Рішення № 77412010, 17.10.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1654/18Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитрієвої О.О.,

при секретарі: Кукульник Я.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508070/2018/000004/2 від 07.08.2018 року,

встановив:

14 серпня 2018 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (далі – позивач, ТОВ “Строй Мир”) до Митниці ДФС у Херсонській області, автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Митниця, відповідач) з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA508070/2018/000004/2 від 07.08.2018.

Ухвалою судді Херсонського окружного адміністративного суду Морської Г.М. від 20 серпня 2018 р. позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

Розпорядженням керівника апарату Херсонського окружного адміністративного суду №132 від 28.08.2018р. з метою дотримання принципу розумного строку розгляду даної справи та у зв'язку з перебуванням судді Морської Г.М. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 2140/1654/18.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначена суддя Дмитрієва О.О.

Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 10.09.2018 року справа прийнята до провадження та відкрито спрощене провадження в справі, призначено судове засідання.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що статтями 49, 51, 52, 53, 54 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Позивач вважає, що метод визначення митної вартості за ціною договору є пріоритетним, а тому при контролі правильності визначення митної вартості товарів перш за все органом доходів і зборів мають бути здійснені всі передбачені законом заходи для застосування основного методу. За наявності сумнівів щодо повноти відомостей та документів, що подані декларантом для підтвердження митної вартості, митний орган має витребувати необхідні додаткові документи та вжити інші заходи для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Підприємство стверджує, що для підтвердження заявленої митної вартості товару ним надано митному органу всі необхідні документи, передбачені ст. 53 МК України, а саме ті які ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, яка підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України, а тому відповідачем необґрунтовано відмовлено в застосуванні першого методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.

Відповідач 01 жовтня 2018року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає з таких підстав. Декларантом обрано основний метод визначення митої вартості товару – за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до вимог ч.4 ст.58 МКУ під митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту розуміється ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. За результатом аналізу рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, інформація про які наявна а ПІК «ЄАІС ДФС» було виявлено невідповідність заявленого рівня митної вартості до інформації, яка є в розпорядженні митниці. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що дії митного органу є правомірними та відповідають вимогам законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

Між позивачем та компанією JIANGSU SHENGHUI IMPORT AND EXPORT CO, LTD, Китай, укладено контракт № СН-UA-18/05/31 від 31.05.2018 (далі-Контракт) на поставку товару – JCDSNK.DFKMYB[ GHBKFLSD за номенклатурою, кількістю та цінам згідно супровідних документів на умовах CIF ODESSA/ CHОRNOMORSK/ YUZHNIY, Україна, відповідно до правил Інкотермс 2010.

На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар, а саме: електричні прилади на основі світодіодів: лед лампи для освітлення приміщень, розраховані на напругу 220V, марки: LUMEN LED, не містять у своєму складі передавачі або передавачі та приймачі. Загальною кількістю 42180 шт. Пакування кортонні коробки. Вартістю 11511,66 дол. США.

06.08.2018р. декларантом позивача за договором про надання послуг митного брокера ФОП ОСОБА_4 для митного оформлення товару до митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подано митну декларацію №UA508070/2018/001050, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 11511,66 доларів США, за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано: пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; автотранспортна накладна; декларація про походження товару; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого…); доповнення до зовнішньоекономічного контракту; зовнішньоекономічний договір (контракт); договір про надання послуг митного брокера; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими…); митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару. Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв’язку із тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, транспорті витрати, витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено.В поданому до митного оформлення контракті №CH-UA-18/05/31 від 31.05.2018 року, згідно п. 4.2 не вказано, що витрати на транспортування та страхування включені до вартості товару. Декларантом не подано усі необхідні документи, а саме: митна декларація країни відправлення; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що місять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно п. 3.1. контракту від 31.05.2018 №CH-UA-18/05/31 умовами поставки є CIF YUZHNY (Україна), що передбачає обов’язкове здійснення страхування товару. Відповідно до підпункту 8 п.2 ст. 53, у разі здійснення страхування декларантом для підтвердження митної вартості надаються документи, що містять відомості про вартість страхування (страховий поліс), проте на вимогу митниці вказані документи не надано.

У зв'язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На виконання вимог митного органу позивачем додатково надано прайс-лист та бізнес-пропозицію.

Відповідачем 07.08.2018 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA508070/2018/000004/2.

Позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи справу по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах.

Як встановлено, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Суд не може погодитись з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності.

Специфікація до контракту №1 від 06.06.2018 року містить перелік товарів, їх кількість та вартість, всього 42180 штук на суму 11511,66 доларів США. Специфікація скріплена печатками покупця (ТОВ “Строй Мир”) та продавця (JIANGSU SHENGHUI IMPORT AND EXPORT CO, LTD, Китай,), а також підписами повноважних представників сторін.

Пакувальний лист також містить дані про 42180 штук освітлювальних приладів вагою 9221.40 кг, країна походження товару Китай, пакувальний лист скріплено печаткою продавця та підписом повноважного представника.

Інвойс №SO18-04-16 від 06.06.2018 року також містить дані про товар в кількості 42180 штук загальною вартістю 11511,66 доларів США, інвойс скріплено печаткою продавця та підписом повноважного представника.

Згідно морського коносаменту від 13.06.2018 товар завантажено в порту LELIU? SHUNDE, China; вантажовідправник JIANGSU SHENGHUI IMPORT AND EXPORT CO, LTD, Китай, отримувач вантажу ТОВ “Строй Мир”, порт розвантаження Южний, Україна.

06.08.2018 позивач надав на адресу митного органу комерційну пропозицію від виробника, прайс-лист від виробника.

Відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Посилання митного органу на ту обставину, що в п.4.2 контракту від 31.05.2018 року не вказано про включення до вартості товару витрат на транспортування та страхування є помилковим, з таких підстав.

Представник митного органу зазначив, що позивачем не надано відповідачу страхових документів, які б визначали витрати на страхування товару, а також документів, що підтверджують витрати на перевезення вантажу в зв'язку з тим, що Контрактом передбачено постачання товару на умовах CIF Одеса/Чорноморськ/Южний, за якими до обов'язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків. Тобто при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Беручи до уваги ту обставину, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF в даному випадку товариство не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту Одеса/Чорноморськ/Южний.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та транспортування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено, митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: “ заявлено не повні відомості про митну вартість товару та складові митної вартості (фактурна вартість, транспортні витрати, витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено.….митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а саме МД від 30.07.2018 №UA100030/2018/204347 а саме 7,5 дол.США/кг (9221,4 кг*7,5=69160,50 дол. США). Відповідач не надав на адресу суду митну декларацію, яку він використав для визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, необґрунтованим та не мотивованим є використання митним органом відповідної митної декларації, оскільки не відомо на яких умовах здійснювалась поставка товару за вказаною митною декларацією, а поставка товару імпортованого позивачем здійснювалась на умовах CIF Чорноморськ. Відповідач не надав доказів, що поставка товару за наведеною митним органом митною декларацією відбувалась на умовах CIF Чорноморськ. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Отже, позивачем для оформлення товару за методом № 1 надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (за резервним методом).

Правова позиція з даного питання викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19 квітня 2017 року в справі К/800/37458/15 та в подальшому відображена в інших рішеннях з цього питання, Верховним Судом у справі №821/1617/17 від 14.08.2018р..

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

З урахуванням викладеного рішення про корегування митної вартості не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню, як наслідок позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.

Обов’язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” визнана джерелом права.

Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Бендерський проти України” (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Згідно статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) “Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права...”.

Вирішуючи питання стосовно застосування ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Україна – Тюмень” проти України” (N 22603/02 §55) зазначено, “… що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи ... Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності”.

В даному випадку корегування митної вартості товарів створило ситуацію, в якій позивач, без жодних правових на те підстав, змушений зазнавати фінансового тиску на свою господарську діяльність, що є недопустимим. До того ж доводи відповідача покладені в основу його правової позиції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

За таких обставин, суд повністю задовольняє вимоги позивача про скасування спірного рішення.

Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (код ЄДРПОУ 41688915, 73000, м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 5км.) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про коригування митної вартості товарів № UA508000/2018/000004/2 від 07.08.2018 року.

Стягнути з Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ 39624611, 73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Мир" (код ЄДРПОУ 41688915, 73000, м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 5км.) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4692,34 грн. (чотири тисячі шістсот дев'яносто дві гривні тридцять чотири копійки).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26 жовтня 2018 р.

Суддя Дмитрієва О.О.

кат. 5.2.2