Постанова № 77416171, 23.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

23 жовтня 2018 р. Справа № 820/1259/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів: Бенедик А.П. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання – Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою акціонерної компанії «Харківобленерго» на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року за адміністративним позовом акціонерної компанії «Харківобленерго»до ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

22.02.2018 року позивач ОСОБА_2 компанія «Харківобленерго» (подалі – АК «Харківобленерго», підприємство) звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача ОСОБА_1 управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (подалі – контролюючий орган, ХУ Офісу ВПП ДФС) від 28.11.2017 року № НОМЕР_1, яким підприємству на підставі висновків акту перевірки від 03.11.2017 року №1268/28-10-50-08-12/00131954 (подалі – ОСОБА_3 перевірки) щодо встановлених порушень строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), згідно із ст. 126 Податкового кодексу України (подалі – ПК України) за затримку більше ніж 30 календарних днів, що настають за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 13.063.735,40 грн визначено зобов’язання по сплаті штрафу у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Позивач зазначає, що зазначений в ОСОБА_3 перевірки та в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні (подалі – ППР) платіж у розмірі 1.279.881,17 грн (сума по рядкам 168-214 додатка до ППР) за ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.10.2016 року у справі № 820/1291/16 сплачений своєчасно 29.12.2016 року платіжним дорученням № 19582.

Також позивач зазначає, що в рахунок погашення розстроченого означеним судовим рішенням платежу – заборгованості по сплаті податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 3.840.093,57 грн (рядки 213-215, 384-386 додатка до ППР) підприємством були проведені оплати: 01.09.2017 року, 27.09.2017 року, 28.09.2017 року. Розстрочений за ухвалою суду податковий борг виник до 31.08.2016 року (декларації за травень, червень та липень2016 року), а не за Декларацією з ПДВ за листопад 2016 року.

У додатках до ОСОБА_3 перевірки та оскаржуваного ППР зазначені платежі на загальну суму 7.619.173,85 грн, які були неправомірно примусово стягнуті податковою інспекцією на підставі рішення від 07.03.2017 року № 2 ХУ Офісу ВПП ДФС. Неправомірність дій зі складання означеного рішення та складання інкасових доручень, складених за цим рішенням, визнана постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06.06.2017 року у справі № 820/1423/17, що набрала законної сили.

Позивач вважає, що складання ППР та проведення донарахування штрафних санкцій за ним щодо несвоєчасно погашених сум заборгованості у розмірі 3.840.093,57 грн та 7.619.173,85 грн відповідно проведено відповідачем з порушенням п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Крім того, позивач зазначає, що протягом 2016 року підприємство неодноразово зверталось до відповідача із заявами щодо надання розстрочення грошових зобов’язань та податкового боргу. Однак відповідач кожного разу відмовляв з проханні підприємства, не повідомляючи про причини таких рішень. Позивач вважає, що саме безпідставна, необґрунтована відмова контролюючого органу у надані розстрочення грошових зобов’язань з податку на додану вартість призвела до накопичення податкового боргу та застосування до підприємства штрафних санкцій.

У відзиві на позов ХУ Офісу ВПП ДФС, заперечуючи проти вимог підприємства, зазначає, що ОСОБА_3 перевірки встановлено, що АК «Харківобленерго» протягом граничних строків несвоєчасно сплатило суму самостійно визначеного та (або) узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість по Декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, по Декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року та судового рішення у справі № 820/1291/16.

Як визначено судом у рішенні у № 820/1423/17 ХУ Офісу ВПП ДФС порушено правила складання та направлення рішення щодо списання грошових коштів передбаченого п. 95.5 ст. 95 ПК України в рахунок погашення податкового боргу. У цій справі було зазначено, що платник податків має податковий борг і скасування оспорюваного позивачем рішення не звільняє його від погашення боргу.

Також відповідач зазначає, що єдиним контролюючим органом, який наділений правом прийняття рішення щодо надання розстрочки або відстрочки сплати грошових зобов’язань є ДФС України, дії або рішення якого позивач не оскаржував.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року адміністративний позов АК «Харківобленерго» залишений без задоволення.

Судове рішення вмотивовано тим, що на момент проведення перевірки за підприємством рахувалась заборгованість за сплати до бюджету сум податку на додану вартість, відтак контролюючий орган правомірно, керуючись нормами п. 89.7 ст. 89 ПК України, зарахував суми податку на додану вартість, що були сплачені АК «Харківобленерго» у липні та вересні 2017 року в рахунок погашення податкового боргу підприємства згідно з черговістю його виникнення.

Позивачем по справі не надано доказів протиправних дій ДФС України щодо відмови у наданні розстрочення узгоджених сум грошового зобов’язань підприємства.

Суд визнав безпідставним посилання позивача на рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06.06.2017 року у справі № 820/1423/17, оскільки у рішенні зазначено, що АК «Харківобленерго» має податковий борг і скасування рішення контролюючого органу від 07.03.2017 року № 2 не звільняє платника податків від обов’язку його сплати.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі АК «Харківобленерго» просить його скасувати та прийняти нове про задоволення адміністративного позову підприємства.

Скаржник зазначає, що суд не проаналізував і не надав належної оцінки доводам, викладеним в позові та в подальших поясненнях обґрунтування позовних вимог та доданим на їх підтвердження доказам, наслідком чого стало прийняття судом незаконного та необґрунтованого рішення.

Скаржник, посилаючись на положення п. 89.7 ст. 89 ПК України, зазначає про хибність висновків суду стосовно правомірності зарахування контролюючим органом сплачених підприємством платіжними дорученнями від 29.12.2016 року № 19582, від 01.09.2017 року № 24751-24753, від 28.09.2017 року № 26735, від 27.09.2017 року № 26650 сум у загальному розмірі 5.120.124,76 грн на виконання ухвали суду від 28.10.2016 року у справі № 820/1291/16 в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у порядку погашення заборгованості.

Ухвалою суду від 28.10.2016 року розстрочено виконання постанови суду від 29.09.2016 року у справі № 820/1291/16 про стягнення з підприємства податкового боргу за деклараціями травня, червня та липня 2016 року. Тобто розстрочений податковий борг виник до 31.08.2016 року. Разом з тим, відповідач зарахував кошти, сплачені підприємством на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2016 року, у погашення податкового боргу, що виник 30.12.2016 року. Тобто відповідачем були направлені кошти у погашення податкового боргу всупереч черговості його виникнення.

Скаржник зазначає, що податковий борг за декларацією з ПДВ за листопад 2016 року в сумі 5.120.124,76 грн підприємством не погашався, а відтак складання оскаржуваного ППР та проведення донарахування штрафних санкцій за його несвоєчасне погашення проведено відповідачем з порушенням вимог п. 126.1 ст. 126 ПК України.

Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що АК «Харківобленерго» серед підстав скасування ППР визначає переплату з ПДВ відповідно до рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду та Харківського апеляційного суду у справі № 820/1423/17, а наявність цього рішення не звільняє платника податків від обов’язку щодо погашення податкового боргу.

Скаржник зазначає, що серед підстав скасування ППР взагалі не зазначено те, що відповідно до рішення у справі № 820/1423/17 наявна переплата з ПДВ. Підприємством зазначено про встановлені судом у справі № 820/1423/17 факти, які відповідно до вимог КАС України не перевіряються та не доводяться знову, - про неправомірність дій відповідача щодо винесення рішення від 07.03.2017 року № 2 та складання на його підставі інкасових доручень, а таким чином, і неправомірно стягнутих коштів було 7.619.173,85 грн.

Підприємство не заперечувало проти наявності заборгованості та наявного визначеного ПК України обов’язку його погашення. Однак підприємство погашення цього податкового боргу у сумі 7.619.173,85 грн не здійснювало, а рішення та дії контролюючого органу х його стягнення та погашення визнані судом протиправними.

Скаржник вважає, що з часу набрання рішення суду законної сили рішення відповідача від 07.03.2017 року № 2 втратило чинність, а тому це рішення та дії відповідача визнані судом протиправними з реалізації такого рішення та, що ці дії не мають за собою жодних правових наслідків, у тому числі і щодо погашення податкового боргу.

Застосування відповідачем п. 126.1 ст. 126 ПК України можливе лише за наявності погашення простроченого податкового боргу. З урахуванням наведеного рішення суду у справі № 820/1423/17 та його правових наслідків скаржник вважає, що вказана умова відсутня.

Після проведеної перевірки, 08.11.2017 року підприємство зверталось до контролюючого органу із заявою про перерахування цих коштів на свій електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ з одночасним спрямуванням їх у погашення податкового боргу, однак відповідач відмовив в цьому проханні.

Щодо зазначених відповідачем у відзиві обґрунтувань стосовно розстрочення податкового боргу, скаржник зазначає, що відповідно до змісту адміністративного позову вони не зазначені як підстава скасування оскаржуваного ППР.

Переглянувши судове рішення, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, з наступних підстав.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 ПК України).

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 ПК України).

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 та ст. 203 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених ПК України, подаються за базовий звітний період, що дорівнює: - календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця; - календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя).

Пунктом 57.1 ст. 57 та ст. 203 ПК України визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Судом установлено, що 21.11.2016 року до контролюючого органу підприємством подана декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року № НОМЕР_2, 20 грудня 2016 року подана декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року № НОМЕР_3.

АК «Харківобленерго» самостійно не сплатив суми податкового зобов’язання, зазначені у поданих ним податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року у справі № 820/1291/16 задоволений адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові про стягнення з АК «Харківобленерго» податкового боргу.

Так, судовим рішенням з АК «Харківобленерго» стягнуто з рахунків, відкритих у банківських установах на час стягнення коштів, податковий борг у розмірі 46.372.711 грн, який складається з податку на додану вартість в розмірі 34.560.842,16 грн та податку на прибуток у розмірі 11.811.869,21 грн.

Ухвалою цього ж суду від 28 жовтня 2016 року задоволена заява АК «Харківобленерго», - виконання означеної постанови суду розстрочено строком на 27 місяців, починаючи з 01.10.2016 року по 31.12.2018 року, зі сплатою до кінця кожного місяця податкового боргу рівними частинами у розмірі 1.717.507,83 грн (1.280.031,19 грн з податку на додану вартість та 437.476,64 грн з податку на прибуток підприємств), останній платіж у розмірі 1.717.507,79 грн (1.280.031,22 грн з податку на додану вартість та 437.476,57 грн з податку на прибуток підприємств.

Підприємством порушені строки сплати суми заборгованості, розстроченої судовим рішенням – щомісячно, починаючи з 01.10.2016 року, по 1.280.031,19 грн. Підприємством проведений розрахунок за платежем зі строком сплати грудень2016 року платіжними дорученнями від 25.07.2017 року, платіжним дорученням від 26.07.2017 року, платіжним дорученням від 28.07.2017 року та двома платіжними дорученнями від 01.09.2017 року

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

03.11.2017 року фахівцем ХУ Офісу ВПП ДФС проведена камеральна перевірка АК «Харківобленерго» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання з податку на додану вартість за період з 03.07.2017 року по 25.10.2017 року, за наслідками якою 03.11.2017 року складений ОСОБА_3 перевірки № 1268/28-10-50-08-12/00131954 (а.с. 20-31).

Проведеною перевіркою встановлено, що АК «Харківобленерго» в порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України протягом граничних строків несвоєчасно сплатило суму самостійно визначеного та (або) узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 21.11.2016 року № НОМЕР_2, по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року від 20.12.2016 року № НОМЕР_3 та відповідно до ухвали ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.10.2016 року у справі № 820/1291/16 за заявою АК «Харківобленерго» про розстрочення виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС до АК «Харківобленерго» про стягнення податкового боргу.

На підставі висновків ОСОБА_3 перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване ППР (а.с. 10).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог АК «Харківобленерго», колегія суддів зазначає, що дійсно 29.12.2016 року підприємством платіжним дорученням № 19582 здійснений платіж у розмірі 1.279.881,17 грн з позначкою, що цей платіж спрямовується на виконання умов ухвали ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.10.2018 року у справі № 820/1291/16.

Разом з тим із інформації, наданої позивачем (а.с. 49) не вбачається, що підприємством до 29.12.2016 року на виконання означеного судового рішення проведена оплата розстроченої заборгованості - по 1.280.031,19 грн зі строком сплати жовтень 2016 року, листопад 2016 року (до кінця кожного місяця) і, відтак означений платіж є платежем саме за грудень 2016 року.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Тобто, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Відповідно до п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Згідно з п. 42-1.2 ст. 42-1 ПК України електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов'язків, визначених Кодексом та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання Кодексу, законами з питань митної справи, в тому числі шляхом перегляду в режимі реального часу інформації щодо даних інтегрованих карток за податками і зборами, а також проведення звірок розрахунків платників податків з державним та місцевими бюджетами.

Доступ в електронному кабінеті до даних інтегрованих карток дає змогу платнику безперешкодно у дистанційному режимі контролювати повноту та своєчасність своїх розрахунків з бюджетами та цільовими фондами, а також проводити звірення відповідності даних свого податкового обліку та даних органу ДФС.

Судам першої та апеляційної інстанції позивач не надав доказів, які б безспірно посвідчували ту обставину, що станом на дати перерахування коштів у загальній сумі 7.619.173,85 грн (дати перерахування вказані у розрахунку штрафу до ППР) підприємство не мало інших податкових зобов’язань і податкових боргів, штрафів, пені окрім боргу по сплаті щомісячного платежу в розмірі 1.280.031,19 грн згідно із судовим рішенням від 28.10.2016 року у справі № 820/1291/16.

Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 06.06.2017 року у справі № 820/1423/17, що набрала законної сили 12.10.2017 року, задоволені позовні вимоги АК «Харківобленерго» до ХУ Офісу ВПП ДФС про скасування рішення та визнання дій протиправними.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що 28.03.2017 року, 29.03.2017 року та 30.03.2017 року з розрахункових рахунків підприємства у банках в примусовому порядку відповідачем було списано кошти у розмірі 415.824,19 грн. Згідно з виписками банків та даними меморіальних ордерів таке списання проведено на виконання протиправного рішення ОСОБА_1 управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 07.03.2017 року № 2.

З матеріалів справи судом встановлено, що на час прийняття оскаржуваного рішення, а саме станом на 07.03.2017 року, згідно з даними інтегрованої картки електронного кабінету платника податку «Податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності» у позивача наявна переплата в розмірі 3.344.772,60 грн з податку на прибуток підприємств.

Крім того, станом на 07.03.2017 року у позивача наявна переплата і з інших податків та зборів, зокрема з податку на землю на загальну суму 37.198,10 грн, а саме: по Старосалтівській сільській раді в сумі 709,70 грн, по Печенізькій селищній раді в сумі 15.212,41 грн., по Вовчанському району в сумі 21.275,59 грн; з податку на нерухомість по Барвінківській сільській раді на сумі 1.935,70 грн., та по орендній платі за землю на загальну суму 13.134,81 грн., а саме: по Піско-Радьківській сільській раді Борівського району в сумі 322,26 грн та по Хотимлянській сільській раді в сумі 12.812,55 грн., що підтверджується роздруківкою з електронного кабінету платника податків на веб-сайті ДФС.

Також, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем в порядку ст. 43 ПК України направляв відповідачу заяву від 15.03.2017 року № 02-12/1534 про повернення переплати на поточний рахунок позивача, яка на час розгляду справи є нерозглянутою та відповідно переплата не повернута.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п. 43.2 ст 43 ПК України).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3 ст. 43 ПК України).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п. 43.4 ст. 43 ПК України).

Судам першої та апеляційної інстанцій АК «Харківобленерго» не надав доказів, які б безспірно посвідчували ті обставини, що виконання контролюючим органом п. 43.2 ст. 43 ПК України і спрямування означених сум переплат на погашення податкового боргу підприємства, вплинуло на строк погашення ним податкового боргу за податковими деклараціями з ПДВ за жовтень та листопад 2016 року, а також за судовим рішенням від 28.10.2016 року у справі № 820/1291/16.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач в позовній заяві вказував, «саме безпідставна, необґрунтована відмова податкового органу у надані розстрочення грошових зобов’язань (боргу) з податку на додану вартість призвела до накопичення податкового боргу та застосування до Позивача штрафних санкцій відповідно до п. 126.1 ст. 126 Кодексу».

В свою чергу, в апеляційній скарзі АК «Харківобленерго» вказує, що відповідно до змісту адміністративного позову обґрунтування відповідача стосовно розстрочення податкового боргу не зазначались як підстава скасування оскаржуваного ППР. Скаржник вказує, що вказані обставини зазначені у якості підтвердження намагання підприємства уникнути порушення обов’язку зі сплати грошового зобов’язання усіма можливими шляхами, у тому числі і шляхом отримання у визначеному ПК України порядку розстрочення зі сплати податкового боргу.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суду першої інстанції позивач не навів аргументів, відповідно не надав доказів в їх обґрунтування, з того приводу, яким чином визначена в позовній заяві обставина мала б вплинути на строк погашення ним податкового боргу за податковими деклараціями з ПДВ за жовтень та листопад 2016 року, а також за судовим рішенням від 28.10.2016 року у справі № 820/1291/16.

Колегія суддів також зазначає, що в ОСОБА_3 перевірки контролюючим органом допущена помилка в визначенні дати судового рішення – ухвали ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.10.2016 року у справі № 820/1291/16, замість « 28.10.2016 року» зазначено « 20.10.2016 року». Разом з тим ця помилка не впливає на висновок контролюючого органу, що АК «Харківобленерго» в порушення п. 57.1 ст. 57 ПК України строків несвоєчасно сплатило суму самостійно визначеного та (або) узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість (затримка більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання) по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року від 21.11.2016 року № НОМЕР_2, по податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2016 року від 20.12.2016 року № НОМЕР_3 та відповідно до ухвали ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 28.10.2016 року у справі № 820/1291/16.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має прав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги АК «Харківобленерго» та відхиляє її.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має прав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України), оскільки вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу акціонерної компанії «Харківобленерго» залишити без задоволення, а рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року, - без змін.

Постанова ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_5 Постанова у повному обсязі складена і підписана 26 жовтня 2018 року.