Рішення № 77411103, 23.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2554/18

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Жданової Г.Є.,

та

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати дії відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону України № 1697-VІІ «Про прокуратуру»- неправомірними.

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.08.2018 № 552/02-11 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі Закону України № 1697-VІІ «Про прокуратуру».

- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону України № 1697-VІІ «Про прокуратуру» з дня звернення, тобто з 09.08.2018, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, у трикратному розмірі час проходження ним, як військовослужбовцем військової служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції в особливий період з 30.10.2014 по 01.09.2015, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 09.08.2018, в 23 роки 06 місяців 10 днів, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів в 19 років 10 місяців 22 дня.

Підставою подання позовної заяви є незгода позивача з рішенням відповідача від 17.08.2018 № 552/02-11 про відмову призначенні пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру».

В обґрунтування позову заявник зазначає, що він звернувся 09.08.2018 до органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за вислугою років, а саме трудовий стаж 23 роки 06 місяців 10 днів, в тому числі стаж на посадах прокурорів - 19 років 10 місяців 22 дня.

Рішенням Біловодського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Луганської області від 17 серпня 2018 року № 2 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», оскільки загальний стаж роботи складає 21 рік 11 місяців 09 днів, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 16 років 11 місяців 13 днів.

Зазначена відмова мотивована тим, що зарахування періоду участі в антитерористичній операції в особливий період в стаж роботи у трикратному розмірі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» не визначено, а тому стаж за військову службу позивачу за період з 30.10.2014 по 01.09.2015 врахований в однократному розмірі.

Такий висновок відповідача позивач вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до абзацу 4 п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року, чинного на час проходження позивачем військової служби, до стажу державної служби включається також у трикратному розмірі час проходження військовослужбовцями військової служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції в особливий період.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2018 року адміністративний позов залишено без руху, запропоновано позивачу протягом п'яти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: позовну заяву, оформлену з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копію для вручення відповідачу; належним чином засвідчені копії письмових доказів, доданих до позовної заяви, для приєднання до справи та вручення відповідачу (а.с. 61-62).

Ухвалою суду від 06.09.2018 після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі; вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с.1-2).

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.167). Разом з тим, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 169).

Відповідач позов не визнав надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 129-130).

В обґрунтування він зазначив, що згідно з інформацією, вказаною в наданих до заяви документах, стаж роботи позивача на прокурорських посадах, який зараховується до вислуги років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону України «Про прокуратуру», складає 16 років 11 місяців 13 днів, з урахування служби в органах внутрішніх справ - 21 рік 11 місяців 09 днів. Загальний стаж роботи позивача складає 21 рік 11 місяців 09 днів, що є меншим ніж потрібно. Щодо зарахування періоду участі в антитерористичної операції в особливий період в трикратному розмірі з 30.10.2014 по 01.09.2015, то статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такого порядку не визначено.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив (а.с. 167).

З урахуванням вимог статей 194, 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не прибули, на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 76-77), звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», вважаючи, що на день звернення до відповідача за призначенням пенсії за вислугу років має трудовий стаж 23 роки 06 місяців 10 днів, в тому числі стаж на посадах прокурорів - 19 років 10 місяців 22 дня., а саме:

- з 26.08.1996 до 24.07.2000 - навчання в Луганському інституті внутрішніх справ;

- з 23.08.2000 до 21.08.2001- служба на слідчих посадах в органах внутрішніх справ;

- з 27.08.2001 до 05.09.2014 - робота на прокурорських посадах в органах прокуратури України;

- з 06.09.2014 до 29.10.2014 - військова служба;

- з 30.10.2014 до 01.09.2015- участь в антитерористичній операції в особливий період;

- з 04.09.2015 до 09.08.2018 -- робота на слідчо-прокурорських посадах в органах прокуратури,

що підтверджується інформацією, яка зазначена в трудовій книжці серія НОМЕР_2 (а.с. 78-79), довідці Луганського державного університету внутрішніх справи імені Е. О. Дідоренка від 19.12.2016 № 40 (а.с. 80), дипломі спеціаліста серія НОМЕР_3 від 23.07.200 (а.с. 81-82), довідці військової частини- польова пошта В 1319 Міністерства оборони України від 01.09.2015 № 62 (а.с. 84), військовому квитку серія НОМЕР_4 від 06.09.2014 (а.с. 85-91), довідці прокуратури Луганської області від 08.08.2018 № 11/260вих-18 (а.с. 93-44).

Вказані факти сторонами не оспорюються.

Рішенням Біловодського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Луганської області від 17 серпня 2018 року № 2 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокурату», оскільки загальний стаж роботи складає 21 рік 11 місяців 09 днів, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 16 років 11 місяців 13 днів (а.с.73-75), в той час як відповідно до вказаної статті прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років (з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року) - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Позивач зазначає, що його стаж роботи складає 23 роки 06 місяців 10 днів, в тому числі стаж на посадах прокурорів - 19 років 10 місяців 22 дня, а саме:

- 3р. 10 міс. 28 дн. - навчання в Луганському інституті внутрішніх справ;

- 11 міс. 29 днів - служба на слідчих посадах в органах внутрішніх справ;

- 13 р. 10 дн. - робота на прокурорських посадах в органах прокуратури України;

- 1 міс. 23 дн. - військова служба;

- 10 міс. 2 дн. (вказаний стаж зараховується в трикратному розмірі та дорівнює 2 р. 6 міс. 6 дн.) - участь в антитерористичній операції в особливий період;

- 2 р. 11 міс. 4 дн. - робота на слідчо-прокурорських посадах в органах прокуратури

Спірним у даній справі є правомірність відмови відповідача в призначені позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та кратність обрахування стажу у період з 30.10.2014 до 01.09.2015 участь в антитерористичній операції в особливий період.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15 липня 2015 року набрав силу Закон України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Відповідно до частини першої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років (з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року) - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Згідно із частиною шостою вказаної статті до вислуги років, зокрема, зараховується час роботи на прокурорських посадах, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Згідно із інформацією, зазначеною у трудовій книжці позивача, з 26.08.1996 до 24.07.2000 (3р. 10міс. 28 дн.) він проходив службу в органах внутрішніх справ.

З інформації, яка вказана у довідці з Державного університету внутрішніх справ імені Е.А. Дідоренка (який є правонаступником Луганського інституту внутрішніх справ МВС України), позивач дійсно з 26 серпня 1996 року був зарахований курсантом 1-го курсу факультету № 2 слідчо-криміналістичного та йому було присвоєне звання «рядовий міліції». (а.с.80).

Луганський інститут внутрішніх справ МВС України входить до переліку вищих навчальних закладів МВС України та відноситься до вищих закладів, що входять до єдиної системи освіти (Перелік вищих закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року № 1410).

Навчання у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України у період з 26.08.1996 по 24.07.2000 підтверджується записом у дипломі НОМЕР_3 (а.с. 81-82).

З урахуванням довідки Луганського державного університету внутрішніх справи імені Е. О. Дідоренка від 19.12.2016 № 40 та диплому про вищу освіту, суд приходить до висновку, що позивач навчався в Луганському інституті внутрішніх справ.

Відповідно до частини третьої ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року, в редакції станом на дату вступу позивача до Луганського інституту внутрішніх справ МВС України, навчання у школах Міністерства внутрішніх справ України після здобуття середньої освіти прирівнюється до проходження військової служби.

Згідно із п. 6 частиною шостою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час військової служби.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що період навчання позивача у Луганському інституті внутрішніх справ МВС України з 26.08.1996 по 24.07.2000, а саме 3 роки 10 місяців 28 днів, зараховується в повному обсязі до загального стажу робота, а також до стажу роботи за вислугою років, оскільки навчання в даному випадку прирівняне до проходження військової служби.

Щодо стажу роботи за період з 23.08.2000 до 21.08.2001 (11 міс. 29 днів), суд дійшов наступного висновку з огляду на таке.

Згідно інформації, яка зазначена у довідці з Державного університету внутрішніх справ імені Е.А. Дідоренка, Наказом ЛIВС МВС від 22.07.2000 № 35 о/с позивачу було присвоєно спеціальне звання начальницького складу «лейтенант міліції» та після закінчення навчання наказом від 24 липня 2000 року він був відряджений до подальшого проходження служби до УМВС України в Луганській області (а.с. 80).

23.07.2000 Позивачу виданий диплом про вищу освіту (а.с. 81 - 82).

Згідно із п. 2 частини шостої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

В трудовій книжці вказано, що позивач служив в органах внутрішніх справ до 21.08.2001 (а.с. 78).

В наданих сторонами доказах відсутня інформація про те, чи займав позивач посаду начальницького складу органів внутрішніх справ.

Суд не ототожнює наявність звання із зайняттям певної посади в розумінні вимог, які необхідні для зарахування до певного стажу.

Таким чином в контексті вимог ст. 77 КАС України Позивачем не доведено, що у період 23.08.2000 до 21.08.2001 він займав посаду начальницького складу органів внутрішніх справ .

В Академічному тлумачному словнику української мови зазначено, що посада - це службове становище, пов'язане з виконанням певних обов'язків у якій-небудь установі, на підприємстві, тощо.

Таким чиним, з системного аналізу вищезазначеного, суд приходить до висновку, що займана посада - це посада, визначена у штатних розписах, на яку призначено особу рядового чи начальницького складу. Статус посади визначається встановленими за нею найвищим спеціальним званням і посадовим окладом.

Відповідно до п. 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. № 114, особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються такі спеціальні звання:

- рядовий склад: рядовий міліції, рядовий внутрішньої служби

- молодший начальницький склад: молодший сержант міліції, сержант міліції, старший сержант міліції, старшина міліції, молодший сержант внутрішньої служби, сержант внутрішньої служби, старший сержант внутрішньої служби, старшина внутрішньої служби, прапорщик внутрішньої служби, старший прапорщик внутрішньої служби

- середній начальницький склад: молодший лейтенант міліції, лейтенант міліції, старший лейтенант міліції, капітан міліції, молодший лейтенант внутрішньої служби, лейтенант внутрішньої служби, старший лейтенант внутрішньої служби, капітан внутрішньої служби.

За таких обставин, оскільки між сторонами відсутній спір щодо вказаного періоду та віднесено його до стажу за вислугою років, суд приходить до висновку, що період роботи в органах внутрішніх справ з 23.08.2000 до 21.08.2001 (11 міс. 29 днів), підлягає врахуванню до загального стажу роботи позивача та стажу за вислугою років.

Абзацем 1 частини шостою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що до вислуги років яка дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є, зокрема, керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої); прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

У трудовій книжці зазначено, що у період з 27.08.2001 до 05.09.2014 (13 р. 10 дн.) позивач працював на прокурорських посадах в органах прокуратури України; з 06.09.2014 до 29.10.2014 (1 міс. 23 дн.) - проходив військову службу; з 30.10.2014 до 01.09.2015 (10 міс. 2 дн.) - приймав участь в антитерористичній операції в особливий період; з 04.09.2015 до 09.08.2018 - (2 р. 11 міс. 4 дн.) - працював на слідчо-прокурорських посадах в органах прокуратури (а.с. 78-80).

З інформації, яка зазначена у довідці прокуратури Луганської області від 08.08.2018 № 11/260вих-18 (а.с. 93-94), позивач дійсно працює в органах прокуратури, в тому числі на посадах:

- 27.08.2001 - 07.06.2004 - помічника прокурора Кам'янобрідського району міста Луганська Луганської області;

- 08.06.2004 - 19.12.2004 - старшого помічника прокурора Кам'янобрідського району міста Луганська Луганської області;

- 20.12.2004 - 09.10.2006 - прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справи при провадженні оперативно-розшукової діяльності. Дізнання та досудового слідства прокуратури Луганської області;

- 10.10.2006 - 14.10.2013 - заступника прокурора міста Кіровська Луганської області;

- 15.10.2013 - 14.12.2015 - прокурора Міловського району Луганської області;

- 15.12.2015 - по цей час - начальника Міловського відділу Старобільської місцевої прокуратури Луганської області.

Приймаючи до уваги відсутність у сторін застережень щодо стажу роботи Позивача за період з 27.08.2001 до 05.09.2014 (13 р. 10 дн.) та з 04.09.2015 до 09.08.2018 (2 р. 11 міс. 4 дн.), суд дійшов наступного висновку про врахування стажу у зазначений період до вислуги років.

Зазначені періоди роботи в органах прокуратури Луганської області підлягають врахуванню до загального стажу роботи позивача, а також до стажу за спеціальністю та за вислугою років.

Щодо стажу за період з 06.09.2014 до 29.10.2014 (1 міс. 23 дн.), суд дійшов наступного висновку.

З інформації, яка зазначена у військовому квітку позивача, вбачається, що позивач 06 вересня 2014 року на підставі Указу Президента України № 607 від 21.07.2014 був призваний у Збройні Сили України (а.с.86).

Вказана інформація кореспондується з інформацією, наведеною у трудовій книжці позивача, де зокрема, вказано, що 09.09.2014 він був увільнений від виконання обов'язків прокурора Міловського району Луганської області у зв'язку з призивом з 06.09.2014 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, із збереженням посади та середнього заробітку на період одного року (а.с. 87-88).

Згідно із п. 6 частини шостої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію, зараховується час військової служби.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що період військової служби з 06.09.2014 до 29.10.2014 (1 міс. 23 дн.), підлягає врахуванню до загального стажу роботи позивача, а також до його стажу за спеціальністю та за вислугою років.

Щодо стажу роботи за періоду з 30.10.2014 до 01.09.2015 (10 міс. 2 дн.), та кратності його обрахування, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України» , зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З інформації, яка зазначена у військовому квітку позивача, вбачається, що позивач 06 вересня 2014 року на підставі Указу Президента України № 607 від 21.07.2014 був призваний у Збройні Сили України (а.с.86).

Вказана інформація кореспондується з інформацією, наведеною у трудовій книжці позивача, де зокрема, вказано що 09.09.2014 він був увільнений від виконання обов'язків прокурора Міловського району Луганської області у зв'язку з призивом з 06.09.2014 на військову службу під час мобілізації, на особливий період, із збереженням посади та середнього заробітку на період одного року (а.с. 87-88).

Згідно із інформацією, яка вказана у військовому квитку позивача, він з 30.10.2014 по 01.09.2015 приймав участь в антитерористичній операції на посаді гранатометника в/ч п/п 1913 (а.с. 88).

За інформаціє, вказаною у довідках командира в/ч В1913 від 01.09.2015 № 350-вих-15 та № 62, позивач у період з 30 жовтня 2014 року по 01 вересня 2015 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції (а.с.83-84).

Відповідно до Указу Президента України від 12 червня 2015 року № 328/2015 з 01 вересня 2015 року позивач був звільнений в запас. (а.с.86).

Згідно із абзацем 4 п. 3 Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03 травня 1994 року (далі - Порядок № 283), до стажу державної служби включається також у трикратному розмірі час проходження військовослужбовцями військової служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції в особливий період.

Таким чином, у позивача як у військовослужбовця нараховується стаж військової служби на пільгових умовах, тобто у трикратному розмірі час проходження військовослужбовцями військової служби.

В той же час вказаний стаж військової служби у трикратному розмірі зараховується в стаж за спеціальністю - тобто стаж роботи на прокурорських посадах, оскільки позивач був увільнений від виконання обов'язків прокурора Міловського району Луганської області у зв'язку з призивом з 06.09.2014 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до абзацу 2 п. 2 Порядку № 283, чинного на час проходження позивачем військової служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури.

Зазначеним порядком не передбачено жодної норми про те, що він регламентує зарахування часу військової служби на пільгових умовах лише для осіб, пенсія яким призначається згідно Закону України «Про державну службу».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що період участі в антитерористичній операції з 30.10.2014 до 01.09.2015, підлягає врахуванню до стажу роботи позивача як військовослужбовця в трикратному розмірі, що в свою чергу враховується до загального стажу позивача, стажу за спеціальністю - на прокурорських посадах, а також до стажу за вислугою років в трикратному розмірі, а саме 2 р. 6 м. 6 дн.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні обставини встановлені Донецький апеляційний адміністративний суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 418/926/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Міловському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язати вчинити дії щодо призначення та виплати пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Так, стаж роботи за спеціальністю (на прокурорських засадах) складається з 13р. 10 дн. + 1 міс. 23 дн. + 2р. 6 міс. 6 дн. + 2р. 11 міс. 4 дн. та дорівнює 15 р. 23 міс. 9 днів, що становить 16 р. 11 міс. 9 дн.

Стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, та загальний стаж складається з 3 р. 10 міс. 28 дн. + 11 міс. 29 дн. +13 р. 10 дн.+ 1 міс. 23 дн. + 2 р. 6 міс. 6 дн. + 2 р. 11 міс. 4 дн. та дорівнює 20 р. 39 міс. 100 дн., що становить 23 р. 6 міс. 10 дн.

Таким чином, станом на 09.08.2018 стаж роботи позивача, який зараховується до вислуги років, склав 23 роки 06 місяців 10 днів, в тому числі стаж на посадах прокурорів - 16 років 11 місяців 9 днів.

При прийнятті оскарженого рішення № 2 від 17.08.2018 № 552/02-11, Відповідач не врахував Позивачу до стажу роботи для вислуги років період з 30.10.2014 до 01.09.2015 у трикратному розмірі - час проходження позивачем військової служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції в особливий період (а.с.73-75).

Частиною першої статті. 72 КАС України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною першої статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII передбачає, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

З огляду на зазначене, у позивача станом на момент подання заяви про призначення пенсії 09 серпня 2018 року наявним був стаж роботи, який зараховується до вислуги років, 23 роки 6 місяців 10 днів, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 16 років 11 місяців 9 днів.

Таким чином, позивач на день звернення до відповідача мав право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, а саме визнання дій відповідача неправомірними, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Приймаючи до уваги, що дії відповідача щодо винесення рішення за результатами розгляду заяви про призначення пенсії підпадають під поняття «здійснення суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень», суд прийшов до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде скасування протиправного рішення та зобов'язання прийняти рішення з урахуванням обставин, встановлених у судовому рішенні, шляхом зарахуванням спірного періоду у кратному обрахуванні, без визнання дій відповідача протиправними.

Таким чином, ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Біловодського об'єднаного УПФУ в Луганській області від 17.08.2018 № 552/02-11 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та зобов'язання Відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону України № 1697-VІІ «Про прокуратуру» з дня звернення, тобто з 09.08.2018, зарахувавши до вислуги років у трикратному розмірі час проходження ним, як військовослужбовцем військової служби.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки Позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 94500, АДРЕСА_1) до Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41247269, місце знаходження: 92800, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 77) про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Біловодського об'єднаного УПФУ в Луганській області від 17.08.2018 № 552/02-11 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.

Зобов'язати Біловодське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41247269, місце знаходження: 92800, Луганська область, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 77) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 94500, АДРЕСА_1) пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону України № 1697-VІІ «Про прокуратуру» з дня звернення, тобто з 09.08.2018, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, у трикратному розмірі час проходження ним, як військовослужбовцем військової служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції в особливий період з 30.10.2014 по 01.09.2015, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 09.08.2018, в 23 роки 06 місяців 10 днів, у тому числі стажу на посадах прокурорів - 16 років 11 місяців 9 днів.

У задоволенні позовної вимоги про визнання дій Біловодського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону України № 1697-VІІ «Про прокуратуру» неправомірними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 жовтня 2018 року.

Суддя С.М. Чиркін