Рішення № 7741673, 26.01.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.01.2010 Справа № 3/1-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Кристал-Сервіс+", м. Миколаїв

до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод", м. Херсон

про стягнення 71999 грн. 06 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Сторожук О.П. –директор, наказ №2 від 01.03.2003 р.;

від відповідача - Тодавчич С.М. –дов.№759/70-64-П від 17.12.2009 р. –представник.

          Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 59400,00 грн. основного боргу, 4833,08 грн. збитків від інфляції, 1469,54 грн. - 3 % річних, 6296,44 грн. пені та судових витрат, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу від 27.10.2008 року № 770/01-180.

          Відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 59400,00 грн., заперечує проти стягнення пені в сумі 6296,44 грн. з причин, викладених у відзиві на позовну заяву. 5 січня 2010 р. відповідачем надано до матеріалів справи клопотання про розстрочку виконання рішення строком на шість місяців.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд

                                        в с т а н о в и в:

          Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кристал-Сервіс+»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Херсонський суднобудівний завод” (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №770/01-180 від 27.10.2008 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти та оплатити товар, зазначений в Додатках до Договору.

          Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

          Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

          Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

          Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

          Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

          В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

          За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 79950,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме: накладною №2008/191 від 25.12.2008 р. на суму 20550,00 грн. та накладною №2009/1 від 03.01.2009 р. на суму 59400,00 грн.

          01.12.2008 р. платіжним дорученням №65 відповідач повністю розрахувався за товар, отриманий за накладною №2008/191 від 25.12.2008 р. на суму 20550,00 грн., що підтверджується банківською випискою, наданою до матеріалів справи позивачем (а.с.21).

          Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'зання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день розгляду справи становить 59400,00 грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

          Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання належним чином своїх зобов'язань щодо добровільної сплати основного боргу.

          Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 59400,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

          У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

          Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок інфляційних втрат. Інфляційне збільшення суми боргу складає 4870,80 грн., втім, з огляду на відсутність законних підстав для виходу за межі позовних вимог, інфляційні втрати підлягають стягненню у заявленому позивачем розмірі, а саме –4833,08 грн.

          Суд перевірив розрахунки в частині стягнення 3 % річних в сумі 1469,54 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 6296,44 грн. пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків. При цьому, відповідно до статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Частиною 2 статті 551 ЦК України також визначено, що предметом неустойки є грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто, при укладенні договору сторонами в письмовій формі узгоджується розмір та порядок сплати неустойки (штрафу, пені). Договором розмір неустойки сторонами не встановлено, тому відсутні правові підстави для стягнення пені в сумі 6296,44 грн.

Відповідно до ч.6 ст.83 ГПК України суд вправі надати боржнику розстрочку примусового виконання рішення, однак при вирішенні цього питання слід враховувати, що відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, тому зобов'язань задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання суд не має.

                    В клопотанні про розстрочення виконання рішення відповідач посилається на складне фінансове становище. В обґрунтування вимог щодо надання розстрочки відповідачем надано наказ Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод”№121 від 10.03.2009 р. щодо скорочення робочого тижня на підприємстві, баланс станом на 30 вересня 2009 року, інші докази.

                    Позивач в судовому засіданні не заперечував проти надання розстрочки виконання рішення суду строком на три місяці.

                    Враховуючи обґрунтованість вимог відповідача щодо надання розстрочки, керуючись ч.6 ст.83 ГПК України, - суд задовольняє клопотання відповідача та надає розстрочку виконання рішення на три місяці рівними частинами, починаючи з 06.02.2010 р. по 06.05.2010 р.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

          За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до судового врегулювання.

          На підставі ст.ст.525, 526, 530, 547, ч.2 ст.551, ст..611, ч.2 ст.625, ст..712 ЦК України, ст..ст.173, 174, 175, 193, 265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82, ч.6 ст.83, 84, 85 ГПК України, - суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний

завод” (73035, м.Херсон, Карантинний острів, 1, р/р 26008029801179 в ХФ ВАТ “Кредит промбанк”, МФО 352651, код ЄДРПОУ 14308500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кристал-Сервіс+»(54029, м.Миколаїв, вул. 8 Березня, 39, кв.60, р/р 26000060222491 в МРУ “Приватбанк”, МФО 326610, код ЄДРПОУ 32390750) 59400,00 грн. основного боргу, 4833,08 грн. інфляційних втрат, 1469,54 грн. –3% річних. Надати розстрочку виконання рішення строком до 06.05.2010 р., стягуючи щомісячно по 21900,87 грн., починаючи з 06.02.2010 р. по 06.05.2010 р.

          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний

завод” (73035, м.Херсон, Карантинний острів, 1, р/р 26008029801179 в ХФ ВАТ “Кредит промбанк”, МФО 352651, код ЄДРПОУ 14308500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Кристал-Сервіс+»(54029, м.Миколаїв, вул. 8 Березня, 39, кв.60, р/р 26000060222491 в МРУ “Приватбанк”, МФО 326610, код ЄДРПОУ 32390750) 720,00 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 28.01.2010 р.