Рішення № 77410210, 22.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року (о 09 год. 05 хв.)Справа № 808/981/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» (далі – ТОВ «Метпромсервіс», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA112080/2018/0000011/2 від 26.02.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2018/00084 від 26.02.2018.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що надані позивачем документи до митної декларації № UA112080/2018/003064 від 13.02.2018 про придбання товару продавцем з вказаною вартістю товару давали змогу митниці достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів, отже витребування відповідачем додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав. Вказує, що відповідно до листа Argus Metals International від 11.12.2017 на міжнародному ринку відсутні котирування щодо вартості титана губчатого марки ТГ-ОП-1 фракція -70 +12 і титана губчатого марки ТГ-ТВ фракція -12 +0мм. На думку позивача, подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини другої статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2018/0000011/2 від 26.02.2018 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2018/00084 від 26.02.2018, у зв'язку із чим просить суд скасувати вказані рішення.

Ухвалою судді від 26.03.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 23 квітня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 10 квітня 2018 року надав суду відзив (вх. №11454), відповідно до якого вказує, що в наданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки та розбіжності щодо ціни, яка була фактично сплачена, тому враховуючи положення ст. 254 МКУ декларанту було запропоновано надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а також зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ч. 6 ст. 53 МКУ у відомостях про оплату за товари. Проте, за результатом аналізу основних та додатково наданих декларантом документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу внаслідок виявлених недоліків та розбіжностей виникли зауваження та сумніви достовірності заявленої позивачем митної вартості товару, у зв’язку з чим Запорізькою митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які відповідач вважає такими, що відповідають чинному законодавству, у зв’язку просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 23 квітня 2018 року представником позивача надано суду відповідь на відзив, у якій додатково зазначає, що відповідач не приводить норму чинного законодавства України, яка вимагає завіряти уповноваженими органами копію МД країни виробника №17ЕЕ1210ЕЕ73271113 від 23.11.2017. Твердження відповідача, що вага брутто товару вказана в митній декларації, пакувальному листі та інвойсі різниться від ваги брутто, вказаної в сертифікаті якості не відповідає дійсності. Так, виробник титану губчатого ПАТ «Корпорація ВСМПО-АВІСМА» в декларації на товари і в інвойсі вказує вага брутто, вагу нетто, кількість місць та упаковка — палети (чотири бочки на палеті), в товарно-транспортній накладній виробник вказує вагу палет, в інвойсі продавець (Інтерлінк, Швейцарія) вказує вага нетто, вага брутто. Таким чином, вага брутто це безпосередньо: вага товару+вага бочок+ вага палет. Крім того, звертає увагу суду, що 23 лютого 2018 року позивачем на вимогу відповідача було надано: інвойс від 19.10.2017 №318587/01; копію експортної декларації країни відправлення від 19.10.2017 №№10411020/191017/0006885; CMR від 19.10.2017 №1910173; супроводжувальний лист до CMR від 19.10.2017 №1910173; договір-заявка від 17.11.2017 №17/11-01; рахунок про надання транспортних послуг від 23.11.2017 №253; платіжне доручення про надання транспортних послуг від 29.11.2017 №2159; акт здачі-прийняття транспортних послуг від 28.11.2017 №253, які підтверджують перерахунок коштів експедитору.

23 квітня 2018 року підготовче провадження відкладене на 22 травня 2018 року.

Представником відповідача до суду 02 травня 2018 року надано заперечення на відповідь на відзив (вх. №13665), у яких

Відповідно до ухвали суду від 22.05.2018 вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкласти на 20 червня 2018 року.

Згідно із ухвалою від 20.06.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 20 вересня 2018 року.

20 вересня 2018 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 20.09.2018 закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого.

Представник позивача надав до суду заяву (вх. №29595 від 20.09.2018) про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні.

Представник відповідача також звернувся до суду із заявою (вх. №29593 від 20.09.2018) про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

08 червня 2017 року між ТОВ «Метпромсервіс» (Україна) «Покупець» та Interlink Metals Ц Chemicals AG (Швейцарія) «Продавець» укладено Контракт №0806-СН, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити товар в об'ємах і за цінами, які вказані в Додатках і Доповненнях, які є невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до Додаткової угоди від 25.07.2017 сторонами за контрактом внесені зміни у п. Контракту від 08.06.2017 №0806-СН в частині банківських реквізитів продавця.

20 листопада 2017 року сторони уклали додаткову угоду №9, відповідно до якої продавець зобов’язувався поставити 39 644,80 USD. Відповідно до пункту 3 цієї додаткової угоди оплата має бути здійсненна на протязі 60 календарних днів з моменту відвантаження товару.

При митному оформленні товар задекларований позивачем як: «1.Титан губчатий марки ТГ-ТВ фракція -12+0 – 15248 кг. Ті-основа Партія №№17160160 (вміст Ті 97,67%), 17160167 (вміст Ті &g(;= 97,75%), 17160172 (вміст Ті &? ;= 97,75%), 17160181 (вміст Ті &? ;= 97,75%), 17160185 (вміст Ті &? ;= 97,75%), 17160187 (вміст Ті &? ;= 97,75%). Загальна маса шматків титану губчатого розміром 0-1мм у фракції -12+0 складає не більш 50%. ГОСТ 17746-96. Призначені для виробництва феротитану. Упаковано у 8 мет. бочки на 22 дер.палетах. Виробник – "Корпорація ВСМПО-АВИСМА". Країна виробництва – RU».

Згідно з графою 43 МД №UA112080/2018/003064 від 13.02.2018 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений статті 58 Митного кодексу України. Умови поставки (графа 20 МД №UA112080/2018/003064 від 13.02.2018) – FCA ЕЕ Таллінн.

При поданні МД МД №UA112080/2018/003064 від 13.02.2018 декларантом надано Запорізькій митниці ДФС: сертифікат якості №17160160 від 13.10.2017; сертифікат якості №17160167 від 13.10.2017; сертифікат якості №17160172 від 13.10.2017; сертифікат якості №17160181 від 13.10.2017 ; сертифікат якості №17160185 від 13.10.2017; сертифікат якості №17160187 від 13.10.2017; пакувальний лист №9 від 20.11.2017; рахунок-фактура (інвойс) ISA09858 від 20.11.2017; автотранспортна накладна МЕТ-09 від 23.11.2017; довідку про транспортні витрати по перевезенню вантажу №107 від 23.11.2017; контракт №0806-СН від 08.06.2017; додаткову угоду №9 від 20.11.2017 до контракту №0806-СН від 08.06.2017; додаткову угоду №3 від 25.07.2017 до контракту №0806-СН від 08.06.2017; додаткову угоду №6 від 15.11.2017 до контракту №0806-СН від 08.06.2017; договір про надання послуг митного брокера Т-640/16 від 27.12.2017, договір (контракт) про перевезення № V017 від 01.01.2017; договір (контракт) про перевезення №Б322 від 19.10.2017; договір (контракт) про перевезення №Б322 від 01.11.2017; лист про призначення №06.07 від 06.07.2017; копію митної декларації країни відправлення №17ЕЕ1210ЕЕ73271113 від 23.11.2017.

При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містять розбіжності:

- надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення №17ЕЕ1210ЕЕ73271113 від 23.11.2017 не завірена уповноваженими особами/органами чи організаціями, що не дає можливості однозначно ідентифікувати заявлену партію товару;

- згідно з сертифікатів якості, поданих до митного оформлення, товар упаковано в бочки, що знаходяться на палетах, вага брутто за сертифікатами складає 17272 кг, що не відповідає вазі брутто 18061,14 кг заявленій у МД та зазначеній у пакувальному листі від 20.11.2017 №9 і в комерційному інвойсі ISA09858 від 20.11.2017, що не дає можливості однозначно ідентифікувати заявлену партію товару;

- згідно з п. 4.1 договору між замовником ТОВ «Метпромсервіс» та експедитором ФОП ОСОБА_1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.11.2017 №Б322 замовник повинен перерахувати експедиторові суму, вказану в транспортній заявці, яка є невід'ємною частиною договору, але транспортна заявка та банківські документи, які підтверджують перерахунок коштів експедитору до митного оформлення не надані, що призвело до сумнівів щодо достовірності відомостей про складову митної вартості - витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.

У зв’язку із викладеним, надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч.3 ст.53 Митного кодексу України:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

виписку з бухгалтерської документації;

каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини шостої статті 53 Митного кодексу України.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів ТОВ «Метпромсервіс» 23.02.2018 надало наступні документи: інвойс від 19.10.2017 №318587/01; копію експортної декларації країни відправлення від 19.10.2017 № 10411020/191017/0006885; CMR від 19.10.2017 №1910173; супроводжувальний лист до CMR від 19.10.2017 №1910173; договір-заявка від 17.11.2017 №17/11-01; рахунок про надання транспортних послуг від 23.11.2017 №253; платіжне доручення про надання транспортних послуг від 29.11.2017 №2159; акт здачі-прийняття транспортних послуг від 28.11.2017 №253.

Проте, 26.02.2018 митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112080/2018/000011/2 та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112080/2018/00084 від 26.02.2018. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем-1 з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п’ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов’язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов’язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до частини 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи Частина друга статті 58 Митного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, містили розбіжності.

Щодо зазначених митним органом розбіжностей суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Щодо посилань відповідача на те, що надана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення від 23.11.2017 № 17EE1210EE73271113 не завірена уповноваженими особами/органами чи організаціями, суд вважає, що вказане не може бути підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на те, що подання копії митної декларації країни відправлення не є обов'язковим під час митного оформлення товару, з огляду на приписи статті 53 Митного кодексу України.

Копія митної декларації країни відправлення від 23.11.2017 № 17EE1210EE73271113 була надання Позивачем на підтвердження всього ланцюга походження титану губчастого, а саме від виробника - ПАТ «Корпорація ВСМПО - АВІСМА» до Interlink Metals & Chemicals AG (Швейцарія), який в подальшому продав титан губчастий Позивачу.

Суд зазначає, що митний орган зазначаючи про таку розбіжність не вказує якими уповноваженими органами на думку митного органу повинні бути завірений такий документ.

Також, суд зазначає, що митний орган зазначаючи про наявність розбіжності повинен чітко та з посиланням на норми законодавства вказати на наявність розбіжності та зазначити яким саме чином така розбіжність перешкоджає оформленню товару за обраним декларантом методом.

В даному випадку митний орган лише вказує на те, що документ не засвідчено, проте, не вказує, що саме викликало сумніви у достовірності даних викладених в такому документі.

Щодо посилань відповідача на невідповідність ваги товару суд вказує, що до митного оформлення, Позивачем, 13.02.2018 було подано митну декларацію № UA112080/2018/003064 на партію титану губчастого марки ТГ-ТВ фракція -12+0, в графі 35 якої вказана вага брутто(кг) — 18061,14, в графі 38 вказана вага нетто (кг)- 15248. В інвойсі № ISA09858 від 20.11.2017 вказана вага нетто, кг - 15248, вага брутто 18061,14 кг. В пакувальному листі № 9 від 20.11.2017 вказана вага нетто, кг - 15.248,00, вага брутто — 17.272,00, вага піддонів - 789, 14 та вага брутто з піддонами — 18.061,14. Таким чином, вага брутто це безпосередньо: вага товару+вага бочок+ вага палет.

Стосовно не надання до митного оформлення транспортної заявки та банківських документів про оплату наданих транспортно-експедиційних послуг, суд зауважує, що надана позивачем довідка про транспортні витрати по перевезенню вантажу містить всю необхідну інформацію щодо вартості транспортування товару.

Крім того, судом враховано, що 23 лютого 2018 року позивачем на вимогу відповідача було надано ще додаткові документи, які підтверджують перерахунок коштів експедитору.

Суд зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, у свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв’язку із чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для і витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності стосується виключно порядку виконання умов контракту.

З наведеного вбачається, що у наданих позивачем документах були відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

А відтак, позивачем первісно надано всі необхідні документи для визначення митної вартості, а вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на вимогах частини третьої статті 53 Митного кодексу України.

У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин першої - третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів – за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

В якості нормативного обґрунтування правомірності коригування митної вартості товару, відповідач, у своєму рішенні про коригування митної вартості товару послався на «Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» затвердженні Наказом ДФС № 689 від 11.09.2015.

«Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» затвердженні Наказом ДФС № 689 від 11 вересня 2015 року не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а отже не можуть встановлювати права та обов'язки для третіх осіб, в даному випадку ТОВ «Метпромсервіс».

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 13 березня 2018 року, по справі №826/9932/16, адміністративне провадження №К/9901/670/18, сформував правову позицію щодо вказаних Методичних рекомендацій.

Так, Верховний суд вказав, що посилання митного органу на Методичні рекомендації в обґрунтування доводів касаційної скарги, на думку колегії суддів Верховного Суду, є не прийнятними з огляду на те, що вони розповсюджують свою дію виключно на посадових осіб органів доходів і зборів, призначені для суто внутрішнього обігу і не є нормативно-правовим актом у розумінні частини другої статті 117 Конституції України, не підлягають застосуванню судом, відповідно до положень принципу законності, передбаченого статтею 9 КАС України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та не є джерелом права, яке застосовується судом, згідно зі статтею 7 КАС України (у редакції, яка діє після 15 грудня 2017 року).

Більш того, слід зазначити, що ані відповідач, ані Державна фіскальна служба України, не мають право доступу до інформації, що міститься на сайті www.metal-pages.com. Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, вартість титану губчастого марки ТГ-ТВ-1 фракція -12+0 складала 6, 7 дол. США/кг. Твердження відповідача, що титан губчастий марки ТГ-ТВ фракція -10-30 та титан губчастий марки ТГ-ТВ фракція -12+0 є аналогічним товаром є припущенням, яке не відповідає фактичним обставинам справи.

Більш того, відповідач, в своєму рішенні про коригування митної вартості товарів № UA112080/2018/000011/2 від 26.02.2018 взагалі не вказує розмір фракції титану губчастого.

Так, позивачем до матеріалів адміністративної справи надано лист компанії Argus Media Ltd, в якому міститься відповідь на запит ТОВ «Метпромсервис» щодо вартості на титанову губку, а саме титан губчатий марки ТГ-ТВ фракції -12+0.

В листі компанії Argus Media Ltd зазначено, що дійсно на Європейському ринку (зі складу в Роттердамі) котирування на титан губчатий ТГ-ТВ фракцією 10х30 мм була на рівні 7,80-8,45 доларів США.

Проте, в листі компанії Argus Media Ltd зазначено, що матеріал на який Argus публікує ціну є кусковим, а матеріал порошкового розміру -12+0, це окремий ринок споживання та окремий рівень цін, у зв’язку з додатковими затратами на його переробку.

Тобто, товар який імпортувався позивачем є відмінним за ціновою політикою, за рахунок фракції, від титану губчатого у кусках 10х30 мм.

Також, суд не приймає посилання митного органу на те, що оскільки відповідно до інформації компанії Argus Media Ltd для отримання фракції порошкового розміру -12+0 не обхідні затрати на його переробку, то вартість такого товару є вищою за продукцію звичайної фракції, оскільки таке твердження є виключно припущенням митного органу.

На переконання суду, посилання митного органу на інформацію отриману на сайті www.argusmedia.com не може бути покладена в основу прийняття рішення про коригування митної вартості товару, оскільки рішення митного органу не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару а) за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2018/000011/2 від 26.02.2018 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2018/00084 від 26.02.2018 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» (69014, м. Запоріжжя, вул.. Харчова, 6, код ЄДРПОУ 31094633) до Запорізької митниці ДФС (69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 12, код ЄДРПОУ 3947464) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA112080/2018/000011/2 від 26.02.2018 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA112080/2018/00084 від 26.02.2018.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метпромсервіс» суму судового збору у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак