Ухвала суду № 77413327, 22.10.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__

Справа №761/21754/18

Пр. № 4-с/521/98/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Романюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3, ОСОБА_4 районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій державного виконавця противоправними, скасування постанови та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеною скаргою, посилаючись на те, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року у справі №521/8863/17 було зобов'язано старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_1 винести належним чином оформлену постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України та не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення направити на поштову адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Заявник зазначала, що зі змісту ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року вбачається, що на час її прийняття, у ОСОБА_2 відсутні грошові зобов'язання за виконавчим листом №2-651/11, який видав Малиновський районний суд м. Одеси 12 січня 2012 року про стягнення з останньої грошової суми на користь ПАТ «Марфін Банк» у розмірі 1586087,48 грн., тому суд прийшов до висновку, що державний виконавець зобов’язаний скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України, що застосовані на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2014 року по цивільній справі № 1519/2-651/11.

Разом з тим, з постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 06 грудня 2017 року вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України було прийнято на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто внаслідок повернення виконавчого документу стягувачу, у зв'язку з поданням стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого документу.

Вказувала, що зі змісту листа Головного центру обробки спеціальної інформації від 14 грудня 2017 року вбачається, що повернення виконавчого документу стягувану на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є правовою підставою для вилучення з бази даних інформації про встановлення тимчасове обмеження, оскільки дана інформація може бути вилучена внаслідок повернення виконавчого документа, внаслідок закінчення виконавчого провадження, в тому числі і у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, тобто на підставі п.9 я.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник вважає, що повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець Чорний В.В. безпідставно та необґрунтовано зіслався на п. 1. ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», так як внаслідок виконання скаржником у повному обсязі своїх зобов'язань за виконавчим листом № 2-651/11 від 12 січня 2012 року, останній мав повернути дане виконавче провадження на п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на вищевикладене, заявник просила суд: визнати протиправними дії Державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3, які полягають у винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану ВП № 50976633 від 06 грудня 2017 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; скасувати постанову Державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 50976633 від 06 грудня 2017 року, яку прийнято останнім на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язати Державного виконавця Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 розглянути та вирішити питання про повернення виконавчого документу - виконавчого листа № 2-651/11 виданого 12 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» боргу у сумі 1586087,48 грн., боржник ОСОБА_2, стягувач ОСОБА_5, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто внаслідок фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Представник заявника, який діє на підставі довіреності від 03 вересня 2018 року, в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, та просив суд їх задовольнити (а.с. 37).

Державний виконавець Шевченківського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, раніше надав до суду письмові пояснення.

В обґрунтування письмових пояснень, державний виконавець зазначив, що 27 квітня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №50976633 з примусового виконання виконавчого листа №2-651/11 від 12 січня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін банк» в розмірі 1586087,48 грн. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2010 року було замінено стягувача ПАТ «Марфін банк» його правонаступником – ОСОБА_5 у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-651/11 від 12 січня 2012 року.

Вказував, що 19 вересня 2016 року до відділу звернувся ОСОБА_5 із заявою про відмову від стягнення боргу та повернення виконавчого документа без виконання та 05 грудня 2017 року до відділу надійшла заява про повернення виконавчого документа, між тим, змістом ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року визначено, що зобов’язання за вищевказаним виконавчим документом повністю виконані.

06 грудня 2017 року державним виконавцем на виконання вимог ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року та у відповідності до заяви стягувача від 05 грудня 2017 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника, з підстав чого просив суд відмовити у задоволенні скарги (а.с. 58-62).

Розглянувши подану скаргу, заслухавши пояснення представника заявника, суд прийшов до висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що на виконанні ОСОБА_4 районного ВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві перебував виконавчий лист №2-651/11, виданий Малиновським районним судом м. Одеси 12 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін банк» заборгованості в розмірі 1586087,48 грн. (а.с. 114).

З матеріалів виконавчого провадження №50976633 по виконанню виконавчого листа №2-651/11, виданого 12 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості з ОСОБА_6 вбачається, що 27 квітня 2016 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження (а.с. 109).

Зі змісту вимоги державного виконавця від 23 вересня 2016 року у ВП №5096633, заяви від 19 вересня 2016 року, вбачається, що стягувач відмовляється від стягнення боргу за виконавчим документом (а.с. 104, 112).

Встановлено, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2016 року було замінено стягувача ПАТ «Марфін банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2-651/11, виданого 12 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості з ОСОБА_6, його правонаступником – ОСОБА_7 (а.с. 105-107).

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2016 року до відділу державної виконавчої служби звернувся ОСОБА_5 із заявою про відмову від стягнення боргу та повернення виконавчого документа без виконання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 9 жовтня 2017 року зобов’язаностаршого державного виконавця Шевченківського районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_1 винести належним чином оформлену постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України та не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення направити на поштову адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с. 102-103).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 05 грудня 2017 року до ОСОБА_4 районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві надійшла заява ОСОБА_7 про повернення виконавчого документа №2-651/11, виданого 12 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси (а.с. 100).

Постановою державного виконавця від 06 грудня 2017 року замінено стягувача ПАТ «Марфін банк» у виконавчому провадженні №50976633 з примусового виконання виконавчого листа №2-651/11, виданого 12 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості з ОСОБА_6, його правонаступником – ОСОБА_7 (а.с. 40, 105-107).

Постановою державного виконавця від 06 грудня 2017 року у ВП №50976633 виконавчий лист №2-651/11, виданий 12 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості з ОСОБА_2І було повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», знято тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2, встановлене ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2014 року (а.с. 95-96).

З матеріалів справи вбачається, що постанова державного виконавця від 06 грудня 2017 року у ВП №50976633 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», скаржником не оскаржувалась.

Згідно листа Головного центру обробки спеціальної інформації від 14 грудня 2017 року, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є правовою підставою для вилучення з бази даних інформації про встановлення тимчасового обмеження. Дана інформація може бути вилучена внаслідок повернення виконавчого документа, внаслідок закінчення виконавчого провадження, в тому числі і у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, тобто на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 89).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 04 травня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_4 районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві із нотаріально посвідченою заявою, в якій засвідчив той факт, що ОСОБА_2 у повному обсязі виконала свої зобов’язання за виконавчим листом №2-651/11, виданим 12 січня 2012 року Малиновським районним судом м. Одеси, з підстав чого вказав, що наявні всі підстави для закінчення виконавчого провадження ВП №50976633 та скасування тимчасового обмеження праві виїзду за межі України (а.с. 81).

Встановлено, що 08 травня 2018 року представник заявника звертався до начальника ОСОБА_4 районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві із заявою, в якій просив на виконання вимог ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017року у справі № 521/8863/17, провадження № 4-с/521/95/17, винести належним чином оформлену постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України, внаслідок закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, тобто на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», та не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення направити на поштову адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с. 79-80).

ОСОБА_4 районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 23 травня 2018 року № 50976633/8 заявнику було відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви, у зв’язку з відсутністю правових підстав для скасування постанови від 06 грудня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувану, винесеної в межах виконавчого провадження № 50976633 (а.с. 78).

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. виконавець зобов’язаний, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Відповідно до п. п. 1, 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Судом встановлено, що державний виконавець Шевченківського районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_3, у відповідності до вимог ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі заяви стягувача ОСОБА_5 від 05 грудня 2017 року виніс 06 грудня 2017 року постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка була направлена на адресу ОСОБА_2 рекомендованим листом і яка не була у строк зазначений у постанові, оскаржена (а.с.97).

Крім цього, на виконання ухвали суду Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2017 року, яка є обов’язковою, зазначив у постанові про зняття тимчасового обмеження у прави виїзду за межі України боржника, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено винесення постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України за виконавчими документами про стягнення боргу.

Пунктом 5 розділу Х11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, в редакції чинній на час проведення виконавчих дій встановлено, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України знімається у разі винесення виконавцем постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України – у разі належного виконання особою зобов’язань щодо сплати періодичних платежів.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду.

Судом встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня ухвала суду про визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду або підтвердження фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

За таких підстав у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про повернення виконавчого документу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 447, 448, 450, 451 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_2, заінтересовані особи: державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3, ОСОБА_4 районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій державного виконавця противоправними, скасування постанови та зобов’язання вчинити дії – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали буде складено 26 жовтня 2018 року.

Суддя: О.М. Сегеда