 33 від 16.06.2014 наступного змісту: "Вважати записи № 30, 31, 32 недійсними у зв'язку з рішенням Антонівської селищної ради № 544 від 13.06.14". Після даного запису ніяких інших записів не було вчинено.

Рішення селищної ради № 521 від 25.03.2014 "Про призначення секретаря Антонівської селищної ради", яким призначено ОСОБА_3 з 25.03.14, було оскаржено до суду ОСОБА_5, секретарем Антонівської селищної ради. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 16.04.2014 вжиті заходи забезпечення позову та зупинено дію рішень селищної ради № 521, 522 від 25.03.2014. Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову була оскаржена в апеляційному порядку, та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 скасована.

За період дії заходів забезпечення позову з 16.04.2014 по 02.06.14 включно позивачу не була нарахована зарплата та не була виплачена.

Рішенням 12 сесії Антонівської селищної ради VI скликання № 566 від 27.06.2014 обрано секретарем ради ОСОБА_5, який фактично приступив до виконання обов'язків 15.07.14.

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.04.2014 по справі № 666/2657/14-а було скасовано рішення № 521, 522 від 25.03.2014, набрало законної сили дане судове рішення 06.08.2014.

Рішення Антонівської селищної ради № 544 від 13 червня 2014 року було також оскаржено ОСОБА_3 в судовому порядку. Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона по справі № 666/4361/14-а від 27.01.2015 скасовано рішення Антонівської селищної ради № 544 від 13.06.2014, дане судове рішення залишено без змін апеляційним судом. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.09.2015 постанову Дніпровського районного суду міста Херсона від 27.01.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 11.01.16 по справі № 666/4361/14-а скасовано рішення Антонівської селищної ради № 544 від 13.06.2014 (набрало законної сили 22.01.2016).

30.10.2015 року головою Антонівської селищної територіальної виборчої комісії були оголошені підсумки виборів Антонівського селищного голови та депутатів VII скликання. Відповідно до ст. 26 "Про місцеве самоврядування в Україні" був обраний новий секретар селищної ради з числа депутатів VII скликання.

Як стверджує позивач в судовому засіданні 17.09.18 та його представник, ОСОБА_3 працював на посаді секретаря селищної ради з 25.03.2014 до 06.08.2014, а звільнивши його з посади, з ним не було здійснено повного розрахунку та виплати заробітної плати.

Позивач не заперечує здійснення йому оплати періоду роботи з 25.03.2014 - 15.04.2014 р., з 03.06.14 по 16.06.14 в загальній сумі 2979,05 грн. (включно), виходячи з оплати 5 робочих днів за березень 2014 року, 11 робочих днів за квітень 2014 року, 9 робочих днів за червень 2014 року. Невиплаченою залишається заробітна плата за період з 16.04.2014 - по 02.06.14 включно та з 17.06.14 по 06.08.2014. Як вважає позивач, його мали право звільнити тільки після набрання 06.08.2014 законної сили судового рішення - постанови Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.04.2014 по справі № 666/2657/14-а, яким було скасовано рішення селищної ради № 521 від 25.03.2014.

Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до Конституції в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, гарантії їх соціального захисту, здійснення механізму обрання, затвердження і призначення на посади в органи місцевого самоврядування визначаються Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про службу в органах місцевого самоврядування" та "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських селищних, міських голів".

Законом України, від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 50) визначено, що секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови. Секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. Секретар сільської, селищної, міської ради: 1) у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови; 2) скликає сесії ради у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, які передбачається внести на розгляд ради; 3) веде засідання ради та підписує її рішення у випадках, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону; 4) організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та інших законів; 5) забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням, забезпечує оприлюднення рішень ради відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації", забезпечує офіційне оприлюднення рішень ради, які відповідно до закону є регуляторними актами, а також документів, підготовлених у процесі здійснення радою регуляторної діяльності, та інформації про здійснення радою регуляторної діяльності; 6) за дорученням сільського, селищного, міського голови координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій; 7) сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень; 8) організує за дорученням ради відповідно до законодавства здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведенням референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування; 9) забезпечує зберігання у відповідних органах місцевого самоврядування офіційних документів, пов'язаних з місцевим самоврядуванням відповідної територіальної громади, забезпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку; 10) вирішує за дорученням сільського, селищного, міського голови або відповідної ради інші питання, пов'язані з діяльністю ради та її органів. Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради. Повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.

Стаття 42 даного Закону передбачає, що у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради … Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 N 2493-III передбачає, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону N 2493-III). Стаття 3 Закону передбачає, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посаду секретаря сільської, селищної ради шляхом обрання відповідною радою (ст. 10 Закону N 2493-III ).

Стаття 20 Закону N 2493-III передбачає, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. Перевибори сільських, селищних, міських голів, зміна керівників органів місцевого самоврядування не є підставою для припинення служби посадовими особами виконавчих органів рад, їх секретаріатів, крім працівників патронатної служби.

Приписами статті 4 Кодексу законів про працю України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Порядок ведення трудової книжки встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 (далі - Інструкція № 58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно пунктів 2.3- 2.6 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

У трудовій книжці секретаря сільської, селищної ради у розділі "Відомості про роботу" робиться запис про обрання на посаду із зазначенням дати обрання, підстави для внесення запису (рішення сесії ради, його дата і номер) та порядкового номеру запису.

У трудовій книжці ОСОБА_3 здійснені №№ 30, 31, 32 від 25.03.2014 про призначення на посаду секретаря селищної ради, про присвоєння 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування та прийняття присяги посадової особи місцевого самоврядування, також вказано на підставі яких рішень сесії селищної ради були вчинені дані записи.

Судом встановлено, що запис в трудовій книжці ОСОБА_3 за № 33 від 16.06.2014 має наступний зміст: "Вважати записи № 30, 31, 32 недійсними у зв'язку з рішенням Антонівської селищної ради № 544 від 13.06.14", цей запис був внесений на підставі рішення ІХ сесії Антонівської селищної ради VI скликання № 544 від 13.06.2014. Представник селищної ради пояснив, що саме за таким записом позивач був звільнений з посади секретаря селищної ради. При цьому відповідач не заперечує тієї обставини, що позивач певний період працював, йому було присвоєно відповідний ранг, отримував заробітну плату.

П. 2.10 Інструкції передбачено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

У разі закінчення строку повноважень у трудовій книжці секретаря сільської, селищної ради робиться запис: "Звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень ради, п. 1 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", із зазначенням дати звільнення і порядкового номера запису. У разі дострокового припинення повноважень у трудовій книжці робиться запис: "Звільнений у зв'язку з достроковим припиненням повноважень, ч. 5 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", із зазначенням дати та підстави звільнення (рішення сесії ради, його дата і номер), порядкового номера запису.

На підставі викладеного, суд вважає, що запис № 33 не можна вважати як такий, що вчинений з метою зміни або виправлення неправильно або помилково вчинених записів №№ 30-32, оскільки відповідачем не наведено доказів неправильності записів за №№ 30-32 та не обґрунтовано підстави їх виправлення. З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку про те, що запис N 33 від 16.06.2014 у трудовій книжці позивача зроблений відповідачем не у відповідності із вимогами Інструкції № 58, оскільки , якщо вважати даний запис вчиненим на виправлення попередніх записів №№ 30-32, то не вказано підстави такого виправлення, чому попередні записи є недійсними, не вказано дати і номер наказу (розпорядження) голови селищної ради або селищної ради, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. А також не зазначено правильне формулювання прийняття на роботу.

Якщо тлумачити даний запис № 33 як запис про звільнення ОСОБА_3, на що посилається представник відповідача, то взагалі відсутнє будь-яке формулювання про звільнення, про причини звільнення та посилання на відповідний пункт законодавчого акта, на підставі якого він звільнений.

Відтак, цей запис не відповідає вимогам пунктів 2.3 та 2.4 Інструкції № 58.

Згідно частини 3 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

За встановлених обставин, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині позову належить задовольнити частково. Суд враховує, що норми Інструкції № 58 не передбачають скасування будь-якого запису в трудовій книжці, навіть неправильно вчиненого. Тому суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом визнання протиправними дій виконавчого комітету Антонівської селищної ради по внесенню запису N 33 від 16.06.2014 до трудової книжки ОСОБА_3 та зобов'язати відповідача вчинити дії по внесенню до трудової книжки позивача запису про визнання недійсним запису у ній N 33 від 16.06.2014. Суд не має повноважень визначати, який саме запис про звільнення має вчинити відповідач в трудовій книжці ОСОБА_3, оскільки суду не надано будь-якого розпорядження голови селищної ради про звільнення позивача.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 не звертався до виконавчого комітету Антонівської селищної ради з проханням (вимогою) скасувати запис у трудовій книжці, суд вважає необґрунтованими, оскільки законодавством не передбачено обов'язку саме працівника звертатись до роботодавця для виправлення записів в трудовій книжці. Крім того, позивач в судовому засіданні пояснив, що безпосередньо в усній формі неодноразово звертався до голови селищної ради про внесення виправлення до трудової книжки щодо належного запису про звільнення, але отримав відмову. Тому саме відповідач мав проявити ініціативу та вчинити дії по внесенню виправлень в трудову книжку, оскільки його працівник вніс записи до трудової книжки з формулюванням, яке не відповідає вимогам законодавства. Крім того, суд враховує ту обставину, що ніяких розпоряджень по селищній раді відносно ОСОБА_3 не приймалось, тому підстави вносити будь-які записи в трудову книжку у відповідача відсутні.

Щодо вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати, то судом встановлено наступне.

Стаття 21 Закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 N 2493-III передбачає, що посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що позивач отримав заробітну плату за період роботи з 25.03.2014 - 15.04.2014 , з 03.06.14 по 16.06.14 в загальній сумі 2979,05 грн. (включно). З довідки про доходи від 30.11.2015 № 7 (арк. справи 57) та табелів обліку робочого часу вбачається, що позивачу не була нарахована та виплачена заробітна плата за період з 16.04.2014 по 30.04.2014 ( 11 робочих днів), з 01.05.2014 по 31.05.2014 (19 робочих днів), 02.06.2014 (один робочий день), з 17.06.2014 зарплата не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідач пояснює невиплату зарплати за період 16.04.2014 - 02.06.2014 тим, що в цей період діяли заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 16.04.2014.

Разом з тим, даною ухвалою суду були вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень селищної ради № 521, 522 від 25.03.2014, а не був відсторонений позивач від виконання службових обов'язків без зберігання зарплати. Ніяких наказів щодо відсторонення позивача від роботи не видавалось. Доказів того, що ОСОБА_3 не був допущений до роботи в цей період суду не надано.

Вiдсторонення вiд роботи або iншої дiяльностi провадиться власником або уповноваженим ним органом на пiдставi виявленого ним факту через видавання наказу (розпорядження) та вжиття заходiв щодо контролю за його виконанням. Пiд час вiдсторонення вiд роботи трудовий договiр продовжується, але працiвник тимчасово до роботи не допускається. При цьому на перiод усунення вiд роботи за працiвником зберiгається його робоче мiсце. Чинне законодавство містить конкретний вичерпний перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, але при цьому роботодавець має послатись на конкретну норму чинного законодавства, оскільки відсторонення відбувається як зі збереженням заробітної плати, так і без її збереження. Якщо збереження прямо не передбачено законодавчими актами, відсторонення відбувається без її збереження.

Оскільки відповідачем не надано суду ніякого розпорядчого документа про відсторонення ОСОБА_3 від роботи, то суд визнає факт не нарахування та невиплати заробітної плати за період 16.04.2014 - 02.06.2014 (включно) неправомірним.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 24.12.99 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату працi" роз'яснено: якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець iз власної iнiцiативи без законних пiдстав вiдсторонив працiвника вiд роботи iз зупиненням виплати заробiтної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробiтної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Так у відповідності до п. 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100, обчислення середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці, провадяться шляхом множення середнього денного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Між сторонами немає суперечок щодо розміру середньоденної заробітної плати 119 грн. 16 коп.

Таким чином, відповідач має виплатити позивачу 1191 грн. 60 коп. зарплати за 10 робочих днів квітня 2014 року, 2264 грн.04 коп. зарплати за травень 2014 року (19 робочих днів) та зарплату за 2 червня 2014 року (один робочий день) в сумі 119 грн. 16 коп., а усього 3574 грн. 80 коп.

Щодо позовної вимоги про виплату заробітної плати за період 17.06.14 по 06.08.2014 (36 робочих днів), то суд вважає, що підстави для стягнення заробітної плати за цей період відсутні, оскільки позивач не надав суду доказів того, що позивач працював в цей період та продовжував виконувати обов'язки секретаря селищної ради. Так, позивач в судовому засіданні не заперечує, що він був депутатом селищної ради та був присутній на засіданні ІХ сесії Антонівської селищної ради УІ скликання 13.06.2014, на якій було вирішено питання про скасування рішень рад № 520, 521 та зобов'язання ОСОБА_4 внести відповідні записи до його трудової книжки. 27.06.2014 рішенням селищної ради № 566 від 27.06.2014 секретарем селищної ради було обрано ОСОБА_5, рішенням № 567 від 15.07.14 присвоєно ОСОБА_5 10 ранг посадової особи, уповноважено підписувати договори, додаткові угоди, та інші документи він імені та в інтересах селищної ради.

Трудова книжка позивачу була видана, що позивачем не заперечується, отже, про факт звільнення йому було відомо, хоч позивач і вважав таке звільнення незаконним. Вимог щодо визнання неправильним дати звільнення позивач не пред'являє. В позовній заяві не зазначає про несвоєчасну видачу трудової книжки, хоч в судовому засіданні стверджував про те, що трудова книжка була видана несвоєчасно, але не згадав конкретну дату. Представник відповідача заперечує факт несвоєчасної видачі трудової книжки та стверджує, що ОСОБА_3 був обізнаний з тим, що його повноваження секретаря закінчились і він вже не працює з 16.06.2014. Також суд приймає до уваги той факт, що позивач не заперечує тієї обставини, що ніяких документів як секретар селищної ради після 13.06.2014 він не підписував, ніяких дій як секретар не вчиняв, він був позбавлений свого робочого місця, як він стверджує, до роботи його не допускали. Тому твердження позивача, що він як секретар продовжував працювати до 06.08.2014 є необґрунтованими належними доказами.

Суд також враховує, що позивач по суті оскаржує не дату звільнення, а неналежним чином оформлення його звільнення.

У відповідності зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Разом з тим за змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

Затримка виплати повного розрахунку при звільненні позивачем заявлена за період з 07 серпня 2014 року по 30 вересня 2017 року в сумі 90084 грн. 96 коп.

Оскільки при звільненні позивача відповідачем не було здійснено повного розрахунку, суд погоджується з доводами позивача щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас, при визначенні розміру сум, які підлягають до стягнення з відповідача, на думку суду, необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати та інші конкретні обставини справи.

Так, суд приймає до уваги, що позивач подав позов тільки 17.04.2015, пояснюючи це тим, що оскаржував рішення селищної ради, що не є перешкодою подання даного позову безпосередньо за звільненням та отриманням трудової книжки. Тим самим, позивач штучно збільшив період затримки виплати заробітної плати. Тому суд вважає, що у час затримки заробітної плати не повинен враховуватись термін з 07.08.2014 по 16.04.2015. В свою чергу, за період з 17.04.2015 по 30.09.2017 (614 робочих днів) загальний розмір середнього заробітку позивача становить 73164 грн. 24 коп. суд приймає до уваги, що позивач подав позов тільки 17.04.2015, пояснюючи це тим, що оскаржував рішення селищної ради. Хоч мав право подати даний позов безпосередньо за звільненням та отриманням трудової книжки. Тим самим позивач штучно збільший період затримки виплати заробітної плати. Отже за період з 17.04.2015 по 30.09.2017 (614 робочих днів ) середня зарплата становить 73164 грн. 24 коп.

Суд враховує часткове задоволення позовних вимог про стягнення недоплаченої зарплати, в сумі 3574 грн. 80 коп. за 30 робочих днів (відмовлено у стягненні зарплати за період 36 робочих днів), а також , що сума недоплати є незначною у порівнянні із заявленою сумою середнього заробітку відповідно до ст. 117 КЗпП. Також суд приймає до уваги, що позивач при пред'явленні позову та подальших змін до позовних вимог помилявся у визначенні періоду, за який просив стягнути заробітну плату, та в розмірі невиплаченої зарплати, хоч не був позбавлений можливості до подання позову вияснити конкретний розмір та періоди ненарахування та невиплати заробітної плати, що в свою чергу сформулювало у відповідача хибне уявлення безпідставності вимог позивача, які були викладені в позові та заявах по справі, та вплинуло на прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні, а також, що на загальну суму заробітної плати за період затримки вплинули інші незалежні від відповідача обставини, як то тривалий судовий розгляд справи понад три роки трьома судами. Несвоєчасна виплата суми 3574 грн. 80 коп. з урахуванням інфляційних процесів в країні не призвела до тяжких наслідків для позивача. Враховуючи викладене, суд вважає за справедливе застосувати принцип пропорційності та зменшити розмір суми, належної працівникові за час затримки розрахунку при звільненні, та стягнути її в сумі в сумі 21949 грн. ( або 30% від 73164 грн. 24 коп.).

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позов задовольняється частково.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6-9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Задовольнити позов частково.

Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Антонівської селищної ради по внесенню запису № 33 від 16.06.2014 до трудової книжки ОСОБА_3 наступного змісту: "Вважати записи № 30, 31, 32 недійсними у зв'язку з рішенням Антонівської селищної ради № 544 від 13.06.2014" та зобов'язати Виконавчий комітет Антонівської селищної ради вчинити дії по внесенню до трудової книжки ОСОБА_3 запису про визнання недійсним запису № 33 від 16.06.2014.

Стягнути з Виконавчого комітету Антонівської селищної ради міста Херсон Херсонської області (73485, м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Будьонного, 48-а, код ЄДРПОУ 35120813) на користь ОСОБА_3 (73485, м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Гайдара, буд. 12, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 3574 грн. 80 коп., за період 16 квітня 2014 року - 16 червня 2014 року, та 21949 грн. середнього заробітку за час затримки по 30.09.2017.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 жовтня 2018 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 12.3