Ухвала суду № 77410287, 19.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

19 жовтня 2018 року

Справа № 0840/3744/18

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Агро» (70040, Запорізька область, Вільнянський район, с. Антонівка, вул. Центральна, буд. 2-а, код ЄДРПОУ 32636746)

до Вільнянського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 4, код ЄДРПОУ 35045946)

про зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Агро» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Вільнянського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, в якому з урахуванням уточнення просить зобов’язати відповідача зняти арешт, накладений постановою від 29.09.2000 про накладення арешту із забороною відчуження чи реєстрації автомобілів ЗИЛ 431412, рік випуску 1992, марка АЦ 6.2, колір синій, шасі (рама) №3241730, кузов №4024, паливо цистерна, тип ТЗ – вантажний, повна маса 10604/4700 кг, державний номерний знак 33-28 ЗПТ, та ЗИЛ-ММЗ модель 554М, рік випуску 1990, марка ЗИЛ-ММЗ, колір зелений, шасі (рама) №L3076926, кузов, САМОСКИД, тип ТЗ – вантажний, повна маса 10850/5125 кг, державний номерний знак 33-11 ЗПР.

На обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві зазначає, що звернувшись до територіального сервісного центру №2341 Регіонального сервісного центру в Запорізькій області із вимогами щодо переоформлення автомобілів на підставі наданих документів та реєстраційних змін, позивач отримав відмову з причин того, що вказані автомобілі перебувають під арештом з забороною їх відчуження або реєстрації на підставі постанови, винесеної Вільнянським ВДВС від 29.09.2000. Так, на запит позивача про надання інформації про наявність виконавчих проваджень відносно СВК «Калініна», від в.о. начальника Вільнянського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області09.08.2018 одержано відповідь про те, що згідно з перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень (спецпідрозділ, електронний архів), станом на 09.08.2018 у відповідача виконавчі документи про стягнення з СВК «Калініна» не надходили та на виконанні не перебувають. На підставі викладеного, посилається на приписи ст. 317 Цивільного кодексу України, ст. 59, 74 Закону України «Про виконавче провадження» та просить зобов’язати відповідача зняти арешт, накладений постановою від 29.09.2000 про накладення арешту із забороною відчуження чи реєстрації автомобілів.

Ухвалою судді від 05.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи. Перше судове засідання призначене на 16 жовтня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 2-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ухвали суду від 16.10.2018 розгляд справи відкладений на 19 жовтня 2018 року.

Представник позивача надав до суду заяву від 20.09.2018 про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, також звернувся до суду із заявою (вх. №33239 від 19.10.2018) про розгляд справи без його участі, у якій додатково зазначає, що 09.08.2018 до відділу надійшла заява ТОВ «Прогрес Агро» щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з СВК «Калініна», на що надано відповідь, що у відповідності до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, строки зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становлять три роки, після чого вони підлягають знищенню. Відлік строків зберігання документів, діловодство з яких завершено у поточному році, починається з 1 січня кожного наступного року. Вказує, що згідно з перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень (спецпідрозділ, електронний архів), станом на 09.08.2018 у відділ виконавчі документи про стягнення з СВК «Калініна» не надходили та на виконанні не перебувають, отже більш розширеної інформації надати до суду не має можливості.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»» (в редакції від 12 вересня 2014 року) судам при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах положень КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про набуття ним права власності на майно, а саме автомобілі ЗИЛ 431412, рік випуску 1992, марка АЦ 6.2, колір синій, шасі (рама) №3241730, кузов №4024, паливо цистерна, тип ТЗ – вантажний, повна маса 10604/4700 кг, державний номерний знак 33-28 ЗПТ, та ЗИЛ-ММЗ модель 554М, рік випуску 1990, марка ЗИЛ-ММЗ, колір зелений, шасі (рама) №L3076926, кузов, САМОСКИД, тип ТЗ – вантажний, повна маса 10850/5125 кг, державний номерний знак 33-11 ЗПР. Пояснює, що згідно з Свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу спірні автомобілі зареєстровані за Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Калініна», які на підставі договору купівлі-продажу №22/12 від 22.12.2010 були придбані ТОВ «Агро-ТД». Вказує, що у встановлений законом термін ТОВ «Агро-ТД» належної реєстрації в органах МРЕВ ДАІ не провело з причин того, що автомобілі знаходились у непрацездатному стані та не експлуатувались з причин відсутності коштів на капітальний ремонт. У подальшому, під час реорганізації ТОВ «Агро-ТД» все майно, разом із вищезазначеним автотранспортом було передано у власність позивачеві.

У зв'язку з чим, арешти накладені відповідачем на майно позивача, порушують його права як власника.

Питання арешту майна боржника врегульовується статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження». Так, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про скасування арешту і заборону на відчуження майна мають цивільно-правову природу і підлягають захисту способами, визначеними Цивільним кодексом України для захисту майнових прав.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", у разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин суд, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ГПК.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною другою статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частини першої цієї статті, - повністю.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення від 04.09.2018 №535, згідно із яким встановлено, що під час звернення до суду із даним позовом позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1 762,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що сплачений судовий збір підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 238, ст.241-243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Агро» до Вільнянського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про зобов’язання вчинити певні дії.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Агро» з Державного бюджету України сплачену платіжним дорученням від 04.09.2018 №535 (оригінал міститься в матеріалах справи №0840/3744/18) суму судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Роз’яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала, постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, у відповідності до ч. 2 ст. 256 КАС України набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В.Батрак