Рішення № 77411286, 16.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2108/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.,

секретар судового засідання Лубоцька Н.І.

за участю:

представника позивача Шейхет Мейлах,

представника позивача Шнир Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу до Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Черкаської обласної державної адміністрації, Міністерства культури України про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

22 травня 2018 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу (79054, м. Львів, вул. Кульчицької, 1, кв. 94) до Ротмістрівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (20726, Черкаська область, Смілянський район, с. Ротмістрівка, вул. Михайлівська, 18), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Черкаської обласної державної адміністрації (18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 185), Міністерства культури України (01601, м. Київ, вул. І.Франка, 19) у якій позивач, з врахуванням заяви про усунення недоліків, просить:

- зобов'язати відповідача надати дозвіл Представництву Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу на замовлення розробки, виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території місць давніх поховань - "Єврейський цвинтар", що знаходиться на території села Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області як території історико-культурного призначення за його (позивача) рахунок.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в селі Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області є колишнє єврейське кладовище, на якому виявлено могилу рабина ОСОБА_1. Відповідачем не вживаються жодні заходи, спрямовані на невиконання вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.07.1998 № 604-р "Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України", зокрема в частині п.п. 2, 3 а саме - щодо місць давніх поховань. На облік вказане кладовище станом на сьогодні не взято, межі кладовища не встановлюються, жодна організація їх обстеження та вивчення з наступним оприлюдненням, результатів досліджень через засоби масової інформації не здійснюється так як і не проводиться робота з вивчення стану закритого кладовища, у тому числі кладовищ національних меншин, не здійснюються заходи щодо облаштування цих місць, їх утримання та збереження. Для позивача постійно допускається бездіяльність, яка полягає у перешкодах здійснити земляні роботи по розчищенню надгробних споруд та затвердженні Календарного плану (програми) проведення робіт із розчищення надмогильних споруд.

Зазначає, що у відповідності до положень статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. В силу приписів статті 6 ЗУ «Про національні меншини в Україні», держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом. Статтею 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» гарантовано право релігійних організацій на заснування і утримування вільно доступних місць богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, шановані в тій чи іншій релігії (місця паломництва). Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії безперешкодно проводяться в культових будівлях і на прилеглих територіях, у місцях паломництва, в установах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, тощо.

Представник відповідача через канцелярію суду 10 серпня 2018 року подав відзив на адміністративний позов в якому зазначив, що Ротмістрівською сільською радою було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території єврейського цвинтаря на підставі пункту «г» частини 2 статті 67 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якого, за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністром України, фінансуються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність. Зазначив, що територія колишнього єврейського кладовища втратила зовнішні ознаки та є фактично зруйнованою, наявний стан кладовища не дає змоги встановити його межу.

13 серпня 2018 року представник третьої особи, Міністерства культури України, через канцелярію суду подав пояснення, в яких зазначив, що відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. До міністерства подання про занесення «Єврейського цвинтаря», що знаходиться на території села Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області не надходило, разом з тим, міністерство підтримує необхідність його збереження.

Третя особа, Черкаська обласна державна адміністрація, заперечення проти позову чи заяву про визнання позову не подавала.

Ухвалою суду від 24 травня 2018 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 07 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 13.08.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити.

Представник відповідача та представники третіх осіб в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу є зареєстрованою громадської організацією згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 21720365). До матеріалів справи позивачем долучено, перекладений на українську мову та належним чином завірений, статут громадської організації, відповідно до якого така є благодійною організацією, яка організована та функціонує виключно з благочинними цілями, що включають в себе, обмежуючись ними, тільки релігійні, благочинні, наукові, літературні або просвітницькі цілі в рамках тих значень термінів, які використовуються в описах розділу 501 (с) (3) Кодекса Внутрішніх Прибутків від 1954 року.

Судом встановлено, що в с. Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області знаходиться давнє єврейське кладовище.

20 червня 2018 року Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу звернулось до Ротмістрівської сільської ради зі заявою про надання дозволу на виготовлення за кошти організації проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території місць давніх поховань - «Єврейський цвинтар», що знаходиться в с. Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області як території історико-культурного призначення.

Листом від 23.07.2018 р. № 02-38/703 Ротмістрівська сільська рада повідомила позивача, що згідно пункту «ґ» частини 2 статті 67 Закону України «Про землеустрій» за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, фінансуються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж території проекти природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність. На підставі вище викладеного, Ротмістрівська сільська рада надала відмову у виготовленні за кошти Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу проекту землеустрою щодо організації та встановлення меж території єврейського цвинтаря, який знаходиться в с. Ротмістрівка.

Позивачем було долучено до матеріалів справи науково-технічне обґрунтування щодо визначення розташування єврейського кладовища в с. Ротмістрівка. Також до матеріалів справи позивачем додано висновок щодо правильності визначення меж єврейського кладовища в с. Ротмістрівка на основі виконаної науково-дослідної роботи. Згідно якого, отримані межі єврейського кладовища відповідають дійсності з похибкою їх відображення зазначеною в науково-технічному обґрунтуванні.

Відповідно до Міжурядової Угоди, укладеній між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки "Про охорону та збереження культурної спадщини" від 04.03.1994 р., - кладовища, похований жертв репресій тоталітарних режимів визначені об'єктами культурної спадщини, які підлягають до збереження та охороні в цілях і рамках цієї Угоди. Сторони (Україна та США) взяли на себе зобов'язання щодо виконання умов даної Угоди. Поняття "культурна спадщина", в межах цієї Угоди, означає культові заклади, місця історичного значення, пам'ятники, кладовища та меморіали загиблим, а також архівні матеріали, які мають до цього відношення.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» ( Закон №1805-III).

Згідно з статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Водночас, частиною другою статті 6 Закону № 1805-III встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до історичних об'єктів культурної спадщини відносяться окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Право розпорядження землями комунальної власності, прийняття рішень з питань земельних правовідносин, відповідно до вимог пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 12 Земельного кодексу України, віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 181 Земельного кодексу України землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Згідно статті 185 Земельного кодексу України землеустрій здійснюється суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб. Землеустрій здійснюється відповідно до закону.

Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року (далі - Закон № 858-IV) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Приписи пункту «в» частини 1 статті 2 Закону № 858-IV визначають, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 липня 1998 р. N 604-р «Про додаткові заходи щодо збереження місць поховань у населених пунктах України» органи місцевого самоврядування та державної влади зобов'язано: взяти на облік місця, де залишилися сліди давніх поховань, організувати їх обстеження та вивчення; провести роботу з вивчення етапу закритих кладовищ, у тому числі кладовищ національних меншин; продовжувати здійснювати заходи щодо і облаштування цих місць, їх утримання та збереження; не допускати проведення будівельних робіт у місцях, де залишилися сліди давніх поховань, та на території закритих кладовищ.

Виконання зазначеного розпорядження КМУ від 20.07.1998 р. № 604-р, а саме віднесення земель до категорії історико-культурного призначення проводиться в порядку визначеному статтею 47 Закону України № 858-IV якою передбачено виготовлення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення.

Однією із функцій землеустрою, відповідно до пункту «в» частини 1 статті 2 Закону України «Про землеустрій», є встановлення і закріплення на місцевості меж територій історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Проведенню облаштування, утримання та збереження місць давніх поховань, має передувати організація і встановлення меж їх територій. З цією метою статтею 47 Закону України № 858-IV передбачено виготовлення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення.

Отже, визначення меж є одним із завдань проектів землеустрою (аналогічна позиція викладена ВАС України в Ухвалі від"26" січня 2016 р. у справі К/800/41001/14).

Відповідно до підпункту 11 пункту «а» частини 1 статті 30 Закону України «Про органи місцевого самоврядування» до відання місцевих рад належить забезпечення в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорона.

Стаття 10 Закону України "Про охорону культурної спадщини" закріплює та зобов'язує органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяти діяльності громадських організацій щодо охорони культурної спадщини.

Один з механізмів збереження культурних надбань має економічний характер та відображає фінансову участь благодійників у реставраційних, ремонтних, реабілітаційних, консерваційних, а також дослідницьких роботах щодо об'єктів, що мають особливу культурну цінність, а також організацію, або участь у організації заходів, спрямованих на збереження культурної спадщини. Благодійна діяльність у сфері охорони культурної спадщини регулюється Законом України „Про охорону культурної спадщини" у якому, зокрема, визначаються суб'єкти та форми благодійної діяльності у сфері охорони культурної спадщини (ст.11 вказаного Закону).

Стаття 11 вищевказаного Закону надає громадським організаціям можливість встановлювати шефство над об'єктами культурної спадщини з метою забезпечення їх збереження, сприяють державі у здійсненні заходів з охорони використання, виявлення, обліку, реєстрації об'єктів культурної спадщини.

Таким чином Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу стало на захист такого об'єкту культурної спадщини - як єврейське кладовище.

Відповідно до статті 47 Закону «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; г) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; д) у межах населеного пункту - копію графічної частини генерального плану населеного пункту (за наявності), а за межами населеного пункту - копію відповідної містобудівної документації (за наявності) і копію рішення про затвердження такої документації; е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності); є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні; ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів; з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів у натурі (на місцевості); і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок; ї) матеріали погодження проекту землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Приписами статей 186 та 186-1 Земельного кодексу України регламентовано порядок погодження та затвердження проектів землеустрою, у тому числі проектів землеустрою земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги; розташованої на території пам'яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях; розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам'яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення.

Згідно ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 79 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги зазначені правові положення законодавства та обставини цієї справи, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій щодо відмови надати дозвілу Представництву Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу на замовлення розробки, виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території місць давніх поховань - "Єврейський цвинтар", що знаходиться на території села Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області як території історико-культурного призначення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавством на рівні Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про охорону культурної спадщини», Міжурядової Угоди, укладеної між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки "Про охорону та збереження культурної спадщини" від 04.03.1994 р., регламентовано порядок, процедуру та правила надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території історико-культурного призначення громадській організації (благодійній організації).

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно заявленого клопотання представником позивача 16.01.2018 року, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити повністю.

Зобов'язати Ротмістрівську сільську раду Смілянського району Черкаської області (адреса:20726, Черкаська обл., Смілянський район, с. Ротмістрівка, вул. Михайлівська, 18, ЄДРПОУ 26359075) надати дозвіл Представництву Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу (адреса:79054, м. Львів, вул. Кульчицької, 1/94, ЄДРПОУ21720365) на замовлення розробки, виготовлення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території місць давніх поховань - "Єврейський цвинтар", що знаходиться на території села Ротмістрівка Смілянського району Черкаської області як території історико - культурного призначення за його рахунок.

Судові витрати згідно заявленого клопотання покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складно 26.10.2018 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна