Рішення № 77409450, 25.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 р. Справа№0540/8928/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Краматорської міської ради (далі - Краматорська міськрада, відповідач-1), Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради (надалі - Управління реєстраційних повноважень, відповідач-2) про зобов'язання Краматорської міської ради видати свідоцтво про право власності на гараж, розташований на земельній ділянці площею 0,0140 га за адресою: АДРЕСА_1, який має загальну площу 71,2 м2 і складається з чотирьох приміщень: двох гаражів площею 26,7 м2 і 34,1 м2, кабінету площею 8,2 м2 і санвузла площею 2,2 м2 (надалі - Гараж) та зобов'язання Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради зареєструвати за позивачем право власності на зазначений гараж.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку ОСОБА_1 відповідачем неправомірно відмовлено у реєстрації права власності на гараж, оскільки позивачем надані всі необхідні документи для такої реєстрації. З урахуванням наведеного, позивач просить у судовому порядку зобов'язати відповідачів зареєструвати право власності позивача у встановленому порядку та видати свідоцтво про право власності.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідачем-2 позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявний відзив на позов у якому зазначено, що позивачем не надані документи, що відповідно до вимог законодавства засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - гаражу, а отже дії та рішення щодо відмови у реєстрації права власності позивача на гараж є правомірними, а тому позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 03.01.2018 року звернулась до Виконкому Краматорської міської ради із заявою щодо надання права власності на індивідуальний гараж, розташований на присадибній земельній ділянці по АДРЕСА_1, на що отримала повідомлення від 11.01.2018 року №01-28/0213, відповідно до якого позивачу необхідно надати до управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради наступні документи: оригінал Дозволу або Декларації про готовність об'єкта до експлуатації; оригінали документів на землю та їх копія (при будівництві об'єкта нерухомості); технічний паспорт та копію громадянського паспорту та ідентифікаційного коду власника (а.с. 14-16, 20).

31.07.2018 року позивач звернулась до управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради для реєстрації права власності на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та надала відповідні документи.

Рішенням державного реєстратора №42368411 від 03 серпня 2018 року зупинено розгляд заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв'язку з тим, що документи подані не в повному обсязі, а саме: заявником не подано документ, що підтверджує набуття права власності на нерухомість (а.с. 32), а рішенням №43006414 від 14 вересня 2018 року державний реєстратор відмовив у державній реєстрації права власності на гараж, що розташований АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_1, у зв'язку з тим, що після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав (а.с. 22).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує з преамбули Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом - Закон про державну реєстрацію), цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону про державну реєстрацію).

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 4 вказаного вище Закону державній реєстрації прав підлягає, в тому числі, право власності.

Зі ст. 5 Закону про державну реєстрацію вбачається, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

На підставі ст. 6 вказаного Закону, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Таким чином, відповідач, є суб'єктом державної реєстрації прав.

Обов'язки державного реєстратора визначені п. 3 ст. 10 Закону про державну реєстрацію, зокрема реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Порядок проведення державної реєстрації прав визначений ст. 18 Закону про державну реєстрацію. Зокрема, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Як слідує з п. 2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553, далі за текстом - Порядок 553), новозбудованим об'єктом є завершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше.

Державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (пункти 6-7, 18 Порядку 553).

У відповідності до п. 40 Порядку 553 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Згідно п. 41 вказаного Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються, в тому числі:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

Приймаючи до уваги, що гараж не придбавався позивачем раніше, а є новозбудованим об'єктом нерухомого майна, для державної реєстрації права власності на нього необхідно подати документи, що визначені п. 41 Порядку 553.

Як зазначалося судом раніше, позивачем для реєстрації права власності на гараж подані технічний паспорт, заяву, документи, що підтверджують права на земельну ділянку, проте документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, позивачем не надано. При цьому, позивачем також не надано доказів реєстрації документа щодо прийняття об'єкта в експлуатацію в Єдиному реєстрі документів.

Разом з цим, позивачем суду не надано доказів законності введення гаражу в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

А отже, позивачем при поданні документів не виконані вимоги норм діючого законодавства в частині подання суб'єкту державної реєстрації прав (відповідачу) доказів прийняття в експлуатацію гаражу, як новозбудованого об'єкта нерухомого майна.

Наведені обставини виступили підставою для зупинення розгляду заяви позивача про реєстрацію права власності на гараж (Рішення від 03.08.2018 року № 42368411), оскільки за нормами ст. 23 Закону про державну реєстрацію розгляд заяви про державну реєстрацію права може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках, в тому числі подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем правомірно зупинено розгляд заяви позивача у зв'язку із ненаданням доказів введення гаражу в експлуатацію, та прийнято відповідне рішення з цього приводу від 03.08.2018 року № 42368411.

Разом з цим, відповідно до ст. 24 Закону про державну реєстрацію у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, в тому числі, якщо: після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Зважаючи на те, що позивачем не подані документи, зазначені в Рішенні від 03.08.2018 року № 42368411, відповідачем прийнято Рішення про відмову в державній реєстрації прав від 14.09.2018 року № 43006414.

Як вбачається із Закону про державну реєстрацію та Порядку 553, вони є публічно-правовими нормативно-правовими актами, норми яких мають імперативний характер.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що позивачем не в повному обсязі подані документи для реєстрації права власності на гараж (не надані документи про прийняття в експлуатацію гаражу), спірне рішення відповідача про відмову у такій реєстрації є законним та обґрунтованим, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.

Додатково до наведеного суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Як зазначено у Рішенні про зупиненні реєстрації об'єкта права власності - гаражу від 03.08.2018 року № 42368411, причиною для такого зупинення виступив факт ненадання позивачем документу, що підтверджує набуття права власності на гараж.

Разом з цим, як встановлено судом вище, гараж є новоствореним об'єктом нерухомого майна, а тому позивач повинен був надати, разом із заявою про реєстрацію та іншими документами, саме документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а не набуття у власність.

Проте, позивачем не надано такого документу, а отже, за даних спірних правовідносин та обставин, незважаючи на формулювання саме такої причини зупинення реєстрації права власності, позивачем при поданні документів на реєстрацію права не дотримані вимоги Порядку 553.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв без порушенням меж повноважень, визначених Законами України, законно та обґрунтовано, а отже не порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надані, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської ради, Управління реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судове рішення складене 25 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.