Постанова № 77415549, 17.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1846/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 (суддя Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 816/1846/18

за позовом ОСОБА_1

до Оржицького районного суду Полтавської області, Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2018 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду залишено без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до Оржицького районного суду Полтавської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що він як суддя має право на отримання допомоги на оздоровляння відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в розмірі посадового окладу судді. Вважає, що розрахунок відповідачем суддівської винагороди, та як наслідок, і розміру допомоги на оздоровлення при виході у відпустку із застосуванням норм законодавства, яке не підлягає застосуванню до цих правовідносин, при цьому ігноруючи чинні норми ст. 133 до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет», не ґрунтується на нормах Конституції та законах України, які врегульовують спірні правовідносини.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

В апеляційній скарзі позивач просив суд справу розглянути без його участі.

Відповідач, представник Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області, подав до суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін. Крім того, просив суд розгляд справи провести у відсутності представника відповідача, Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши відзив на апеляційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області, рішення суду першої інстанції, вивчивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 призначений на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області указом Президента України від 13.05.2004 №539/2004 та зарахований до штату цим судом.

23.03.2010 року ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Оржицького районного суду Полтавської області безстроково з 04.03.2010 року на підставі постанови Верховної Ради України від 04.03.2010 року №1943-VІ (а.с. 54).

Наказом голови Оржицького районного суду Полтавської області від 21.10.2013 року №10(ОС)с ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату до посадового окладу за вислугу років у розмірі 40% посадового окладу з 17.10.2013 у зв`язку з наявністю стажу роботи станом на 17.10.2013 - 15 років 00 місяців 00 днів (а.с. 55).

Штатним розписом Оржицького районного суду Полтавської області на 2018 рік встановлений посадовий оклад голови суду та судді затверджений на рівні 16 000,00 грн (а.с. 44).

Відповідно до довідки ТУ ДСА у Полтавській області від 25.06.2018 №02/1350/2018-Вих (а.с. 46) судді Смілянському Є.А. у березні 2018 року у відповідності до наказу Оржицького районного суду Полтавської області від 22.02.2018 №2 (ОС)с нарахована та виплачена допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу - 16 000,00 грн.

ОСОБА_1, не погоджуючись із розміром виплаченої йому допомоги, стверджує, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ, частиною першою статті 133 якого встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. При цьому частиною третьою статті 133 цього ж Закону посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Отже, недоплата допомоги на оздоровлення за 2018 рік становить 21 230,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як суддя, який не проходив кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, має отримувати суддівську винагороду виходячи з розрахункової величини мінімальної заробітної плати на рівні 1600,00 грн, відповідно і допомога на оздоровлення має бути в такому ж розмірі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 130 Конституції України гарантує, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 1 частини третьої даної статті Закону №1402-VIII, базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

При цьому, пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

За змістом статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); професійна етика; доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі; рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

Пунктом 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Зокрема, частиною третьою статті 133 Закону №2453-VI визначено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Отже, у порядку встановленому Конституцією України, Законом №1402-VIII визначено розмір посадового окладу для суддів місцевих судів, який до проходження суддею кваліфікаційного оцінювання складає 10 мінімальних заробітних плат.

Згідно з ст. 3 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР) мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Пунктом 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України встановлено, що законом про Державний бюджет України визначається розмір мінімальної заробітної плати на відповідний бюджетний період.

1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень (Пункт 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII).

Отже, в межах здійснення державного регулювання оплати праці, передбаченого статтею 8 Закону №108/95-ВР, державою прийнято Закон №1774-VIIІ, яким встановлено особливі умови визначення посадових окладів працівників, а саме, шляхом застосування в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати на рівні 1600 грн.

Норми даного Закону, незважаючи на те, що вони впливають на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, адже ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Сук проти України" від 10.03.2011, визначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним (рішення у справі "Кечко проти України").

Таким чином, як вказав Європейський Суд з прав людини, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

У випадку спірних правовідносин, держава не відмовляла скаржнику у виплаті йому суддівської винагороди у розмірі, визначеному законодавством, а лише змінила підходи щодо застосуванні оплати праці, відповідно до проходження кваліфікаційного оцінювання суддею.

Пунктом 23 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену положеннями Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, як суддя, який не проходив кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді, має отримувати суддівську винагороду виходячи з розрахункової величини мінімальної заробітної плати на рівні 1600,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2018р. по справі № 816/1846/18 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2018р. по справі № 816/1846/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складений та підписаний: 26.10.2018.