Вирок № 77419395, 18.10.2018, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1178/18

Номер провадження 1-кп/556/109/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018 року. смт.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Закревський Л.В.,

за участі:

секретаря Басик Г.Т.,

прокурора Кругліцького М.М.

захисника обвинуваченого ОСОБА_1В

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12017100000000167 по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого електрослюсарем ПАТ «Рафалівський кар’єр»,одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И В:

Кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_2 було вчинено за таких обставин:

06 серпня 2017 року приблизно о 23 год. 15 хв., у темну пору доби, в порушення вимог підпункту ґ) пункту 2.1, підпункту б) пункту 2.3, пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 далі - Правила дорожнього руху), не маючи поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ 2109, реєстраційний номер 11218РВ, рухаючись на 0 км. + 100 м. автодороги 0-180206 /М-07/ - Іванчі, зі сторони с.Іванчі, Володимирецького району, Рівненської області в напрямку с.Полиці, Володимирецького району, Рівненської області, з увімкнутим ближнім світлом фар, зі швидкістю 48,8...51,4 км/год., проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, при виникненні попереду перешкоди для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_4, який знаходився на проїзній частині та рухався в попутному напрямку, якого він міг об’єктивно виявити, своєчасно не вжив заходів для об’їзду перешкоди, допустив наїзд транспортного засобу на пішохода ОСОБА_4, хоча мав технічну можливість уникнути наїзду шляхом об’їзду перешкоди.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події, а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень.

Після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, реєстраційний номер 11218РВ, зник з місця події.

Дії ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю та пояснив суду, що 06.08.2017 року приблизно о 23 год. 15 хв., у темну пору доби, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, реєстраційний номер 11218РВ, рухаючись зі сторони с.Іванчі, Володимирецького району, Рівненської області в напрямку с.Полиці, Володимирецького району, Рівненської області, з увімкнутим ближнім світлом фар, проявив неуважність до дорожньої обстановки та допустив наїзд транспортного засобу на пішохода ОСОБА_4, та залишив місце події після вчинення ДТП.

Обвинувачений також вказав, що потерпілому ОСОБА_3 добровільно відшкодував матеріальні витрати завдані кримінальним правопорушенням. У скоєному щиро розкаюється та просив не позбавляти його посвідчення водія. Також в судовому засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_1та обвинуваченим ОСОБА_5 було заявлено клопотання та надано письмову заяву про звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі п. «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», так як він є особою, що потерпіла від наслідків аварії на ЧАЕС 3 категорії.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив, що обвинувачений відшкодував йому матеріальні збитки спричинені кримінальним правопорушенням в повному обсязі та претензій до нього він не має. Призначення покарання обвинуваченому покладав на розсуд суду. Не заперечував проти звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» від.

Прокурор висловив думку про задоволення клопотання про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році».

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку

Тому суд ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілого, дослідити характеризуючі документи відносно обвинуваченого.

Визнаючи винним обвинуваченого ОСОБА_5 і обираючи йому міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення-злочину, що відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до тяжких злочинів, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого: ОСОБА_5 який раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно ст. 66 КК України є: визнання своєї провини повністю, щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення-злочину.

Обставиною, яка обтяжує, відповідно ст. 67 КК України, покарання обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 обставини справи, обставини, які пом'якшують провину обвинуваченого, враховуючи думку потерпілого, суд вважає, що покарання повинно бути призначено відповідно до санкції ст.286 ч.2 КК України. Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання, працевлаштований, одружений, і при таких обставинах рахує за доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, із застосуванням відносно обвинуваченого ст.75 КК України з покладенням на нього певних обов'язків, оскільки, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, суд вважає, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої системи, тому вважає за можливе звільнити його від покарання з випробовуванням, поклавши на нього певні обов’язки.

Що стосується додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд вважає за доцільне не позбавляти ОСОБА_5 права керувати транспортними засобами.

Таким чином, із огляду на зазначене, суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання ОСОБА_5 не пов'язаного з ізоляцією від суспільства. На думку суду, дане покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 р. набрав чинності Закон України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 р. №1810-VIIІ. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році" питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п. «е» ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року, який набрав чинності 07 вересня 2017 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають особи потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР;

З матеріалів кримінального провадження вбачається: посвідченням серії Б №206839, виданим Рівненською облдержадміністрацією підтверджується, що обвинувачений ОСОБА_5 на момент вчинення злочину є особою постраждалою від аварії на ЧАЕС 3 категорії, дане посвідчення було оглянуте в судовому засіданні та копія якого була долучена до матеріалів справи, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке є тажким відповідно до ст. 12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення він вчинив до дня набрання чинності (07 вересня 2017р.) Закону України "Про амністію у 2016 році".

Обвинувачений ОСОБА_5 надав згоду на застосування до нього амністії.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 амністії, передбачених ст. 4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України "Про амністію у 2016 році", судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_5 поширюється дія Закону України "Про амністію у 2016 році", тому він підлягає звільненню від відбування основного покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_5 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років до нього не може бути застосована.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Заходи забезпечення кримінального провадження (запобіжний захід) застосовані не були.

Процесуальні витрати на проведення експертиз відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 85, 86 КК України, ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", п. «е» ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році", ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання, з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Зобов'язати на підставі ст. 76 КК України, ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Звільнити від призначеного покарання ОСОБА_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на підставі п. «е» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Стягнути з ОСОБА_2, на користь держави витрати на проведення експертиз у розмірі 8825 (вісім тисяч вісімсот двадцять п’ять) грн. 38 коп.

Речові докази: автомобіль марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1, повернути його власнику ОСОБА_2В;

Вирок постановлений в нарадчій кімнаті та виготовлений в одному примірнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: Закревський Л.В.