Ухвала суду № 77408885, 22.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

22 жовтня 2018 р. Справа №0540/9057/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати щомісячних страхових виплат з 01.10.2014 року та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити відповідні страхові виплати з 01.10.2014 року на рахунок у банківській установі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у червні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення нарахування страхових виплат. У серпні 2018 року відповідачем прийнята постанова про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг, у зв’язку зі скасуванням довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Позивач, посилаючись на приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вважає дії та рішення відповідача щодо відмови у виплаті страхових виплат такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом свої прав.

03 жовтня 2018 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

03 жовтня 2018 року суд поновив позивачу строк звернення до суду із даним позовом, про що постановлена ухвала. Також судом постановлена ухвала від 03.10.2018 року про залучення до участі у справі другого відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

17 жовтня 2018 року з боку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву із доказами в його обґрунтування.

Також, 17 жовтня 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області подало клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що Фонд є некомерційною самоврядною організацією, та не здійснює владні управлінські функції, тому з урахуванням приписів КАС України та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.

З урахуванням вищенаведеного, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши вищевказане клопотання, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

15 червня 2018 року позивач звернувся до Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про поновлення раніше призначених страхових виплат у зв’язку зі смертю годувальника, як особа переміщена з тимчасово окупованої території України.

25 липня 2018 року Покровське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, на підставі статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», прийняло постанову про відмову у страхових виплатах та надання соціальних послуг», через те, що рішенням комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем фактичного проживання/перебування виконавчого комітету Покровської міської ради (протокол № 28 від 13.07.2018 року) визначено не розглядати запит Покровського відділення УВДФССУ в Донецькій області, у зв’язку зі скасуванням дії довідки (27.07.2016 року).

Позивач вважає вказані дії та рішення відповідача протиправними, і такими, що порушують його конституційні права.

Надаючи правову оцінку заявленому клопотання про закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг, або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

У відповідності до частин 1-3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення – публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Преамбулою Закону № 1105-XIV передбачено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

Згідно з першою та другою частинами статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Одними із принципів соціального страхування, відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 3 вказаного Закону, зокрема, є законодавчо визначені умови і порядок здійснення соціального страхування та державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Пунктом 6 статті 6 Закону № 1105-XIV передбачено, що рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується.

Відповідно до статті 8 Закону № 1105-XIV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду; підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та в порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду, що затверджується його правлінням, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Згідно статті 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Тобто, Фонд є суб'єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями.

Статтею 44 Закону № 1105-XIV встановлено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Відповідно до статті 17 Закону № 1105-XIV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Ураховуючи принципи, функції Фонду та зміст положень законодавства, суд дійшов висновку, що за предметним та суб'єктним складом спір у даній справі має ознаки публічно-правового спору, а отже підлягає розгляду за правилами КАС України.

При цьому суд зауважує, що позовні вимоги стосуються відмови відповідача призначити (поновити) позивачу щомісячні страхові виплати, пов'язані із втратою годувальника до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом (Sokurenko and Strygun v. Ukraine, ap. № 29458/04; № 29465/04). У рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «ОСОБА_2 проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (Leo Zand v. Austria, ap. № 7360/76).

Аналогічний правовий висновок щодо визначеності юрисдикції даної категорії справ висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 280/1539/15-ц та 25 квітня 2018 року у справі № 360/1438/16-а.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи, що спірні правовідносини належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд вважає клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про закриття провадження у справі необґрунтованими і таким, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про закриття провадження у справі № 0540/9057/18-а за позовом ОСОБА_1 до Покровського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо оскарженню не підлягає.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Лазарєв В.В.