Рішення № 77411171, 18.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3092/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосамбірської районної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Старосамбірської районної державної адміністрації (далі – Старосамбірська РДА, відповідач), в якій просить:

-визнати незаконним та скасувати розпорядження Старосамбірської районної державної адміністрації від 14.06.2018 року №45/07-01 К-1;

-поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору житлово -комунального господарства та будівництва Старосамбірської районної державної адміністрації;

-стягнути з Старосамбірської районної державної адміністрації середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для звільнення його з посади завідувача сектору житло-комунального господарства та будівництва Старосамбірської РДА було доручення голови Львівської обласної державної адміністрації від 08.05.2018 року №32/0/6-18, в якому голів райдержадміністрацій зобов’язувалося переглянути доцільність перебування на займаних посадах відповідальних осіб райдержадміністрацій з подальшим звільненням у разі встановлення неналежного виконання заходів з благоустрою території району відповідного списку. На виконання вказаного розпорядження, розпорядженням Старосамбірської РДА від 14.06.2018 року № 45/07-01 К-1 позивача було звільнено з посади з 15.06.2018 року, у зв’язку з незабезпеченням виконання заходів благоустрою у Старосамбірському районі у повному обсязі. Позивач наголосив, що відповідно до розпорядження Старосамбірської РДА від 26.03.2014 року № 92/01-04 “Про затвердження Положення про сектор житлово – комунального господарства та будівництва Старосамбірської райдержадміністрації” до компетенції позивача не належало виконання заходів з благоустрою території району. Крім того, відповідно до п. 8 розпорядження Старосамбірської РДА від 07.03.2018 року №173/01-04 “Про проведення місячника озеленення, прибирання та благоустрою і Дня довкілля” сектору житлово – комунального господарства та будівництва райдержадміністрації, позивача було зобов’язано інформувати департамент екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації про виконання заходів щочетверга до 12:00 год., та подати кінцевий звіт до 12.04.2018 року. Виконання п.8 розпорядження Старосамбірської РДА від 07.03.2018 року № 173/01-04 підтверджується відповідними листами, які були скеровані до департаменту екології та природних ресурсів Львівської обласної державної адміністрації. Таким чином, позивач вважає, що жодних підстав для його звільнення, у зв’язку з невиконанням посадових обов’язків не було. Крім того, позивач наголосив, що відповідно до ст. 66 Закону України “Про державну службу” за неналежне виконання посадових обов’язків керівником державної служби може бути оголошено догану, а не звільнення про що було рекомендовано в поданні дисциплінарної комісії. Також позивач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2018 року № 434 керівник структурного підрозділу райдержадміністрації без статусу юридичної особи публічного права звільняється з посади керівника апарату райдержадміністрації, а не головою райдержадміністрації. Отже, підсумовуючи наведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 19.07.2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 31.07.2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 13.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, які наведені у позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог не заперечила. Крім того, в підготовчому засіданні від 13.09.2018 року представник відповідача подала заяву про визнання адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку позовні вимоги задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Старосамбірської РДА від 07.03.2002 року №23-к ОСОБА_1 прийнято за конкурсом на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури та житлово – комунального господарства Старосамбірської РДА.

06.09.2005 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу містобудування, архітектури, житлово – комунального господарства та розвитку інфраструктури райдержадміністрації відповідно до розпорядження Старосамбірської РДА від 05.09.2005 року № 297-к.

21.01.2008 року ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу житлово – комунального господарства райдержадміністрації у зв’язку з реорганізацією відділу містобудування, архітектури, житлово – комунального господарства та розвитку інфраструктури відповідно до розпорядження № 21 – к від 21.01.2008 року.

01.04.2008 року ОСОБА_1 переведений шляхом стажування на посаду начальника відділу житлово – комунального господарства райдержадміністрації відповідно до розпорядження № 99- к від 31.03.2008 року.

Відповідно до розпорядження Старосамбірської РДА №42/07-01 к-1 від 17.03.2014 року ОСОБА_1 переведено на посаду завідувача сектору житлово – комунального господарства та будівництва Старосамбірської РДА.

Відповідно до розпорядження Старосамбірської РДА від 14.06.2018 року № 45/07-01 к-1 ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору житлово – комунального господарства та будівництва райдержадміністрації з 15.06.2018 року за неналежне виконання посадових обов’язків, у зв’язку з незабезпеченням виконання у повному обсязі заходів благоустрою у Старосамбірському районі.

Не погоджуючись із вищевказаним розпорядженням, позивач звернувся до суду.

Суд при вирішенні спору у даній справі виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII визначено, що державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з ч. 1 ст. 65 вказаного Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

У ч. 2 цієї ж статті міститься перелік дисциплінарних проступків, а саме:

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Статтею 66 Закону України “Про державну службу” закріплено перелік дисциплінарних стягнень, які застосовуються до державних службовців:

1) зауваження;

2) догана;

3) попередження про неповну службову відповідність;

4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 66 вказаного Закону, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 ч. 2 ст. 65 цього Закону, суб’єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Відповідно до ч. 5 ст.66 Закону України “Про державну службу” звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7-9, 11, 13, 14 ч. 2 ст. 65 вказаного Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 65 цього Закону.

Суд встановив, що позивача звільнено з посади завідувача сектору житло-комунального господарства та будівництва Старосамбірської райдержадміністрації у зв’язку з неналежним виконанням посадових обов’язків.

Відповідно до розпорядження Старосамбірської районної державної адміністрації від 14.06.2018 року №45/07-01К-1, неналежне виконання позивачем посадових обов’язків, на думку відповідача, полягало у незабезпеченні позивачем виконання, у повному обсязі, заходів благоустрою території у Старосамбірському районі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання розпорядження голови Львівської облдержадміністрації від 05.03.2018 року №191/0/5-18 “Про проведення місячника озеленення, прибирання та благоустрою і Дня довкілля” та розпорядження голови Старосамбірської РДА від 07.03.2018 року №173/01-04 “Про проведення місячника озеленення, прибирання та благоустрою і Дня довкілля”, згідно п. 8 на сектор житлово – комунального господарства та будівництва райдержадміністрації, зокрема на ОСОБА_1, було покладено завдання “інформувати департамент екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації про виконання заходів щочетверга до 12:00 год. та подати кінцевий звіт до 12.04.2018 року.”.

У наданих дисциплінарній комісії поясненнях та в судовому засіданні позивач наголосив, що вказане у розпорядженні голови Старосамбірської РДА від 07.03.2018 року №173/01-04 “Про проведення місячника озеленення, прибирання та благоустрою і Дня довкілля” завдання, позивачем виконувалося вчасно та в повному обсязі, про що свідчить дата і час відправлення позивачем до департаменту екології та природних ресурсів Львівської облдержадміністрації інформаційних листів.

Позивач зазначив, що для виконання запланованих заходів місячника озеленення, прибирання та благоустрою і Дня довкілля органам місцевого самоврядування було надіслано листи з вимогою виконання вказаних вище заходів та на нарадах піднімалося питання про виконання заходів місячника та необхідності постійної активації роботи з контролю за виконанням правил благоустрою, і необхідності вручення приписів про усунення недоліків. Крім цього в телефонному режимі щотижня проводився моніторинг виконання заходів місячника. 22.03.2018 спільно з представником Департаменту експлуатації та розвитку ЖКГ Львівської ОДА, здійснено об’їзд території району та складено 18 приписів.

Позивач також наголосив, що у підсумковому звіті виконання заходів місячника наданого Департаменту екології та природних ресурсів зазначалося, що всі поставлені завдання було виконано в повному обсязі.

Крім того, з матеріалів справи, а саме характеристики ОСОБА_1, затвердженої головою Старосамбірської районної державної адміністрації 24.05.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 ініціативний, творчо підходить до вирішення практичних завдань, володіє високою працездатністю, та сумлінно виконує свої службові обов’язки.

За сумлінну працю, особистий вклад при виконанні завдань і функцій Держави неодноразово нагороджувався грамотами та подяками.

Отже, підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо неналежного виконання позивачем посадових обов’язків з виконання заходів благоустрою території у Старосамбірському районі.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 66 Закону України “Про державну службу” за неналежне виконання посадових обов’язків може бути оголошено догану, а не звільнення про що було рекомендовано в поданні дисциплінарної комісії.

З матеріалів справи, а саме із зауважень заступника керівника апарату – начальника загального відділу ОСОБА_3 до проекту розпорядження “Про звільнення ОСОБА_1З.” вбачається, що проект розпорядження підготував сектор з питань персоналу апарату райдержадміністрації на виконання резолюцій голови райдержадміністрації.

Проект розпорядження підготовано з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2018 року №434, а саме абзацу 2 п. 9 Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 року № 887 (зі змінами від 23.05.2018 року №434), відповідно до якого керівник структурного підрозділу райдержадміністрації без статусу юридичної особи публічного права звільняються з посади керівником апарату відповідно до законодавства про державну службу.

Оскільки ОСОБА_1 є керівником структурного підрозділу райдержадміністрації без статусу юридичної особи публічного права, а саме – завідувач сектору житлово – комунального господарства та будівництва райдержадміністрації, тому він мав би бути звільнений тільки керівником апарату райдержадміністрації, який, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про державну службу”, здійснює повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділів (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права).

Аналогічні зауваження до проекту розпорядження “Про звільнення ОСОБА_1З.” висловив завідувач сектору з питань персоналу апарату райдержадміністрації ОСОБА_4 у письмових зауваженнях від 21.06.2018 року.

Крім того, у матеріалах справи міститься висновок юридичного відділу за результатами проведення юридичної експертизи проекту розпорядження “Про звільнення ОСОБА_1З.”, згідно якого встановлено, що вказаний проект суперечить нормам Закону України “Про державну службу”, та постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2018 року № 434.

У висновку зазначено, що відповідно до Закону України “Про державну службу” звільнення, як вид дисциплінарного стягнення не застосовується за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків. Тому, звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору житлово – комунального господарства та будівництва райдержадміністрації є необґрунтованим та незаконним.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України “Про державну службу” повноваження керівника державної служби в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах здійснює керівник апарату. Ці норми детально роз’яснені у постанові Кабінету Міністрів України від 23.05.2018 року № 434.

Сектор житлово – комунального господарства та будівництва райдержадміністрації є структурним підрозділом без статусу юридичної особи публічного права. Таким чином, питання, що стосуються проходженням державної служби завідувачем сектору, вирішуються керівником апарату райдержадміністрації, та не входить до повноважень голови райдержадміністрації.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача відповідач не лише дійшов хибного висновку про невиконання ОСОБА_1 посадових обов’язків при виконанні розпорядження голови Старосамбірської РДА від 07.03.2018 року №173/01-04 “Про проведення місячника озеленення, прибирання та благоустрою і Дня довкілля”, але й порушив норми ст. 66 Закону України “Про державну службу” та порядок звільнення, що визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2018 року № 434.

У зв'язку з цим, суд погоджується з позицією позивача, що оскаржене ним розпорядження Старосамбірської РДА від 14.06.2018 року №45/07-01 К-1 “Про звільнення ОСОБА_1З.” з посади завідувача сектору житло-комунального господарства та будівництва Старосамбірської райдержадміністрації є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку дій відповідача, суд керується, зокрема, положеннями ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, суд зазначає, що відповідач відповідно до ч. 1 ст. 189 КАС України визнав позовні вимоги, про що зазначив у заяві про визнання адміністративного позову від 11.09.2018 року.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем розпорядження Старосамбірської районної державної адміністрації від 14.06.2018 року №45/07-01 К-1 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору житлово-комунального господарства та будівництва Старосамбірської РДА не відповідає низці критеріїв, що визначені ч.2 ст.2 КАС України.

Тому, враховуючи наведене, а також те, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати розпорядження Старосамбірської районної державної адміністрації від 14.06.2018 року №45/07-01 К-1 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору житлово-комунального господарства та будівництва Старосамбірської районної державної адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на те, що судом встановлено протиправність звільнення позивача з посади завідувача сектору житлово-комунального господарства та будівництва Старосамбірської РДА, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та в тому органі, з якого він був протиправно звільненим.

Таким чином, суд дійшов висновку поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору житлово-комунального господарства та будівництва Старосамбірської райдержадміністрації.

Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Дана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.

Отже, до спірних правовідносин перш за все необхідно застосовувати положення спеціального законодавства, яким є Закон. Проте, у випадку неврегульованості певних правовідносин, останнім необхідно застосовувати загальні норми трудового законодавства, зокрема, ті, що містяться у Кодексі законів про працю України.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до позиції, зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 закріплено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України “Про державну службу” для державних службовців установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

За таких обставин, зважаючи на те, що вказаним Законом прямо передбачено встановлення державним службовцям п’ятиденного робочого тижня, середньоденний заробіток та період вимушеного прогулу слід визначати, виходячи із кількості робочих днів.

Згідно з довідкою Самбірської РДА № 30/01-16 від 17.10.2018 року, розмір середньомісячної заробітної плати позивача складає 11402,20 грн.

Відповідно до проведеного сторонами розрахунку суми середнього заробітку з врахуванням кількості робочих днів за період вимушеного прогулу, сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 47129,09 грн.

Частиною 1 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Підсумовуючи наведене, враховуючи кількість робочих дні за період вимушеного прогулу та відомості про заробітну плату позивача, зазначену у довідці Старосамбірської РДА № 30/01-16 від 17.10.2018, суд дійшов висновку стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 47129,09 грн.

Згідно п.6 ч.1 ст.244 КАС України, при ухвалення рішення, суд, окрім іншого, вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Так, згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення в його користь заробітної плати за один місяць в сумі 11402,20 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 4 ст. 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній його частині.

Підсумовуючи наведене, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, а також враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд дійшов висновку адміністративний позов задовольнити повністю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат згідно ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 72-78, 242-246, 255, 293, 295, 371, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Старосамбірської районної державної адміністрації від 14.06.2018 року №45/07-01 К-1 “Про звільнення ОСОБА_1З.”.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору житлово –комунального господарства та будівництва Старосамбірської районної державної адміністрації.

Стягнути з Старосамбірської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04056411, місцезнаходження: 82000, Львівська область, м.Старий Самбір, вул.Лева Галицького, 40) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; місце проживання: 82000, Львівська область, м.Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 51/3) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 47129 (сорок сім тисяч сто двадцять дев’ять) грн. 09 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 11402 (одинадцять тисяч чотириста дві) грн. 20 коп. допустити до негайного виконання.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.10.2018.

Суддя В.М. Сакалош