Рішення № 77412174, 26.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року справа № 2340/4229/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Баклаженко Н.В.,

представника позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі – позивач) з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2018 з примусового виконання постанови від 12.09.2018 за №39805064 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 108481 грн. 90 коп.

В обґрунтування вимог зазначено, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2018, на думку позивача, є протиправною, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 12.09.2018 не підвідомча виконанню відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Крім того, позивач зазначив, що стягувачем в оскаржуваній постанові зазначено відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, тобто є роботодавцем державного виконавця, що здійснює примусове виконання постанови від 12.09.2018 за №39805064 про стягнення з позивача виконавчого збору, тому в силу вимог ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не може виконувати вищевказане рішення.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав та просив їх задовольнити з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на позов та зазначив, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.10.2018 з примусового виконання постанови від 12.09.2018 за №39805064 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 108481 грн. 90 коп. є правомірною та не підлягає до скасування, оскільки виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання та не є відповідальністю за невиконання судового рішення у добровільному порядку встановлений державним виконавцем строк, тому що за своєю правовою природою виконавчий збір є встановленою законом платою за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на виконання наказу господарського суду Черкаської області від 27.09.2013 №04/03/5026/492/2011 головним державним виконавцем 13.09.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №39805064 про стягнення з позивача на користь ДП «Енергоринок» трьох процентів річних в сумі 185353 грн. 78 коп. та інфляційних в сумі 899465 грн. 20 коп.

12.09.2018 відповідачем на підставі ст. ст. 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 108481 грн. 90 коп. у виконавчому провадженні №39805064.

02.10.2010 відповідачем відкрито виконавче провадження №57325630 з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 12.09.2018 за №39805064 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 108481 грн. 90 коп.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд враховує, що спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів, інших органів та посадових осіб, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 42 вказаного Закону кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем.

Необхідно зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Слід наголосити, в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом, (ч. 3 ст. 40 вказаного Закону).

Судом також встановлено, що постановою державного виконавця від 02.10.2018 приєднано виконавче провадження №57325630 за оскаржуваною постановою до зведеного виконавчого провадження №33134968, яке веде відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Отже, постанову про стягнення виконавчого збору виконує той державний виконавець, який виніс вказану постанову та здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження, тому посилання позивача на те, що постанова стягнення виконавчого збору від 12.09.2018 не підвідомча виконанню саме відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, є необґрунтованим.

Разом з цим, посилання позивача на пункт 2 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» у межах виконавчого провадження №57325630 є помилковим, оскільки таке застереження не стосується виконання саме постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, у зв’язку з тим, що у даному випадку здійснюється примусове виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору до Державного бюджету України виключно через відкритий відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області в Державній казначейській службі України рахунок, а стягнуті таким чином кошти не є власне коштами роботодавця головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_3

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 271, 287, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя В.А. Гайдаш