Рішення № 77409833, 26.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4199/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення 4014,66 грн, -

встановив:

23.08.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, у якому вона просить стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 12.07.2018 до 30.07.2018 у розмірі - 4014,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у зв'язку з безпідставним невиконанням з боку відповідача судового рішення про поновлення позивача на роботі вона перебувала у вимушеному прогулі, що є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання такого судового рішення.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

17.09.2018 за №18914/18 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (а.с. 15-16). В обґрунтування заперечень останній зазначив, що слід враховувати, що положення Закону України «Про державну службу» або Кодексу законів про працю України можуть застосовуватись щодо посадових осіб у тій частині, які не урегульовані спеціальними законами, які у даному випадку є пріоритетними. Публічна служба може бути припинена, як на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України, так і у випадках, передбачених ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (спеціальні підстави). Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або, коли про це йдеться у спеціальному законі. У даному випадку позивач звернулась з відповідною заявою про виконання ріння суду від 11.07.2018 до Управління патрульної поліції в Житомирській області. Згідно з "Положенням про Департамент патрульної поліції», що затверджене наказом Національної поліції №73 від 06.11.2015 повноваженнями щодо прийняття на службу та звільнення зі служби громадян наділений керівник Департаменту патрульної поліції. У зв’язку з цим, оскільки вирішення вказаного питання належить до компетенції керівника Департаменту патрульної поліції, заяву позивача було направлено до Департаменту патрульної поліції засобами поштового зв’язку для прийняття відповідного рішення. 31.07.2018 Департаментом патрульної поліції був виданий наказ про виконання рішення суду та поновлення позивача на службі і саме з дати видачі наказу позивачу нараховувалось грошове забезпечення, як зазначено у відповіді на службову записку начальника УФЗБО ОСОБА_2 Таким чином, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позову. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв'язку з безпідставністю.

03.10.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що до спірних правовідносин мають застосовуватись саме норми трудового законодавства. Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у Департаменту патрульної поліції, як повноважного органу, виник обов'язок щодо його виконання. Просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі (а.с. 20-21).

Згідно з ч.4 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з положеннями ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №806/1892/18 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано протиправними накази Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №281 від 12 березня 2018 року та №253о/с від 21 березня 2018 року та скасовано їх. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Житомирській області Департаменту патрульної поліції з 24 березня 2018 року з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 33970,20 грн. Звернуто рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді (а.с. 9-12).

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 у справі №806/1892/18 у частині поновлення позивача на роботі виконана відповідачем 31.07.2018, а саме наказом Департаменту патрульної поліції від 31.07.2018 №751 о/с «По особовому складу», якою ОСОБА_1 поновлено на посаді з 24.03.2018 (а.с. 8).

Викладене зумовило звернення позивача до суду із заявою про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.235 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на робот і незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі «ОСОБА_3 проти України» (заява №40450/04), де у пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов'язок щодо його виконання.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.34 постанови від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 Справа №2а-11523/10/1370.

На підставі викладеного, періодом вимушеного прогулу позивача, у розумінні статті 236 Кодексу законів про працю України, за який необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення, є період з 12.07.2018 (наступний день за датою ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді) до 30.07.2018 включно (день, що передував дню видання наказу про поновлення на роботі).

Стосовно суми, що підлягає стягненню за час затримки виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з довідкою про доходи №640 від 06.04.2018, наданою Департаментом патрульної поліції до матеріалів справи №806/1892/18, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становив – 308,82 грн.

Кількість днів вимушеного прогулу у зв’язку з затримкою виконання рішення суду у справі №806/1892/18 становить 13 днів (з 12.07.2018 до 30.07.2018).

Середньомісячний заробіток за час затримки виконання судового рішення становить 308,82 грн х 13 днів = 4014,66 грн.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність невиплати позивачу середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду зі період з 12.07.2018 до 30.07.2018, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (12420, Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка, вул. Поліська, 10, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про стягнення 4014,66 грн - задовольнити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 12.07.2018 до 30.07.2018 у розмірі - 4014,66 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 26 жовтня 2018 року.

Суддя О.В. Єфіменко