Рішення № 77411308, 25.10.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 р.

№ 1440/1928/18

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:

Головного управління ДФС у Миколаївській області,

вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Белоні",

вул. Нікольська, 25, м. Миколаїв, 54030

про:

накладення арешту на кошти на інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - позвича) звернулося до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Белоні", що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства в сумі 10 422 733,16 грн. на користь держави.

Ухвалою суду від 14.08.2018р. провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість, але відсутнє майно для погашення боргу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву чи інших клопотань, заяв по справі до суду не надавав. Ухвала cуду від 14.08.2018р. та повістка від 31.08.2018р., що надсилались на юридичну адресу відповідача, повернулися без вручення їх адресату з відміткою поштової установи “За закінченням терміну зберігання”.

Частиною 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Податковий борг відповідача виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 р. № 00021501403 на суму 10 422 563,16грн. та податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 р. № 00021511403 на суму 170,00 грн. (штрафні санкції).

Крім того, відповідно до ст.59 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідачу виставлено податкову вимогу від 22.05.2018р. № 34409-17, яка направлялась на адресу ТОВ "Белоні".

Таким чином, податковий борг відповідача складає 10 422 733,16грн.

Як слідує з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зареєстрованого майна у відповідача відсутні (а.с.16).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 12.06.2018 р. та даних А/С "Автомобіль" від 07.06.2018р. у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення боргу.

Але, як слідує з даних про банківські рахунки, у ТОВ "Белоні" відкриті поточні рахунки в різних банківських установах.

Підпунктом 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України) контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як слідує з наведеної норми, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає в контролюючого органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПК України строк, є податковим боргом.

Пунктами 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 94.6 ст. 94 ПК України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

На підставі встановленого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати суб’єкту владних повноважень не відшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Белоні" (вул. Нікольська, 25, м. Миколаїв, 54030, код ЄДРПОУ 40685714) задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Белоні" (код ЄДРПОУ 40685714), що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу в сумі 10 422 733,16 грн (десять мільйонів чотириста двадцять дві тисячі сімсот тридцять три гривні 16 коп.) на користь Держави.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов