Рішення № 77410509, 26.10.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2018 р. справа № 0940/1169/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не здійснення перерахунку і виплати ОСОБА_1, пенсії 55 % грошового забезпечення та зобов"язати Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1, перерахунок та виплачувати пенсію 55 % грошового забезпечення, відповідно до статті 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби та деяких інших осіб", п. "а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби та деяких інших осіб", п.2 ч.1 ст. 77 ЗУ "Про Національну поліцію" з 01.02.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, ОСОБА_1, перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в області та отримує пенсію з 25.11.2003 року за вислугу років в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення. На підставі акту огляду МСЕК, довідка серії АВ №1104754 №801 від 06.06.2018 встановлено ОСОБА_1Й,, третю групу інвалідності з 31.08.2018, захворювання пов"язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ". Також, МСЕК 06.06.2018 встановлено ОСОБА_1, втрату ступеня працездатності 30 % пов"язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. У зв’язку з цим, на 12.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, так як вважає, що отримане у зв’язку із проходженням служби захворювання дає йому право на зміну розміру відповідної суми грошового забезпечення при розрахунку пенсії за вислугу років з 50 на 55 процентів. Відмову відповідача від 14.06.2018 у перерахунку пенсії вважає протиправною, оскільки обставина щодо отриманого при звільненні захворювання, пов’язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, підтверджується поданою довідкою МСЕК серії АВ №1104754 від 06.06.2018. На підставі вказаного просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача у не здійсненні перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням додаткових п'яти процентів внаслідок отриманого захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зобов'язання відповідача здійснити з 01.02.2018 відповідний перерахунок пенсії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 даний позов залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач у встановлений судом строк усунув вказані недоліки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву із відповідними письмовими доказами, які зареєстровані судом 01.08.2018 (а.с. 35-40). В даному відзиві відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1, викладеними у позовній заяві, оскільки останній не був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ "у відставку за віком" або "за станом здоров’я". Саме такі підстави дають право на призначення пенсії в розмірі 55 процентів відповідної суми грошового забезпечення. У спірних же відносинах ОСОБА_1, звільнено з органів внутрішніх справ 20.11.2003 відповідно до пункту "ж" статті 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" за власним бажанням в запас, а не у відставку чи за станом здоров’я. Враховуючи вказані обставини відповідачем правомірно призначено позивачу пенсію за вислугу років в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення як особі, яка має право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та яка має вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12) - за вислугу 20 років. У зв’язку із вказаним відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

06.08.2018 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з відзивом на позов та просить задовольнити позов.

Відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем та відповідачем у відповіді на відзив і запереченні не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до наказу начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 20.11.2003 за №119 о/с майор міліції ОСОБА_1 з 20.11.2003 на підставі пункту "ж" статті 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" звільнений за власним бажанням з органів внутрішніх справ. Вислуга станом на 24.11.2013 становила: календарна – 16 років 02 місяці 11 днів; у пільговому обчисленні – 20 років 01 місяць 11 днів (а.с. 14).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років в розмірі 50 процентів суми грошового забезпечення як особа, яка відповідно пункту "а" частини 1 статті 12, пункту "а" частини 1 статті 13 Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" має право на пенсію у зв’язку із вислугою 20 років (а.с. 38).

Із поданих позивачем доказів судом встановлено, що за наслідками медичного огляду МСЕК ОСОБА_1, видано довідку серії АВ №1104754 №801 від 06.06.2018 за змістом якої встановлена третя група інвалідності з 31.01.2018 та захворювання визначено таким, що пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також встановлено ступінь втрати працездатності - 30% (а.с. 17-19).

12.06.2018, ОСОБА_1, подав до Головного управління УПФУ в області заяву, якою просив перерахувати та виплачувати пенсію у розмірі 55 % грошового забезпечення, відповідно до ст. 23 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", пункту "а", ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 01.02.2018.

Головне управління УПФУ в області листом від 14.06.2018 за №ПУ-40 відмовлено у перерахунку пенсії у зв’язку з тим, що ОСОБА_1, як колишній працівник міліції, зі служби звільнений на підставі пункту "ж" статті 64 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" (за власним бажанням), тобто в запас, а не у відставку. Основний розмір пенсії обчислено відповідно до статті 13 Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тобто від суми грошового забезпечення 50% при вислузі 20 років (а.с. 23).

Не погоджуючись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Суд відзначає, що на час звільнення позивача зі служби в листопаді 2003 року порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначався "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 за №114 (надалі по тексту також – Положення №114).

За змістом вимог статті 62 Положення №114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил СРСР (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Таким чином, станом на 24.11.2003 Положення №114 передбачало два види звільнення, а саме: в запас (з постановкою на військовий облік) і у відставку (із зняттям з військового обліку).

Пунктами "б", "в" і "ж" статті 64 Положення №114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, поряд з іншим, звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії; в) через обмежений стан здоров'я - у разі визнання їх придатними до військової служби поза строєм у мирний час (у військовий час обмежено придатними 1-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії при неможливості використання їх на службі у зв'язку з відсутністю відповідних вакантних посад; ж) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Згідно статті 65 Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку): а) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання; б) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії.

Системний аналіз коментованих норм свідчить, що при наявності відповідних підстав і дійсних обставин особи рядового і начальницького складу можуть бути звільнені зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), у відставку (із зняттям з військового обліку) -"через хворобу" або "через обмежений стан здоров'я".

Крім того, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу можуть бути звільнені зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) - "за власним бажанням".

Як свідчить зміст наказу начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 20.11.2003 за №119 о/с майора міліції ОСОБА_1, з 24.11.2003 звільнено з органів внутрішніх справ "за власним бажанням" на підставі пункту "ж" статті 64 Положення №114.

Дана обставина не заперечується ні позивачем, ні відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 21-1 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 за №565-ХІІ (чинного на час звільнення позивача і призначення йому пенсії) пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (надалі по тексту також – Закон №2262-ХІІ).

Згідно пункту "а" частини 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються, серед іншого, в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Таким чином, вказані вище норми Закону №2262-ХІІ передбачали, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які на день звільнення зі служби мають вислугу 20 років, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення.

В свою чергу, при звільненні особи рядового і начальницького складу зі служби "у відставку" за віком або за станом здоров'я, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Як зазначив суд вище "відставка" (із зняттям з військового обліку) є одним із різновидів звільнення із органів внутрішніх справ, яка може відбуватися як за віком так і через хворобу (статті 65 Положення №114).

Звільнення ж зі служби "в запас" (з постановкою на військовий облік) можливе, серед іншого, "через хворобу", "через обмежений стан здоров'я", а також "за власним бажанням".

Отже, перша частина пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ свідчить, що пенсія за вислугу років в розмірі 55 процентів відповідної суми грошового забезпечення призначається виключно особам, які звільненні зі служби в органах внутрішніх справ у відставку (за віком або за станом здоров'я).

У всіх інших випадках згідно першої частини пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ особам, які на день звільнення зі служби органів внутрішніх справ мали вислугу 20 років, пенсія за вислугу років призначається в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення, навіть особам, звільненим зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) "через хворобу" або "через обмежений стан здоров'я".

Враховуючи те, що ОСОБА_1, звільнено зі служби на підставі пункту "ж" статті 64 Положення №114, тобто "за власним бажанням" саме в запас (з постановкою на військовий облік), то суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону №2262-ХІІ в розмірі 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що позивач не надав ні суду, ні відповідачу будь яких доказів про зміну підстав звільнення з органів внутрішніх справ, доказів внесення змін до наказу начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 20.11.2003 за №119 о/с, його скасування та прийняття нового наказу, яким би визначено підстави звільнення відповідно до статті 65 Положення №114 - "у відставку" за віком або за станом здоров'я.

Зважаючи на вказане у відповідача, при розгляді в червні 2018 року звернення позивача, не було жодної правової підстави для зміни причин звільнення ОСОБА_1, в тому числі для проведення перерахунку його пенсії за вислугу років з 50 на 55 процентів суми грошового забезпечення.

Необґрунтованим є посилання позивача на статті 63 Закону №2262-ХІІ, так як дана норма не може змінити підстави звільнення особи зі служби та змінити підстави призначення пенсії, а вирішує питання перерахунку раніше призначених пенсій.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Розглядаючи заяву позивача та відмовляючи у перерахунку пенсії, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, перерахунок пенсії шляхом зміни розміру процентів суми грошового забезпечення в спосіб, який визначений позивачем у адміністративному позові, є не вірним та помилковим, а такі вимоги суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

З приводу доводів позивача про необхідність застосування у спірних правовідносинах правової позиції, висловленої Верховним Судом України в окремих постановах, суд зазначає наступне.

Зміст спірних правовідносин і сформованих по них відповідних правових висновків Верховним Судом України в постановах від 22.04.2014 (справа №21-484/а13), від 15.02.2018 (справа №820/6514/17), не мають жодного відношення до правовідносин, які є спірними у даній справі.

Відтак, аргументи позивача про застосування правової позиції таких судових рішень касаційної інстанції є безпідставними.

Про недотримання інших вимог законодавства, чи іншого невірного застосування відповідачем норм права при призначенні і обчисленні розміру пенсії, позивачем в адміністративному позові не вказано.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, призначаючи ОСОБА_1, пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" як колишньому працівнику міліції, звільненого зі служби в запас (за власним бажанням), а не у відставку, діяло правомірно та у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення.

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб’єкта владних повноважень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Шумей М.В.