Рішення № 77418220, 25.10.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1225/18

Провадження № 2/565/407/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Зейкана І.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Бірюк Л.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу №565/1225/18 за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та процентів за їх користування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк») з вимогами стягнути на його користь безпідставно набуті грошові кошти в сумі 18288,98 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 15526,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 24 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитно – заставний договір №RОС0АN21294428, за умовами якого позивач отримав у кредит грошові кошти в сумі 44813,62 грн. на придбання автомобіля та оплату платежів, необхідних для оформлення кредиту, терміном повернення до 23 квітня 2015 року, на умовах сплати відсотків по процентній ставці 8,52% річних та винагороди за резервування ресурсів (комісії) у розмірі 6,96% річних, під заставу транспортного засобу, на придбання якого він надається – автомобіля марки «Daewoo Matiz» 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року встановлено, що кошти в сумі 33660,00 грн., що надійшли в банк 24 вересня 2012 року, були банком розподілені того ж дня в сумі 15728,85 грн. та 11 жовтня 2012 року в сумі 17931,15 грн, таким чином була погашена заборгованість за кредитним договором та допущена переплата коштів в сумі 18288,98 грн. Тому просить стягнути грошові кошти в сумі 18288,98 грн., як переплату коштів за кредитом, та 15526,61 грн., як проценти за користування чужими грошовими коштами.

В судове засідання позивач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим, не з’явився, однак уповноважив на представництво своїх інтересів ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та надала пояснення аналогічні за змістом до обставин, якими обґрунтована позовна заява. Заперечуючи наявність коштів на рахунку ОСОБА_3, вказала, що рахунок на який посилається представник відповідача ОСОБА_2 у поясненнях не відноситься до клієнтських рахунків і з цього рахунку позивач самостійно і вільно не може зняти кошти.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що рішенням Кузнецовського міського суду від 27.11.2017 року встановлено незаконність підняття відсоткової ставки банком у 2009 році, однак не зобов’язано провести її зміну. У зв’язку з пред’явленням цього позову, для визнання суми переплати по кредиту, від продажу заставного автомобіля, по причині прострочення виконання зобов’язань позичальником, банком здійснено перерахунок боргу за первинною ставкою 8,52 річних. Що виключає користування банком коштами клієнта. При цьому договором не передбачено нарахування банком відсотків на залишок.

Відповідно до виписки по рахунку № 29091059212645, який відкрито позивачу за кредитною угодою №RОС0АN21294428 від 24.04.2008 року, сума залишку становить 11 494,80 грн. Вказав, що кошти знаходяться на цьому рахунку, банком не використовуються, відтак немає підстав для стягнення їх з власного рахунку банку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані у справі докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 24 квітня 2008 року укладено кредитно-заставний договір №ROC0AN21294428, за умовами якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 44813,62 грн. на придбання автомобіля та оплату платежів, необхідних для оформлення кредиту, терміном повернення до 23 квітня 2015 року, на умовах сплати відсотків по процентній ставці 8,52% річних та винагороди за резервування ресурсів (комісії) у розмірі 6,96% річних, під заставу транспортного засобу, на придбання якого він надається – автомобіля «Daewoo Matiz», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року у справі №565/275/15-ц встановлено, що 14 лютого 2011 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» отримав від ОСОБА_3 автомобіль «Daewoo Matiz», 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, який являється предметом застави за укладеним між сторонами договором, та який ОСОБА_3 добровільно передав, доручивши ПАТ КБ «Приватбанк» передати його на реалізацію за ціною згідно експертної оцінки і направити виручені кошти на погашення заборгованості по кредиту.

За наслідками реалізації автомобіля, 24 вересня 2012 року та 11 жовтня 2012 року, ПАТ КБ «Приватбанк» надійшли кошти в сумі 15728,85 грн та в сумі 17931,15 грн. З коштів, які надійшли до ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, за кредитно-заставним договором №ROC0AN21294428 від 24 квітня 2008 року, утворилась переплата в сумі 18288,98 грн.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 27 листопада 2017 року у справі №565/275/15-ц набрало законної сили 30 грудня 2017 року.

Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки рішенням Кузнецовського міського суду від 27.11.2017 року, встановлена обставина переплати позивачем ОСОБА_3 коштів за договором №RОС0АN21294428 від 24.04.2008 року у сумі 18 288,98 грн., суд не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що сума переплати становить 11 494,80 грн.

Також, суд визнає неспроможними доводи представника відповідача ОСОБА_2 про те, що кошти у сумі 11 494,80 грн. знаходяться на рахунку позивача № 29091059212645, який відкрито позивачу за кредитною угодою №RОС0АN21294428 від 24.04.2008 року.

Постановою правління НБУ від 17.06.2004 року № 280 затверджений План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Відповідно до вказаного Плану рахунків рахунок 2909 (на який посилається представник відповідача) значиться як «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку». У той час як рахунки «Кошти клієнтів банку», відповідно вище вказаного плану починаються з позначки «26». З викладеного випливає, що кошти у сумі 11 494,80 грн., які фактично визнані відповідачем як переплата позивача за кредитним договором, знаходяться не на клієнтському рахунку банку, а тому у позивача відсутній вільний доступ до таких коштів. Отже, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову на вказану суму.

Частинами 1 та 2 ст.1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Враховуючи те, що за наслідками реалізації заставного автомобіля, яке перебувало у користуванні ОСОБА_3, ПАТ КБ «ПриватБанк» переплачено суму кредитної заборгованості ОСОБА_3 за кредитно-заставним договором №ROC0AN21294428 від 24 квітня 2008 року на 18288,98 грн., тому суд вбачає підстави для стягнення цієї суми із ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3

Щодо вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 15526,61 грн, суд керується тим, що відповідно до норми ч.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В укладеному сторонами договорі не передбачено сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Також розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, у разі переплати за кредитним договором, не встановлено законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, позивачем не підтверджено наявність у відповідача обов'язку сплачувати позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.536 ЦК України.

В обґрунтування своєї позиції позивач та його представник посилаються на п.6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», в якій роз'яснено, що проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 Цивільного кодексу України); підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проте, в даному випадку, спірні грошові кошти перебувають у відповідача не на підставі укладення із позивачем договору позики.

Правовий аналіз визначення договору позики (ст.1046 ЦК України) та змісту правовідносин, що склались між сторонами внаслідок переплати по кредитному договору, не надають підстав для висновку про те, що це подібні за змістом цивільні відносини, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої ст.8 ЦК України.

Частиною 2 ст.1214 ЦК України визначено порядок нарахування процентів за користування грошима у разі їх безпідставного одержання чи збереження, а ст.536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, прогалини в правовому регулюванні відповідних відносин – відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами з огляду на те, що зі змісту договору не вбачається, а позивачем не підтверджено наявність у відповідача обов'язку сплачувати позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до кредитного договору положень про позику, кредитний договір і договір позики є різними за своєю правовою природою, тому застосування до спірних правовідносин положення ст.1048 Цивільного кодексу України, є безпідставним.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» підлягає судовий збір в розмірі 381,16 грн (54,08% від суми задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити ОСОБА_3 в позові частково.

Стягнути із Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти по кредитно – заставному договору №ROC0AN21294428 від 24 квітня 2008 року в сумі 18288 (вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 98 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 381 (триста вісімдесят одна) грн 16 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити через безпідставність.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_3, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Представник позивача: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, мікрорайон ПеремогиАДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3.

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ, вул.Грушевського, будинок №1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.

Представник відповідача: ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ж, кв.54, паспорт громадянина України серії МЮ № 355273.

Повне рішення складене 26.10.2018 року.

Головуючий су ддя ОСОБА_4