Постанова № 77414670, 26.10.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/494/18

Номер справи місцевого суду: 1522/19505/12

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря – Озарчук В.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2

відповідач – ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2012 року в складі судді Погрібного С.О.,

в с т а н о в и в:

10.08.2012 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просила поділити спільне майно, придбане під час перебування в шлюбі та виділити їй в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, машиномісця № 18 та 19 у будинку № 39 по вулиці Успенській у м. Одесі, автомобіль VOLVO модель S 80 державний номер НОМЕР_1, автомобіль MERCEDES-BENZ модель 350 державний номер НОМЕР_2, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, в особисту приватну власність ОСОБА_3 виділити: квартиру № 37, 41 у будинку № 39 по вулиці Успенській у м. Одесі, машиномісця № 20 та 26 у будинку № 39 по вулиці Успенській у м. Одесі, автомобіль НОМЕР_5, автомобіль MITSUBISHI модель L 200 державний номер НОМЕР_6, автомобіль PLYMOUTH державний номер С3110ОД, автомобіль SKANIA державний номер 2098ОЯ, автомобіль MAZDA державний номер B3862ОT, автомобіль SUZUKI державний номер 9947ОДM, автомобіль TOYOTA модель CORONA, державний номер 58258ОK та автомобіль НОМЕР_7.

У позовній заяві посилалася на те, що перебуваючи в шлюбі, вони фактично з 2012 року сумісно не проживають, в зв’язку з чим виникла потреба в поділі майна, який запропонувала з врахуванням фактичного порядку користування.

Відповідач ОСОБА_3 15.08.2012 подав заперечення на позовну заяву, в якій повідомив про визнання позову щодо поділу нерухомого майна, невизнання позову в частині поділу транспортних засобів, вважаючи, що йому слід передати автомобілі: VOLVO модель S 80, державний номер НОМЕР_1, автомобіль MITSUBISHI модель L 200, державний номер НОМЕР_6, автомобіль PLYMOUTH, державний номер С3110ОД, автомобіль HONDA, державний номер А5120ОИ, а також про перебування квартири №37,40 по вул.Успенській в будинку №39 в м.Одесі в іпотеці ПАТ «ОТП»Банк». Не заперечував проти поділу майна по ? частці кожному. Справу просив розглянути за його відсутності.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

В особисту приватну власність ОСОБА_2 виділено:

- квартиру АДРЕСА_3;

- квартиру АДРЕСА_4;

- машиномісце № 18 у будинку №39 по вулиці Успенській у м. Одесі;

- машиномісце № 19 у будинку №39 по вулиці Успенській у м. Одесі;

- автомобіль VOLVO модель S 80 державний номер НОМЕР_1;

- автомобіль MERCEDES-BENZ модель 350 державний номер НОМЕР_2;

- автомобіль НОМЕР_3;

- автомобіль НОМЕР_8.

В особисту приватну власність ОСОБА_3 виділено:

- квартиру № 37, 41 у будинку №39 по вулиці Успенській у м. Одесі;

- машиномісце № 20 у будинку №39 по вулиці Успенській у м. Одесі;

- машиномісце № 26 у будинку №39 по вулиці Успенській у м. Одесі;

- автомобіль НОМЕР_5;

- автомобіль MITSUBISHI модель L 200 державний номер НОМЕР_6.

- автомобіль PLYMOUTH державний номер С3110ОД;

- автомобіль SKANIA державний номер 2098ОЯ;

- автомобіль MAZDA державний номер B3862ОT;

- автомобіль SUZUKI державний номер 9947ОДM;

- автомобіль TOYOTA модель CORONA державний номер 58258ОK;

- автомобіль НОМЕР_7.

19.09.2017, тобто через 5 років після ухвалення рішення, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині поділу нерухомого майна скасувати, в задоволенні позовних вимог про поділ нерухомого майна ОСОБА_2 відмовити.

Підставою поновлення строку на апеляційне оскарження стала процесуальна бездіяльність суду першої інстанції, який розглянув справу за відсутності ОСОБА_3, але не направив йому копію рішення, що відповідає роз’ясненню, яке підлягає врахуванню, визначеному п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24.10.2008 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку».

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції незаконно: не врахував та не поділив борги, які виникли в інтересах сім’ї внаслідок отримання ОСОБА_3 споживчого кредиту в ПАТ «ОТП БАНК»; виділив у його власність квартиру №37,41 будинку №39 по вул.Успенській в м.Одесі, яка є предметом іпотеки; здійснив поділ майна в натурі без його згоди, не обґрунтував обраний спосіб поділу; не застосував норми законодавства про обов’язок надання компенсації іншому співвласнику, внесення коштів на депозит суду при поділі неподільного майна, не врахував правові позиції, обов’язкові для застосування ; не залишив майно у спільній власності подружжя.

Рішення суду першої інстанції в частині поділу рухомого майна – автомобілів не оскаржив.

В жодне судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з’явився, неодноразово повідомлявся про час та місце розгляду справи, судові повістки, які направлялися за місцем реєстрації та місцем, зазначеним як фактичне місце проживання, поверталися з позначкою «не отримані за закінченням терміну зберігання», тому для забезпечення можливості дізнатися про судове засідання для сторін про час та місце розгляду справи суд додатково оголошував на сайті суду.

Крім того, для повного та всебічного з’ясування обставин справи судом апеляційної інстанції явка ОСОБА_3 була визнана обов’язковою, проте він надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, неодноразово повідомлялася про час та місце розгляду справи, надала заяву про незгоду з доводами апеляційної скарги, та розгляд справи за її відсутності.

Сторони викликались в останнє засідання 16.10.2018, справу розглянуто за відсутності сторін, відповідно до ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено судом, що майно у вигляді квартири АДРЕСА_3; квартири АДРЕСА_4; квартири № 37,41 у будинку №39 по вулиці Успенській у м. Одесі; машиномісця № 18 у будинку №39 по вулиці Успенській у м. Одесі; машиномісця № 19 у будинку №39 по вулиці Успенській у м. Одесі; машиномісця № 20 у будинку №39 по вулиці Успенській у м. Одесі; машиномісця № 26 у будинку №39 по вулиці Успенській у м. Одесі набуто під час перебування сторін у шлюбі, і сторонами спільно повідомлено суд, що спір щодо вартості майна між ними відсутній.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч.3ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

На підтвердження вимог ОСОБА_4 були надані правовстановлювальні документи на нерухоме майно (а.с.7-12,16-24), суд отримав відомості про реєстрацію прав на автомобілі (а.с.34), ОСОБА_3 обмежився наданням письмового заперечення про часткове визнання позову і розгляд справи за його відсутністю (а.с.14-15), сторонами повідомлено про відсутність спору щодо вартості подружнього майна.

Задовольняючи позов про поділ майна у спосіб, запропонований ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами досягнуто згоди щодо порядку поділу нерухомого майна, виділив кожному майно вартістю на однакову суму із дотриманням принципу рівності часток, що, виходячи з обсягу письмових доказів у справі, та змісту вимог позивача та заперечень відповідача, не суперечить викладеним правилам.

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не булі подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

15.08.2012 у відповідь на позовну заяву ОСОБА_4 ОСОБА_3 подане заперечення, яким він визнав позов в частині вартості майна, погодився зі способом поділу нерухомого майна, виходячи з рівності часток, однак про наявність спільних боргів подружжя, які б були перешкодою для поділу майна не повідомив (а.с.14-15).

В запереченні до позову ОСОБА_3 обмежився повідомленням про те, що квартира №37,41 в будинку №39 по вул.Успенській в м.Одесі передана в іпотеку ПАТ «ОТП БАНК», однак відомостей про кредитне зобов’язання, суму боргу, час його виникнення не надав, копії кредитного договору, а також копії договору іпотеки не долучив. Справу просив розглянути за його відсутності.

Проте факт укладання договору в інтересах сім’ї підлягає доведенню, і тягар доказування покладається на сторону, яка на нього посилається (постанова Верхового Суду від 18 липня 2018 р. у цивільній справі №308/10837/15ц).

Отже, суд виходив з наявних у справі відомостей про права та обов’язки сторін, серед яких були відсутні як посилання, так і докази про наявність будь – яких боргів подружжя, і обґрунтував ухвалене рішення існуванням між подружжям згоди щодо поділу нерухомого майна.

В 2017 році, тобто через 5 років після ухвалення рішення суду, суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 направлені:

- довідка РВ «Одеська регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» про те, що станом на 19 січня 2012 року ОСОБА_3 має заборгованість по кредитному договору від 28 лютого 2008 року в сумі 553058,73 доларів США (а.с.103);

-довідка РВ «Одеська регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» про заборгованість ОСОБА_3 станом на 19 січня 2012 року по кредитному договору від 25 грудня 2006 року в сумі 18443,86 доларів США (а.с.104);

-копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із записом про те, що 28.02.2008 зареєстрований договір іпотеки щодо квартири №37,41 в будинку №39 по вул.Успенській в м.Одесі (а.с.101).

При цьому про причини неповідомлення суду першої інстанції про наявність спільних боргів подружжя і надання довідок про це лише до апеляційного суду ОСОБА_3 не зазначив, апеляційну скаргу просив розглянути за його відсутністю.

Оскільки суд апеляційної інстанції вправі переглянути справу за наявними в ній доказами, а додатково поданими – лише у виняткових випадках, то перевіряючи винятковість випадків прийняття нових доказів, колегія суддів виходить з того, що:

-обставин, які об’єктивно перешкоджали ОСОБА_3 надати такі довідки до суду першої інстанції, не наведено;

-ухвалення рішення за відсутності ОСОБА_3 не спростовує факту обізнаності про поділ майна шляхом надання заперечень проти позову (а.с.14-15), і він мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження;

-при очевидній обізнаності про наявні кредитні зобов’язання ОСОБА_3 не повідомив про них суд;

-майно, яке є предметом поділу, підлягає державній реєстрації, потребує утримання та предполагає користування ним, відтак питання зміни власника могло бути предметом з’ясування на протязі 5 років навіть за умов відсутності інформації про рішення суду;

-в запереченнях на позовну заяву ОСОБА_3 просив розглянути справу за його відсутності, тому не міг не усвідомлювати про вірогідність розгляду справи в межах доказів, наявних у справі.

З огляду на такі обставини та вимоги процесуального закону, можливість прийняття довідок на стадії апеляційного перегляду через тривалий час виключається, і тому доводи про неврахування боргів подружжя підставою для скасування рішення суду бути не можуть.

Щодо доводів скарги про неврахування законодавства про порядок поділу неподільного майна, то врахуванню підлягає таке.

Дійсно, за правилами ч.ч.2,4,5 ст.71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Серед переліку майна, яке було предметом поділу, безумовно неподільним слід вважати лише автомобілі, але ОСОБА_3 рішення суду в цій частині не оскаржене, тому доводи щодо нього не розглядаються.

Зміст позовної заяви ОСОБА_2 та заперечень ОСОБА_3 в 2012 році свідчать про те, що питання неподільності нерухомого майна ними не порушувалося, і з поділом нерухомого майна в спосіб, визначений ОСОБА_2, ОСОБА_3 був згодний (а.с.2-5,14-15).

За відсутності висновків спеціалістів щодо подільності нерухомого майна вважати встановленим, що воно є неподільним неможливо, тому суд міг виходити лише з тих доказів, які були у справі, і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для перевірки доводів скарги щодо неподільності нерухомого майна, наявності згоди на внесення частки вартості майна на депозит суду, явку ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції було визнано обов’язковою, але ОСОБА_3 направив заяву про розгляд справи за його відсутністю, на власний розсуд обрав спосіб участі у справі, відтак несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій (ч.4ст.12 ЦПК України).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про не з’ясування судом факту неподільності нерухомого майна, внесення коштів на депозит суду за таких обставин справи та процесуальної поведінки сторін не містять ознак «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи», не мають ознак істотного і непереборного характеру (рішення у справі «Сутяжник проти Росії,п.38, «Салов проти України,п.93, «Проценко проти України,п.26, «Кравченко проти Росії,п.45), тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду через тривалий строк.

Більш того, суд першої інстанції, виходячи з рівності часток подружжя на майно, яке було предметом поділу, виділив кожному з подружжя майно на суму 3450000 грн., і в такий спосіб забезпечив рівність їх прав. Тому не оскарження рішення суду в частині поділу рухомого майна у вигляді автомобілів, які є складовою всього майна, яке підлягало поділу, унеможливлює поділ нерухомого майна окремо, оскільки призведе до невідповідності рівності вартості виділеного майна кожній із сторін, і буде безумовною ознакою порушення прав ОСОБА_2, яка наголошувала на незаконності перегляду рішення через 5 років після його ухвалення (а.с.118).

З врахуванням викладеного, не можуть бути підставою скасування рішення суду доводи скарги, про незастосування правового висновку ВСУ від 11 червня 2012 року №6-66цс11, а також недоречними є доводи апеляційної скарги про неврахування правових позицій ВСУ від 27 квітня 2016 року №6-486цс16, від 14 вересня 2016 року №6-539цс16, які не могли бути застосовані судом першої інстанції і тому, що з’явилися набагато пізніше, аніж справу вирішено судом першої інстанції.

Крім того, допуск апелянта ОСОБА_3 до суду через тривалий час після вирішення спору судом першої інстанції з метою з’ясування думки учасників процесу щодо обставин справи, не звільняє від обов’язку з’ясування виправданості втручання, а також вимагає дотримання принципу верховенства права, складовою якого є право на справедливий судовий розгляд та недопустимість вирішувати про права осіб, не залучених до участі у справі.

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, долучених ОСОБА_3. до заяви, вбачається, що частина з майна, яке було предметом поділу, на теперішній час перебуває у власності третіх осіб.

Зокрема, квартира АДРЕСА_5 з 04.09.2012 належить ОСОБА_5 (а.с.98), а квартира №37,41 в будинку №39 по вул.Успенській в м.Одесі, яка перебувала в іпотеці, з 28.09.2017 належить ТОВ «Алаба» (а.с.101).

З матеріалів справи видно, що в вересні 2012 року ОСОБА_6, який був кредитором ОСОБА_3 на суму 10 227 455 грн. (еквівалент 1 280 000 доларів США), і не брав участі у справі, подавав апеляційну скаргу на рішення суду, посилаючись на те, що поділ майна відбувся з метою уникнення звернення стягнення на майно в процесі виконання рішення суду про стягнення боргу.

Обставини наявності у ОСОБА_3 боргу на вказану суму встановлені рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 04 квітня 2012 року у справі №2/1522/3090/2012, залишеним без змін судом апеляційної інстанції (а.с.42-48), накладення арешту на майно, яке є предметом поділу підтверджується ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 08.02.2012 (а.с.49), а з ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 28.08.2012 вбачається про скасування заходів забезпечення позову щодо майна, яке в порядку поділу подружнього майна виділене ОСОБА_2 на підставі цього рішення суду (а.с.50-52).

Таким чином, вирішенням скарги ОСОБА_3 через тривалий строк після ухвалення рішення в спосіб його скасування та відмови в задоволенні позову ОСОБА_2, створяться передумови для піддання сумніву права власності добросовісних набувачів та кредиторів, які звернули стягнення на майно.

З огляду на викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргуОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2012 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ нерухомого майна залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 26.10.2018.

Головуючий:

Судді: