Ухвала суду № 77420005, 26.10.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14877/18

Номер провадження 2 – З/638/374/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Грищенко І. О.

за участю секретаря судового засідання Самогньозд О. І.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред’явлення позову,

установив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся 11.10.2018 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою, в якій просить суд заборонити державним нотаріусам Десятої Харківської державної нотаріальної контори, код ЄДРПОУ 24342337, місцезнаходження: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 1 вчиняти будь – які дії щодо оформлення спадкових прав на квартиру № 181, яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 41/43 на ім’я ОСОБА_2, паспортні дані: серія ЕМ 542754, виданий Алчевським МВ УМВС України у Луганській області 26.01.2000 року. Накласти арешт на квартиру № 181, загальною площею 55,6 м. кв., житловою площею 40,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, просп. Науки (кол. просп. Леніна), буд. 41/43, до моменту винесення судового рішення по суті справи.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 має намір подати позовну заяву до ОСОБА_4, треті особи: Десята Харківська державна нотаріальна контора, територіальний центр надання соціальних послуг Шевченківського району мста Харків про визнання заповіту недійсним. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними онуками ОСОБА_5, яка померла 13 квітня 2018 року. Останній, на праві приватної власності, належала квартира № 181, яка розташована за адресою: проспект Науки, 41/43, м. Харків. Ще за життя ОСОБА_5 27 вересня 2017 року склала заповіт, яким заповіла все своє майно у рівних частках позивачам, де б таке не було та з чого б воно не складалося, включаючи і спірну квартиру № 181, яка розташована за адресою: проспект Науки 41/43. Після смерті ОСОБА_5 позивачі звернулися до Десятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори було повідомлено, що останні не мають права на спадкування за заповітом, оскільки ОСОБА_5 20.12.2017 року склала новий заповіт № 3 – 1239 на соціального працівника – ОСОБА_4. На час складання заповіту № 3 – 1239 ОСОБА_5 була тяжко хворою, страждала на поведінкові та психічні розлади здоров’я, внаслідок перенесення тяжкої хвороби, сезонного загострення діабету, а тому не могла у повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними.

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з приписами частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь – якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 2 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 – 9 цієї частини.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально – правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ’я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

ОСОБА_5 на праві приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 21.08.1993 р.

ОСОБА_5 склала заповіт 27.09.2017 р. на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на все її майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, та, взагалі, все те, що буде належати їй на день її смерті та на що вона матиме право за законом. Заповіт посвідчено державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 3 – 864.

ОСОБА_5 склала заповіт 20.12.2017 р. на ім’я ОСОБА_4 на все її майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, та, взагалі, все те, що буде належати їй на день її смерті та на що вона матиме право за законом. Заповіт посвідчено державним нотаріусом Десятої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 3 – 1239.

ОСОБА_5 померла 13 квітня 2018 року.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що право на доступ до суду повинно бути реальним та ефективним.

Зокрема, ЄСПЛ зазначав: «Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава – учасниця Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі і процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити, щоб судовий процес перетворився в безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимогам, так як доступ до правосуддя повинен бути не тільки фактичним, а й реальним» (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права людини на суд, враховуючи принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в його права».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен врахувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів з огляду на таке.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу рівності сторін, як складової концепції справедливого судового розгляду та який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення у справах «Кресс проти Франції» (Kress v. France), «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy), «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria).

За таких умов незастосування судом заходів, спрямованих на заборону вчиняти дії щодо оформлення спадкових прав на спірну квартиру перешкодить в отриманні свідоцтва про право на спадщину, що є підставою для реєстрації права власності, а накладення арешту на квартиру – дозволить перешкодити її відчуженню на користь третіх осіб до вирішення спору між сторонами. Виключно в комплексі вказані заходи зможуть забезпечити реальну ефективність та відвернення загрози невиконання судового рішення після вирішення спору між сторонами, тому існує необхідність в забезпеченні позову.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов’язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 – 150, 153, 154, 157 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред’явлення позову – задовольнити.

Заборонити державним нотаріусам Десятої Харківської державної нотаріальної контори, код ЄДРПОУ 24342337, місцезнаходження: 61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 1 вчиняти будь – які дії щодо оформлення спадкових прав на квартиру № 181, яка розташована за адресою: м. Харків, проспект Науки, буд. 41/43 на ім’я ОСОБА_2, паспортні дані: серія ЕМ 542754, виданий Алчевським МВ УМВС України у Луганській області 26.01.2000 року.

Накласти арешт на квартиру № 181, загальною площею 55,6 м. кв., житловою площею 40,6 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, просп. Науки (кол. просп. Леніна), буд. 41/43, до моменту винесення судового рішення по суті справи.

Дані стягувача: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: м. Харків, вул. Немишлянська, буд. 48, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред’явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: