Рішення № 77414602, 26.10.2018, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/11109/18

РІШЕННЯ

іменем України

26 жовтня 2018 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі

головуючого судді Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Брайловської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сватове Луганської області в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 24.04.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Крім того, відповідно до Умов надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 28.02.2018 року має заборгованість - 43349,88 грн., яка складається з наступного:

-2567,99 грн. - заборгованість за кредитом;

-38141,42 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;

-500,00 грн. - штраф (фіксована частина);

-2040,47 грн. (процентна складова).

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у сумі 43349,88 грн. за кредитним договором б/н від 24.04.2013 року, а також судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст. 274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді Сватівського районного суду Луганської області від 03 травня 2018 року було призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача до суду не з'явився, в позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, ПАТ КБ «Приватбанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, надавши суду заяву про застосування строків позовної давності, яку обґрунтовує наступним. З позовної заяви вбачається та передбачено умовами укладеного договору б/н від 24.04.2013, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» по позичальником, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,0 % на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає стоку дії картки. Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач зняв кошти та не виконував зобов'язання, починаючи з 21.01.2014 року, а банк звернувся до суду лише 29.03.2018 р., тобто строк позовної давності сплив. Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін. При цьому автоматично прологовується не термін дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії картки, а лише дії умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг. Відповідно до заяви позичальника, яка є складовою частиною кредитного договору, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки. Заява позичальника про припинення дії договору в матеріалах справи відсутня, а тому відбулась його пролонгація із збереженням тих умов, на яких його було укладено, зокрема щодо умов про порядок пролонгації договору, які також залишаються чинними.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.. 252-255 ЦК України.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 (справа № 6-14 цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Також відповідно до постанови судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року, Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що у випадку незалежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Просить суд застосувати позовну давність у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та справу розглянути без їх участі (а.с.71-72).

Представником позивача ПАТ КБ «Приватбанк» було надано відзив на заяву про застосування строків позовної давності, яка обґрунтована наступним. Представник позивача звертає увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях - ануїтет, тощо. Але відповідно до даного договору відкрито карткових рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Згідно Умов та Правил картковий рахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці. Згідно Умов та Правил картрахунки відкриті на невизначений строк. Платіжна картка - спеціальний платіжний засіб емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнта, тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначено з заяві та в пам'ятці клієнта. Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно - правових відносин, які поєднані в одне ціле - кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці.

Щодо строків позовної давності зазначає, що відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлюваною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Також посилається на правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 у справі № 6-14цс14.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже строк випущеної картки до останнього дня 02.2017 року, про надає суду довідку про видачу кредитних карт). Отже вважає, що позивач звернувся до суду до спливу строку позовної давності.

Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов'язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Просить суд задовольнити позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні матеріали справи, надані докази, вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 квітня 2013 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н про надання банківських послуг, за яким банк відкрив позичальнику картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом в розмірі 2600 грн. зі сплатою 30 % річних річних за користування кредитними коштами.

Вказаний договір про надання банківських послуг складається із заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Првил користування платіжною карткою та Тарифами банку (а.с.6-31).

Підписавши довідку про Умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, відповідач погодився щомісячно до 25 числа сплачувати 7 % від заборгованості, проценти за користування кредитом у розмірі 30 % річних та комісію за зняття готівки (а.с. 7).

Договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, відповідачем виконувався.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини і проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Отже судом встановлено факт отримання 24.04.2013 року ОСОБА_1 в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» кредиту в розмірі 2600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Банком, станом на 28.02.2018 року має заборгованість - 43349,88 грн., яка складається з наступного: 2567,99 грн. - заборгованість за кредитом; 38141,42 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2040,47 грн. (процентна складова).

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Судом встановлено, що останній платіж ОСОБА_1 здійснено 25 липня 2014 року, що випливає із розрахунку заборгованості, наданого позивачем (а.с.5).

Заперечуючи проти позову, відповідач визнає факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів від позивача та одночасно відповідач ОСОБА_1 просив про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником шляхом внесення коштів готівкою чи безготівково: з погашення процентів щомісячно за попередній місяць, з погашення кредиту - в повному обсязі не пізніше останнього дня, вказаного на платіжній картці, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником свого зобов'язання.

Такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 14 лютого 2018 року у справі №564/1752/15-ц, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд має врахувати.

Представником позивача надано суду довідку про те, що термін дії картки № НОМЕР_2 до 02.2017 (а.с.101). Крім того, в своєму листі позивач зазначає, що картка може бути видана при зверненні Клієнта до установи Банку, якщо термін дії сплив або її було загублено та якщо клас картки було підвищено у зв'язку з певними обставинами (а.с.98).

Виходячи із цих обставин, а саме, що строком повернення кредиту є лютий 2017 року, до суду позивач звернувся в квітні 2018 року, тому зазначення відповідача про те, що позивачем пропущений строк для звернення до суду про стягнення заборгованості за кредитом з огляду є помилковим, не підтвердженим матеріалами справи, а позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом є частково обґрунтованими.

Визначальним для правовідносин сторін в даному випадку є саме визначення останнього дня, вказаного на платіжній картці - в даному випадку останній день лютого 2017 року - 28 число.

Що стосується заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 36613,63 грн., то в цій частині колегія суддів зауважує наступне.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина друга статті 1067 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з пунктом 1.1.3.1.9 Умов та правил банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати позичальнику виписку про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Обов'язком клієнта відповідно до пункту 1.1.2.3 Умов та правил є отримання виписки про стан картрахунків і про проведені операції за картрахунками.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Судом встановлено, що позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано достатніх доказів в розумінні вимог ст. 80 ЦПК України на підтвердження виконання банком свого обов'язку проінформувати ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки з 30% до 34,8%, починаючи з 01 вересня 2014 року, і з 34,8% - до 43,20%, починаючи з 01 квітня 2015 року.

Роблячи такий висновок, суд бере до уваги, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку (Постанова ВСУ від 30.11.2016 р. №6-823цс16).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи умови кредитного договору у сукупності із неналежним повідомленням відповідача про зміну Банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, суд вважає встановленим, що відсотки за користування кредитом слід вважати у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оскільки погашення процентів передбачено умовами договору щомісячно за попередній місяць, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником свого зобов'язання до кожного платежу, а до суду Банк із позовом звернувся 18 квітня 2018 року (а.с. 2), то до стягнення згідно вимог ст. 256 ЦК України в межах строку позовної давності належать відсотки за користування кредитом з липня 2014року до лютого 2017 року (строк дії картки) у розмірі: 2567,99 грн. (загальна заборгованість за кредитом) х 30 (відсоткова ставка) : 100 : 360 (кількість календарних днів на рік згідно п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою) х 903 (кількість днів з 29.08.2014 року до 28.02.2017) = 1932,41 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за за пенею та комісією в сумі 100,00 гривень, штрафу 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 2040,47 грн. - штрафу (процентна складова), то суд бере до уваги вимоги ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до яких на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання зазначених вище положень закону Кабінет Міністрів України розпорядженням №1053-р від 30 жовтня 2014 року, та розпорядження №1275-р від 02 грудня 2015 року затвердив перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО).

Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» м.Сватове Луганської області входить у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається з наданої довідки міграційної служби (а.с.43), ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1.

Отже, на відповідача розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій із зобов'язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції, оскільки банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

За таких обставин, вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 вказаних штрафів не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем під час подання позову з ціною позову 43349,88 грн. сплачено 1762,00 грн., позов задоволено частково на 4500,40 грн. (1932,41 грн. заборгованості за відсотками + 2567,99 грн. заборгованості за кредитом), то до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» належить: 4500,4 х 1762 : 43349,88 = 182,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 253,256,526,530,610, 2054,1056-1 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 95, 141, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) заборгованість у загальній сумі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 40 коп., яка складається з наступного: 2567 (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім) грн. 99 коп.- заборгованість за кредитом; 1932 (одна тисяча дев'ятсот тридцять дві) грн. 41 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299) судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн.92 коп.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сватівський районний суд Луганської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: С.М. Скрипник