Постанова № 77416165, 24.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3418/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року (головуючий 1 інстанції: Заічко О.В., повний текст складено 04 липня 2018 року) по справі № 820/3418/18 за позовом ОСОБА_1 до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Куп'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківської області, в якому просить суд, з урахуванням уточнень: зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2005 року з урахуванням загального стажу, який складає 42 роки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Куп'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 40384269, вул. П.Іванова,1 м. Куп'янськ, Харківська обл., 63701) провести з 01.03.2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( рнокпп НОМЕР_1, 63701, Харківська область, м. Куп'янськ, проспект Конституції,61) із зарахуванням стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі як пільговий, а саме: один з половиною рік за один рік роботи у районах Крайньої Півночі за періоди з 26.10.1976 р. по 08.04.1980 р. та з 09.04.1981 року по 31.12.1990 р.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення в частині відмови перерахунку та виплати пенсії з 01.01.1991 року, просив рішення змінити в частині відмови та задовольнити позов в повному обсязі. Апелянт наголошує на тому, що його стаж має бути обчислений згідно із законодавством держави, на території якої відбулася трудова діяльність та перерахунок повинен бути здійснений з 01.01.2005 року.

З урахуванням приписів ч.4 ст.229, ч.3 ч.2 ст.313 КАС України, розгляд справи здійснювався за відсутності сторін, які були повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи належним чином, в зв’язку з чим, колегія суддів вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати. Неявка представників сторін, явка яких обов’язковою не визнавалась, з огляду на характер спору, не є перешкодою для вирішення справи за наявними у справі документами, наявність яких є достатньою для надання належної оцінки спірним правовідносинам та прийняття судового рішення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком згідно з Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Позивач звернулась до відповідача з заявою від 13.03.2018 року про перерахунок пенсії, а саме: зарахування в її стаж роботи в районах Крайньої Півночі до пільгового стажу та вказувала, що її загальний стаж, з урахуванням пільгового, загалом складає 42 роки.

Так, позивач зазначала, що також підтверджується копією трудової книжки, що з 26.10.1976 р. по 19.01.1981 р. – вона працювала на посаді медсестри приймального покою в Ковдорській міській лікарні (з 13.02.1980 р. Ковдорська центральна районна лікарня Мурманської області); з 20.01.1981 р. по 01.11.1992 р. - працювала в профілакторії Гірничо- збагачувального комбінату м. Ковдорськ на посаді масажиста по переведенню; з 02.11.1992 р. по 09.07.1994 р. - працювала в яслах-садку 24 "Рябинушка" Ковдорського райвиконкому на посаді медсестри по масажу на період відсутності основного працівника та саме в усі вищевказані періоди стаж рахувався в полуторному розмірі, про що також проставлено відповідні штампи.

Відповідачем листом від 28.03.2018 року № 43/ч-13 вказано про відсутність підстав для задоволенні заяви позивача про перерахунок її пенсії та зарахуванні стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі та в районах прирівняних до районів Крайньої Півночі як пільговий, а саме один з половиною рік за один рік роботи у районах Крайньої Півночі та в районах прирівняних до районів Крайньої Півночі у зазначені періоди , оскільки пільгове обчислення стажу – до 01.01.1991 року поширювалось на працівників Крайньої Півночі лише за умови, що вони уклали письмові трудові договори. Водночас на запити Управління до відповідних установ, відносно надання таких договорів, отримано відповіді про неможливість їх надання за відсутності в архіві.

Рішенням відповідача, враховуючи строки, передбачені законодавством, позивачу з 01.03.2018 року проведено перерахунок пенсії, про який остання просила, проте, лише з урахуванням стажу з 09.04.1980 р. по 08.04.1981 р. із розрахунку 1 рік та шість місяців за обставин надання відповідних трудових договорів.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи та надаючи оцінку судовому рішенню першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі та у місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладання ними трудових договорів про роботу цих районах на строк п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надаються додаткові пільги, зокрема: зараховується один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців роботи при обчисленні стажу, що надає право на отримання пенсії по старості та по інвалідності.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених Статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року, з п'яти до трьох років.

Відповідач, листом від 28.03.2018 року № 43/ч-13 фактично зазначаючи про відсутність підстав для врахування пільгового стажу за період з 26.10.1976 р. (початок стажу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі) по 31.12.1990 р. (згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”), окрім стажу за з 09.04.1980 р. по 08.04.1981 р., який було враховано з обставин, викладених вище, посилався на п. 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, за яким, робота в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до них, з 01.03.1960 року зараховується в стаж у полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року, тобто, за умови укладання ними трудових договорів про роботу цих районах.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 “Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що за період роботи до 01.01.1991 року на Крайній Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівників на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі ( п.2.1).

Розглядаючи вказану справу суд відхиляє посилання відповідача щодо відсутності підстав для пільгового обчислення стажу та перерахунку пенсії позивача через відсутність письмових трудових договорів за час роботи у районі Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за періоди з 26.10.1976 р. ( початок стажу в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі) по 08.04.1980 р. ( з 09.04.1980 р. відповідний пільговий стаж враховано - початок періоду врахування) та з 09.04.1981 року (по 08.04.1981 р. відповідний пільговий стаж враховано - кінець періоду врахування) по 31.12.1990 р. (згідно п.5 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”), з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, та на що посилався відповідач, за п. 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року, робота в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до них, з 01.03.1960 року зараховується в стаж у полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 року, тобто, за умови укладання ними трудових договорів про роботу цих районах.

У свою чергу, п.5 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” чітко вказано, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, п. 110 Положення в контексті підтвердження пільгового стажу виключно трудовими договорами суперечить Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Також, відповідно до положень ст. 24 Кодексу законів про працю Української РСР, що діяли момент виникнення трудових відносин між позивачем та роботодавцями, трудовий договір укладається як правило, у письмовій формі, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично допущено до роботи. Таким чином, при укладанні трудового договору письмова форма договору в обов'язковому порядку не вимагається.

Статтею 21 Кодексу законів про працю Української РСР, що діяли момент виникнення трудових відносин між позивачем та роботодавцями визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно названого Кодексу, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Таким чином, суд зазначає, що фактично, трудовий договір роботодавця з позивачем оформлявся наказам про прийняття його на роботу, що підтверджується записом в трудовій книжці останньої.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

За таких обставин колегія суддів погоджується, що наявність письмового трудового договору не є виключною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документи за її вибором.

Відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року про пільги для осіб, працюючих в цих районах та місцевостях, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029, м Ковдорськ Мурманської області, де працювала позивач з 26.10.1976 р. по 19.01.1981 р. – на посаді медсестри приймального покою в Ковдорській міській лікарні (з 13.02.1980 р. Ковдорська центральна районна лікарня Мурманської області); з 20.01.1981 р. по 01.11.1992 р. - в профілакторії Гірничо- збагачувального комбінату м. Ковдорськ на посаді масажиста по переведенню; з 02.11.1992 р. по 09.07.1994 р. - в яслах-садку 24 "Рябинушка" Ковдорського райвиконкому на посаді медсестри по масажу на період відсутності основного працівника, територіально відноситься до районів Крайньої Півночі.

Колегія суддів також зазначає, що для отримання права на зарахування пільгового стажу з урахуванням кратності, належним та допустимим доказом підтвердження факту роботи в районах Крайньої Півночі не є виключно строковий трудовий договір, а може бути також трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи.

У свою чергу, відповідні записи у трудовій книжці позивача разом з штампами роботодавців про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи за період, охоплений позовними вимогами маються. Таким чином, на момент перерахунку пенсії позивачу в матеріалах пенсійної знаходились необхідні документи про трудовий стаж.

Отже, позивач має право на зарахування стажу за час роботи в районах Крайньої Півночі як пільговий, а саме: один з половиною рік за один рік роботи у районах Крайньої Півночі за періоди з 26.10.1976 р. по 08.04.1980 р. та з 09.04.1981 року по 31.12.1990 р. (враховуючи період, за який пільговий стаж було враховано та проведено перерахунок пенсії).

Щодо періодів стажу після 1991 року, чинним законодавством не передбачено врахування цих періодів роботи в пільговому обчисленні. Зокрема, Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року встановлені спеціальні правила врахування таких періодів роботи лише при визначенні права на пенсію, а не при обчисленні розміру стажу.

Відповідно до ст. 87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

За приписами ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки, зокрема, з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З огляду на положення ст..45 Закону №1058, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача починаючи з 01.01.2005 року.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з’ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. ч.6 ст.12, 23, 31, 33, 90, 257, 263, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року по справі № 820/3418/18 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню, а у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний зміст постанови виготовлений 26.10.2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4