Рішення № 77411490, 25.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3805/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м.Одеса

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Аракелян М.М.

За участю секретаря – Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3 – за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 06.02.2018 року №17 про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком №2; зобов'язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі зарахувати ОСОБА_1, до пільгового стажу за Списком №2 період навчання ОСОБА_1 в професійно-технічному училищі №10 м.Одеси за професією електрогазозварника з 01.09.1976 по 05.07.1978 роки, період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби у Збройних Силах з 10.05.1980 по 29.04.1983 роки та період роботи в Одеському морському торгівельному порту на посаді електрозварника з 29.07.1996 по 07.09.2001 роки; зобов'язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 з 09 вересня 2017 року з урахуванням довідок про заробітну плату від 10.10.2017 року №2744-В-11.1-21 та від 18.10.2016 року №03/2717.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.11.2017 року він звернувся до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, рішенням № 17 від 06.02.2018 року відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за Списком № 2. Спірне рішення є безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, в жовтні 2017 року відбулася пенсійна реформа і Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148 (далі – Закон № 2148) внесено зміни до Закону № 1058. Згідно із Законом № 2148 Закон № 1058 доповнено Розділом XIV1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян». Статтею 114 Закону № 1058 визначено умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Позивач зазначив, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Отже, на думку позивача, відповідач прийняв спірне рішення на підставі приписів закону, які на час його прийняття були не чинними і не розповсюджувались на позивача. Також, посилаючись на положення ст. 48 КЗпП України, позивач зазначив, що не зарахований відповідачем трудовий стаж підтверджується записами у його трудовій книжці серії БТ-І № 2348159, де вказано, що в період з 29.07.1996 по 07.09.2001 роки позивач працював в Одеському морському торговельному порту на посаді електрозварника. Робота електрозварником ручного зварювання в зазначений період підтверджується також уточнюючою довідкою ДП «Одеський морський торговельний порт» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.10.2016 року № 02-7/813.

Позивач зауважив, що згідно зазначеної уточнюючої довідки в період з 29.07.1996 по 07.09.2001 роки він працював на ДП «Одеський морський торговельний порт» повний робочий день та виконував електрозварювальні роботи за посадою електрозварника. Підставою для видачі довідки були особова картка форми Т-2, накази по особовому складу за 1996 – 2001 роки, відомості по нарахуванню заробітної плати. Таким чином, на думку позивача, надана відповідачу уточнююча довідка в повній мірі відповідає вимогам приписів п. п. 20, 23, 24 постанови КМУ № 637 та містить всі необхідні відомості. При цьому, згідно з актом зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених в уточнюючій довідці, від 13.12.2017 року № 9674, складеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, підтверджено нарахування доплати до посадового окладу та надання додаткових відпусток за шкідливі умови праці, а також підтверджено факт його роботи за професією електрозварника в період з 29.07.1996 по 07.09.2001 роки. Згідно з висновком зазначеного акту, дані довідки №02-7/813 від 10.10.2016 року відповідають первинним документам, первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні та надані в повному обсязі. Посилаючись на лист ДП «Одеський морський торговельний порт» від 10.10.2016 року № 02-7/814, позивач зазначив, що робоче місце електрозварника РБУ в Одеському морському торговельному порту вперше було атестовано в 2000 році, що підтверджується наказом по Одеському морському торговельному порту від 08.08.2000 року № 336. Також зазначив, що Наказом по Одеському морському торговельному порту від 06.09.2000 року № 392 встановлено пільги та компенсації за результатами атестації робочих місць. Наказом по Одеському морському торговельному порту від 01.11.2000 року № 480 «Про доповнення до наказу № 392 від 06.09.2000р.» для працівників за посадою електрозварника РБУ встановлено пільги та компенсації за результатами атестації робочих місць – доплата до окладу в розмірі 8 % та додаткова відпустка 6 днів. Наказом по Одеському морському торговельному порту від 07.11.2000 року електрозварникам РБУ встановлено пільги і компенсації за підсумками атестації робочих місць - доплата до окладу в розмірі 8 % та додаткова відпустка 6 календарних. Крім того, як зазначив позивач, доказом його роботи в Одеському морському торговельному порту на посаді електрозварника з 29.07.1996 по 07.09.2001 роки у шкідливих умовах, а також його права на пільгову пенсію є індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК 5, яка почала формуватися з початку 1999 року, оскільки з 1999 по 2001 року Одеський морський торговельний порт сплачував за нього страхові внески як за працівника, який має право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Отже, на думку позивача, період його роботи в Одеському морському торговельному порту на посаді електрозварника з 29.07.1996 по 07.09.2001 роки відповідач повинен був зарахувати до його пільгового стажу за Списком № 2.

Також, позивач вважає безпідставним незарахування відповідачем до його пільгового стажу періоду навчання в професійно-технічному училищі № 10 м. Одеси за професією електрогазозварника з 01.09.1976 по 05.07.1978 роки та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах з 10.05.1980 по 29.04.1983 роки, оскільки період його навчання в професійно-технічному училищі № 10 м. Одеси за професією електрогазозварника з 01.09.1976 по 05.07.1978 роки підтверджується записом у трудовій книжці та атестатом від 05.07.1978 року № 5540, а період проходження позивачем строкової військової служби у Збройних Силах з 10.05.1980 по 29.04.1983 роки підтверджується записом у військовому квитку серії НО № 4185726. Позивач зазначив, що одразу ж після закінчення ПТУ № 10 м. Одеси він працевлаштувався в Одеське Спецуправління №131 тресту «Криворожстальконструкція» на посаду електрогазозварника, з цієї посади був звільнений у зв’язку з призовом на строкову військову службу до Збройних Сил, а одразу ж після звільнення зі Збройних Сил знову працевлаштувався в Одеське Спецуправління № 131 тресту «Криворожстальконструкція» на посаду електрозварника період. Таким чином, період навчання в професійно-технічному училищі № 10 м. Одеси за професією електрогазозварника з 01.09.1976 по 05.07.1978 роки та період проходження строкової військової служби у Збройних Силах з 10.05.1980 по 29.04.1983 роки підлягають зарахуванню до його пільгового стажу.

З огляду на вище викладене позивач вважає, що, приймаючи рішення про відмову в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідач грубо порушив припис статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже спірне рішення від 06.02.2018 року №17, на його думку, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 06 серпня 2018 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено 7-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаній ухвалі визначено, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів зарахування суми сплаченого судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно.

16 серпня 2018 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків з додатками (вх.№23913/18).

Ухвалою суду від 21.08.2018 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відкрито провадження у справі №1540/3805/18. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено перше судове засідання на 13.09.2018 року. Зобов'язано Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі надати до суду належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1.

12 вересня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№26762/18),в якому, заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся 07.11.2017 року до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, разом з якою надав відповідний пакет документів на підтвердження наявності відповідного трудового стажу. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1, 06.02.2018 року було прийнято рішення №17 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», з підстав відсутності необхідного пільгового стажу 10 років (в наявності 5 років 5 місяців 8 днів). Як зазначає представник відповідача, до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 29.07.1996 року по 07.09.2001 року, у зв’язку з не підтвердженням проведення атестації робочого місяці електрозварника ручного зварювання відповідно до вимог Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383.

Посилаючись на те, що позивачем не надано відповідних документів на підтвердження наявності пільгового стажу, представник відповідача зауважив на правомірності оскаржуваного рішення та відсутності підстав для його скасування.

12 вересня 2018 року від представника відповідача до суду надійшла заява на виконання ухвали суду від 21.08.2018 року з додатками (вх.№26763/18), разом з якою надано витребувані судом докази.

Судове засідання, призначене на 13.09.2018 року, було перенесено на 09.10.2018 року у зв’язку з знаходженням судді Аракелян М.М. у відпустці з 10.09.2018 року по 14.09.2018 року включно.

18 вересня 2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх.№27482/18), в якій позивач зазначив, що відзив на позовну заяву не містить грунтовних заперечень проти позовних вимог та не спростовує його доводів, а містить лише перелік наданих позивачем документів та текст оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії. Як у спірному рішенні, так і у відзиві на позов відповідач зазначає, що підставою для відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах є відсутність атестації робочого місця електрозварника ручного зварювання. Однак, як зазначив позивач, в дійсності це не відповідає фактичним обставинам, оскільки його робота електрозварником ручного зварювання в зазначений період підтверджується уточнюючою довідкою ДП «Одеський морський торговельний порт» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.10.2016 року № 02-7/813, особовою карткою форми Т-2, наказами по особовому складу за 1996 – 2001 роки, відомостями по нарахуванню заробітної плати та висновками акту зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених в уточнюючій довідці, від 13.12.2017 року № 9674 та листом ДП «Одеський морський торговельний порт» від 10.10.2016 року № 02-7/814.

У судовому засіданні 09.10.2018 року судом оголошено перерву до 17.10.2018 року.

16 жовтня 2018 року від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі (вх.№30504/18), в яких, посилаючись на приписи Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, позивач зазначив, що відповідач, при прийнятті спірного рішення дійшов хибних висновків, застосувавши до позивача п. 4.3 Порядку №383, оскільки цей пункт, на думку позивача, стосується результатів атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року, і на нього не розповсюджується.

Посилаючись на п. 4.4. Порядку №383 та лист ДП «Одеський морський торговельний порт» від 10.10.2016 року № 02-7/814 позивач зауважив, що робоче місце електрозварника РБУ в Одеському морському торговельному порту вперше було атестовано в 2000 році, за результатами чого було видано наказ начальника порту №336 від 08.08.2000 року, а отже дія наказу про атестацію робочого місця електрозварника РБУ в Одеському морському торговельному порту охоплює період з 07.08.1995 по 08.08.2005 роки.

Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен був зарахувати вказаний період до його пільгового стажу за Списком №2.

У судовому засіданні 17.10.2018 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини та докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення відповідача, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 07.11.2017 року ОСОБА_1 (РНОКПП:НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, разом з якою надав необхідний пакет документів.

У наявній в матеріалах справи розписці-повідомлення відповідачем зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме трудова книжка або документи про стаж, та встановлено ОСОБА_1 строк подання вказаних документів до 06.02.2018 року.

Як вбачається з вказаної розписки, необхідні документи були надані позивачем 02.02.2018 року, що підтверджується відповідною відміткою та підписом спеціаліста Управління.

Однак, рішенням № 17 від 06.02.2018 року відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за Списком № 2.

Зі змісту вказаного рішення убачається, що під час розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 від 07.11.2017 року та при визначенні права останнього на призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідачем були розглянуті наступні документи: копія паспорта та ідентифікаційного коду; дублікат копії трудової книжки серії БТ-І № 2348159; копія атестату про навчання №5540; копія військового квитка НО№4185726; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.10.2016 року №02-7/813, видана ДП «Одеський морський торговельний порт»; наказ «Про затвердження результатів атестації робочих місць» 08.08.200 року №336; заключення на матеріали атестації робочих місць по характеру праці від 02.06.200 року №05/10-704; наказ від 01.11.2000 року №480 «Про доповнення до наказу №392 від 06.06.2000 року».

Зокрема, у даному рішенні вказано, що згідно пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VIII особи, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами) працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць мають право на пенсію на пільгових умовах – після досягнення 56 років і при стажі роботи не менше 26 року 6 місяців у чоловіків, з яких не менше 10 років на зазначених роботах. За таких обставин та керуючись частини 5 статті 45, пункту 2 ст. 64 Закону, пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (зі змінами, внесеними постановою КМУ № 1028 від 09.12.2015 р.), прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах Список № 2, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж 10 років (в наявності 5 років 5 місяців 8 днів). Згідно вимог Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого наказом МПСП України від 18.11.2005 №383 – період роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 повинен бути підтверджений за результатами атестації робочого місця. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 29.07.1996 по 07.09.2001, оскільки не підтверджено проведення атестації робочого місця електрозварника ручного зварювання. Отже право виходу на пенсію за віком ОСОБА_1 набуде при досягненні 60 років»

Не погоджуючись з такою позицією суб’єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з п.“б” ч. 2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Процедура подання документів для оформлення пенсій визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-.

Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування та документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена, Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Порядок №383)

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація (п. 4.2 Порядку №383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 вищевказаного Порядку№383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Разом з цим, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 01 серпня 1992 року №422 та, розробленими на виконання постанови №442, Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №383 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Комплексний аналіз норм Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” та Порядку №383 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту “б” статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 р. по справі №732/2003/14.

Оцінюючи позицію відповідача, викладену в оскаржуваному рішенні та відзиві на позовну заяву, щодо відсутності у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 суд дійшов наступного.

Так, разом із заявою про призначення пенсії подаються документи про підтвердження стажу, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р№ 637 (далі Порядок №637).

Пунктами 1,3 Порядку №637, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із положень пункту 20, 23, 24 Порядку №637 випливає, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Отже, як видно з наведеного, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, які установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи разом із заявою про призначення пенсії за Списком №2 позивачем були надані копія паспорту та ідентифікаційного коду; дублікат копії трудової книжки серії БТ-І № 2348159; копія атестату про навчання №5540; копія військового квитка НО№4185726; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.10.2016 року №02-7/813, видана ДП «Одеський морський торговельний порт»; наказ «Про затвердження результатів атестації робочих місць» 08.08.2000 року №336; заключення на матеріали атестації робочих місць по характеру праці від 02.06.200 року №05/10-704; наказ від 01.11.2000 року №480 «Про доповнення до наказу №392 від 06.06.2000 року»; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.200 року №2744-в-11.1-21, 03/2717; довідка про зміну назви організації №02-7/сп, 2266-т; копія довідки №02-7/814 від 10.10.2016 року щодо атестації робочого місця; архівна довідка №2202-В-11.1-21 від 26.09.2016 року.

Як вбачається з п.1 записів в трудовій книжці позивача щодо його трудової діяльності з 01.09.1976 року до 05.07.1978 року, ОСОБА_1 навчався в Професійно-технічному училищі №10 за професією електрогазозварювальника, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією атестата №5540.

Відповідно до п.2 запису в трудовій книжці судом встановлено, що одразу після закінчення навчання позивач був прийнятий 09.08.1978 року на посаду електрогазозварювальника до Одеського Спецуправління №131 тресту «Криворожстальконструкція», та звільнений 21.04.1980 року у зв’язку з призовом на строкову військову службу до Збройних Сил (п.3).

Згідно з п.п. 4,5 записів трудової книжки позивача у період з 10.05.1980 ролку по 02.05.1983 року ОСОБА_1 проходив військову службу в раядах ОСОБА_4 та одразу ж після звільнення зі Збройних Сил знову працевлаштувався в Одеське Спецуправління №131 тресту «Криворожстальконструкція» на посаду електрозварника (п.6).

Статтею 3 Закону України «Про професійно-технічну освіту» № 103/98-ВР первинна професійна підготовка - це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше не мали робітничої професії, або спеціальності іншого освітньо-кваліфікаційного рівня, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Відповідно до ст. 18 Закону №103/98-ВР до професійно-технічних навчальних закладів належать, зокрема, професійно-технічні училища відповідного профілю та інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Відповідно до статті 38 Закону № 103/98-ВР час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

З аналізу вищезазначеного суд погоджується з доводами позивача щодо неправомомірності дій відповідача, які виразились у не зарахуванні періодів навчання та проходження військової служби до пільгового стажу, оскільки безперервність трудової діяльності на пільговій посаді підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 та записом у військовому квитку серії НО № 4185726.

Таким чином суд дійшов висновку, що період навчання позивача в професійно-технічному училищі №10м. Одеси за професією електрогазозварника з 01.09.1976 по 05.07.1978 роки та період проходження строкової військової служби у Збройних Силах з 10.05.1980 по 29.04.1983 роки підлягають зарахуванню до пільгового стажу ОСОБА_1

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії БТ-І № 2348159 вбачається, що 29.07.1996 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду електрозварника в ДП «Одеський морський торговельний порт» (п. 23) та звільнений з займаної посади відповідно до ст. 38 КЗпП України 07.09.2001 року (п.24).

Згідно з наявною в матеріалах справи уточнюючою довідкою ДП «Одеський морський торговельний порт» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.10.2016 року № 02-7/813 ОСОБА_1 працював на ДП «Одеський морський торговельний порт» повний робочий день та виконував електрозварювальні роботи за посадою електрозварника.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, вказана довідка видана на підстави особової картки форми Т-2, наказів по особовому складу за 1996– 2001 роки, відомостей по нарахуванню заробітної плати та відповідає вимогам приписів п.п. 20, 23, 24 постанови КМУ № 637.

Таким чином, в період з 29.07.1996р. по 07.09.2001р. ОСОБА_1 працював в Одеському морському торговельному порту на посаді електрозварника.

Відповідно до висновків наявної в матеріалах справи копії акту зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, зазначених в уточнюючій довідці від 13.12.2017 року № 9674, складеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області відомості вказані в уточнюючій довідці відповідають первинним документам, первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні та надані в повному обсязі.

При цьому, як встановлено судом та підтверджується наявним в матеріалах справи листом ДП «Одеський морський торговельний порт» від 10.10.2016 року № 02-7/814 робоче місце електрозварника РБУ в Одеському морському торговельному порту вперше було атестовано в 2000 році, що підтверджується копіями наказів начальника ДП «Одеський морський торговельний порт» «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» від 08.08.2000 року № 336., «Про доповнення до наказу №392» від 01.11.200 року №480, «Про встановлення пільг та компенсацій за результатами атестації робочих місць» від 06.09.200 року №392, «Про встановлення пільг та компенсацій за результатами атестації робочих місць» від 07.11.2000 року №666/п, якими було встановлено додаткову оплату у розмірі 8% та додаткову відпустку – 6 календарних днів

З аналізу наявних в матеріалах справи копій індивідуальних відомостей про застраховану особу – ОСОБА_1 форми ОК-5 судом встановлено, що за період з 1999 року по 2001 рік ДП «Одеський морський торговельний порт» було сплачено за позивача страхові внески як за працівника, який має право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується відповідними відмітками на арк.4 вказаної довідки (ЗПЗ013Б1).

Вказаним документам не було надано належної правової оцінки в оскаржуваному рішенні, а також при викладенні позиції по суті спірних питань у відзиві на позов.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 06.02.2018 року №17 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком за Списком №2, як протиправного та зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (за Списком №2) з 09.09.2017 року з урахуванням довідок про заробітну плату від 10.10.2017 року №2744-В-11.1-21 та від 18.10.2016 року №03/2717.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення та спростування доводів позивача, які підтверджуються матеріалами справи та відповідають чинному, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавству.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції №1-110V/1 від 31.07.2018 року, який згідно з ч.1 ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі від 06.02.2018 року №17 про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком №2.

Зобов'язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 період навчання ОСОБА_1 в професійно-технічному училищі №10 м.Одеси за професією електрогазозварника з 01.09.1976 по 05.07.1978 роки, період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби у Збройних Силах з 10.05.1980 по 29.04.1983 роки та період роботи в Одеському морському торговельному порту на посаді електрозварника з 29.07.1996 по 07.09.2001 роки;

Зобов'язати Суворовське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 з 09 вересня 2017 року з урахуванням довідок про заробітну плату від 10.10.2017 року №2744-В-11.1-21 та від 18.10.2016 року №03/2717.

Стягнути з Суворовського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Одесі (64025, м.Одеса, вул.Чорноморського козацтва, 95; код ЄДРПОУ:40388751) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (65066, м.Одеса, вул. Рельєфна, 4; РНОКПП:НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири)грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано 25.10.2018 року.

Суддя М.М. Аракелян

.