Рішення № 77411419, 26.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1992/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Одеський окружний адміністративний у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі сторін:

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Міністерства внутрішніх справ України, за результатом розгляду якого, з урахуванням уточненої позовної заяви, позивач просить суд: визнати бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати грошової допомоги разом з документами, які додані до заяви протиправною;

Зобов’язати ГУНП в Одеській області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати грошової допомоги, у зв’язку із встановленням ІІІ групи інвалідності ОСОБА_3, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що з 1999 року ОСОБА_3 працював на різних посадах в органах внутрішніх справ України. Наказом ГУ НП в Одеській області № 973 о/с від 02.06.2017 року підполковника поліції ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції). Пунктом 12 свідоцтва про хворобу № 205/2 від 22.05.2017 року встановлено, що захворювання ОСОБА_3 безпосередньо пов’язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 19.02.2018 року ОСОБА_3 Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 видана довідка серії 10 ААА № 127782, якою позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності зі ступенем втрати професійної працездатності 40%. У довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 891741 від 19.02.2018 року теж зазначено, що причиною інвалідності є проходження служби в ОСОБА_4 інформація міститься і у виписці до довідки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 891741 від 19.02.2018 року. Згідно з положеннями чинного законодавства у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, внаслідок отримання інвалідності у зв’язку із захворюванням, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ. 26.02.2018 року позивач звернувся до ГУ НП в Одеській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, проте 13.04.2018 року отримав лист ГУ НП в Одеській області № 14-Н-240, в якому зазначено, що документи для отримання грошової допомоги повертаються ОСОБА_3 без виконання, оскільки немає підстав для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.п. 4 п. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після звільнення його з поліції, внаслідок причин зазначених у цьому пункті. Позивач вважає неправомірними такі доводи відповідача, оскільки абзацом 3 розділу ХІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закону України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію». Позивач зазначає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до приписів ст. 23 Закону України «Про міліцію», а положеннями ст. 100 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у випадку наявності у особи одночасно права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених вказаним законом та отримання такої допомоги з підстав, визначених іншими законами, то така особа самостійно обирає підставу. Позивач звернувся до відповідача у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою КМУ № 850 від 21.10.2015 року.

Ухвалою суду від 01.06.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.06.2018 року.

23.06.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який ГУ НП в Одеській області вказує на те, що позивачем самостійно надані документи, які свідчать про те, що йому була встановлена група інвалідності після 6 (шести) місяців з дня звільнення з органів поліції. Тобто позивачем грубо порушені норми законодавства, що унеможливлює нарахування та виплату одноразової грошової допомоги. Також, відповідач посилається на Закон України «Про внесення змін до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», який було прийнято 08.06.2017 року та який набрав чинності 12.07.2017 року.

26.06.2018 року від представника третьої особи надійшли письмові пояснення на позовну заяву, з огляду на які МВС вважає, що п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» стосується права працівників міліції, які були звільнені зі служби в міліції до 07.11.2015 року та не продовжили в подальшому службу в органах поліції на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із втратою працездатності та/або встановленням інвалідності. Посилання позивача на Постанову КМУ від 21.10.2015 року № 850 є безпідставними та необґрунтованими.

17.08.2018 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов.

30.08.2018 року від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо позицій Верховного Суду в аналогічних справах.

Ухвалою суду від 30.08.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.09.2018 року.

Під час судового розгляд справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав, наведених у відзиві на адміністративний позов.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Міністерство внутрішніх справ України, у судове засідання не з’явилася, належним чином та своєчасно повідомлялася про дату,час і місце судового розгляду про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд робить наступні висновки.

Згідно з свідоцтвом про хворобу № 205/2 від 22.05.2017 року, військово-лікарська комісія ДУ ТМО МВС України по Одеській області здійснила медичний огляд ОСОБА_3 та встановила, що захворювання позивача: «Енцефалопатія 1 ст. змішаного ґенезу в ст. субкомпенсації з елементами атрофії кори головного мозку лобно-скронево-тімяних відділах, явищами хронічної недостстатності, мозкового кровообігу, ліквородинамічними розладами, ангіодистонічним та цефалічним синдромами, венозною дисмгемією, симпатоадреналовими кризами та мікрознаками краження центральної нервової системи. Остеохондроз шийного відділу хребта без порушення функції. Упкоартроз С5-С6. Спондилоартроз С4-С6. Хронічна вертеброгенна цервікалгія, підгостра печія. Нейроциркуляторна дистонія за змішаним типом середньої важкості без гемодинамічних розладів. СН 0 ст. (1 ФК по NYHA). Дискінезія жовчних шляхів по гіпототонічному типу. Стеатоз печінки та підшлункової залози. Початкові явища психоорганчіного синдрому судинного ґенезу. Міопія високого ступеня лівого ока, середнього ступеня правого ока, початкова дегенерація сітківки обох очей при гостроті зору 0.1/0.1 з корекцією 1.0/1.0. Ангіопатія сітківки. Двобічна комбінована туговухість ІІ ст. Викривлення носової перетинки вліво з порушенням дихання.», - пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

19.02.2018 року Одеською медико-соціальною експертною комісією № 1 видано довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10ААА № 127782, згідно з якою ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_3 становить 40%, захворювання пов’язане з проходженням служби в ОВС.

12.04.2018 року начальником ГУ НП в Одеській області затверджено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3

13.04.2018 року ГУ НП в Одеській області надіслало на адресу позивача лист № 14/н-240, в якому зазначило, що документи для отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського повертаються без виконання, оскільки відповідно до пп. 4 п. 1 ст. 97 Закону України «про Національну поліцію», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення із поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Позивача звільнено з поліції 02.06.2017 року, а група інвалідності встановлена 19.02.2018 року, у зв’язку із чим підстави для нарахування та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відсутні.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції, чинній станом на час звернення позивача із заявою до ГУНП в Одеській області про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги), одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до ст.ст. 97-101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Відповідно до пп. 4 п. 4 розділу І Порядку № 4, випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: пов’язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;

Згідно з пп. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 15 Розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» (втратив чинність 07.11.2015 року), У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров’я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання ст. 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 затверджено Порядок № 850.

Відповідно до п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку № 850).

Суд наголошує, що п. 15 розділі ХІ Закону України «про Національну поліцію», передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" в порядку, який діяв до набрання чинності ЗУ «Про Національну поліцію». При цьому суд звертає увагу, що Закон України «Про міліцію» та Порядок № 850 чітко визначають, що право на отримання одноразової допомоги у разі встановлення інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до норм вказаних нормативно-правових актів мають саме працівники міліції з дня встановлення таким працівникам міліції втрати працездатності.

Суд зазначає, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 19.02.2018 року у період дії Закону України «Про Національну поліцію», під час проходження ним служби в Національній поліції України, тобто право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у ОСОБА_3 не як у працівника міліції, а як у працівника поліції, що не узгоджується з Порядком № 850 та Законом Уураїни «Про міліцію». У зв'язку з цим, необхідно зауважити, що позивачу підлягає нарахуванню і виплату одноразової грошової допомоги у розмірі та у порядку, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію», а не Законом України «Про міліцію», оскільки підстави для її виплати виникли у позивача під час проходження служби поліцейського. Тобто, за нормами Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850 одноразова грошова допомога може бути призначена тільки у тих випадках, коли станом на час встановлення особі інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх, особа є працівником міліції або колишнім працівником міліції, який звільнений зі служби в міліції через хворобу, яка в подальшому стала підставою для встановлення такій особі інвалідності.

Вказані висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 554/155/17.

Щодо посилань представника позивача на постанову Верховного Суду від 13.02.2018 року у праві № 806/845/16, суд зазначає, що у вказані постанові Верховний Суд вказав: «Доводи касаційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС від 11 січня 2016 року №4, є безпідставними, оскільки зазначений наказ набрав чинності 23 лютого 2016 року, тобто після звільнення позивача з органів поліції і, відповідно, отримання ним інвалідності», - у зв’язку з чим, зазначене судове рішення не може бути застосоване до спірних правовідносин, оскільки позивача звільнено зі служби в поліції після набрання чинності Наказом МВС від 11 січня 2016 року №4. Не приймає до уваги суд й посилання представника позивача на постанову Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі № 822/2597/17, оскільки з огляду на зміст вказаного рішення позивача у справі було звільнено зі служби в поліції наказом від 05 лютого 2016 року (до набрання чинності Порядком № 4) № 16 о/с за власним бажанням, тоді як у даному випадку позивач звільнений зі служби в поліції через хворобу після набрання чинності Порядком № 4, що відповідає обставинам справи № 554/155/17.

Оскільки єдиною підставою позову є незгода позивача із застосуванням відповідачем під час розгляду його заяви про призначення одноразової грошової допомоги Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4, а не Закону України «Про міліцію» та Порядку № 850, суд робить висновок, що адміністративний позов до задоволення не належить.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П’ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_3 (місце реєстрації: 65080, м. Одеса, вул. Ак.Філатова, буд.15 А, ІПН:НОМЕР_1).

Відповідач – Головне управління Національної поліції в Одеській області (місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ: 40108740).

Третя особа – Міністерство внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Ак. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 26.10.2018 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.