Рішення № 77419256, 25.10.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/1004/18

2/621/842/18

РІШЕННЯ

іменем України

25 жовтня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого Бібіка О.В.,

з участю секретаря Горобець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, 3-тя особа Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2018 позивачі звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, які діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, з вимогами: визнати ОСОБА_3 та її неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовної заяви зазначили, що є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 зареєстрована проживаючою в зазначеній квартирі, однак фактично за місцем реєстрації не проживала, оскільки весь час мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Разом з нею за вказаною адресою мешкає неповнолітній син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Реєстрація відповідачки та її сина порушує їх права як співвласників житла, у тому числі на власний розсуд розпоряджатися належним майном.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 17.05.2018 провадження у справі відкрио, справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні у підготовче судове засідання.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 14.08.2018 прийнято відмову позивача ОСОБА_5 від позову, провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_3 в її особистих інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням закрито. Закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в її особистих інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, третя особа Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 подала заяву про судовий розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_2 подала заяву про судовий розгляд справи за її відсутності, підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, подала заяву про визнання позову, просила провести розгляд справи за її відсутністю.

У зв'язку з неявкою учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав:

Спірним є право користування житловим приміщенням у виді квартири АДРЕСА_1 Зміївського району Харківської області, яка на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на підставі рішення виконкому Комсомольської селищної ради 14.03.2011, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Зареєстровано в Реєстрі за № 33201247 (а. с. 18, 19).

З копії будинкової книги вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2, значаться зареєстрованими ОСОБА_3 та її неповнолітній син ОСОБА_4 (а.с. 21)

Відповідно до ч. 1 ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону чи за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого житла. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у це право (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2008 року у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. theUnitedKingdom), заява № 19009/04, п. 50; рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitsky v. Ukraine») заява № 30856/03, п. 41.

Відповідно до статті 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно вимог статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Позивачами надані докази того, що відповідач ОСОБА_3 та її неповнолітнй син ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 але понад рік у спірному житловому приміщенні не проживають без поважних причин, відсутні будь-які відомості щодо існування домовленості між співвласниками житла та відповідачкою щодо збереження за ним права користування цим житловим приміщенням.

Доводи позивачів про те, що відповідачка разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 проживає тривалий час за адресою: АДРЕСА_1, відповідачкою не спростовані.

За таких обставин суд дійшов висновку, що право відповідачки на користування чужим майном (спірною житловою квартирою) підлягає припиненню на вимогу співвласників цього майна, відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 у заяві, поданій до суду, позовні вимоги визнала та вказала про те, що дійсно за місце реєстрації не проживала, тривалий час мешкає разом з неповнолітнім сином за іншою адресою, що вказує на той факт, що відповідач добровільно залишила місце реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в її особистих інтересах та інтерсах неповнолітнього сина ОСОБА_4, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З відповідачки ОСОБА_3 належить стягнути судовий збір, згідно зі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 200, 206, 223, 247, 258-259, 263-265, 272, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, 3-тя особа Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області (місце знаходження: м. Зміїв Харківської області, вул. Гагаріна, 2) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщеннямзадовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та її неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп, які перерахувати за наступними реквізітами: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2018 року.

Головуючий: