Рішення № 77411252, 23.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/3855/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого cудді - Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко Б.С.,

представника відповідача Гавриляка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Ф від 30.06.2018 №1139159-1313-1309.

Ухвалою судді від 28.08.2018 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з винесеним податковим повідомленням - рішенням, оскільки вважає його прийнятим без врахування усіх обставин, зокрема, підстав для звільнення позивача від сплати податку. Позивач наголосив, що відповідно до пенсійного посвідчення № 91/13334 від 18.02.2003 є пенсіонером за вислугою років. Крім того, відповідно до посвідчення ветерана органів внутрішніх справ серії НОМЕР_2 позивач є ветераном органів внутрішніх справ з 07.07.2003. Також позивач зазначив, що відповідно до посвідчення учасника війни серії НОМЕР_3 від 07.09.2005 року позивач є ветераном війни - учасником війни та має право на пільги, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що є підставою для звільнення від сплати земельного податку відповідно ст.282 ПК України. Таким чином, позивач наголошує, що податкове повідомлення - рішення винесено відповідачем без врахування підстав для звільнення позивача від сплати земельного податку з фізичних осіб. Підсумовуючи наведене, позивач вважає оскаржене податкове повідомлення - рішення протиправним та просить його скасувати.

Позивач в судове засідання не прибув. 23.10.2018 року подав заяву про розгляд справи без участі позивача, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач не звертався до ГУ ДФС у Львівській області із письмовою заявою для проведення звірки даних щодо: права користування пільгою із сплати податку, розміру ставки податку та нарахування суми податку. Також позивач не звертався до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд оскарженого податкового повідомлення - рішення згідно ст. 56 ПК України, якою передбачено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь - яке рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених ПК України, має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Враховуючи наведене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до посвідчення № 91/13334 є пенсіонером за вислугою років з 16.05.1997 року.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 має пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Крім того, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів органів внутрішніх справ з 07.07.2003 року.

Суд встановив, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6.

У зв'язку з несплатою позивачем земельного податку з фізичних осіб, ГУ ДФС у Львівській області винесло податкове повідомлення - рішення від 30.06.2018 року №1139159-1313-1309.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд при вирішенні вказаного спору, виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до пп.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Згідно з п. 14.1.73 п. 14.1. ст. 14 землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування відповідно до ст.270 ПК України є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 вказаного Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо:

розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Статтею 287 ПК України визначено строки сплати за землю.

Відповідно до п. 287.1. ст. 281 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.3. ст. 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у власності позивача перебуває земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6.

Право власності на вказану земельну ділянку позивач набув на підставі договору дарування земельної ділянки від 26.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Т.І.

Цільове призначення земельної ділянки для обслуговування вбиральні.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, спорудами є будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно - монтажних робіт.

Відповідно до п. 287.10 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Пунктом 7.2. ст.7 ПК України визначено, що під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються вказаним Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Відповідно до п. 30.2. ст. 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пунктом 30.9 ст. 30 ПК України визначено, що податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідно до п. 281.1 ст. 281 ПК України від сплати податку звільняються: - інваліди першої і другої групи; - фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; - пенсіонери (за віком); - ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 281.2 ст. 281 ПК України передбачено, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;

для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;

для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;

для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;

для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.

Як встановлено судом, позивач належить до осіб, які відповідно до ст. 281 ПК України звільнені від сплати земельного податку.

Так, відповідно до пенсійного посвідчення № 91/13334 від 18.02.2003 позивач є пенсіонером за віком.

Крім того, позивач відповідно до посвідчення учасника війни серії НОМЕР_3 від 07.09.2005 року є ветераном війни - учасником війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.

Виходячи з наведеного, суд погоджується твердженням позивача, що на нього поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що є підставою для звільнення від сплати земельного податку.

Таким чином, враховуючи площу та цільове призначення вищевказаної земельної ділянки, а також враховуючи наявність у позивача податкової пільги, ОСОБА_2 відповідно до ст. 281 ПК України звільнений від сплати земельного податку.

Щодо покликання представника відповідача, що позивач не звертався до ГУ ДФС у Львівській області із заявою для проведення звірки, суд зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої рішення, при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди встановлюють чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, при встановленні податку, а відтак при винесенні оскарженого податкового повідомлення - рішення відповідача мав би встановити усі необхідні елементи, визначені ст. 7 ПК України, в тому числі наявність у позивача податкової пільги, яка звільняє його від сплати земельного податку з фізичних осіб.

Однак цього відповідачем зроблено не було.

У зв'язку з чим, суд вважає, що оскаржене рішення відповідача не відповідає вимогам, встановленим ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу, що звернення до контролюючого органу із заявою для проведення звірки, є правом позивача, а не його обов'язком.

Щодо покликання представника відповідача на те, що позивач не оскаржував податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку, суд зазначив наступне.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, виходячи з приписів вищевказаної статті оскарження податкового повідомлення - рішення в адміністративному порядку є правом позивача, а не його обов'язком.

Тому, позивач для відновлення свого порушеного права відповідно до п. 56.1 ст.56 ПК України обрав судовий порядок оскарження.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На думку суду, в даному випадку суб'єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності, який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорваті", п.74).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 вказаного Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач доводи позивача щодо протиправності винесеного податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області від 30.06.2018 року № 1139159-1313-1309 не спростував та його правомірності суду не довів.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Львівській області від 30.06.2018 року № 1139159-1313-1309 є протиправним та підлягає скасуванню.

Тому, суд дійшов висновку, позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 30.06.2018 року № 1139159-1313-1309.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_2) 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 жовтня2018 року.

Суддя В.М. Сакалош