Рішення № 77409517, 22.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 р. Справа№805/5023/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Рудь Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.12.2017 року він звернувся до Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя з заявою для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

24.05.2018 року на особистому прийомі позивачем було отримано рішення №88 від 22.03.2018 року по відмову в призначенні пенсії, яке вмотивоване тим, що на момент звернення загальний страховий стаж позивача складає 34 років 07 місяців 27 днів, спеціальний стаж працівника освіти складає 26 років 03 місяці 12 днів, що не дає право на призначення пенсії за вислугою років «е» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

До спеціального страхового стажу, що дає право виходу на пенсію ст.55 п. «е» ЗУ «Про пенсійне забезпечення», УПФУ не враховано періоди: з 01.10.2017 р. по 22.12.2017 рік на посаді вихователя та з 01.09.1979 року по 04.07.1984 рік навчання.

Позивач не погоджується з рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя та просить суд визнати противоправними дії відповідача по відмові в зарахуванні до спеціального стажу період роботи з 01.10.2017 р. по 26.12.2017 р. та скасувати рішення №88 від 22.03.2018 р.; зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу період роботи з 01.10.2017 р. по 26.12.2017 р. та призначити позивачу пенсію у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26.12.2017 року.

Ухвалою суду від 27 червня 2018 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 16 липня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 16 липня 2018 року суд замінив відповідача по справі на Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ухвалою від 16 липня 2018 року справу відкладено на 27 червня 2018 року.

18 липня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Зазначив, що до спеціального стажу роботи працівника освіти не враховано періоди роботи з 24.03.1997 р. по 31.01.2006 року - робота на посаді помічника вихователя, оскільки дана посада не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та спеціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909.

Ухвалою від 01 серпня 2018 року суд перейшов із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання на 03 вересня 2018 року.

03 вересня 2018 року справу відкладено на 17 вересня 2018 року.

17 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 27 вересня 2018 року.

01 жовтня 2018 року суд закрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 17 жовтня 2018 року .

08 жовтня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду письмові пояснення по справі.

Стосовно незарахування управлінням періоду стажу позивачки з 01.10.2017 року по 30.11.2017 року повідомив, що відповідно до п. 2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (які були внесені Законом України №2148 від 03.10.2017 року) особам, які не день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54, 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

17 жовтня 2018 року судом оголошено перерву до 22 жовтня 2018 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Маріуполя з заявою №10668 від 26.12.2017 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за нормами ст. 55 «е» Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням абз. 2 п. 16 розділу XV Закону в редакції чинній на момент звернення.

Рішенням від 22.03.2018 року за №88 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зі змісту спірного рішення вбачається, що на момент звернення загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 07 місяців 27 днів, спеціальний стаж працівника освіти - 26 років 03 місяця 12 днів, що не дає право призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» так як ОСОБА_1 на 01.04.2015 року не має 25 років спеціального стажу, 01.01.2016 року на має 25 років 06 місяців спеціального стажу.

До спеціального стажу роботи працівника освіти не було враховано періоди роботи з 24.03.1997 р. по 31.01.2006 р. коли вона працювала на посаді помічника вихователя, оскільки дана посада не передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства

України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Як вбачається зі змісту спірного рішення про відмову в призначенні пенсії від 22 березня 2018 року №88 та наданого відповідачем до суду відзиву на позов, позивачу було відмовлено у зарахуванні до стажу періоди роботи з 24.03.1997 по 31.01.2006 рік на посаді помічника вихователя.

При цьому у позовній заяві позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача у відмові в зарахуванні до спеціального стажу період роботи з 01.10.2017 року по 26.12.2017 рік та зобов'язати зарахувати до спеціального стажу, передбачений п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи 01.10.2017 року по 26.12.2017 року.

На вимогу суду надати докази не врахування періоду роботи на посаді вихователя з 01.10.2017 року по 22.12.2017 року до спеціального стажу та пояснення щодо вимоги про скасування рішення №88 від 22.03.2018 року позивач ніяких пояснень суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що вимога позивача, щодо визнання протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області у відмові в зарахуванні та зобов'язання зарахувати до спеціального стажу періоду роботи з 01.10.2017 року по 26.12.2017 року задоволенню не підлягає.

Крім того, не підлягає задоволенню позовна вимога позивача про скасування рішення Пенсійного фонду №88 від 22.03.2018 року з огляду на те, що позивачем не оскаржується його зміст та підстави винесення, а вказується лише на його наслідки - відмову в призначені пенсії.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Маріупольського об'єднаного Управлінню Пенсійного фонду України призначити позивачу пенсію у відповідності до п. «е» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з 26.12.2017 року, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, тому у задоволені такої позовної вимоги повинно бути відмовлено.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.06.2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку щодо стягнення з позивача судові витрати у розмірі 704,80 грн.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання противоправними дій по відмові в зарахуванні до спеціального стажу період роботи з 01.10.2017 р. по 26.12.2017 р. та скасування рішення №88 від 22.03.2018 р.; зобов'язання зарахувати до спеціального стажу період роботи з 01.10.2017 р. по 26.12.2017 р. та призначити позивачу пенсію у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26.12.2017 року - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (87512, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грушевського (60 років СРСР), буд. 22, кв. 35, ІНН НОМЕР_1) на користь Державного бюджету судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 26 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.