Рішення № 77410495, 25.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року справа № 810/4407/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський Хлібокомбінат» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю «Бердянський Хлібокомбінат» з позовом до Головного управління ДФС в Київській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2018 №0022972200, №0022932200, №0022952200.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті від 10.04.2018 № 270/10-36-14-01/00378218, що складений за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ «Бердянський Хлібокомбінат».

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «ТК Гама», ТОВ «Інтерсенд ЮА», господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг спірних операції, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують використання придбаного товару власній господарській діяльності.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов’язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагенти позивача є фіктивними підприємствами, задіяними у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 13.03.2018 по 26.03.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» з питань, що стали предметом оскарження на акт виїзної перевірки від 13.02.2018 №82/10-36-14-01/378218.

Результати перевірки оформлені актом від 10.04.2018 №270/10-36-14-01/00378218 (а.с. 61-74).

Перевіркою виявлені порушення ТОВ «Бердянський хлібокомбінат»

- абзацу 8 статті 4, статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 5 П(С)БО №15 «Дохід», пункту 5 П(С)БО №11 «Зобов’язання», пункту 9 П(С)БО №16 «Витрати», підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4731725 грн.;

- пункту 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 на загальну суму 2096177,00 грн. та завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту на загальну суму 285909,00 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 26.07.2018 №0022932200, яким позивачеві зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 54604,00 грн. (а.с. 57).

- від 26.07.2018 №0022972200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на 59100,00 грн., у тому числі на 39400,00 грн. за основним платежем, та на 19700,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 58-59);

- 26.07.2018 №0022952200, яким позивачеві зменшено розмір від’ємного значення суми ПДВ за червень 2017 року на 1695,00 грн. (а.с.60)

Щодо податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 №0022932200, яким позивачеві зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 54604,00 грн. та №0022972200, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на 59100,00 грн., у тому числі на 39400,00 грн. за основним платежем та 19700,00 грн. штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки та відзиву на позовну заяву, податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями були визначені позивачеві у зв’язку з порушеннями вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Інтерсенд ЮА» та ТОВ «ТК Гама».

Встановлені контролюючим органом порушення ґрунтуються на висновках про відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Інтерсенд ЮА» та ТОВ «ТК Гама», за наслідками яких позивач в охоплений перевіркою період сформував показники податкового кредиту та витрат.

Контролюючий орган в Акті перевірки стверджує, що керівників ТОВ «Інтерсенд ЮА» та ТОВ «ТК Гама» визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених статтею 205 КК України (фіктивне підприємництво) та статтею 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів), у зв’язку з чим дійшов висновку про участь позивача і його контрагентів у схемі для мінімізації податкових зобов'язань і отримання необгрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку господарських операцій з фіктивними підприємствами, які у дійсності не відбувались.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Інтерсенд ЮА» та ТОВ «ТК Гама», на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету придбання та обставини використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, судом встановлено наступне.

22 червня 2015 року між ТДВ «Бердянський Хлібокомбінат» (покупець) та ТОВ «ТК Гама» (постачальник) бук укладений договір поставки №03/22-06, у порядку та на умовах якого постачальник зобов’язувався поставити й передати у власність покупця визначені у специфікації товари, а покупець зобов’язувався прийняти товар і оплатити його вартість (а.с. 9-14).

У специфікації до договору від 22.06.2015 №03/22-06 сторони домовились про поставку товару – комплектуючих до комп’ютерів, серверного обладнання на загальну суму 60504,00 грн. на умовах DDP м. Запоріжжя, вул. Верхня, 1 (а.с. 15).

На підтвердження факту поставки від ТОВ «ТК Гама» товару позивачем до матеріалів справи надано лише видаткову накладну від 10.07.2015 №Г-0000279 на суму 62024,40 грн., у тому числі ПДВ 10337,40 грн. (а.с. 8).

Суму податку на додану вартість у розмірі 10337,40 грн., на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «ТК Гама», позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, а на суму витрат, понесених внаслідок придбання у ТОВ «ТК Гама» товарів, позивачем було зменшено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств.

Судом також встановлено, що у січні 2015 року між позивачем та ТОВ «Інтерсенд ЮА» була досягнута домовленість щодо поставки люнету нерухомого загальною вартістю 3500,00 грн., на підтвердження реальності якої позивачем до матеріалів справи надано рахунок-фактуру від 19.01.2015 №СФ-1901151 на суму 3500,00 грн. (а.с. 20) та видаткову накладну від 26.01.2015 №ІН-012634 на суму 3500,00 грн., у тому числі ПДВ 583,33 грн. (а.с. 19).

Суму податку на додану вартість у розмірі 583,33 грн., на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Інтерсенд ЮА», позивач включив до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, а на суму витрат, понесених внаслідок придбання у ТОВ «Інтерсенд ЮА» товарів позивачем було зменшено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних витрат, на суму яких позивачем було зменшено об’єкт оподаткування податком на прибуток, суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені ті реквізити, які мають бути обов'язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію.

Отже, первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником.

Власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між конкретними учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків у вигляді зменшення фінансового результату до оподаткування чи збільшення податкового кредиту.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що первинні документи (податкові та видаткові накладні), на підставі яких позивачем було сформовано спірні суми податкових вигод за наслідками господарських операцій з ТОВ «Інтерсенд ЮА», містять інформацію, що вони підписані директором ТОВ «Інтерсенд ЮА» – ОСОБА_1. ОСОБА_2 первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ТК Гама» підписані директором ОСОБА_3

В контексті викладеного судом встановлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 26.01.2016 у справі №757/45459/15 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України. Вирок суду від 26.01.2016 у справі №757/45459/15 набрав законної сили 01.03.2016, що підтверджується відміткою Печерського районного суду міста Києва на його копії.

У рамках кримінальної справи №757/45459/15 Печерським районним судом міста Києва з’ясовано, що 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 на прохання маловідомої особи на ім'я Олег за грошову винагороду у розмірі 300 гривень погодився на створення товариства з обмеженою відповідальністю без мети ведення фінансово-господарської діяльності, і підписав протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «ІНТЕРСЕНД ЮА» (код ЄДРПОУ 39420744) від 30 вересня 2014 року щодо створення товариства.

Підписання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ «ІНТЕРСЕНД ЮА» (код ЄДРПОУ 39420744) дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.

Крім цього, ОСОБА_1, 30.09.2014, в денний період часу підробив документи ТОВ «ІНТЕРСЕНД ЮА» (код ЄДРПОУ 39420744) з метою їх використання іншими особами. Так, для досягнення своєї злочинної мети ОСОБА_1Л, передав невстановленій слідством особі копію свого паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства, при цьому достовірно знаючи, що фактично частку статутного фонду не вносив, до статутного фонду його не передавав та не від кого не приймав як засновник, і не збирався, як вказано в цих документах, займатись підприємницькою діяльністю, а також усвідомлюючи, що в подальшому, статутні документи ТОВ «ІНТЕРСЕНД ЮА» (код ЄДРПОУ 39420744), які надають право на перереєстрацію підприємства, проведення підприємницької діяльності та отримання від неї прибутку, будуть використані іншими особами шляхом подання у відповідні державні органи.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1, від імені якого підписані первинні бухгалтерські документи у взаємовідносинах ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» та ТОВ «Інтерсенд ЮА», зареєстрував останнє без мети здійснення підприємницької діяльності та не брав участі у його діяльності.

Стосовно обставин господарської діяльності ТОВ «ТК Гама» та ролі ОСОБА_3 в його створенні, судом встановлене наступне.

У провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебувала кримінальна справа № 335/12032/16-к, у рамках якої встановлено, що на початку січня 2015 року ОСОБА_4, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5, яка мала досвід бухгалтерської діяльності, у невстановлений досудовим слідством час та місці, свідомо не бажаючи здійснювати реальну ініціативну, системну, на власний ризик господарську діяльність, з метою прикриття незаконної діяльності інших суб’єктів господарської діяльності реального сектору економіки, яка полягала в укладені нікчемних угод та документальному оформленні псевдо фінансово-господарських операцій та незаконному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також витрат з податку на прибуток підприємства на користь суб'єктів підприємницької діяльності, для відведення від себе підозри у вчиненні злочину, залучили ОСОБА_3, якому за грошову винагороду запропонували стати засновником, директором та бухгалтером ТОВ «ТК Гамма», без мети її реального проведення господарської діяльності, при цьому у свої злочинні наміри останнього не повідомили.

Отримавши від ОСОБА_3 згоду, а також копії паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розподілили між собою ролі у спільному злочинному плані. Так ОСОБА_4 відповідно до розробленого плану, повинен забезпечити підписання ОСОБА_3 договору відступлення часток у статутному капіталі товариства шляхом продажу від 03.02.2015, протоколу №1/03 загальних зборів учасників ТОВ «ТК Гама» від 03.02.2015, наказу №1/04 від 04.02.2015 про призначення на посаду директора ОСОБА_3 та нової редакції статуту ТОВ «ТК Гама» код ЄДРПОУ 39521493.

Після проведення перереєстрації ТОВ «ТК Гама» за реєстраційним номером 11031050002037165 у лютому 2015 року ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_5, з метою постановки на облік вказаного підприємства статутні та реєстраційні документи у присутності ОСОБА_3 надано до органів Державної податкової інспекції, Управління статистики, Пенсійного фонду, відкрито розрахунковий рахунок у банківській установі.

У подальшому, ОСОБА_5, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та з його відома, отримала свідоцтво платника податків на додану вартість № 200198221, видане Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Всі оригінали реєстраційних документів, печатка підприємства, електронні ключі видані податковою інспекцією та банківською установою, їх паролі, факсиміле підпису ОСОБА_3 отримано у розпорядження ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що у подальшому дало їм змогу використовувати реквізити суб'єкта господарської діяльності (юридичної особи) ТОВ «ТК Гама» з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки.

У свою чергу ОСОБА_3 фінансово-господарську діяльність ТОВ «ТК Гама» не вів, ніяких господарських, бухгалтерських та податкових документів не підписував. Податкову звітність підприємства він не складав та до контролюючих органів не надавав. Банківськими рахунками підприємства не керував, операції по перерахуванню грошових коштів не здійснював.

ОСОБА_3, який у період з 04.02.2015 по 30.09.2016 був засновником, директором та бухгалтером ТОВ «ТК Гама», не мав жодного відношення до зазначених обов’язків покладених на нього згідно з Законом України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями).

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.11.2016 у справі № 335/12032/16-к ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.212 КК України. Зазначений вирок суду набрав законної сили 26.12.2016 (номер рішення в ЄДРСР 63347617).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана неуповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Більш повно питання про правові наслідки підписання первинних документів не уповноваженою особою Верховний Суд України розкрив у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом ТОВ «Нафта» до Шосткинської МДПІ (справа № 21-421а11) у якій ВСУ дійшов висновку, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Ця ж правова позиція надалі була конкретизована у низці інших рішень Верховного Суду України. Зокрема, у постанові від 03.11.2015 у справі №21-4471а15 де ВСУ вказав, що ознакою дефектності первинних документів (у тому числі й податкових накладних) є пояснення посадових осіб постачальника, відібрані у рамках кримінальних справ, котрі заперечували свою участь у веденні господарської діяльності, укладанні і підписанні первинних документів.

При цьому Верховний Суд України наголосив, що сам факт того, що на момент розгляду справи стосовно посадових осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень щодо характеру укладених угод і фактичного здійснення операцій за цими угодами.

ОСОБА_2 у постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №21-170а16 міститься висновок, відповідно до якого обставини, засвідчені письмовими поясненнями посадових осіб контрагентів, щодо діяльності очолюваних ними підприємств (зокрема, такі що свідчать про підписання первинних документів невстановленими особами) не можуть залишитися неврахованим судами, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

У постанові від 12.01.2016 у справі № 21-3706а15 Верховний Суд України зазначив, що господарські операції фіктивних (нелегальних) підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Викладені у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №21-170а16, від 12.01.2016 у справі № 21-3706а15 правові позиції були у подальшому підтримані у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 16.01.2018 у справі 2а-7075/12/2670, від 27.03.2018 у справі 2а-1670/5096/12, від 10.04.2018 у справі №810/6766/14, від 13.06.2018 у справі №804/15589/13-а, від 26.06.2018 у справі №2а-12290/12/2670, від 21.08.2018 у справі №812/1554/15.

З урахуванням викладених правових позицій Верховного Суду України, Верховного Суду у подібних спорах, суд дійшов висновку, що первинні документи, виписані ТОВ «ТК Гама», ТОВ «Інтерсенд ЮА», керівники яких заперечили (не мали відношення) щодо складання будь-якої первинної документації, не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони містять недостовірні відомості про учасників господарської операцій.

У даному випадку встановлені судом обставини з урахуванням обставин, встановлених у рамках кримінальних справ №757/45459/15 та №335/12032/16-к дають підстави стверджувати, що підприємства-постачальники ТОВ «ТК Гама», ТОВ «Інтерсенд ЮА» знаходились поза межами контролю формальних (номінальних) директорів, а від їх імені невідомі особи лише оформляли відповідні документи. За таких обставин, первинні документи, виписані ТОВ «ТК Гама», ТОВ «Інтерсенд ЮА», не можуть бути підставою для віднесення відповідних сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних договорів, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв’язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов’язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та витрат.

Окремо суд зауважує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору, або відсутність визнання такого договору недійсним, або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТК Гама», ТОВ «Інтерсенд ЮА», є таким, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення податкового органу від 26.07.2018 №0022932200 та №0022972200 є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.07.2018 №0022952200, суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято у зв’язку із відображенням позивачем у рядку 20.2 податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року суми залишку від’ємного значення з ПДВ попередніх звітних (податкових) періодів, на яку платники податків має право зареєструвати податкові накладні у ЄРПН.

Так, перевіркою встановлено, що ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» у попередніх (звітних) податкових періодах не декларувало від’ємного значення з ПДВ, яке б підлягало зарахуванню у липні 2015 року у значення суми, на яку платники податків має право зареєструвати податкові накладні у ЄРПН.

Судом встановлено, що 20.08.2015 ТДВ «Бердянський хлібокомбінат» подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за липень 2015 року, де у рядку 20 «від’ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» задекларувало показник у розмірі 27045,00 грн., у тому числі: значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду – 2280,00 грн.; у сумі залишку від’ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 Кодексу, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН – 24765,00 грн. (а.с. 26-28).

Позивач зазначає, що включив до складу від’ємного значення, на суму якого збільшується розмір податку, на яку платник податку може зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, суму надміру сплачених податкових зобов’язань 24765,00 грн., що обліковувались в інтегрованій картці з ПДВ станом на початок липня 2015 року.

При цьому позивач зазначає, що переносячи до складу від’ємного значення з ПДВ, на суму якого збільшується розмір податку, на яку платник податку може зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, суму переплати з ПДВ, керувався положеннями пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України та листом ДФС від 22.06.2015 №22408/7/99-99-19-03-17.

З’ясовуючи, чи мав позивач право збільшувати показник рядка 20.2 на суму надмірно сплачених податкових зобов’язань з ПДВ, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ (далі – суми переплат) станом на 1 липня 2015 року автоматично збільшують суму податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1.3 статті 200 1 Кодексу (далі – реєстраційна сума). На суму такого збільшення:

- зменшується сума, задекларована до сплати до бюджету звітного періоду, або збільшується сума від'ємного значення, задекларована в звітному періоді;

- помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання з ПДВ вважаються погашеними.

Пунктом 200.2 статті 200 Кодексу визначено, що для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Підпунктом 10 пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 13 (далі – Порядок), визначено, що сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду вказується у рядку 25.1 декларації 0110.

Відповідно до пункту 5 розділу V Порядку від’ємне значення податку, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду відображається у рядках 20.1 – 20.3 декларації залежно від напряму їх походження.

Таким чином, зареєстрованим станом на 1 липня 2015 року платникам податку на додану вартість реєстраційна суму одноразово збільшується на суму переплат, наявних у таких платників станом на 1 липня 2015 року.

Механізм збільшення реєстраційної суми на суму переплати, що обліковується в інтегрованій картці платника, було визначено ДФС у листі від 22.06.2015 №22408/7/99-99-19-03-01-17 «Про податок на додану вартість».

Розділом ІІ листа ДФС від 22.06.2015 №22408/7/99-99-19-03-01-17 роз’яснено, що якщо у платника податку станом на 1 липня 2015 року наявні суми переплати та за результатами звітного періоду червень 2015 року/ІІ квартал 2015 року платник декларує суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23.2 декларації 0110), або суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 декларації 0110) чи платник податку декларує відсутність показників, що відображаються у розділі ІІІ декларації, то суми переплати станом на 1 липня 2015 року переносяться платником до рядка 20.2 декларації 0110 наступного звітного (податкового) періоду (липень 2015 року/ ІІІ квартал 2015 року).

Така сума може бути врахована виключно у зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. У цьому випадку після подання платником декларації 0110 за червень 2015 року/ ІІ квартал 2015 року суми переплат автоматично списуються контролюючим органом з ІКПП та є погашеними.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами звітного періоду червень 2015 року позивачем у рядку 24 було задекларованого суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 185849,00 грн. (а.с. 26-28). При цьому як вбачаться з витягу з системи електронного адміністрування ПДВ №10 від 20.07.2015, станом на 01.07.2015 у ТДВ «Бердянський Хлібокомбінат» обліковувалась переплата з ПДВ у розмірі 24765,12 грн. (а.с. 35).

Отже, переносячи суму наявної у ТДВ «Бердянський Хлібокомбінат» переплати до рядка 20.2 податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року, тим самим збільшуючи суму від’ємного значення з ПДВ, на яку платник може зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, позивач діяв на підставі та у порядку, що був визначений чинним законодавством.

За таких обставин висновок контролюючого органу про завищення позивачем від’ємного значення з ПДВ у податковій декларації за липень 2015 року на 24765,00 грн. є необґрунтованим та спростовується доказами, наявними у матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.07.2018 №0022952200 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача у частині правомірності відображення ним у складі податкової декларації з ПДВ від’ємного значення у розмірі 24765,00 грн., а відтак не довів існування підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.07.2018 №0022952200.

ОСОБА_2 позивачем не було спростовано доводів відповідача про безтоварність господарських операцій з ТОВ «ТК Гама», ТОВ «Інтерсенд ЮА», у зв’язку з чим суд не вбачає підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 26.07.2018 №0022932200 та №0022972200

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 3 статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. який підлягає частковій компенсації за рахунок відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.07.2018 №0022952200.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Бердянський хлібокомбінат» (ідентифікаційний код 00378218, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вулиця Набережна, будинок 7/1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 5-А) судові витрати у розмірі 25 (двадцять п’ять) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду - 25.10.2018.

Суддя Леонтович А.М.