Рішення № 77408294, 17.10.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/703/17

2/467/18/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Догарєвої І.О.

при секретарі - Фесенко К.В.

за участі сторін:

представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

представника третьої особи – ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Арбузинка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, третя особа Арбузинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (скорочене найменування – АТ «Ощадбанк») звернулось з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №129 від 17.03.2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», та фізичною особою ОСОБА_3, в розмірі 117 103,22 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом – 81 003,39 грн; сума заборгованості за відсотками – 33791,62 грн.; сума заборгованості за комісіями 2 308,21 грн., а також сума інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості за кредитом – 69 816,44 грн., сума розрахунку 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором – 9 845,73 грн., штраф за п.7.2 ОСОБА_6 договору – 11 710,32 грн, а всього 208 475,71 грн., звернути стягнення на нерухоме майно відповідно до ОСОБА_6 договору від 20.11.2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», та фізичною особою ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_7 за реєстровим №2824, а саме на нерухоме майно: 1 (один) одноповерховий житловий будинок №140, розташований за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140 та належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.12.1988 року Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, зареєстрованого в Арбузинському бюро технічної інвентаризації Миколаївської області 04.03.2009 року реєстраційний №24750959, запис №320 у книзі 3, а також прилеглу до нього земельну ділянку, площею 0,15 га, призначену для обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140, що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №014569, виданого 04.02.2003 року виконавчим комітетом Арбузинської селищної ради Миколаївської області, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки – шляхом проведення прилюдних (електронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі не нижчою 232700,00 грн., але в будь-якому випадку за ціною, яка реально склалася на ринку на момент його реалізації та є реальною щодо його відчуження за грошові кошти на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» витрати, пов’язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки (виконання робіт з незалежної оцінки майна) в розмірі 3500,00 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» витрати на сплату судового збору в сумі 3179,64 грн.

В підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника відповідача 31.10.2018 року призначено судову оціночно-будівельну експертизу. Провадження у справі зупинене.

29.05.2018 року після виконання ухвали про призначення судової оціночно-будівельної експертизи провадження у справі поновлено, у справі призначене підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні 09.08.2018 року представник позивача звернувся з заявою про зменшення позовних вимог, в якій, остаточно визначившись з сумою позовних вимог просив: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №129 від 17.03.2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», та фізичною особою ОСОБА_3, в розмірі, що станом на 03.08.2018 року складає 98738,04 грн. з яких: сума заборгованості за основним боргом – 81 003,39 грн.; сума заборгованості за відсотками – 15426,44 грн.; сума заборгованості за комісіями 2 308,21 грн., а також сума інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості за кредитом та сума розрахунку 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором разом 79662,17 грн., штраф за п.7.2 ОСОБА_6 договору – 11 710,32 грн., а всього 190110,53 грн., крім того в рахунок погашення витрат на оплату послуг з оцінки предмета іпотеки за договором на виконання робіт з незалежної оцінки №1941-МК від 13.01.2017 року в розмірі 3500,00 грн. та за договором на виконання робіт з незалежної оцінки №2120-МКвід 11.09.2017 року в розмірі 3500,00 грн., що разом складає 7000,00 грн., звернути стягнення на нерухоме майно відповідно до ОСОБА_6 договору від 20.11.2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», та фізичною особою ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_7 за реєстровим №2824, а саме, на нерухоме майно: 1 (один) одноповерховий житловий будинок №140, розташований за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140 та належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.12.1988 року Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, зареєстрованого в Арбузинському бюро технічної інвентаризації Миколаївської області 04.03.2009 року реєстраційний №24750959, запис №320 у книзі 3, а також прилеглу до нього земельну ділянку, площею 0,15 га, призначену для обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №014569, виданого 04.02.2003 року виконавчим комітетом Арбузинської селищної Ради Миколаївської області. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки – шляхом проведення прилюдних (електронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для подальшої реалізації в розмірі не нижчою 238000,00 грн., але в будь-якому випадку за ціною, яка реально склалася на ринку на момент його реалізації та є реальною щодо його відчуження за грошові кошти на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності (експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» витрати на сплату судового збору в сумі 3179,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 17.03.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі – Банк), назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», та фізичною особою ОСОБА_3 (Позичальник) було укладено кредитний договір №129 (далі – Кредитний договір), за яким Банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 100000,00 грн. під 23% річних строком на 120 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 17.03.2019 року.

З метою належного забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором 20.11.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі – Банк), та фізичною особою ОСОБА_3 було укладено ОСОБА_6 договір. Предметом іпотек є нерухоме майно: 1 (один) одноповерховий житловий будинок №140, розташований за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140 та належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.12.1988 року Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, зареєстрованого в Арбузинському бюро технічної інвентаризації Миколаївської області 04.03.2009 року реєстраційний №24750959, запис №320 у книзі 3, а також прилеглу до нього земельну ділянку, площею 0,15 га, призначену для обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №014569, виданого 04.02.2003 року виконавчим комітетом Арбузинської селищної Ради Миколаївської області.

02.03.2017 року Арбузинським районним судом Миколаївської області у справі за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 про стягнення за кредитним договором та зустрічним позовом про визнання частково недійсним п.5.2 Кредитного договору прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_9, солідарно, на користь Банку заборгованість за кредитним договором №129 від 17.03.2009 року в розмірі 177 297,65 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом – 81 003,39 грн.; сума заборгованості за відсотками – 37 573,27 грн.; сума заборгованості за комісіями 2 348,71 грн., а також сума інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості за кредитом – 51 854,31 грн., сума розрахунку 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором – 4 517,97 грн. Зустрічну позовну заяву задоволено. Визнано недійсним п. 5.2 Кредитного договору щодо сплати пені за прострочення зобов’язання у розмірі 25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27.04.2017 року апеляційні скарги АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_9 відхилені, рішення Арбузинського районного суду від 02.03.2017 року залишене без змін.

Проте станом на момент звернення з позовом рішення Арбузинського районного суду від 02.03.2017 року не виконане, заборгованість за Кредитним договором ОСОБА_3 не погашена, що дає право позивачу, як іпотекодержателю, на підставі п.6.1 ОСОБА_6 Договору ст.ст.33, 38, 39 ЗУ «Про іпотеку» захистити свої права шляхом звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивач вказує, що відповідачем в порушення п.3.3.9 ОСОБА_6 договору не здійснювалось страхування предмету іпотеки, за що передбачено відповідальність п.7.2 даного договору у розмірі 10% вартості невиконаного зобов’язання, що становить 11 710,32 грн.

23.08.2018 року за заявою відповідача до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Арбузинський районний відділ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області.

У своєму відзиві від 23.08.2018 року на позовну заяву ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк України».

В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02.03.2017 року у справі 467/1684/16 було задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» та стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_9, солідарно, на користь Банку заборгованість за кредитним договором №129 від 17.03.2009 року в розмірі 177 297,65 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом – 81 003,39 грн.; сума заборгованості за відсотками – 37 573,27 грн.; сума заборгованості за комісіями 2 348,71 грн., а також сума інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості за кредитом – 51 854,31 грн., сума розрахунку 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором – 4 517,97 грн. Відповідач не погоджується з розрахунком позовних вимог, оскільки, на її думку, з розрахунку позовних вимог видно, що ПАТ «Державний ощадний банк України» ставить вимогу про стягнення за рахунок предмету іпотеки відсотків за користування кредитом та пені за період після рішення суду, яким достроково вже стягнуто всю суму кредиту. Однак, сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту. Оскільки кредитний договір припинив свою дію, то у кредитора відсутні підстави для стягнення відсотків після дати направлення вимоги про дострокове припинення кредиту. Відповідач при цьому посилається на постанови Верховного суду від 14.02.2018 року у справі №564/2199/15 та від 23.05.2018 року у справі №467/881/15.

Крім того, відповідач посилається на ухвалу Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.03.2015 року, номер в ЄДРСР 43266776 щодо фактичного подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові внаслідок одночасного стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, постанову Верховного суду України від 04.09.2013 року у справі №6-73цс13 про те, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно, разом з тим задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов’язання. Також, відповідач послалась у своєму запереченні на роз’яснення Верховного суду України, викладені в листі від 01.02.2015 року ОСОБА_2 судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, та вважає, що оскільки позивачем не надано доказів щодо неможливості виконання рішення суду від 02.03.2017 року у справі 467/1684/16, а відповідач надав докази того, що рішення суду виконується щомісячно, і добровільно надав на реалізацію інше майно належне їй на праві власності, зокрема, приміщення магазину, з метою погашення боргу перед банком, то даний позов не підлягає задоволенню.

Крім того, відповідач вважає, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна, оскільки згідно зі ст.39 ЗУ «Про іпотеку» в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки може бути відмовлено, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вартість іпотечного майна значно перевищує розмір заборгованості, відповідач вважає, що вимога позивача є неспівмірною. Крім того, відповідач вважає, що розрахунок позовних вимог є бездоказовим.

У відповіді на відзив від 06.09.2018 року, що отримана судом 11.09.2018 року представник позивача вказує, що не погоджується з наведеними відповідачем запереченнями.

Так, заперечення щодо подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові внаслідок одночасного стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки представник позивача вважає необґрунтованими з огляду на положення ч.1 ст.7, ст.33 ЗУ «Про іпотеку» та постанову Верховного суду України у справі №6-1080цс15 від 03.02.2016 року, в якій зазначено, що відповідно до ч.1 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов’язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов’язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов’язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов’язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов’язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов’язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов’язанням відсутня.

Враховуючи, що рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконане, представник позивача вважає, що відсутні підстави вважати використання кредитором іншого способу захисту порушеного права, яким є звернення стягнення на предмет іпотеки подвійним стягненням. Крім того, нежитлову будівлю, промисловий магазин за адресою: АДРЕСА_1 не реалізовано у зв’язку з відсутністю купівельного попиту. Вказане майно знято з реалізації.

Щодо неспівмірності вартості іпотечного майна та розміру заборгованості за кредитним договором, представник позивача, посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного суду України у справі №6-340цс15 від 04.11.2015 року, вказує на те, що законом не передбачена така підстава для відмови у задоволенні позову.

Щодо заперечень відповідача про необґрунтованість розрахунку суми заборгованості за Кредитним договором представник позивача вказує на те, що розмір заборгованості вже встановлений рішенням Арбузинського районного суду від 02.03.2017 року і відповідачем не надано іншого розрахунку, або доказів на його спростування.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву від 12.09.2018 року відповідач посилається на порушення позивачем положень п.6.1 ОСОБА_6 договору щодо обов’язку надіслати іпотекодавцю і боржнику письмової вимоги про усунення порушення протягом 30 календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, оскільки на адресу відповідача дана вимога не надходила.

Крім того, відповідач вважала необґрунтованою вимогу позивача про стягнення штрафу в розмірі 11710,32 грн. через 8 років після укладення ОСОБА_6 договору, в зв’язку з відсутністю обґрунтування її розміру.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованим розмір нарахованих сум інфляційних втрат та 3 відсотків річних за час виконання рішення Арбузинського районного суду від 02.03.2017 року, посилаючись на постанову Верховного суду у справі №754/3586/15-ц від 06.02.2018 року, оскільки не зрозуміло на які суми вони нараховуються.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки відповідно до умов ОСОБА_6 договору п.9.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до виконання зобов’язання за договором про іпотечний кредит, а між сторонами по справі жодного договору про іпотечний кредит не укладалося, тому даний договір не може бути дійсний на день розгляду справи. На думку відповідача ОСОБА_6 договір є припиненим після стягнення грошових коштів з відповідача та поручителя, а діють лише умови кредитного договору від 17.03.2009 року №129.

01.10.2018 року справа призначена до розгляду в судовому засіданні 17.10.2018 року.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з’явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги, викладені в заявах АТ «Ощадбанк» підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_4 не з’явилась, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без його участі та участі відповідача, позовні вимоги, викладені в заявах АТ «Ощадбанк» не визнає в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову. Крім того, представник відповідача звернула увагу суду, що позивач не має права на стягнення інфляційних втрат відповідно до постанови Верховного суду від 28.05.2018 року, крім того Банком не вірно здійснено розрахунок 3% річних, оскільки з суми основного боргу 81003,00 грн. 3% річних становить з 27.04.2017 року по день подачі позову 3083,00 грн.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, через канцелярію суду надала заяву в якій справу просила розглянути без її участі.

Вивчивши матеріали справи, заяви сторін, суд встановив наступне.

17.03.2009 року ОСОБА_3 звернулась до ВАТ «Державний ощадний банк України» з кредитною заявкою та клопотала про отримання кредиту в розмірі 100 000,00 грн. строком на 120 місяців (том І а.с. 22-24).

17.03.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено кредитний договір №129 (копія том І а.с.38-44), за умовами якого Банк зобов’язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. (надалі – Кредит), а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 100 000,00 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 23% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Кредит наданий на 120 місяців з терміном остаточного погашення Кредиту не пізніше 17.03.2019 року.

20.11.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено ОСОБА_6 договір (том І а.с.45-48), про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру іпотек (том І а.с.49).

Згідно статуту публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (копія том І а.с.№13-15) вбачається, що банк є правонаступником Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який було перетворено у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» тип якого відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на публічне акціонерне товариство.

За умовами ОСОБА_6 договору, зокрема, під терміном Кредитний договір сторони визначили Кредитний договір від 17.03.2009 року №129, укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, Боржник – ОСОБА_3, яка є позичальником за Кредитним договором.

Згідно умов ОСОБА_6 договору п.1.1 Іпотекодавець, ОСОБА_3, з метою забезпечення належного виконання Зобов’язання, що випливає з Кредитного договору передає в іпотеку, а Іпотекодержатель приймає в порядку і на умовах, визначених цим договором предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно: 1 (один) одноповерховий житловий будинок №140, розташований за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140 та належить на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.12.1988 року Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, зареєстрованого в Арбузинському бюро технічної інвентаризації Миколаївської області 04.03.2009 року реєстраційний №24750959, запис №320 у книзі 3, а також прилеглу до нього земельну ділянку, площею 0,15 га, призначену для обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140 , що належить іпотекодавцю ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК №014569, виданого 04.02.2003 року виконавчим комітетом Арбузинської селищної Ради Миколаївської області.

В зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 обов’язків за Кредитним договором в листопаді 2016 року АТ «Ощадбанк» скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, звернувся з позовом до Арбузинського районного суду Миколаївської області про стягнення кредитної заборгованості, що утворилася станом на 25.08.2016 року з позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_9 (цивільна справа №467/1684/16-ц).

Відповідачі ОСОБА_3 та поручитель ОСОБА_9 звернулися до суду із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання частково недійсним кредитного договору та просили визнати недійсним п. 5.2 кредитного договору, укладеного між сторонами, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний пункт договору суперечать вимогам ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та є несправедливим.

02.03.2017 року рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області у справі №467/1684/16-ц (том І а.с.31-35) частково задоволені позовні вимоги за первісним позовом та стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_9, солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №129 від 17.03.2009 року в розмірі 177 297,65 грн., з яких: сума заборгованості за основним боргом – 81 003,39 грн.; сума заборгованості за відсотками – 37 573,27 грн.; сума заборгованості за комісіями 2 348,71 грн., а також сума інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості за кредитом – 51 854,31 грн., сума розрахунку 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором – 4 517,97 грн. Зустрічну позовну заяву задоволено. Визнано недійсним п. 5.2 Кредитного договору щодо сплати пені за прострочення зобов’язання у розмірі 25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27.04.2017 року (том І а.с.28-30) апеляційні скарги АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_9 відхилені, рішення Арбузинського районного суду від 02.03.2017 року залишене без змін.

Обставини, встановлені даними судовими рішеннями в силу положень ч.4 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають та сторонами не оспорювались.

Відповідно до п. 6.1 ОСОБА_6 договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо на момент настання строку платежу зобов’язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов’язків, передбачених цим договором та/або Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться недійсною.

При цьому, у разі порушення Зобов’язання та/або умов цього Договору та прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель зобов’язаний надіслати іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення протягом тридцятиденного строку з моменту її отримання. Якщо вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положення частини другої цього пункту не є перешкодою для реалізації права Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Одразу слід зазначити, що посилання відповідача у своїх запереченнях від 12.09.2018 року на порушення позивачем п.6.1 ОСОБА_6 договору щодо ненадіслання на адресу відповідача письмової вимоги про усунення порушень як на підставу для відмови у задоволенні позову судом не приймається, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

З цього вбачається, що недодержання вказаної процедури попередження є обов’язковим для випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ст. 36 Закону України «Про іпотеку»), який є одним із трьох основних способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Невиконання іпотекодержателем вказаної вимоги закону у разі пред’явлення ним до суду позову не є підставою для відмови у позові, оскільки позивачем реалізується не позасудовий, а судовий порядок звернення стягнення на заставне нерухоме майно.

Підтвердженням цієї тези є ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, що також відображено в абз.3 п.6.1 ОСОБА_6 договору.

Пункт 6.2 іпотечного договору передбачає, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим Договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п 6.6 цього Договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В ст.1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач просить суд у даній справі звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Таким чином, ОСОБА_8 України «Про іпотеку» визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на вищенаведене, нормою частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачений перелік компонентів, які є обов'язковими для вказівки судом у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі й реалізації на прилюдних торгах. При цьому, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, в розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

Звертаючись до суду з даним позовом АТ «Ощадбанк» надав в обґрунтування початкової ціни предмета іпотеки висновок про вартість майна та звіт про його оцінку, виготовлений суб’єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» на замовлення ПАТ «Державний ощадний банк України» 17.02.2017 року (том І а.с.52-88), згідно до якого ринкова вартість об’єкту оцінки станом на 17.02.2017 року становить 232700,00 грн. без ПДВ, з яких вартість земельних поліпшень – будинок житловий загальною площею 93,4 кв.м. становить 188900,00 грн., вартість земельної ділянки площею 1500,00 кв.м. становить 43800,00 грн.

В подальшому АТ «Ощадбанк» надано в обґрунтування початкової ціни предмета іпотеки висновок про вартість майна та звіт про його оцінку, виготовлений суб’єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» на замовлення ПАТ «Державний ощадний банк України» 26.09.2017 року (том І а.с.113-143), згідно до якого ринкова вартість об’єкту оцінки станом на 26.09.2017 року становить 238000,00 грн. без ПДВ, з яких вартість земельних поліпшень – будинок житловий загальною площею 93,4 кв.м. становить 197100,00 грн., вартість земельної ділянки площею 1500,00 кв.м. становить 40900,00 грн.

Не погодившись з даними висновками суб’єкта оціночної діяльності відповідач клопотав про проведення судової оціночно-будівельної експертизи та його клопотання судом задоволено.

Згідно висновку експерта №17-1167/1168 судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи по цивільній справі №467/703/17-ц, складеного 15.05.2018 року (том І а.с.184-210) :

1. Ринкова вартість об’єкта оцінки житлового будинку №140, розташованого за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140 на дату оцінки 27.04.2018 року складає 333 905,00 грн. з у рахуванням вартості земельної компоненти;

2. Ринкова вартість об’єкта оцінки земельної ділянки площею 0,15 га, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), №140, розрахована як для умовно незабудованої, на дату оцінки 27.04.2018 року складає 54000,00 грн. .

З визначеної у висновку експерта ціною погодився як відповідач так і позивач, про що свідчить, зокрема, внесення відповідних уточнень до позовної заяви.

Надаючи оцінку даним висновкам суд враховує, що згідно з приписами ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з

оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Згідно зі статтею 12 цього Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Частиною 6 ст.9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Даним стандартом (п. П.50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1442, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності.

Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна» з урахуванням вимог Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з приписами п. 50 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Пунктом 52 Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» визначено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Крім того, ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної оцінки майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Фактичне ознайомлення з майном, яке є предметом оцінки, можливе при доступі оцінювача до цього майна. Зважаючи на характер об'єкта оцінки (житловий будинок), ознайомлення з таким майном не може відбуватися без обстеження приміщень на дату оцінки та відповідно потребує доступу до них. Водночас, як вбачається з наведених вище звітів про оцінку майна від 17.02.2017 року та від 26.09.2017 року оцінювачем не було проведено безпосереднє ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом огляду та дослідження приміщень, отже дані звіти виконані без дотримання процедур визначених ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440 та Національним стандартом №2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженим постановою КМУ від 28.10.2004 №1442.

Зазначене порушення процедури призвело до порушення прав іпотекодавця щодо визначення дійсної ринкової вартості та оцінки майна, оскільки вартість предмета іпотеки, визначена суб’єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група» у висновках від 17.02.2017 року та від 26.09.2017 року є явно заниженою порівняно з висновком експерта. Відтак, суд дані висновки суб’єкта оціночної діяльності до уваги вирішуючи справу не бере та визначає початкову ціну предмета іпотеки на підставі висновку експерта №17-1167/1168.

Звернути стягнення на предмет іпотеки позивач, відповідно до його заяви про зменшення позовних вимог (том І а.с.219-220) просить у межах наступних сум:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №129 від 17.03.2009 року в розмірі, що станом на 03.08.2018 року складає 98738,04 грн. з яких: сума заборгованості за основним боргом – 81 003,39 грн.; сума заборгованості за відсотками – 15426,44 грн.; сума заборгованості за комісіями 2 308,21 грн., а також сума інфляційних витрат від прострочених сум заборгованості за кредитом та сума розрахунку 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитним договором разом 79662,17 грн. (що складається з суми інфляційних втрат 69 816,44 грн. та суми 3% річних 9845,70 грн.),

- штрафу за п.7.2 ОСОБА_6 договору – 11 710,32 грн.,

- в рахунок погашення витрат на оплату послуг з оцінки предмета іпотеки за договором на виконання робіт з незалежної оцінки №1941-МК від 13.01.2017 року в розмірі 3500,00 грн. та за договором на виконання робіт з незалежної оцінки №2120-МКвід 11.09.2017 року в розмірі 3500,00 грн., що разом складає 7000,00 грн.

Позовні вимоги в частині заборгованості за кредитним договором обґрунтовані відповідними розрахунками (том І а.с.25, 223, том ІІ а.с.25) та звітами щодо розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитом (том І а.с.26-27, 224-225, том ІІ а.с.27-26), та встановлені рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02.03.2017 року у справі №467/1684/16-ц.

Як вбачається з даних документів, позивач припинив нарахування відповідачу відсотків та неустойки за Кредитним договором після задоволення судом вимог про стягнення кредитної заборгованості та продовжує нарахування відповідачу сум інфляційних втрат та 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитом.

З такою позицією позивача суд погоджується та відхиляє доводи відповідача щодо неможливості нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних від прострочених сум заборгованості за кредитом з огляду на дострокове стягнення заборгованості за судовим рішенням з огляду на наступне.

ОСОБА_10 Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 року справа №310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18 зробила висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Оскільки позивач припинив після дострокового стягнення боргу нарахування передбаченої Кредитним договором неустойки та процентів і продовжує нарахування сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, таке нарахування не суперечить чинному законодавству.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

Розрахунок позовних вимог здійснений позивачем виходячи з розміру грошових зобов’язань, що передбачені Кредитним договором №129 від 17.03.2009 року, відповідно його умов та встановленого даним договором строку виконання зобов’язань та відповідачем не надано доказів на спростування даного розрахунку, відтак суд вважає його обґрунтованим.

Проте, враховуючи часткове виконання ОСОБА_3 та ОСОБА_9 рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 02.03.2017 року у справі №467/1684/16-ц, сума заборгованості має бути відповідно зменшена.

Так, на виконання вказаного судового рішення Арбузинським районним судом 02.06.2017 року видано виконавчі листи про стягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_9 кредитної заборгованості в солідарному порядку (том ІІ, а.с.22,24). За даними виконавчими листами Арбузинським РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області відкриті виконавчі провадження №54237407, де боржником є ОСОБА_3 (том ІІ а.с.21) та №54237439, де боржником є ОСОБА_9 (том ІІ а.с.22).

Відповідачем надані квитанції про сплату грошових коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на виконання судового рішення на рахунок Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області: від 18.07.2017 року на суму 3000,00 грн. ОСОБА_3, від 01.08.2017 року на суму 2000,00 грн. ОСОБА_9, від 31.08.2017 року на суму 2000,00 грн. ОСОБА_9, від 31.08.2017 року на суму 2000,00 грн. ОСОБА_3, від 02.10.2017 року на суму 1500,00 грн. ОСОБА_9, від 04.10.2017 року на суму 500,00 грн. ОСОБА_9, від 04.10.2017 року на суму 500,00 грн. ОСОБА_9, від 04.10.2017 року на суму 500,00 грн. ОСОБА_9, від 04.10.2017 року на суму 500,00 грн. ОСОБА_9, від 04.10.2017 року на суму 1500,00 грн. ОСОБА_3, від 02.11.2017 року на суму 2000,00 грн. ОСОБА_9, від 06.12.2017 року на суму 2000,00 грн. ОСОБА_9, від 31.01.2018 року на суму 2000,00 грн. ОСОБА_9, від 29.03.2018 року на суму 2000,00 грн. ОСОБА_9, від 18.06.2018 року на суму 2000,00 грн. ОСОБА_9, від 31.07.2018 року на суму 1500,00 грн. ОСОБА_9 (том ІІ а.с. 32-36).

Дані суми за даними Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області після відрахування з них виконавчого збору були перераховані на рахунок стягувача АТ «Ощадбанк» (том ІІ а.с.20).

Згідно розрахунку позивача (том ІІ а.с. 25) дані суми віднесені позивачем на рахунок погашення нарахованих відсотків за користування кредитом, та частково враховані при зменшенні позовних вимог, відповідно, сума заборгованості за процентами зменшилась до 14062,80 грн.

Крім того, відповідачем надані квитанції про сплату грошових коштів ОСОБА_3 та ОСОБА_9 на виконання судового рішення на рахунок Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області: від 28.09.2018 року на суму 1000,00 грн. ОСОБА_3, від 28.09.2018 року на суму 2000,00 грн. ОСОБА_9 (том ІІ а.с. 37).

Відповідно до розпоряджень державного виконавця №54237407 від 01.10.2018 року та №54237439 від 01.10.2018 року, платіжних доручень №3550 від 01.10.2018 року, №3549 від 01.10.2018 року, №3547 від 01.10.2018 року, №3548 від 01.10.2018 року (том ІІ а.с. 40-44) дані суми після відрахування з них виконавчого збору були перераховані на рахунок стягувача АТ «Ощадбанк» в сумі 2727,27 грн.

Враховуючи вимоги ст.534 ЦК України щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов’язанням, дана сума має бути віднесена в рахунок погашення зобов’язання ОСОБА_3 зі сплати процентів за користування кредитом, таким чином заборгованість за процентами становить 11335,53 грн.

Відтак, в даній частині позовні вимоги є обґрунтованими і заборгованість за Кредитним договором становить 174309,27 грн., що складається з суми заборгованості за основним боргом 81003,39 грн., суми заборгованості за процентами 11335,53 грн., суми заборгованості за комісіями 2308,21 грн., суми інфляційних втрат 69 816,44 грн., суми 3% річних 9845,70 грн.

Що стосується вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в частині штрафу за п.7.2 ОСОБА_6 договору в сумі 11 710,32 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з п. 7.2 ОСОБА_6 договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, передбачених п. 3.3 цього договору, іпотекодавець сплачує на користь іпотекодержателя штраф у розмірі 10% вартості невиконаного зобов'язання та відшкодовує понад неустойку спричинені збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.3.9. ОСОБА_6 договору іпотекодавець зобов’язується за власний рахунок застрахувати предмет іпотеки на суму оцінки, вказану в п. п. 1.3 цього договору, зокрема, але не виключно, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування на користь іпотекодержателя на весь строк дії цього договору або на один рік з наступним його переукладанням кожного року до повного погашення заборгованості за кредитним договором та надати іпотекодержателю належним чином оформлені відповідні документи на підтвердження вчинення таких дій.

Відповідно до п.1.1 ОСОБА_6 договору від 20.11.2009 року даний договір укладений з метою забезпечення виконання Зобов’язання, що випливає з Кредитного договору (Договору відновлюваної кредитної лінії).

Іпотекою, згідно з ч.1 ст.575 ЦК України є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч.ч.1,3 ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування:

витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги за основним зобов’язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки;

витрат на утримання і збереження предмета іпотеки;

витрат на страхування предмета іпотеки;

збитків, завданих порушенням основного зобов’язання чи умов іпотечного договору.

Позивач висуває вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки за зобов’язанням зі сплати штрафу, що передбачений п. 7.2 ОСОБА_6 договору, проте таке зобов’язання випливає не з Кредитного договору, а з ОСОБА_6, вимоги за яким майном, переданим в іпотеку не забезпечені.

Не можна також віднести дану вимогу до витрат на страхування предмета іпотеки та збитків, завданих порушенням основного зобов’язання чи умов іпотечного договору, оскільки штраф є одним з видів неустойки і має іншу правову природу.

Відтак, хоча відповідачем не заперечувався факт невиконання умов ОСОБА_6 договору в частині страхування предмета іпотеки, проте для задоволення даної вимоги саме за рахунок предмета іпотеки підстави відсутні.

Щодо стягнення витрат, понесених позивачем в зв’язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, а саме: за договором №1941-МК на виконання робіт з незалежної оцінки майна від 13.01.2017 року (том І а.с.36) в розмірі 3500,00 грн. (меморіальний ордер том І а.с.37), та за договором №2120-МК на виконання робіт з незалежної оцінки майна від 11.09.2017 року в розмірі 3500,00 грн. докази укладення якого та сплати грошових коштів суду не надані, то суд відхиляє дану вимогу з наступних підстав.

Як було зазначено вище, внаслідок порушення суб’єктом оціночної діяльності процедури незалежної оцінки майна, що є предметом іпотеки, висновки про вартість майна, що є предметом іпотеки від 17.02.2017 року (том І а.с.52-88) та 26.09.2017 року (том І а.с.113-143) судом не прийняті до уваги, відтак, витрати які понесені позивачем в зв’язку з їх виготовленням не є такими, що пов’язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки та не підлягають задоволенню. В свою чергу відповідач ОСОБА_3, захищаючи свої права як іпотекодавець та власник нерухомого майна понесла витрати на оплату судової експертизи, за якою встановлено початкову ціну продажу предмета іпотеки.

Відтак, позовні вимоги АТ «Ощадбанк» підлягають частковому задоволенню в межах визначених судом сум заборгованості за Кредитним договором.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо подвійного стягнення з неї Кредитної заборгованості внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов’язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов’язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов’язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно.

Дана позиція неодноразово висловлювалась вищими судами України, зокрема в постанові Верховного суду України у справі № 6-73цс13 від 04.09.2013, постанові Верховного суду України у справі №6-1080цс15 від 03.02.2016 року, постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі №753/17748/15-ц від 13.03.2017 року, постанові ОСОБА_10 Верховного Суду від 04.07.2018 року справа №310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18.

Судом встановлено, що рішення Арбузинського районного суду від 02.03.2017 року у справі №467/1684/16-ц, за яким з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за кредитним договором №129 від 17.03.2009 року не виконане, а суми, що спрямовуються боржником та поручителем на погашення заборгованості є незначними, порівняно з сумою заборгованості і не можуть вважатись належним виконанням зобов’язань.

За змістом повідомлень Арбузинського РВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області від 08.08.2018 року №5723/02 (том І а.с.218) та від 30.08.2018 року №6211/2 (том ІІ а.с.7), у виконавчому провадженні по виконавчому листу №467/1684/16-ц від 02.06.2017 року виданому Арбузинським районним судом Миколаївської області про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_9 заборгованості на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» арештоване і описане майно, належне ОСОБА_3 – нежитлова будівля в с.Кавуни Арбузинського району, проте дане майно не реалізоване в зв’язку з відсутністю купівельного попиту. Дане майно запропоноване стягувачу, проте стягувач ПАТ «Державний ощадний банк» не надав своєї згоди на залишення за собою даного майна.

Відтак, оскільки зобов’язання за Кредитним договором на час розгляду справи відповідачем ОСОБА_3 не виконане і попередні заходи не призвели до належного виконання зобов’язання, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог АТ «Ощадбанк» та звернення стягнення на предмет іпотеки у межах заборгованості за Кредитним договором №129 від 17.03.2009 року.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України. Так, ч.1,2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3179,64 грн.

Отже, з відповідача на користь АТ «Ощаадбанк» необхідно стягнути вказані витрати в розмірі 2925,27 грн. (92 %).

Керуючись ст.ст. 265, 268 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, третя особа Арбузинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №129 від 19.03.2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», та ОСОБА_3, в розмірі 174309,27 грн. (сто сімдесят чотири тисячі триста дев’ять гривень 27 коп.), що складається з суми заборгованості за основним боргом 81003,39 грн. (вісімдесят одна тисяча три гривні 39 коп.), суми заборгованості за процентами 11335,53 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять п’ять гривень 53 коп.), суми заборгованості за комісіями 2308,21 грн. (дві тисячі триста вісім гривень 21 коп.), суми інфляційних втрат 69 816,44 грн. (шістдесят дев’ять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 44 коп.), суми 3% річних 9845,70 грн. (дев’ять тисяч вісімсот сорок п’ять гривень 70 коп.), звернути стягнення на предмет іпотеки, нерухоме майно відповідно до ОСОБА_6 договору від 20.11.2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», та ОСОБА_3:

1) 1 (один) одноповерховий житловий будинок №140, розташований за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140 та належить на праві власності ОСОБА_3, та

2) земельну ділянку площею 0,15 га (нуль цілих п'ятнадцять сотих гектари) призначену для обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), №140 та належить на праві власності ОСОБА_3.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки – шляхом проведення прилюдних (електронних) торгів у межах процедури виконавчого провадження:

1) житловий будинок №140, розташований за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), буд. №140 - за початковою ціною предмета іпотеки не нижчою 333 905,00 грн. (триста тридцять три тисячі дев’ятсот п’ять гривень 00 коп.);

2) земельна ділянка площею 0,15 га (нуль цілих п'ятнадцять сотих гектари), що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, смт. Арбузинка, вул. Набережна (колишня назва - ОСОБА_8Т.), №140 - за початковою ціною предмета іпотеки не нижчою 54000,00 грн. (п’ятдесят чотири тисячі гривень 00 коп.).

але в будь-якому за ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на час укладення правочину щодо відчуження.

В задоволенні інших вимог позивача – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» витрати на оплату судового збору в сумі 2925,27 грн. (дві тисячі дев’ятсот двадцять п’ять гривень 27 коп.)

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 23 жовтня 2018 року.

Суддя І.О.Догарєва