Рішення № 7741515, 29.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.10                                                                                           Справа№ 25/247

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:Приватного підприємства “Досвід” (м.Київ)

до відповідача:Дочірнього підприємства “Люкс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс плюс” (м.Трускавець)

про :стягнення заборгованості в сумі 1 503 354,04 грн.

Суддя : В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є. Башак

Представники:

від позивача:Яговенко І.О.-представник, довіреність від 29.10.2009 року

від відповідача:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “Досвід” (м.Київ) до Дочірнього підприємства “Люкс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс плюс” (м.Трускавець) про стягнення заборгованості в сумі 1 503 354,04 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.10.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 30.10.2009 року. Ухвалою від 30.10.2009 року розгляд справи відкладено до 09.11.2009 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 09.11.2009 року розгляд справи відкладено до 16.11.2009 року, у зв”язку з неявкою позивача. Ухвалою від 16.11.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 19.11.2009 року. Ухвалою від 19.11.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24.11.2009 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 24.11.2009 року розгляд справи відкладено до 21.12.2009 року, за клопотанням відповідача. Ухвалою від 21.12.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 15.01.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 29.01.2010 року, за клопотанням сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.10.2009 року, про відкладення від 30.10.2009 року, від 09.11.2009 року, від 24.11.2009 року, про оголошення перерви від 16.11.2009 року, від 19.11.2009 року, від 21.12.2009 року, від 15.01.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

09.11.2009 року за вх.№23-11 від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

10.11.2009 року за вх.№23192 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи

В судовому засіданні 24.11.2009 року позивач подав клопотання про продовження терміну розгляду справи понад строк, передбачений ст.69 ГПК України.

В судовому засіданні 21.12.2009 року позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив.

15.01.2010 року за вх.№433 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.01.2010 року позивач подав клоптання про відкладення розгляду справи. Відповідач проти заявленого клопотання не заперечив.

В судовому засіданні 29.01.2010 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 106 131,24 грн., держмито в розмірі 11 061,31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.10.2009 року, про відкладення від 30.10.2009 року, від 09.11.2009 року, від 24.11.2009 року, про оголошення перерви від 16.11.2009 року, від 19.11.2009 року, від 21.12.2009 року, від 15.01.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника не забезпечив.

30.10.2009 року за вх.№22450 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

09.11.2009 року за вх.№23089 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

19.11.2009 року за вх.№23943 відповідач надав пояснення по справі, в якому вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

23.11.2009 року за вх.№24179 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

18.12.2009 року за вх.№26435 відповідач надав пояснення по суті спору.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.01.2010 року.

Розглянувши документи і матеріали справи, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

04.07.2008 року між Приватним підприємством “Досвід” (надалі –позивач) та Дочірнім підприємством “Люкс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс плюс” (надалі – відповідач) укладено договір генерального підряду №04-07/08 (надалі –договір) на капітальне будівництво торгово-розважального центру в м.Дрогобич по вул. В.Великого.

Відповідно до умов договору, відповідач доручає, а позивач зобов”язується на свій ризик власними та (або) залученими силами і засобами, збудувати і здати, згідно акту об”єкт в експлуатацію відповідачу, відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації в межах договірної ціни та у строки, визначені у договорі, а відповідач зобов”язується надати позивачу будівельний майданчик згідно акту, необхідну для початку робіт частину проектної документації згідно акту, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об”єкт і оплатити його.

Згідно п.7.1 договору, відповідач забезпечує безперервне фінансування будівництва об”єкту у відповідності з календарним планом будівництва і графіком виконання робіт.

На думку позивача, підставами для здійснення відповідачем чергових оплат на кожний календарний місяць є графік фінансування будівництва, а в разі необхідності збільшення або зменшення суми фінансування –відповідна угода, укладена в порядку, передбаченому цим договором, про збільшення або зменшення вартості робіт.

Позивач стверджує, що протягом всього часу дії договору він належним чином виконував взяті на себе зобов”язання по здійсненню будівництва торгово-розважального центру, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт, а саме:

·          Акт №1 від 31.07.2008 року на загальну суму 204 307,63 грн.;

·          Акт №2 від 18.08.2008 року на загальну суму 398 289,60 грн.;

·          Акт №3 від 22.08.2008 року на загальну суму 568 947,64 грн.;

·          Акт №1 від 19.09.2008 року на загальну суму 44 149,68 грн.;

·          Акт №2 від 29.09.2008 року на загальну суму 424 345,69 грн.;

·          Акт №4 від 30.09.2008 року на загальну суму 1 403208,58 грн.;

·          Акт №5 від 31.10.2008 року на загальну суму 974 063,46 грн.;

·          Акт №3 від 28.11.2008 року на загальну суму 1 066 053,84 грн.;

·          Акт №4 від 12.01.2009 року на загальну суму 12 245,39 грн.;

·          Акт №6 від 12.01.2009 року на загальну суму 730 316,11 грн.;

Кожен акт було підписано посадовими особами відповідача та завірено печаткою відповідача. У підписаних актах зазначено, що виконані будівельні роботи відповідають умовам договору, претензій та зауважень щодо якості та терміну виконання робіт немає.

За твердженням позивача, всього було виконано робіт на суму 5 825 927,62 грн., з яких відповідач станом на 06.02.2009 року оплатив 4 418 500,00 грн.

Таким чином, станом на 06.02.2009 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1 407 427,62 грн.

Згідно п.7.3 договору, сторони домовилися проводити розрахунки за виконані роботи шляхом проміжних платежів щомісячно, чи в іншому порядку, якщо це передбачено графіком фінансування будівництва. Розрахунки здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт –надалі довідка (типова форма №КБ-3) та акту приймання виконаних підрядних робіт –надалі акт (типова форма КБ-2В), підписаних уповноваженими представниками сторін та у відповідності з методикою розрахунку вартості будівельно-монтажних робіт.

Згідно п.7.4 договору, проміжні платежі здійснюються протягом 5-ти банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін довідки про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт та акту приймання виконаних підрядних робіт.

07.08.2008 року відповідачем було здійснено платіж у розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином, станом на 08.08.2009 року у відповідача перед позивачем залишилася заборгованість у розмірі 1 407 417,62 грн.

Суму 3% річних за період з 06.02.2009 року по 07.08.2009 року та за період 08.08.2009 року по 14.09.2009 року позивачем нараховано з моменту виникнення заборгованості і становить 25 565,02 грн.

Сума збитків від інфляції, за підрахунком позивача, становить 70 371,40 грн.

Отже, загальна сума заборгованості становить 1 503 354,04 грн.

Відповідач проти позову заперечив.

За твердженням відповідача, відповідно до діючого законодавства України, обов”язок замовника будівництва оплатити виконані за договором підряду, виникає з моменту завершення будівництва та передачі збудованого об”єкту замовнику, якщо сторони не узгодили іншого порядку оплати робіт. Торгово-розважальний комплекс по вул.В.Великого в м.Дрогобич, за твердженням відповідача, на даний час не збудований.

Відповідач вважає, що підстав вимагати оплати відповідачем виконаної роботи за договором в повному обсязі у позивача немає, оскільки будівництво торгово-розважального центру не завершено, об”єкт будівництва відповідачу не передано.

Крім того, за твердженням відповідача, довідок про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт (типова форма КБ-3) сторони не складали.

За твердженням позивача, між відповідачем та позивачем існувала усна домовленість про здійснення розрахунків лише за актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2В).

Позивач в судовому засіданні передав відповідачу довідки для належного оформлення, однак, відповідач їх не повернув позивачу, не пояснивши своєї позиції з цього приводу.

В судовому засіданні 29.01.2010 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 106 131,24 грн., держмито в розмірі 11 061,31 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

У порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач зобов’язання належним чином не виконав, докази погашення боргу суду не представив.

При прийняті рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, 04.07.2008 року між Приватним підприємством “Досвід” (надалі –позивач) та Дочірнім підприємством “Люкс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс плюс” (надалі –відповідач) укладено договір генерального підряду №04-07/08 (надалі –договір) на капітальне будівництво торгово-розважального центру в м.Дрогобич по вул. В.Великого.

Сторони погодили, що всього було виконано робіт на суму 5 825 927,62 грн., з яких відповідач станом на 06.02.2009 року оплатив 4 418 500,00 грн.

Обов”язок відповідача із сплати на користь позивача часткових проміжних платежів за роботи, виконані на підставі договору, виникає за одночасної наявності наступних умов:

-          виконання позивачем робіт передбачених договором;

-          підписання сторонами відповідного акту прйимання виконаних підрядних робіт (Ф.КБ-2В);

-          підписання сторонами відповідної довідки про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт (Типова форма КБ-3).

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив підписання уповноваженим представником відповідача актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В), що підтверджує визнання їх виконання в обумовленому об”ємі в сумі 5 825 927,62 грн. і належної якості. Однак, наголосив, що право вимоги у позивача наступило тільки після виконання усіх вимог договору щодо оформлення виконання та передачі робіт замовнику. Тобто, право вимоги у позивача виникло тільки після оформлення та передачі відповідачу, крім актів приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-3В), також Довідки про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт (форми КБ-3). Відповідач визнав, що зауважень щодо якості виконаних позивачем робіт з боку відповідача не надавалось.

Крім того, сторони погодилися з твердженням, що на час розгляду справи за виконані роботи позивачем отримано 4 428 500,00 грн.

Таким чином, станом на 06.02.2009 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1 407 427,62 грн.

Згідно п.7.7 договору, генеральний підрядник надає фінансову гарантію виконання своїх зобов”язань за цим договором, у формі грошової застави, що надається замовнику шляхом багаторазових утримань замовником 5% (п”яти відсотків) від суми кожного платежу, що здійснюється замовником в користь генерального підрядника за цим договором.

Згідно п.7.7.1 договору, фінансова гарантія генерального підрядника надається на період від початку виконання робіт, до закінчення гарантійного строку експлуатації об”єкта. За рахунок застави можуть покриватися витрати замовника при банкрутстві генерального підрядника, усуненні недоліків у роботах, які виявлені у гарантійний строк, силами сторонніх організацій або власними силами, якщо генеральний підрядник відмовився від їх усунення, а також інші обгрунтовані збитки, заподіяні замовнику з вини генерального підрядника, від компенсації яких він відмовився або не в змозі їх компенсувати. Підставою для такого використання коштів застави може бути згода обох сторін, а при відмові генерального підрядника компенсувати заподіяні збитки –наявність доказів порушення договірних зобов”язань і зумовлених обставиною таким порушенням збитків.

Згідно п.18.1 договору, за цим договором строк гарантії генерального підрядника на збудований об”єкт в цілому становить 12 (дванадцять) місяців з моменту приймання об”єкту, у встановленому порядку, в експлуатацію.

Оскільки, на час розгляду справи сторони не надали суду доказів закінчення гарантійного строку експлуатації об”єкта, утримання замовником 5% від суми кожного платежу, є правомірним.

В судовому засіданні 29.01.2010 року позивач надав уточнення позовних вимог, згідно якого просить стягнути з відповідача суму наявної заборгованості з урахуванням суми фінансової гарантії, тобто 1 106 131,24 грн. та судові витрати.

Згідно ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 ГПК України в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, з урахуванням уточнення розміру позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “Досвід” (м.Київ) до Дочірнього підприємства “Люкс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс плюс” (м.Трускавець) в частині стягнення заборгованості в сумі 1 06 131,24 грн. є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжні доручення №677 від 09.10.2009 року на суму 15 033,54 грн. про сплату державного мита та №676 від 09.10.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Дочірнього підприємства “Люкс” Товариства з обмеженою відповідальністю “Делакс плюс” (82200, м.Трускавець, вул.Суховоля, 54а; ідентифікаційний код: 35233080; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства “Досвід” (03680, м.Київ, вул. Паньківська,25, оф.3, ідентифікаційних код 32251657, п/р 26004301291787 в Ленінградському відділенні ПІБ у м.Києві, МФО 322108) – 1 106 131 (один мільйон сто шість тисяч сто тридцять одну) грн. 24 коп., 11 061 (одинадцять тисяч шістдесят одну) грн. 31 коп. –сплаченого держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя