Рішення № 77410902, 25.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2535/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пляшкової К.О.,

секретаря судового засідання: Моспанюк Є.С.,

за участю

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Григоренко О.В. (довіреність від 11.09.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління поліції охорони в Луганській області (далі - відповідач, УПО Луганської області), в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу від 05.07.2017 № 28 о/с, виданого УПО Луганської області, його, старшого сержанта поліції, поліцейського-водія взводу реагування Сєвєродонецького управління поліції охорони в Луганській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням), з вислугою років на день звільнення у календарному обчислені 13 років 05 місяців 26 днів. Позивач зазначає, що при звільненні зі служби, йому не виплачено одноразову грошову допомогу, виплату якої передбачено Законом України «Про Національну поліцію», статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей». На звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач листом від 27.07.2018 № 1841/43/32/8/01-2018 повідомив про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, пославшись на положення статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та на те, що однією з обов'язкових умов для отримання такої допомоги є наявність права на пенсію на підставі вищезазначеного Закону, а позивач не мав права на отримання пенсії згідно з Законом. Позивач вважає, що, оскільки на момент звільнення він мав звання старшого сержанта поліції, тобто належав до осіб сержантського складу Національної поліції, його вислуга років на момент звільнення становила 13 років 05 місяців 26 днів, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у визначеному розмірі за кожний повний рік служби, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а бездіяльністю відповідача, щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, порушуються його права та законні інтереси.

Ухвалою суду від 27.08.2018 позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 16).

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 05 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-2).

Від УПО Луганської області через відділ діловодства, обліку та звернень громадян (канцелярію) суду 26.09.2018 надійшов відзив (арк. спр. 37-39), в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав.

З посиланням на частину першу статті 9 та статтю 9-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», статтю 102 Закону України «Про національну поліцію» відповідач вважає, що однією з обов'язкових умов виплати одноразової допомоги є наявність права на призначення пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Особи, які звільнені за власним бажанням та не мають права на пенсію на день звільнення, не мають права на виплату одноразової грошової допомоги. Оскільки позивач на день звільнення не набув права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він не має права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. Відповідно, на думку відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

У вступному слові позивач підтримав вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача у вступному слові заперечував проти задоволення вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

По справі від учасників справи надійшли такі заяви, клопотання та судом вчинено такі процесуальні дії:

- від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної у судове засідання на 12.09.2018 (арк. спр. 29);

- 17.10.2018 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (арк. спр. 45);

- ухвалою від 17.10.2018 справу прийнято до провадження іншим суддею (арк. спр. 46).

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

З копій паспорта громадянина України (арк. спр. 7-8) та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 9) встановлено такі відомості про позивача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: 93010, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.10.2018 № 1004565801 (арк. спр. 49) встановлено такі відпомості про відповідача: Управління поліції охорони в Луганській області, місцезнаходження юридичної особи: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 40109152.

Дослідженням копії витягу з наказу УПО Луганської області від 05.07.2018 № 28 о/с встановлено, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням) звільнено зі служби старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського-водія взводу реагування Сєвєродонецького УПО Луганської області, 30.06.2018. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 13 років 05 місяців 26 днів (арк. спр. 10, 40).

Позивач із заявами від 06.07.2018 та 20.07.2018 звертався до УПО Луганської області з вимогою виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні (арк. спр. 12).

Листами від 13.07.2018 № 1684/43/32/8/01-2018 (арк. спр. 11) та від 27.07.2018 № 1841/43/32/8/01-2018 (арк. спр. 13) УПО Луганської області відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з підстав відсутності у позивача права на її отримання.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 102 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з преамбулою Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною другою статті 9 Закону № 2262-ХІІ визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, системний аналіз наведених положень Закону № 2262-ХІІ дає підстави дійти висновку, що частиною другою статті 9 цього Закону встановлено дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.

Аналогічне положення закріплено в абзаці 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), згідно з яким військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

- які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Наведені положення пункту 10 Постанови № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.

Із зазначеної норми слідує, що право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, яка має разовий характер, зокрема, поліцейськими, у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, пов'язане з наявністю у такої особи вислуги років не менше 10 років та звільненням з визначених підстав.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі № 21-80а15 та постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/1782/16.

Як свідчать встановлені судом обставини, станом на час звільнення з УПО Луганської області вислуга років позивача становила 13 років 05 місяців 26 днів, а підставою для звільнення було подання рапорту про звільнення за власним бажанням, що, виходячи з вищевказаних приписів чинного законодавства, надає позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Однак, в своїх запереченнях, відповідач зазначив, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої статтею 9 Закону № 2262-ХІІ, оскільки він не отримав права на пенсію на час звільнення зі служби.

Водночас, суд зазначає, що не набуття позивачем права не пенсію не нівелює його права на отримання грошової допомоги.

Тому суд відхиляє доводи представника відповідача як необґрунтовані.

Таким чином, виходячи з приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від 18.08.2018 № 1 (арк. спр. 3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 704,80 грн стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (93010, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління поліції охорони в Луганській області (місцезнаходження юридичної особи: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 27, код за ЄДРПОУ 40109152) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов'язати Управління поліції охорони в Луганській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 жовтня 2018 року.

Суддя К.О. Пляшкова