Рішення № 77408216, 18.10.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3237/18

РІШЕННЯ

іменем України

"18" жовтня 2018 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді - Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Багрін І.А.,

за участю: представника позивача – адвоката ОСОБА_1,

представника відповідача – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про припинення іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2018 року позивач ОСОБА_3 Олеґксандр Анатолійович звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про припинення іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в зв’язку з невиконанням умов іпотечного кредиту, укладеного 11.01.2008 року між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є відповідач, на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07.12.2010 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок № 11 по вул. Кравченка в м. Вознесенську Миколаївської області.

В порядку виконання рішення суду ДП «СЕТАМ» з метою примусової реалізації вищевказаного житлового будинку було проведено електронні торги: 14.11.2016 року, 03.01.2017 року, 15.02.2017 року, які не відбулися в зв’язку з відсутністю допущених учасників торгів.

При цьому, стягувач не скористався правом щодо придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Разом з тим , відмова банку від погашення заборгованості за рахунок отримання іпотеки порушує принцип рівності прав та обов’язків кредитора та боржника та штучно призводить до збільшення заборгованості за кредитом.

Посилаючись на вказані обставини, положення ч.3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» позивач ОСОБА_3 просив позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, посилаючись на те, що за відсутності виконання зобов’язання в повному обсязі відсутні підстави для припинення іпотеки. При цьому, придбання предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна є правом, а не обов’язком банку.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, матеріали виконавчих проваджень № 37624897, № 54607416, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема судом встановлено, що 11.01.2008 року між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є відповідач, був укладений іпотечний кредит № 5, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 450 000 грн. 00 коп. на строк до 10.01.2018 року, а останній зобов’язався вчасно повернути суму кредиту шляхом внесення щомісячних платежів, а також сплачувати проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15 % річних (в подальшому розмір процентної ставки було збільшено до 17 %) в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

В порядку забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній передав банку в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок № 11 по вул. Кравченка в м. Вознесенську Миколаївської області, вартістю, згідно звіту про експерту оцінку, 653 187 грн. 00 коп.

Відповідач, як вбачається з матеріалів справи, належним чином не виконував зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого в рахунок заборгованості в розмірі 519 225 грн. 62 коп., яка утворилася станом на 01.11.2010 року, рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07.12.2010 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

На підставі обумовленого рішення суду 14.07.2011 року був виданий виконавчий лист, який стягувачем був пред’явлений для примусового виконання до державної виконавчої служби.

20.11.2011 року було відкрито виконавче провадження № 29373416, яке постановою державного виконавця від 28.03.2013 року було завершено на підставі п.3 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (який був чинний на час її винесення) в зв’язку з відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.

17.04.2013 року виконавчий лист № 2-719/2010, виданий 14.07.2011 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, був повторно пред’явлений банком до примусового виконання. Згідно постанови державного виконавця виконавчої служби Вознесенського МРУЮ в Миколаївській області від 18.04.2013 року було відкрито виконавче провадження № 37624897.

В рамках даного виконавчого провадження з метою примусової реалізації предмета іпотеки: житлового будинку № 11 по вул. Кравченка в м. Вознесенську Миколаївської області були проведені електронні торги: 14.11.2016 року, 03.01.2017 року, 15.02.2017 року, які не відбулися в зв’язку з відсутністю допущених учасників торгів (протокол № 211525 від 14.11.2016 року, протокол № 224623 від 03.01.2017 року, протокол № 235655 від 15.02.2017 року).

Згідно ч.6 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», 10.03.2017 року державним виконавцем на адресу стягувача була направлена пропозиція вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна.

04.05.2017 року заступником начальника відділу Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

В серпні 2017 року банк вкотре звернувся до відділу Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області з заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2-719/2010, виданого 14.07.2011 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області, на підставі якої постановою від 01.09.2017 року було відкрито виконавче провадження № 54607416.

З метою виконання рішення суду, на підставі якого був виданий виконавчий лист, спірний житловий будинок був переданий на реалізацію. Дати проведення електронних торгів призначалися тричі: 26.03.2018 року, 10.05.2018 року, 25.06.2018 року. Проте, в зв’язку з відсутністю допущених учасників торги не відбувалися, про що були складені відповідні протоколи за № 323070, № 331441 та, відповідно, № 340595.

Правом щодо залишення за собою нереалізованого майна стягувач не скористався.

Разом з тим, подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, на підставі якої 19.09.2018 року заступником начальника відділу Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області була винесена відповідна постанова, згідно п.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На даний час виконавчий лист про звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок № 11 по вул. Кравченка в м. Вознесенську Миколаївської області, на виконанні у відділі Вознесенського МРВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області не перебуває.

Зобов’язання за іпотечним кредитом № 5 від 11.01.208 року, що був укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_3, останнім не виконані.

Так, відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одночасно для належного виконання зобов’язань, ч.1 ст. 546 ЦК України передбачені такі види забезпечення виконання зобов’язання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

При цьому, ст. 575 ЦК України передбачені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека – застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ст. 572 ЦК України, ч.1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Підстави припинення іпотеки передбачені ст.17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється в разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

За змістом ч.1,3 ст.49 вищевказаного закону іпотека може бути припиненою за рішенням суду, якщо іпотекодержатель не скористався правом щодо придбати предмета іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна в випадку оголошення торгів такими, що не відбулися.

Це є правом іпотекодержателя, що безпосередньо обумовлено настанням події оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, і десятиденним строком його здійснення.

Разом з тим, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (ч.ч.1,2 ст. 12 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що основне зобов’язання не припинено (позичальником умови договору не виконуються, заходи щодо погашення заборгованості боржником не вживаються) відсутні підстави для припинення іпотеки.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212 -215,218,280-282, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про припинення іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 25.10.2018 року.

Суддя Л.В. Лузан