Постанова № 77416076, 22.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1322/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання - Медяник А.О., Моісеєвої К.Ю.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головне управління ДФС у Харківській області на рішення, суддя Зінченко А.В., Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 по справі № 820/1322/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Публічне акціонерне товариство "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (далі – позивач, ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області ( далі – відповідач, ГУ ДФС у Харківській обл.), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 28.09.2017 року по нарахуванню штрафних санкцій по податку на майно в частині плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) та скасувати податкове повідомлення - рішення №0055981214 від 28.09.2017 року по нарахуванню штрафних санкцій по податку на майно в частині плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) частково на суму 1 536 921,28 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 позов ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській обл. №0056011214 від 28.09.2017 року в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1 536 921, 28 грн. та податкове повідомлення-рішення №0056011214 від 28.09.2017.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не дотримався заявлених позовних вимог та належним чином не з’ясував, які податкові повідомлення-рішення оскаржує платник податків та в якому розмірі.

Судом першої інстанції не враховано пояснення представника відповідача стосовно того, що позивачем неправильно визначені податкові повідомлення-рішення до яких увійшли суми штрафу з якими позивач погодився. ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» у своїх поясненнях зазначив, що сума штрафу 84 983,26 грн була застосована за прострочення більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання та у своїх поясненнях вказав на платіжні доручення №372 від 19.07.2016, №786 від 03.11.2016, №802 від 04.11.2016, №876 від 30.11.2016, №1755 та №1756 від 21.07.2017, які підтверджують несвоєчасність сплати. Даними платіжними дорученнями були сплачені грошові зобов’язання із затримкою 4,5,31,80,172 календарних дня. Як наслідок сума штрафу у розмірі 18 116,52 грн (10% від суми погашеного боргу 181 162,2 грн) є складовою частиною податкового повідомлення-рішення №0056011214 від 28.09.2017, а сума штрафу у розмірі 66 866,74 грн (20% від суми погашеного боргу 334 333,7 грн) є складовою частиною податкового повідомлення-рішення №0055981214 від 28.09.2017.

Відповідно до розрахунку погашення заборгованості узгоджених сум грошових зобов’язань, нарахування штрафних санкцій на суму розстрочення податкового боргу відсутнє. Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями були нараховані штрафні санкції на суму податкових зобов’язань із земельного податку з юридичних осіб визначені податковими деклараціями з плати за землю за звітний період 2016 та несплачені позивачем в строки передбачені п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України ( далі – ПК України).

Апелянт вважає безпідставними посилання позивача про нарахування податковим органом штрафних санкцій у подвійному розмірі, оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2016 було розстрочене виконання постанови даного суду від 22.08.2016 у справі №820/3818/16 про стягнення заборгованості з ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань», що не є підставою для звільнення платника податків від відповідальності.

Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково та викласти абзац другий та третій резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у даній справі у наступній редакції: «скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України в Харківській обл. від 28.09.2017 №0055981214 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1 392 025,68 грн. Скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС України в Харківській обл. від 28.09.2017 №0056011214 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 144 895,60 грн».

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межа доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ГУ ДФС у Харківській обл. проведено камеральну перевірку з питання дотримання термінів сплати податкових зобов'язань з плати за землю (земельний податок з юридичних осіб) за 2016 рік ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", за результатами якої складено Акт від 10.08.2017 №9561/20-40-12- 14-19/14309534 (далі- Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.09.2017 №0055981214 про зобов’язання сплатити штраф за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку в розмірі 1 477 008,93 грн та податкове повідомлення-рішення №0056011214 про зобов’язання сплатити штраф в розмірі 144 895,60 грн ( а.с.26,27).

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало порушення позивачем вимог п.287.3 ст. 287 ПК України, а саме: допущено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань із земельного податку із затримкою до 30 календарних днів включно та більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.

Позивачем вище зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені частково, на загальну суму 1 536 921,28 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується частково та зазначає наступне.

Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку , передбаченому ст.. 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року , протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним ( п.286.3 ст. 286 ПК України).

Згідно з ст.287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо сплати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцем знаходження земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного ПК України (п.п. "а" п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає.

Із розрахунку, наданого до матеріалів справи відповідачем, сума штрафу 144 895,60 грн за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 28.09.2017 сформована за рахунок нарахування 10% штрафу від суми погашеного боргу із затримкою до 30 днів.

Із даної суми, позивачем визнано правомірність нарахування штрафних санкцій на суму 18 116,56 грн (10% від суми сплати узгодженого зобов’язання по платіжним дорученням №786 від 03.11.2016 та №802 від 04.11.2016).

За податковим повідомленням-рішенням №0055981214 від 28.09.2017 сума штрафу 1 447 008,93 грн. сформована за рахунок нарахування 20% штрафу від суми погашення боргу із затримкою більше 30 днів.

Із даної суми, позивач вважає правомірним нарахування 167 426,06 грн (20% від суми сплати узгодженого зобов’язання по платіжним дорученням № 876 від 30.11.2016 та №1755, 1756 від 21.07.2017).

Податковим органом сума штрафу нарахована на суми, які сплачені платіжними дорученнями, а також на суми, що були зменшені в зв’язку з поданням ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» уточнюючих декларацій.

Під час судового розгляду встановлено, що ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» входить до переліку стратегічно важливих підприємств України та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №72 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1248» ( далі по тексту – постанова КМУ №72) звільнено від сплати земельного податку на земельні ділянки виробничого призначення до 01.01.2018, а саме має пільгу на земельну ділянку виробничого призначення у розмірі 5,5 га.

Позивач до 20.02.2016 подав до податкового органу декларацію із земельного податку на 2016 рік із розбивкою по місяцях.

Після опублікування у березні 2016 року постанови КМУ №72 позивачем подані уточнюючи декларації із земельного податку на 2016 рік.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує, зокрема суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати грошового зобов'язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.

Тобто, ст. 126 ПК України встановлює відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених ПК України.

Враховуючи вище зазначені обставини справи та положення правових норм, а також те, що подача уточнюючих декларацій із земельного податку позивачем, не є самостійним виявленням платником податків помилок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відсутності об’єкту застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України.

Як наслідок, податкове повідомлення-рішення №0055981214 від 28.09.2017 підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1 317 699,38 грн, а податкове повідомлення-рішення від 28.09.2017 №0056011214 підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 100 233,98 грн.

Щодо посилання позивача про нарахування відповідачем штрафних санкцій в подвійному розмірі колегія суддів зазначає наступне.

Київська об’єднана податкова інспекція м. Харкова ( далі – Київська ОДПІ м. Харкова) 15.07.2016 вих. № 1831/9/20-31-10-21 звернулась із позовом до Харківського окружного адміністративного суду щодо стягнення з позивача заборгованості по сплаті земельного податку станом на 15.07.2016 в сумі 2 548 329,20 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2016 у справі 820/3818/16 за позовом Київської ОДПІ м. Харкова стягнено з ПАТ «АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» податковий борг станом на 15.07.2016 в сумі 2 548 329,20 грн.

02.09.2016 позивач звернувся до адміністративного суду з заявою про розстрочення виконання судового рішення у справі № 820/3818/16 на 4 роки, згідно погодженого з податковим органом графіку погашення заборгованості, з метою добровільного виконання постанови, посилаючись на те, що існують обставини, внаслідок яких позивач у поточній справі не може її виконати, а саме: скрутний фінансовий стан.

14.09.2016 Харківський окружний адміністративний суд виніс ухвалу про розстрочення виконання судового рішення (постанови) у справі № 820/3818/16 терміном на 4 роки.

Відповідно до приписів п. 32.1 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

Згідно п. 32.2 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки.

Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку (п. 32.3 ст. 32 ПК України).

Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання протягом установленого строку.

Частиною 1 ст. 263 КАС України (у редакції до 15.12.2017) визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

Аналізуючи положення ст. 263 КАС України в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації (статті 105 та 162 Кодексу), суд приходить до висновку, що в контексті спірних правовідносин процедура виконання судового рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами ПК України (порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України).

Зі змісту наведених законодавчих норм можна зробити висновок, що відстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак відстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; відстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

Оскільки розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, то відповідно при такому розстроченні має враховуватись ст. 100 ПК України, яка містить правове регулювання з цього питання. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.

Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов'язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу приймалось судом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань. Тобто, позивач був обізнаний, що несплата податкових зобов'язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до Бюджету узгоджених сум податкових зобов'язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме позивача. Як наслідок твердження суду першої інстанції щодо нарахування подвійних штрафних санкцій на грошові кошти, перераховані згідно платіжних доручень №279 від 14.06.2016 на суму 5000,00 грн, №294 від 17.06.2016 на суму 20000,00 грн, № 318 від 30.06.2016 на суму 65582,60 грн. колегія суддів вважає помилковими.

Посилання суду першої інстанції на п. 3.9 Розділу ІІІ Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №574, як на правове обґрунтування протиправності нарахування відповідачем штрафних санкцій на суму податкового боргу, стосовно якої постановлено судове рішення про розстрочення виконання судового рішення, колегія суддів вважає також помилковими, оскільки даний Порядок передбачає деталізовано процедуру такого розстрочення (відстрочення), крім того, така процедура стосується розстрочення (відстрочення), що здійснюється на договірній основі, а не за судовим рішенням.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що податковим органом правомірно була нарахована сума штрафу: по податковому повідомленню-рішенню №0055981214 від 28.09.2017 в сумі 159 309,54 грн та по податковому повідомленню-рішенню №0056011214 від 28.09.2017 в сумі 44661,62 грн. Як наслідок в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі “Северянін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Оскільки судове рішення першої інстанції прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права частково, проте резолютивна частина містить описки, про які зазначали сторони, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 та 6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ПАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань» підлягають частковому задоволенню, то судові витрати підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме в сумі 21 269,62 грн. (23054,00 грн х 92,26%) :100).

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 по справі № 820/1322/18 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0055981214 від 28.09.2017 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 1 317 699 (один мільйон триста сімнадцять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять гривень) 38 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Харківській області №0056011214 від 28.09.2017 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 100 233 (сто тисяч двісті тридцять три гривні) 98 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" відмовити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" ( код ЄДРПОУ 14309534) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській обл ( код 39599198) сплачений судовий збір при звернені до суду з адміністративним позовом в сумі 21 269 (двадцять дн тисяча двісті шстдят дев'ять гр) 62 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови складено 26.10.2018