Рішення № 77412420, 26.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 жовтня 2018 року № 826/16578/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Укрпошта»

До

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2017 р. № 00151514209,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2017 р. № 00151514209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2017 р. відкрито спрощеного провадження по справі та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що камеральна перевірка з питань своєчасності реєстрації ПАТ «Укрпошта» податкових накладних за звітні періоди 11.04.2016 р. по 31.05.2016 р., результати якої оформлені актом від 29.08.2017 р. № 2957/28-10-42-09/21560045, проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України. Так, позивач вважає, що при проведенні перевірки контролюючий орган діяв поза межами своїх повноважень, а саме: термін реєстрації податкових накладних, що досліджувались відповідачем, не є даними податкової звітності, а тому не підлягало камеральній перевірці у відповідності до абз. 2 п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України. Також враховуючи зміст положень п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та п. 200.10 ст. 200 зазначеного Кодексу, контролюючим органом не дотримано порядок щодо строків її проведення та підстав.

Відповідач в письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

За клопотанням сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва суд дійшов висновку про наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку ПАТ «Укрпошта» (код 21560045) щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 11.04.2016 р. по 31.05.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2017 р.), а саме граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зазначених в Таблиці 1 до цього акту.

За результатами перевірки складено акт від 29.08.2017 р. № 2957/28-10-42-09/21560045 та винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 12.09.2017 р. № 00151514209, яким до ПАТ «Укрпошта» застосовано штраф у розмірі 9 176,02 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права контролюючого органу, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (пп. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України ).

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України , контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

На день проведення перевірки позивача редакція пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачала, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН), арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 1201, 1202 Податкового кодексу України .

Тобто, надані контролюючому органу повноваження проводити камеральні перевірки на підставі даних ЄРПН охоплюють, у тому числі, питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН.

Аналогічні правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанови від 06.03.2018 р. по справі № 821/193/17).

Згідно з п. 201.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент формування вказаних податкових накладних, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до норм п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Таким чином, датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час складання податкової накладної. Згідно із загальним правилом реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.

Як вбачається з тексту акта перевірки від 29.08.2017 р. № 2957/28-10-42-09/21560045, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки перевірки про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що були виписані у квітні та травні2016 року та зареєстровані з порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

У своїх позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях позивач факти порушення термінів реєстрації податкових накладних за переліком, що вказаний в актів перевірки, не оспорював.

Приписами п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент формування вказаних податкових накладних) було передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Аналогічні норми містяться у п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення).

Суд вважає необхідним зазначити, що у силу норм п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

При цьому, згідно п. 35 даного підрозділу розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України норми пункту 1201.1 статті 1201 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року.

Таким чином, чинний Податкового кодексу України передбачає застосування штрафних санкцій, визначених ст. 120-1 Податкового кодексу України, починаючи з жовтня 2015 року в разі виявлення порушення термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування підприємствами.

У зв’язку з викладеним, відповідач мав право в 2017 році перевіряти питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних за період квітень-травень 2016 року.

Необгрунтованими є осилання позивача на порушення строку проведення камеральної перевірки, оскільки відповідно до п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

За приписами абз. 1 п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд вважає, що в даному випадку строки давності, визначені ст. 102 Податкового кодексу України, можуть бути застосовані контролюючим органом за аналогією для проведення камеральних перевірок з питань своєчасності реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних та нарахування відповідних грошових зобов'язань (штрафних санкцій) за ст. 1201 Податкового кодексу України, а саме: з останнього дня граничного строку подання податкової накладної для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв'язку з цим на думку суду штрафні санкції були правомірно застосовані до позивача в 2017 році за порушення, які були скоєні у квітні –травні 2016 року.

Також суд відхиляє як нормативно необґрунтовані посилання позивача на норму ст. 58 Конституції України, оскільки у рішенні за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосуються людини і громадянина (фізичних осіб) і не поширюється на юридичних осіб.

Також суд звертає увагу на те, що з моменту вчинення позивачем порушень термінів реєстрації податкових накладних у квітні – травні 2016 року до моменту застосування відповідачем штрафних санкцій в серпні 2017 року до ст. 120-1 Податкового кодексу України не було ані введено нових видів відповідальності за порушення податкового законодавства, ані збільшено розмір відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Натомість Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 р. № 909-VIII фактично було змінено лише процедуру застосування штрафних санкцій (а саме: виключено зі ст. 120-1 Податкового кодексу України п. 120-1.3, яким передбачалося, що порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), що не може вважатись погіршенням становища платника податків.

Отже відповідач, приймаючи спірне рішення не допустив порушень ст. 58 Конституції України.

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, що наведена в його постанові від 21.03.2018 р. по справі № 804/3762/17.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 4.1.1, 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується в тому числі на таких принципах, як: загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України , штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

До того ж, суд звертає увагу, що обставини щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних у періоди, що перевірялися, позивачем не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення від 12.09.2017 р. № 00151514209 та відсутності правових підстав для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про не обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) відмовити повністю.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко