Рішення № 77411807, 11.10.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 р. Справа № 818/2333/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 818/2333/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції України в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся з позовною заявою до Головного управління Національної поліції України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ НП в Сумській області) в якій, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 відшкодування витрат на відрядження;

- стягнути з відповідача відшкодування витрат на відрядження в сумі 1 500, 00 грн.;

- стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати відшкодування витрат на відрядження, починаючи з 13.04.2018 по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. Перебуваючи на посаді слідчого відділу Кролевецького відділення поліції Глухівського відділу поліції ГУ НП в Сумській області, позивач з 22 грудня 2017 року по 16 березня 2018 року був відряджений до Недригайлівського відділення поліції Роменського відділу ГУ НП в Сумській області. Після повернення з відрядження, кошти на відшкодування витрат ОСОБА_1 відповідач у визначені законодавством строки не сплатив, про причини несплати, не повідомив.

Наказом ГУ НП в Сумській області № 189 о/с від 12.04.2018 позивача було звільнено з органів Національної поліції за власним бажанням з 13 квітня 2018 року. При цьому, у день звільнення, згадані кошти на відшкодування витрат на відрядження, ОСОБА_1 також не були сплачені. З метою отримання цих коштів, позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою, за результатами розгляду якої ГУ НП в Сумській області повідомило про те, що строк перебування поліцейських у відрядженні не може перевищувати 60 календарних днів і що виплата коштів по незахищених статтях видатків призупинена.

На переконання ОСОБА_1, невиплата відповідачем коштів на відшкодування витрат на відрядження, порушує приписи Кодексу законів про працю України, Закону України «Про оплату праці», Постанови Кабінету Міністрів України № 98 від 02.02.2011, у зв'язку з чим така бездіяльність є протиправною. Крім того, на думку позивача, оскільки у день звільнення відшкодування витрат на відрядження ГУ НП в Сумській області виплачено не було, відповідно до ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, останнє зобов'язане сплатити окрім основної суми заборгованості, також і середній заробіток за весь час затримки.

З вищезазначених підстав, ОСОБА_1 вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 29.06.2018 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 818/2333/18, підготовче засідання призначено на 25.07.2018 об 11 год. 30 хв., встановлені строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Так, 19.07.2018 від ГУ НП в Сумській області надійшов відзив (а.с. 28-30), у якому відповідач зазначив, що дійсно ОСОБА_1 у період з 22.12.2017 по 16.03.2018 перебував у відрядженні в Недригайлівському ВП РВП ГУНП в Сумській області. Після повернення із відрядження, позивачем згідно з Інструкцією про службові відрядження поліцейських, затвердженої Наказом МВС України № 672 від 02.08.2017, були надані посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів, згідно з якими термін перебування у відрядженні визначений 60 діб, а сума коштів, яка підлягає сплаті - 3 600, 00 грн. Вказана сума, відповідно до платіжного доручення № 2173 від 14.06.2018, була сплачена ОСОБА_1 в повному обсязі, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позовні вимоги в частині стягнення відшкодування витрат на відрядження є необґрунтованими.

Також, на переконання відповідача, є необґрунтованими й позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки, оскільки ОСОБА_1 повідомлялось про неможливість сплати згаданих коштів у зв'язку з проведенням Державною казначейською службою України безспірного списання коштів відповідно до наказу Господарського суду Сумської області.

За наведених обставин, ГУ НП в Сумській області вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Від позивача 20.07.2018 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 47), у якому, ОСОБА_1 одночасно просив суд зменшити позовні вимоги в частині стягнення відшкодування витрат на відрядження на суму 3 600, 00 грн.

Ухвалою суду від 25.07.2018, занесеною до протоколу, підготовче засідання по справі було відкладено на 31.08.2018 о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 31.08.2018, занесеною до протоколу, підготовче провадження по справі № 818/2333/18 закрито, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 21.09.2018 о 10 год 00 хв.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, Ухвалою суду від 12.09.2018, розгляд справи відкладено на 11.10.2018 о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 11.10.2018 ОСОБА_1 позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник ГУ НП в Сумській області, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Заслухавши позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та об'єктивно оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у 2017-2018 роках проходив службу у Кролевецькому відділенні поліції Глухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області на посаді слідчого слідчого відділу. Під час проходження служби, згідно з Наказами ГУ НП в Сумській області № 2403 від 21.12.2017 (а.с. 10) та № 2427 від 26.12.2017 (а.с. 33) позивач з 22.12.2017 був направлений до Недригайлівського відділу поліції у службове відрядження до особливого розпорядження.

Наказом відповідача № 40 о/с від 25.01.2018 (а.с. 11), з 25.01.2018 по 01.03.2018 на ОСОБА_1 було покладено тимчасове виконання обов'язків начальника слідчого відділу Недригайлівського відділення поліції Роменського ВП ГУ НП в Сумській області, а відповідно до Наказу № 475 від 14.03.2018 (а.с. 12) позивач був відкликаний із відрядження з 16.03.2018.

Прибувши з відрядження до Кролевецького відділення поліції Глухівського ВП ГУ НП в Сумській області, 19.03.2018 ОСОБА_1 були надані звіт про використання коштів (а.с. 45), у якому зазначено, що відшкодуванню підлягають добові за період з 22.12.2017 по 16.03.2018 (60 діб) в сумі 3 600, 00 грн. Також, позивачем були надані посвідчення про відрядження разом з талоном (а.с. 46), у яких вказаний термін відрядження 60 днів - з 22.12.2017 по 16.03.2017.

Відповідно до Наказу ГУ НП в Сумській області № 189 о/с від 12.04.2018 (а.с. 13) ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням. Оскільки станом на день звільнення, відшкодування згаданих витрат на відрядження отримано не було, позивач звернувся до відповідача з вимогою негайно їх сплатити. Так, листом № 637/04/29/П-125-2018 від 18.05.2018 (а.с. 14) ГУ НП в Сумській області повідомило про те, що строк перебування поліцейського у відрядженні не може перевищувати 60 календарних днів, що звіт про використання коштів на суму 3 600, 00 грн. прийнятий до обліку УФЗБО ГУНП, а також те, що здійснення платежів по незахищених статтях видатків призупинене внаслідок безспірного списання коштів згідно з наказом Господарського суду Сумської області.

В червні 2018 року відшкодування витрат на відрядження в сумі 3 600, 00 грн. було сплачено відповідачем згідно з платіжним дорученням № 2173 (а.с. 38) та реєстром перерахувань на особисті вклади за червень 2018 року (а.с. 39-44).

Отже, стверджуючи про правомірність своїх дій щодо виплати ОСОБА_1 відшкодування витрат на відрядження, ГУ НП в Сумській області зазначає на тому, що максимальний термін перебування працівника поліції у відрядженні становить 60 календарних днів, у зв'язку з чим, сума добових не може перевищувати 3 600, 00 грн. Крім того, обґрунтовуючи відсутність підстав для стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати коштів, відповідач вказує на те, що така затримка сталася не з його вини, а внаслідок відсутності коштів через їх безспірне списання на підставі наказу суду.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд не може погодитись з указаними доводами ГУ НП в Сумській області, з огляду на таке.

Особливості направлення у службові відрядження поліцейських територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень поліції) у межах України визначаються Інструкцією про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 672 від 02.08.2017, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 за № 1042/30910 (далі - Інструкція).

Пунктом 2 розділу І вказаної Інструкції встановлено, що службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов'язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

Згідно з пунктами 2, 3 розділу ІІ Інструкції, строк перебування поліцейського у відрядженні визначається керівником, але не може перевищувати 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 98 від 02.02.2011 та випадків, передбачених пунктом 6 цього розділу.

З дозволу керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов'язки, ураховується затримка у відрядженні з причин, що не залежать від відрядженого поліцейського, за наявності підтвердних документів. При цьому загальний строк відрядження не може перевищувати 60 календарних днів.

Поліцейським, направленим у службові відрядження, за кожний день перебування у відрядженні в межах вказаних строків виплачуються добові в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься і в пункті 14 розділу ІІІ Інструкції, який визначає, що розміри добових витрат та гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу встановлюються додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України № 98 від 02.02.2011, а саме - 60 гривень.

Відповідно до пунктів 1, 10 розділу ІІІ Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України поліцейському, який направляється у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження та карткою автоматизованої інформаційної системи "Відрядження", які оформлюються відрядженою особою. Виїзд поліцейського у службове відрядження без посвідчення про відрядження не дозволяється.

Фактичний час перебування в службовому відрядженні визначається за наявними відмітками в посвідченні про відрядження, засвідченими підписами керівників та печаткою органів (підрозділів) поліції, куди відряджений поліцейський, а також за місцем проходження служби. Відмітки в посвідченні про відрядження засвідчуються печаткою.

Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що максимальний термін відрядження поліцейського не може перевищувати 60 календарних днів. За кожний день перебування у відрядженні, поліцейському виплачуються добові у розмірі 60 гривень. При цьому, право поліцейського на отримання добових за кожний день перебування у відрядженні не може залежати від терміну такого відрядження.

Тобто, на переконання суду, приписи пункту 3 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, які обмежують право поліцейського на отримання добових максимальним строком перебування у відрядженні, не можуть застосовуватись у випадках перебування поліцейського у відрядженні понад цей строк, так само, як і не можуть позбавляти останнього права на отримання добових у такому випадку, оскільки, визначаючи максимальний термін можливого перебування поліцейського у відрядженні, законодавство не надає право поліцейському самостійно, без відповідного рішення керівника, повернутися з відрядження та не встановлює жодної компенсаційної виплати за перебування у відрядженні понад максимальний термін.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 перебував у відрядженні 85 календарних днів, а саме: з 22.12.2017 по 16.03.2018 (а.с. 10, 33-34, 37). У зв'язку з цим, розмір добових, які мали бути сплачені ГУ НП в Сумській області позивачу, складає 85 х 60,00 грн. = 5 100, 00 грн. Втім, фактично відповідачем було сплачено лише 3 600, 00 грн. (а.с. 38-44). Тобто, недоплаченими залишаються витрати на відрядження в сумі 5 100, 00 - 3 600, 00 = 1 500, 00 грн.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що невиплата ГУ НП в Сумській області відшкодування витрат на відрядження не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання такої бездіяльності протиправною є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також, беручи до уваги не надання відповідачем доказів сплати відшкодування витрат на відрядження у повному обсязі, суд робить висновок і про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення недоплачених коштів в сумі 1 500, 00 грн.

При цьому, посилання ГУ НП в Сумській області на те, що у звіті про використання коштів позивач самостійно визначив термін перебування у відрядженні 60 днів та суму, яка підлягає відшкодуванню в розмірі 3 600, 00 грн., не можуть бути взяті судом до уваги, з наступних підстав.

На виконання пункту 16 розділу ІІІ Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, після повернення зі службового відрядження протягом п'яти робочих днів поліцейський зобов'язаний подати до бухгалтерської служби картку АІС "Відрядження" у паперовому вигляді, посвідчення про відрядження та звіт про використання коштів.

Відповідно до п. 18 розділу ІІІ Інструкції, якщо до бухгалтерської служби звіт про використання коштів подано заповненим неповністю, з помилками та/або без підтвердних документів, його разом зі всіма документами повертають поліцейському без виконання. Поліцейський у строк до трьох робочих днів з часу повернення звіту про використання коштів повинен подати до бухгалтерської служби виправлений звіт про використання коштів та підтвердні документи (пункт 18 розділу ІІІ).

Згідно з пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції, працівник бухгалтерської служби зобов'язаний: перед прийняттям картки АІС "Відрядження" та посвідчення про відрядження перевірити повноту заповнення їх реквізитів; унести до картки АІС "Відрядження" інформацію про суму витрат відповідно до звіту про використання коштів; протягом трьох діб після погодження звіту про використання коштів керівництвом органу поліції передати картку АІС "Відрядження" до підрозділу інформаційної підтримки та координації поліції "102".

Отже, за змістом вказаних норм, обов'язок перевірки правильності заповнення звіту про використання коштів та розрахунку витрат, які підлягають відшкодуванню, покладається на бухгалтерську службу, яка, в разі виявлення помилок, зобов'язана вжити заходів, направлених на їх усунення. Тобто, допущені поліцейським у звіті про використання коштів помилки, не можуть бути підставою для позбавлення його права на відшкодування витрат у разі, якщо ці помилки проігноровані бухгалтерською службою.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки, суд зазначає наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки, визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991.

Порядок звільнення працівників поліції зі служби визначається розділом VII вказаного Положення. При цьому, вказані приписи не регулюють правовідносин між сторонами у разі невиплати всіх належних поліцейському коштів у день звільнення.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Тобто, до спірних правовідносин щодо невиплати позивачу всіх належних сум у день звільнення, на переконання суду, мають застосовуватись норми Кодексу законів про працю України.

Так, згідно зі ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 загаданого Кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у вказані строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Зі змісту вказаних норм, суд робить висновок, що вказаний середній заробіток за весь час затримки є компенсаційною виплатою, яка сплачується працівникові у разі порушення роботодавцем його права на отримання всіх належних сум при звільненні.

В даному випадку, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 був звільнений з органів Національної поліції з 13 квітня 2018 року. При цьому, у день звільнення ГУ НП в Сумській області не виплатило позивачу всіх сум, які йому належали до виплати, зокрема, не сплатило суму відшкодування витрат на відрядження в розмірі 5 100, 00 грн. Не сплаченою в повному обсязі залишилась ця сума і станом на день розгляду справи.

Таким чином, за наведених обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання компенсаційної виплати у вигляді середнього заробітку за весь час затримки, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з чим, позовні вимоги про його стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, на переконання суду, посилання відповідача на відсутність коштів через їх безспірне списання органами казначейської служби, вказаних висновків не спростовують, оскільки гарантовані Кодексом законів про працю України права працівника не можуть ставитись у залежність від наявності коштів у роботодавця.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 139 згаданого Кодексу, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за подання позовної заяви, згідно квитанції від 23.06.2018 (а.с. 21), ОСОБА_1 був сплачений судовий збір в сумі 704, 80 грн., суд вважає за необхідне стягнути цю суму на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ НП в Сумській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості та середнього заробітку - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_1 відшкодування витрат на відрядження.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 23, код 40108777) на користь ОСОБА_1 (41300, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) відшкодування витрат на відрядження в сумі 1 500, 00 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 23, код 40108777) на користь ОСОБА_1 (41300, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки виплати відшкодування витрат на відрядження, починаючи з 13.04.2018 по день фактичного розрахунку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 23, код 40108777) на користь ОСОБА_1 (41300, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складено 22.10.2018.

Суддя С.В. Воловик