Рішення № 77408354, 17.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 жовтня 2018 р. Справа № №802/142/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака Володимира Валентиновича,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

16 січня 2017 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведення перевірки відповідачем, результати якої відображені в акті №1279/1305/НОМЕР_1 від 30.11.2016 року, прийнято податкове повідомлення-рішення винесене Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області форми "р" №0058381305 від 21.12.2016 року.

За наведених обставин, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 21.12.2016 за №0058381305.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення – рішення визнано протиправним та скасовано.

Поряд із цим, за наслідками перегляду даних рішень, Верховним судом прийнято постанову від 10.05.2018, якою скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції звернув увагу, що при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанції передчасно дійшли висновку про безпідставність віднесення відповідачем усієї суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитним договором у розмірі 609777,39 грн. до отриманого позивачем додаткового блага, який ґрунтувався виключно на тій обставині, що відповідачем не досліджено складових прощеної суми боргу за додатковою угодою при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судами попередніх інстанцій належним чином не виконано покладеного на них обов'язку щодо самостійного з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, та, як наслідок, не встановлено правового статусу прощеної (анульованої) суми боргу за фінансовим кредитом, який остання має в розумінні підпункту “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що не надано будь-якої оцінки й наявним в матеріалах справи довідкам ПАТ “Дельтабанк”: №05-3343554 від 21 грудня 2016 року, у якій повідомляється, що станом на 12 січня 2015 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №0101/0308/71-043 від 27 березня 2008 року становила 55617,04 доларів США, з яких 47748,82 доларів США - сума заборгованості по кредиту, 7868,22 доларів США - проценти за користування кредитом; №1520 від 27 лютого 2017 року, у якій повідомляється про прощення (анулювання) частини заборгованості за кредитним договором №0101/0308/71-043 від 27 березня 2008 року у розмірі 609777,39 грн., з яких 609777,39 грн. - сума кредиту, а також умовам додаткової угоди від 12 січня 2015 року, укладеної між позивачем та ПАТ “Дельтабанк”, згідно якої сторони домовились здійснити прощення боргу по договору №0101/0308/71-043 від 27 березня 2008 року, та обставинам повідомлення ПАТ “Дельтабанк” позивача про прощення (анулювання) боргу, з дотриманням порядку якого пов'язується виникнення обов'язку боржника по сплаті податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

05.07.2018 матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі - ОСОБА_5

Ухвалою суду від 06.07.2018 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.08.2018.

08.08.2018 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання розгляд справи було відкладено з підстав визначених ст. 181 КАС України, а саме, з огляду першої неявки в судове засідання позивача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 15.08.2018.

Ухвалою від 15.08.2018, з урахуванням висновків Верховного суду, наведених у постанові 802/142/17-а від 10.05.2018, у уповноваженої особи на здійснення ліквідації ПАТ "Дельтабанк" витребувано інформацію по сумі заборгованості прощеного боргу ОСОБА_1, що входить до прощеної суми - 609777,39 грн. (шістьсот дев'ять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 39 коп.), із зазначенням складових вказаної суми прощеного боргу ( тіло (основний борг) прощеного кредиту, відсотки по кредиту, пеня, тощо) та їх розмірів. В зв'язку з витребовуванням додаткових доказів суд відклав підготовче судове засідання до 11.09.2018.

11.09.2018 суд відкладає підготовче засідання у зв'язку із не надходженням до суду витребовуваних документів.

20.09.2018 суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17.10.2018. Разом з тим, суд повторно витребував документи в уповноваженої особи на здійснення ліквідації ПАТ "Дельтабанк" та зобов'язав надати в сторк до 17.10.2018 витребовувані докази, а саме:

- детальну інформацію по сумі заборгованості прощеного боргу ОСОБА_1, що входить до прощеної суми - 609777,39 грн. (шістьсот дев'ять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 39 коп.), із зазначенням складових вказаної суми прощеного боргу ( тіло (основний борг) прощеного кредиту, відсотки по кредиту, пеня, тощо) та їх розмірів.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечували з мотивів, викладених у письмових запереченнях (том 1 а.с. 36-38) та відзиві на позовну заяву (том 2 а.с. 1-5).

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 березня 2008 року між позивачем і АТ "Сведбанк" було укладено кредитний договір №0101/0308/71-043 право вимоги за яким 25.05.2012 перейшли до АТ "Дельтабанк"

В подальшому між позивачем та ПАТ "Дельтабанк" було укладено додаткову угоду до договору №0101/0308/71-043 від 12 січня 2015 року №4 згідно з якою позивачу було прощено частину боргового зобов'язання в розмірі 38717,04 дол. США за умови перерахування останнім заборгованості за кредитом в сумі 16900,00 дол. США.

Також судом встановлено, що на підставі пп. 78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та наказу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області №1351 від 01.11.2016 працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо діяльності фізичної особи ОСОБА_1, що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

В ході перевірки виявлено порушення правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу платника податків – фізичної особи відображеного в податковій декларації, встановлено заниження доходу за 2015 рік в сумі 151683,10 грн., чим порушено пп. “д” пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 та ст.. 176 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що податковим органом сформовано та надіслано запит про надання інформації щодо підтвердження відомостей з Центральної бази даних ДРФО Міністерства доходів і зборів України про дохід у вигляді додаткового блага, а саме, сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням від ПАТ “Дельта Банк” за ознакою 126 протягом 2015 року, по переліку громадян, серед яких і ОСОБА_1. У відповідному запиті було зазначено суму боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором в розмірі 609777,4 грн.

Витребовувані документи суду не надійшли, однак ухвалою суду від 10.03.2017 року дані документи витребовувались. На виконання вимог ухвали суду АТ "Дельтабанк" надав витребовувані документи, які надійшли на адресу суду 31.03.2017 року за вх. №8044.

Витребовувані документи суду не надійшли, однак у метеріалах справи містяться документи, які витребовувалися позивачем у банку.

ПАТ “Дельта Банк” надав відповідь, якою підтвердив достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів на користь громадян, перелік яких наведений у запиті, що відображені у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) за ознакою доходу “126” протягом 2015 року.

Вказані обставини слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0058381305 від 21.12.2016 року про сплату податку на доходи фізичних осіб з яких 121346,48 грн. - основний платіж, 30336,62 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, ОСОБА_1, не погодившись з вказаними рішеннями, вважаючи, що його права порушені, звернувся з вказаним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суду виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Із аналізу наведеної норми убачається, що кредитор має обов'язок повідомити боржника про анулювання боргу. У такому випадку боржник самостійно сплачує податок з отриманих доходів, відображає їх у річній податковій декларації.

Отже, припинення зобов'язання внаслідок прощення боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов'язку сплатити заборгованість за кредитним договором, з іншого боку породжує податкові зобов'язання перед державою.

Втім, виходячи з аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини, слідує, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу включається тільки основна сума боргу, тобто “тіло” кредиту, і не включаються в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані (але не сплачені) за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором та пеня за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором, прощена (анульована) кредитором.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, неустойка (штраф, пеня), які нараховані за порушення виконання основного зобов'язання не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, а також у разі прощення неустойки (штрафу, пені), - відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Так, відповідно до Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2015 року було внесено зміни до підпункту “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України

Так, в редакції, чинній з 1 лютого 2016 року підпунктом “д” підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

Отже, відповідно до положень ПК України, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Відсотки за кредитом є платою позичальника у боргових (кредитних) відносинах за надані кредитні кошти.

Відтак, суд вважає, що відсотки за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. “д” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Тому, база оподаткування має бути визначена виключно із основної суми боргу за кредитним договором, прощеної (анульованої) кредитором, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування процентів та неустойки.

Аналогічна позиція неодноразово висловлена Вищим адміністративним судом України, наприклад в ухвалах від 01.03.2016 №К/800/5293/15, від 31.05.2016 №К/800/63798/14, від 28.02.2017 №К/800/8352/16, 25.10.2017 №К/800/19863/17.

Як встановлено судом із матеріалів справи між позивачем та ПАТ "Дельтабанк" уладено додаткову угоду до договору №0101/0308/71-043 від 12.01.2015 №4 згідно з якою, ОСОБА_1 прощено частину боргового зобов'язання в розмірі 38717,04 дол. США за умови перерахування останнім заборговансті за кредитом в сумі 16900,00 дол. США.

Також, з метою з'ясування складових бази оподаткування, з якої позивачу було нараховано визначену в податковому повідомленні-рішенні суму заборгованості, судом у відповідача та ПАТ "Дельтабанк" було витребувано інформацію по сумі заборгованості прощеного боргу ОСОБА_1, що входить до прощеної суми - 609777,39 грн., із зазначенням складових вказаної суми прощеного боргу та їх розмірів.

ПАТ "Дельтабанк" та відповідач вищевказану інформацію суду не надали, проте у матеріалах справи міститься довідка від 27.02.2017, в якій зазначається, що заборгованість по кредитному договору №0101/0308/71-043 станом на 12.01.2015 складає: 55617,04 дол. США, з якої тіло кредиту складає 47748,82 дол. США та відсотки 7868,22 дол. США.

З огляду на зазначену в довідці інформацію суд позбавлений можливості самостійно встановити складові бази оподаткування під час нарахування податкових зобов'язань із податку на прибуток податкового повідомлення-рішення №0058381305.

При цьому, в силу положень ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду інформацію про складові суми прощеного боргу за додатковою угодою, які були взяті контролюючим органом до уваги при розрахунку позивачеві податкового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення №0058381305, тому ним не доведено правомірності своїх дій.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки відповідачем розрахунок грошового зобов'язання проведено невірно, а саме за основу контролюючим органом взято завищену суму отриманого позивачем додаткового блага.

Водночас, суд не вбачає за доцільне скасовувати податкове повідомлення-рішення в частині завищення грошового зобов'язання, оскільки в будь-якому випадку, зважаючи на вищевикладене, таке повідомлення-рішення, у відповідності до ст. 60 ПК України, буде вважатись відкликаним.

До того ж, розрахунок та нарахування грошового зобов'язання віднесено до виключної компетенції контролюючого органу, а тому суд не вбачає за необхідне та за можливе втручатися у повноваження контролюючого органу та самостійно розраховувати суму грошового зобов'язання позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми "Р" №0058381305 від 20.12.2016, прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області щодо ОСОБА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 1516,83 гривень (одна тисяча п'ятсот шістнадцять гривень 83 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39476158).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2, 21000 )

Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39476158, м. Вінниця, вул. Костянтина Василенка, 21)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 29.10.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна