Ухвала суду № 77412581, 23.10.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9770/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2018 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання – Гайданці Г.В.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок за ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

04.10.2017 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_5 до виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок за ОСОБА_3, згідно з якою просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району VI скликання від 31.08.2012 року № 48 «Про оформлення права власності на парафіяльний будинок (фара)»; визнати недійсним свідоцтво про право власності на будинок за адресою: с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, Ужгородського району Закарпатської області, за ОСОБА_3, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району VI скликання від 31.08.2012 року № 48 «Про оформлення права власності на парафіяльний будинок (фара)».

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.10.2017 року було відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

Зазначена справа перебувала у провадженні судді Лемак О.В.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 567 від 02.07.2018 року було проведено перерозподіл даної справи та передано вказану справу судді Світлик О.М.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2018 року прийнято до провадження матеріали справи № 308/9770/17 та призначено судове засідання з викликом сторін.

05.10.2018 року від представника третьої особи ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про закриття провадження у даній адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник третьої особи посилається на те, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки предметом спору є право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, Ужгородський район, Закарпатська область, загальною площею 97,1 кв.м, житлова площа якого складає 45,9 кв.м. Зауважує, що спір у справі, що розглядається, стосується визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району VI скликання від 31.08.2012 року № 48 «Про оформлення права власності на парафіяльний будинок (фара)» та визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок за адресою с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, Ужгородського району Закарпатської області, за ОСОБА_3, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району VI скликання від 31.08.2012 року № 48 «Про оформлення права власності на парафіяльний будинок (фара)», згідно з яким, вирішено питання щодо права власності на житловий будинок, має розглядатися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Після обговорення питання про можливість закриття провадження у адміністративній справі у даному судовому засіданні 23.10.2018 року представник позивача повідомив суду, що позивач звертається до суду з даним позовом як член виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та на момент подання позовної заяви позивачу не була відома інформація про реквізити свідоцтва про право власності на будинок, що оспорюється, яке видане на підставі оскаржуваного рішення сільської ради. Після отримання позивачем відзиву на позовну заяву, поданого представником третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_4, стало відомо, що ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, на підставі договору купівлі-продажу від 02.07.2014 року, укладеного з власником цього будинку – релігійною громадою Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Коритняини, а державна реєстрація права власності на вказане нерухоме майно проведена 02.07.2014 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позиції учасників справи суд вважає, що дана справа підлягає закриттю з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з рішенням 17 сесії 4 скликання Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 06.04.2004 року «Про встановлення права власності на будинок (фару) в с. Коритняни, вул. Гагаріна № 11», встановлено право власності на житловий будинок (фару) в с. Коритняни, вул. Гагаріна, № 11 за релігійною громадою Української православної церкви села Коритняни.

На підставі вказаного рішення сільської ради домоволодіння за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, вул. Гагаріна, буд. 11, зареєстровано в цілому на праві колективної власності за православною релігійною громадою Української православної церкви (Троїцької), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 06.12.2004 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.12.2004 року.

Рішенням виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 31.08.2012 № 48 «Про оформлення права власності на парафіяльний будинок (фара)», яке є предметом спору, вирішено оформити право власності на парафіяльний будинок (фару) за адресою: с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, Ужгородського району Закарпатської області, за ОСОБА_3 в цілому.

У подальшому 02.07.2014 року між релігійною громадою Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Коритняни Ужгородського району та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 1087, згідно з яким ОСОБА_3 купив належний релігійній громаді Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Коритняни Ужгородського району житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, Ужгородського району Закарпатської області.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.07.2014 року (індексний номер витягу: 23718570) вбачається, що приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_7 проведено державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 14161300 від 02.07.2014 року, на підставі якого внесено запис про реєстрацію права власності № 6196087 від 02.07.2014 року на житловий будинок за адресою: с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, Ужгородського району Закарпатської області, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 397330021248, відповідно до договору купівлі-продажу від 02.07.2014 року, укладеного між релігійною громадою Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Коритняни Ужгородського району та ОСОБА_3

28.04.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 615, згідно з яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_6 прийняла в дар належний йому житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, Ужгородського району Закарпатської області.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.04.2014 року (індексний номер витягу: 36887015) приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_7 проведено державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу), індексний номер: 20981714 від 28.04.2015 року, на підставі якого внесено запис про реєстрацію права власності № 9510008 від 28.04.2015 року на житловий будинок за адресою: с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, Ужгородського району Закарпатської області, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 397330021248, відповідно до договору дарування від 28.04.2018 року.

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом як суб’єкт приватного права – фізична особа.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі – Суд) від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Таким чином, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалося між його суб’єктами, суд дійшов висновку, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.

Публічно-правовий спір має особливий суб’єктний склад.

Участь суб’єкта владних повноважень є обов’язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Однак, сама по собі участь у спорі суб’єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з’ясовувати, у зв’язку з чим виник спір, за захистом яких прав особа звернулася до суду, виникнення, припинення або зміни яких прав стосується заявлений спір.

Статтею 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Вказаний порядок захисту реалізується й щодо інших суб’єктів владних повноважень, які виконують делеговані владні (управлінські) функції та надають адміністративні послуги.

Судом встановлено, що у поданому до суду адміністративної юрисдикції позові спір стосується права власності на житловий будинок за адресою: с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, Ужгородського району Закарпатської області, послідовних власників такого майна – ОСОБА_3 та ОСОБА_6, у тому числі правомірності набуття права власності.

Визнання недійним свідоцтва про право власності на спірний будинок за ОСОБА_3, про що позивач просить у позовній заяві, і, як встановлено судом у даному судовому засіданні, фактично скасування рішення державного реєстратора – приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: с. Коритняни, вул. Гагаріна, 11, Ужгородського району Закарпатської області, відповідно до договору купівлі продажу від 02.07.2014 року, укладеного між релігійною громадою Української православної церкви Свято-Троїцької церкви с. Коритняни Ужгородського району та ОСОБА_3, оскільки свідоцтва про право власності на нерухоме майно у даному випадку не видавалося, стосується позбавлення фізичної особи ОСОБА_3 прав власності на вказане нерухоме майно.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до порушення цивільних прав, мають майновий характер або пов’язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконною (протиправною) такої бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб’єктом владних повноважень) та суб’єктом приватного права – фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб’єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку – це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до ст. 242 КАС України, встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосована правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.04.2018 року по справі № 361/2965/15-а провадження № 11-190апп18, по справі № 280/267/15-а провадження № 11-164апп18, від 21.03.2018 року по справі № 09/1946/15 провадження № 11-95апп18.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на викладені положення закону позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення сплаченого судового збору при зверненні з даним позовом.

Що стосується клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 про відшкодування витрат у даній справі на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 46 КАС України).

В силу ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов’язки.

Виходячи з контекстного аналізу наведених положень КАС України, суд вважає, що клопотання представника третьої особи про відшкодування витрат у даній справі на професійну правничу допомогу до задоволення не підлягає, оскільки у даному випадку ОСОБА_3 не є стороною у справі, а виступає в якості третьої особи.

У судовому засіданні 23.10.2018 року на підставі ч. 3 ст. 243 КАС України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст якої складено 26.10.2018 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 238, 239, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_5 до виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Коритнянської сільської ради Ужгородського району, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинок за ОСОБА_3.

Роз’яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою ст. 299 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст ухвали буде складено 26 жовтня 2018 року.

Головуюча О.М. Світлик