Ухвала суду № 77408686, 26.10.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4159/18

УХВАЛА

(про забезпечення позову)

"26" жовтня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: судді Старжинської О.Є., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову до ОСОБА_3, Фермерського господарства ОСОБА_3 про визнання частково недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ сумісно набутого майна подружжя

В С Т А Н О В И В:

26.10.2018 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – звернулась до суду з позовом до відповідачів: ОСОБА_3, ФГ ОСОБА_3 про визнання частково недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 593715 виданого 09.01.2006 року Олександрівською селищною радою Вознесенського району на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки нотаріально посвідченого 16.02.2005 року, на земельну ділянку площею 1000 кв.м., кадастровий номер 4822055200:09:064:0001, розташовану за адресою: смт. Олександрівка Вознесенського району, вул. Гвардійської Дивізії, 21 з цільовим призначенням для оптової торгівлі та складського господарства, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ сумісно набутого майна подружжя: вказаної земельної ділянки та автомобіля Фольцваген Т4, 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Одночасно з подачею позовної заяви для забезпечення позову представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 26.10.2018 року подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 1000 кв.м., кадастровий номер 4822055200:09:064:0001, розташовану за адресою: смт. Олександрівка Вознесенського району, вул. Гвардійської Дивізії, 21 з цільовим призначенням для оптової торгівлі та складського господарства.

Розглянувши дану заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Так, відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч.2 ст.149 ЦПК України).

При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, як вбачається в матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо поділу майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності і матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_3 вчиняє дії щодо ухилення від даної процедури, а саме 27.09.2018 року відчужив автомобіль Фольцваген Т4, 2000 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 без згоди позивача, який був придбаний ними в період шлюбу за спільні кошти подружжя.

Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на те, що є підстави вважати, що і даний предмет поділу також може бути відчужений, що може ускладнити або зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду в разі вирішення спору на користь позивача, заява представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.149-150, 153, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову до ОСОБА_3, Фермерського господарства ОСОБА_3 про визнання частково недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ сумісно набутого майна подружжя - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 1000 кв.м., кадастровий номер 4822055200:09:064:0001, розташовану за адресою: смт. Олександрівка Вознесенського району, вул. Гвардійської Дивізії, 21 з цільовим призначенням для оптової торгівлі та складського господарства, яка згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 593715 виданого 09.01.2006 року Олександрівською селищною радою Вознесенського району на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки нотаріально посвідченого 16.02.2005 року належить Фермерському господарству ОСОБА_3.

Копію ухвали направити сторонам по справі та державному реєстратору для відома.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів.

Суддя О.Є. Старжинська