Рішення № 77420292, 25.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/4356/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов’язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами :

- визнати протипраними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України Львівської області №46/11/п-20/0705-06 від 20.08.2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог ч. 19 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру”;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України Львівської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 15 грудня 2017 року відповідно до вимог ч. 19 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” у розмірі 60% середньомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_2 на час смерті з урахуванням згідно із довідкою від 06.07.2016 року №18/1145 (з урахуванням заробітної плати для перерахунку в сумі 12148,99 грн) та з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_3 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) головного управління Пенсійного фонду України Львівської області, де перебувала на обліку та отримує пенсію за віком з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника в розмірі 60% пенсії годувальника ОСОБА_2 з підстав, визначених ч. 19 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697- VII.

Однак, листом ОСОБА_3 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) головного управління Пенсійного фонду України Львівської області №46/11/п-20/0705-06 від 20.08.2018 року позивача повідомлено, що рішенням відповідача у призначенні пенсії по втраті годувальника відмовлено з тих підстав, що згідно документів пенсійної справи годувальника, ОСОБА_4 з 01.07.2012 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» з урахуванням заробітної плати в сумі 5340,72 грн. станом на 14.06.2012 року відповідно довідки від 25.05.2013 року № 18/793.

Позивач зазначає, що вона, як особа що досягла пенсійного віку, та перебувала на утриманні померлого ОСОБА_4, має право на передбачену ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% його середньомісячного заробітку (доходу) на час смерті.

Вказує, що має право на перерахунок пенсії по втраті годувальника з 15.12.2017 року, а саме з наступного дня за днем смерті ОСОБА_4, що відповідає приписам п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, а саме, що «пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника».

Ухвалою суду від 25.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначено, що заробітна плата для обчислення розміру пенсії на випадок втрати годувальника визначається згідно з роз'ясненнями, наданими у спільному листі Міністерства праці та соціальної політики України., Генеральної прокуратури України та Пенсійного фонду України від 17.04.2006 № 2569/0/14-06/039. 18-656. 4724/02-30.

У разі наявності в документах пенсійної справи годувальника довідки про заробітну плату, на підставі якої заявнику було проведено перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» пенсію у разі втрати годувальника слід обчислювати з урахуванням цієї довідки

Згідно із документами пенсійної справи годувальника, ОСОБА_2 з 01.07.2012 проведено перерахунок пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» з урахуванням заробітної плати в сумі 5340,72 гри. станом на 14.06.2012р. відповідно до довідки від 25.05.2013 № 18/793.

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 20.10.2016 зобов'язано провести ОСОБА_2 з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років згідно із довідкою прокуратури Львівської області від 06.07.2016 № 18/1145 відповідно ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 80% із середнього заробітку. Дане рішення суду стосується перерахунку пенсії годувальника, яке належним чином виконане. Про подальше застосування вищезазначеної довідки про заробітну плату (перерахунку чи переводу на пенсію по втраті годувальника) вданому рішенні не йдеться.

Тому розрахунок пенсії по втраті годувальника згідно із Законом 1697 необхідно проводити відповідно до довідки від 25.05.2013 №18/793. а не відповідно до довідки від 06.07.2016 № 18/1145, що застосована за рішенням суду.

Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, а також поданих сторонами доказів

встановив:

ОСОБА_1 з 1965 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який 14 грудня 2017 року помер.

ОСОБА_2 з 1997 року до дня смерті отримував пенсію на підставі ч.І ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ тобто у розмірі пенсії по вислузі років, що складає 80% середнього заробітку.

27 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_3 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) головного управління Пенсійного фонду України Львівської області, із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника в розмірі 60% пенсії годувальника ОСОБА_2 з підстав, визначених ч. 19 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697- VII.

ОСОБА_3 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) головного управління Пенсійного фонду України Львівської області №46/11/п-20/0705-06 від 20.08.2018 року позивачеві повідомлено, що рішенням відповідача у призначенні пенсії по втраті годувальника відмовлено з тих підстав, що згідно документів пенсійної справи годувальника ОСОБА_4 з 01.07.2012 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» з урахуванням заробітної плати в сумі 5340,72 грн. станом на 14.06.2012 року відповідно довідки від 25.05.2013 року № 18/793.

Судом зі змісту вказаного листа встановлено, що 18.07.2016 року годувальник ОСОБА_2 звертався за перерахунком пенсії з урахуванням сум заробітної плати, зазначених у довідці від 06.07.2016 року № 18/793.

Рішенням від 27.07.2016 року № 4 ОСОБА_4 відмовлено у проведені перерахунку пенсії з урахуванням долученої довідки про заробітну плату від 06.07.2016 року № 18/1145.

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 20.10.2016 року зобов'язано провести ОСОБА_4 з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років згідно із довідкою від 06.07.2016 року № 18/1145 (з урахуванням заробітної плати для перерахунку в сумі 12148,99 грн станом на 01.12.2015).

Дане рішення стосувалось перерахунку пенсії ОСОБА_4 а тому, розрахунок пенсії по втраті годувальника згідно із Законом № 1697 необхідно проводити відповідно до довідки від 25.05.2013 року № 18/793 ( в сумі 5340,72 грн., що застосована при останньому перерахунку пенсії годувальника), а не відповідно до довідки від 06.07.2016 року № 18/1145 ( в сумі12148,99 грн., що застосована за рішенням суду).

Позивач, вважаючи такі дії та рішення протиправними звернувся із даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено,що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до ст. 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з частиною другою цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_4 перебувала з останнім в зареєстрованому шлюбі та отримувала пенсію за віком, тому має право вибору виду пенсії, передбаченого ст.10 Закону України від 09.07.2003 № 1058.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII .

В силу положень ч.ч.1, 2 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності відповідного стажу і пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії

Частиною 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (який набрав чинності 15.07.2015 року) визначено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015 (далі - Закон №213-VIII) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Так, на час прийняття Закону №213-VIII та з 01 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, положеннями ст.50-1 якого регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України, а відтак, п.5 Прикінцевих положень Закон №213-VIII стосувався положень Закону №1789-ХІІ і саме за нормами вказаного закону неможливо було призначати пенсію працівникам прокуратури. Така мала призначатися відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 15 липня 2015 року введено в дію новий Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII, яким на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (стаття 86), а також обмеження щодо виплати та обчислення розміру пенсії, та який є спеціальним по відношенню до спірних правовідносин.

Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ втратив чинність, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини пятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що у рішенні від 3 жовтня 1997 року (справа №18/183-97) Конституційний суд України вказав, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Щодо визначення розміру пенсійних виплат при призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Львівської області, де отримує пенсію, а також те, що ОСОБА_4 перебував на обліку в даному управлінні та отримував пенсію, згідно Закону України «Про прокуратуру», а тому, судом встановлено, що документи, що вимагаються при призначенні пенсії, в Управлінні наявні.

На виконання постанови Трускавецького міського суду Львівської області від 20.10.2016р, що набрала законної сили, Дрогобицьким об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Львівської області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, що діяла станом на 1999 рік) на підставі довідки прокуратури Львівської області від 06 липня 2016 року №18/1145 та відповідно визначено розмір такої в сумі 12148,99 грн.

Крім того, суд зазначає, що системний аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що пенсія за віком та пенсійне забезпечення за вислугу років мають однакову правову природу.

Пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника. Пенсійне забезпечення за вислугу років також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивачці була призначена при звільненні за вислугою років та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», «Пічкур проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 як особа що досягла пенсійного віку, та перебувала на утриманні померлого ОСОБА_4, має право на передбачену ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% його середньомісячного заробітку (доходу) на час смерті.

Верховний Суд у справі №636/2100/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21612/18) дійшов висновку, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату, чи пенсію).

З урахуванням вказаного висновку, пенсія позивачеві у зв'язку з втратою годувальника повина призначатися із пенсії годувальника на час настання смерті, розмір якої, як встановлено судом, становив 12148,99 грн.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок (призначення) пенсії по втараті годувальника з 15.12.2017 року, а саме з наступного дня за днем смерті ОСОБА_4, що відповідає приписам п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, а саме, що «пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 04.10.2017р по справі № К/800/32037/17.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані повністю, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до статті 139 КАС України, такі належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 19, 20, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 46/11/п-20/0705-06 від 20.08.2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника відповідно до вимог ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЕДРПОУ: 13814885) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (місце проживання: 82200, м. Трускавець, вул. І. Мазепи, 4/14, Львівська область; РНОКПП НОМЕР_1, 03.12.1943 р.н.) пенсію по втраті годувальника з 15 грудня 2017 року відповідно до вимог ч. 19 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60% середньомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_2 на час смерті з урахуванням згідно із довідкою від 06.07.2016 року № 18/1145 (з урахуванням заробітної плати для перерахунку в сумі 12148,99 грн.) та з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЕДРПОУ: 13814885) в користь ОСОБА_1 (місце проживання: 82200, м. Трускавець, вул. І. Мазепи, 4/14, Львівська область; РНОКПП НОМЕР_1, 03.12.1943 р.н.) судовий збір в сумі 1409.60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст рішення складений 25.10.2018р.

Суддя Коморний О.І.