Рішення № 7741361, 19.01.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "19" січня 2010 р. Справа № 18/1472

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук О.Л., довіреність від 23.07.2008р.;

від відповідача: Опанасюк С.В., довіреність №2827 від 10.11.2009р.;

третіх осіб не з'явився;

розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (м. Житомир)

до Військової частини А-0409 (м.Новоград-Волинський)

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України (м.Київ)

про стягнення 2400,70грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з Військової частини А-0409 (м.Новоград-Волинський) 2400,70грн., з яких: 2222,28грн. - основний борг, 90,84грн. - пеня, 62,74грн. - інфляційні, 24,84грн. - 3% річні.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив на користь позивача заборгованість за надані послуги зв'язку у сумі 3281,00грн., однак в графі "Призначення платежу" зазначив, що оплата здійснена саме за послуги зв'язку. Що стосується нарахованих відповідачу пені, інфляційних та річних на загальну суму 175,17грн., то вказана сума залишилась несплаченою, оскільки залишок коштів від сплати основного боргу буде перерахований на оплату за послуги зв'язку наступних періодів відповідно до вказаного в платіжних документах призначення платежу. Таким чином, позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2222,28грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору та стягнути з відповідача 87,59грн. - пені (згідно уточненого розрахунку, а.с.58), 62,74грн. - інфляційних та 24,84грн. - 3% річних.

Представник відповідача посилається на проведення розрахунків з позивачем. Зазначив, що пеню, інфляційні та річні відповідач не сплачував.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України не скористалось своїм процесуальним правом надання письмового відзиву на позовну заяву, та процесуальним правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направило, хоча про час та місце судового засідання повідомлено вчасно та належним чином, про що свідчить список на відправку рекомендованої кореспонденції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2000 року між центром електрозв’язку №8 Житомирської філіїВАТ "Укртелеком" (позивач) та Військовою частиною А-0409 (відповідач) укладено договір за №218 про надання послуг електрозв’язку, за умовами якого позивач зобов'язався надавати послуги електрозв'язку, а відповідач зобов'язався їх оплачувати.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про телекомунікації", п.34 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р. та п.4.2 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався сплачувати за надані позивачем послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою.

У разі застосування авансової системи оплати споживач (відповідач) для одержання послуг електрозв'язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг (п.4.6. договору).

На виконання умов договору Житомирська філія ВАТ "Укртелеком" в період з 01 грудня 2008р. по 01 вересня 2009р. надала В/ч А-0409 телекомунікаційні послуги, що підтверджується виставленими рахунками (а.с.37-47).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані послуги електрозв'язку, за останнім у період з 01.12.2008р. по 01.09.2009р. утворилась заборгованість в сумі 2222,28грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач після порушення провадження у справі сплатив на користь позивача заборгованість за надані послуги зв'язку у сумі 3281,00грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1086 від 23.11.2009р. на суму 3200,00грн. та фіскальним чеком на суму 81,00грн. (а.с.73-74), тому провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2222,28грн. необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 87,59грн. пені (згідно уточненого розрахунку), 62,74грн. інфляційних, 24,84грн. - 3% річних.

Відповідно до п.5.8 договору №218 від 05.01.2000р. сторони передбачили, що у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Частиною 3 ст.549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.58), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 87,59грн. нарахована відповідно до умов договору та згідно приписів ст.36 Закону України "Про телекомунікації".

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок вказаних сум (а.с.13-14), вважає, що інфляційні та річні нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24,84грн. 3% річних та 62,74грн. інфляційних.

Посилання відповідача на те, що заборгованість погашена у повному обсязі, не можуть бути враховані господарським судом, оскільки як свідчить платіжне доручення №1086 від 23.11.2009р. та фіскальний чек (а.с.73-74) відповідач спрямував кошти в сумі 3200,00грн. та 81,00грн. як оплату за послуги зв'язку, в розділі вищевказаного платіжного доручення "Призначення платежу" зазначив "оплата за послуги зв'язку за жовтень, листопад по договору №218 від 05.01.2000р.", а у фіскальному чеку - "послуги зв'язку"; заборгованість по сплаті пені, інфляційних та 3% річних залишилась непогашеною.

Відповідно до ч.1 ст.1089 ЦК України - за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частина 2 ст.1090 ЦК України передбачає, що банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Аналогічні положення містяться і у п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22 - (3.8, Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками).

Також вищевказана Інструкція НБУ у п.п. 2.31, 2.32, передбачає лише можливість уточнення даних про одержувача платежу, а саме: номера рахунку та/або коду (номера) одержувача, при цьому, таке уточнення робиться на письмову вимогу банку одержувача, проте не передбачає уточнення реквізитів графи "Призначення платежу".

Таким чином, банківські установи не наділені правом змінювати реквізити платіжного доручення в частині графи "Призначення платежу" на вимогу тільки однієї сторони грошового переказу, відповідальність за заповнення графи "Призначення платежу" лежить на платнику.

Оскільки платіжні документи не містили відповідних даних про погашення відповідачем штрафних санкцій, позивач відніс суму 3281,00грн., як оплату на погашення заборгованості минулих періодів (в межах суми позову), а залишок коштів в сумі 1058,72грн. буде зарахований в рахунок погашення майбутніх платежів.

Отже, 87,59грн. пені, 62,74грн. інфляційних та 24,84грн. 3% річних залишились несплаченими.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 175,17грн., з яких: 87,59грн. пені, 62,74грн. - інфляційних нарахувань та 24,84грн. - 3% річних. В частині стягнення 2222,28грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 530, 525, 526, 549, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.36 Закону України "Про телекомунікації", керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини А-0409 (11700, м.Новоград-Волинський, вул.Леваневського, 4, код ЄДРПОУ 07962707)

на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (10014, м.Житомир, вул.Київська, 20, код ЄДРПОУ 01184114):

- 87,59грн. - пені;

- 62,74грн. - інфляційних нарахувань;

- 24,84 грн. - 3% річних;

- 102,00грн. витрат по сплаті державного мита;

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 2222,28грн. основного боргу за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2,3- сторонам