Рішення № 77406877, 17.10.2018, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 2/356/201/18

Справа № 356/349/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2018 року Березанський міський суд Київської області в складі:

Головуючого судді Лялик Р. М.,

При секретарі Настич Н. А.

Позивача ОСОБА_1

Відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

Представників третьої особи Верес Л. О., Балацької Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В :

До Березанського міського суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що брат позивачки - ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2 - відповідачі по справі - мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Починаючи з 2014 року відповідачі перестали піклуватись про свою доньку. Неодноразово надходили повідомлення про те, що подружжя зловживає спиртними напоями, а дитина ходить голодна, неохайна, у брудному одязі. Влітку 2015 року позивачка змушена була забрати дитину до себе додому, так як приїхавши без попередження до батьків дитини, побачила, що вони в черговий раз перебувають у нетверезому стані. Через два тижні подружжя забрало дитину, обіцяючи піклуватись про неї, проте обіцянку не дотримало та позивачка знову почала отримувати повідомлення про зловживання ними спиртними напоями. Влітку 2016 року дитину забирала до себе також сестра позивачки - ОСОБА_7 З лютого 2017 року ОСОБА_6 постійно проживає з ОСОБА_1 Дитина категорично відмовляється повертатися додому, розповідає, що батьки її б'ють, стан її здоров'я незадовільний, а батьки лише кілька разів приїжджали навідати доньку і майже не спілкувалися з нею. Окрім того, в будинку відповідачів умови проживання не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в будинку холодно, опалення лише пічне і дрова відсутні. Електропостачання відключене за борги, води та газу немає. Відтак, позивачка просить суд позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначити її, позивачку, опікуном над неповнолітньою ОСОБА_8, а також визначити місце проживання дитини разом з тіткою - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі з підстав, в ньому наведених, просила задовольнити.

Відповідачі в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечували.

Представник третьої особи позовні вимоги в частині позбавлення відповідачів батьківських прав щодо їх малолітньої дитини підтримала, в решті - просила відмовити.

Заслухавши пояснення сторін по справі, представника третьої особи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, батьками малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції у Київській області, актовий запис № 169 (а.с.13).

Актом обстеження житлово-побутових умов № 557 від 15.05.2018 року, складеним депутатом Березанської міської ради Київської області ОСОБА_9, засвідчено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проте фактично там не проживає більше року (а.с.51).

Разом з тим, у відповідності з довідкою дошкільного навчального закладу № 677 м. Києва від 23.04.2018 року за вих. № 39, виданою за підписом його директора ОСОБА_10, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, відвідує дошкільний навчальний заклад № 677 Солом'янського району м. Києва з 01.09.2017 року, дитиною опікуються тітка ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_11, батьки дитини за вказаний період садок не відвідували (а.с.14).

За довідками, виданими Палацом дитячої та юнацької творчості Солом'янського району м. Києва 24.04.2018 року за вих. № 13, 27.04.2018 року за вих. № 14 та 27.04.2018 року № б/н, а також довідкою ПП ОСОБА_12, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається в гуртку англійської мови з 2017 року по теперішній час, в гуртку «Я-малюйко» у ПДЮТ Солом'янського району м. Києва з вересня 2017 року по теперішній час, є учасницею молодшої групи Народного художнього колективу хору «Зірниця» з вересня 2017 року, а також відвідує гурток «Знаєчка» з жовтня 2017 року (а.с.40-43).

У відповідності до акту обстеження житлових умов, яке проводилось 04.05.2018 року, встановлено, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, стан приміщень відповідає санітарно-гігієнічним нормам, створені відповідні умови для виховання та розвитку дитини (а.с.32,50).

Як вказано в листі комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Солом'янського району м. Києва від 24.05.2018 року за вих. № 155/05, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає у сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2, перебуває на обліку в лікувальному закладі КНП ЦПМСД № 2 Солом'янського району м. Києва з березня 2017 року з діагнозом: лівобічний сколіоз, вторинна кардіопатія (а.с.39).

Згідно витягу з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації Київської міської психолого-медико-педагогічної консультації від 02.05.2018 року № 160/978, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, має загальний недорозвиток мовлення ІІІ рівня, стерту дизартрію (а.с.15).

У відповідності до висновку № 172 від 26.12.2017 року психологічного обстеження дитини, наданого Міським центром дитини за результатом проведення обстеження за період з 10.10.2017 року по 26.12.2017 року, на даний час малолітня ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з тіткою ОСОБА_1, її дітьми та чоловіком за адресою: АДРЕСА_2, в дитини визначений стабільний емоційний стан, сформована міцна емоційна прив'язаність до тітки ОСОБА_1, її чоловіка ОСОБА_11 та їх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_13; повне задоволення потреб дитини відбувається з боку громадянки ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_11; виявлено відсутність емоційного зв'язку дитини з батьками, присутня тривога і дистанція у взаємовідносинах ОСОБА_6 з батьками, що пов'язано з негативним досвідом проживання дитини з батьками у минулому та їх тривалу відсутність в житті дитини (а.с.17-18).

ОСОБА_1 з 26.06.2010 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві 26.06.2010 року видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4, актовий запис № 682 (а.с.10,25).

Від цього шлюбу мають малолітніх дітей - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується виданими відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві свідоцтвами про народження серії НОМЕР_5 від 15.06.2012 року та серії НОМЕР_7 від 18.03.2015 року відповідно (а.с.11,12).

За змістом повідомлення начальника Служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Давиденка В., ОСОБА_1 поставлена на облік потенційних опікунів/піклувальників за № 13 від 04.05.2018 року (а.с.22).

ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, з 28.12.2016 року по теперішній час, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою адміністратором ЦНАП ОСОБА_19 за № 1280101 від 10.05.2018 року; вказана квартира на підставі договору міни квартири від 22.10.2016 року № 1752, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пірхою І. С., належить ОСОБА_11 та зареєстрована за ним на праві приватної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.44,29-30,31).

Згідно довідки Міністерства внутрішніх справ України за № 17335464160510514335, станом на 01.12.2017 року ОСОБА_1 на території України до кримінальної відповідальності не притягувалась; письмових заяв та скарг від сусідів не надходило, про що суду надано характеристику від 01.06.2018 року за вих. № 901/В-275-09 (а.с.28,45).

За висновком про доцільність позбавлення громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого рішенням виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області від 24.05.2018 року за № 120, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що проживають за адресою: АДРЕСА_1, перебувають під соціальним супроводом сектору соціальної підтримки служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради. Подружжя має малолітню дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка за спільною усною домовленістю батьків та громадянки ОСОБА_1, рідної тітки дитини, проживає у родині ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2. Подружжя ігнорує рекомендації комісії та працівників служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Березанської міської ради, не має бажання займатися вихованням дитини, самоусунулися від виконання батьківських обов'язків, не заперечують проти позбавлення їх батьківських прав, оскільки вважають, що дитині краще проживати в м. Києві з тіткою, де вона забезпечена всім необхідним для повноцінного розвитку, крім того, дитина не хоче повертатись в м. Березань. Відтак, орган опіки та піклування Березанської міської ради вважає доцільним позбавити громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківським прав відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.53-54).

У відповідності до заяви від 30.09.2017 року, зареєстрованої за № 525-526, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Потапенко М. С., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не заперечують проти позбавлення їх батьківських прав щодо їхньої малолітньої доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.49).

За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

При цьому, як визначено ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.

За правилами ст. 163 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

При цьому, за правилами, встановленими ч. 5 ст. 19 СК України, на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, пов'язаного із захистом сімейних прав та інтересів, зокрема, про позбавлення батьківських прав.

Як роз'яснено п. 15-16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Як визначено ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи характер спірних правовідносин, судом встановлено, що відповідачі фактично самоусунулися від виконання батьківських обов'язків по відношення до своєї малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, не забезпечують їй необхідних умов для її проживання, харчування, медичного догляду та лікування, що негативно впливає на її фізичний розвиток, зловживають спиртними напоями, не турбуються про її моральний розвиток, навчання, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, добровільно передали доньку на утримання позивачці, не спілкуються з нею та подали нотаріально посвідчену заяву про те, що не заперечують проти позбавлення їх батьківських прав, відтак, свідомо ухиляються від виховання дитини та нехтують своїми батьківськими обов'язками.

Як наслідок, в малолітньої ОСОБА_6 виявлено відсутність емоційного зв'язку з батьками, присутня тривога і дистанція у взаємовідносинах ОСОБА_6 з батьками, що пов'язано з негативним досвідом проживання дитини з батьками у минулому та їх тривалу відсутність в житті дитини

З наданих матеріалів справи судом встановлено, що як наслідок негативного досвіду проживання малолітньої ОСОБА_6 з батьками у минулому та їх тривалу відсутність в житті дитини в останньої відсутній емоційний зв'язок з батьками, присутня тривога і дистанція у взаємовідносинах з ними.

Натомість, сформована міцна емоційна прив'язаність малолітньої ОСОБА_6 до тітки ОСОБА_1 - позивачки по справі, а також її чоловіка та дітей.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка має позитивні характеризуючі дані, повністю прийняла на себе обов'язки по вихованню дитини, піклуванню про її здоров'я, створенню їй всіх необхідних умов для нормального фізичного, духовного і морального розвитку, навчання.

За таких обставин, враховуючи наданий суду висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, систематичність та свідомий характер невиконання ними батьківських обов'язків, суд вважає за необхідне з метою захисту інтересів малолітньої дитини задовольнити заявлені позовні вимоги щодо позбавлення відповідачів батьківських прав.

При цьому, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Так, у відповідності до положень ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Як визначено ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» діти, позбавлені батьківського піклування - це діти, які залишилися без піклування батьків у зв'язку, зокрема, з позбавленням їх батьківських прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом у встановленому законом порядку доведено до відома сторін порядок подання доказів, а також перевірено їх обізнаність з процесуальними правами та обов'язками.

Разом з тим, у відповідності з довідкою Служби у справах дітей Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.05.2018 року за вих. № 108/24-1641, ОСОБА_1 лише поставлена на облік потенційних опікунів у службі за № 13 від 04.05.2018 року, проте відповідного подання органу опіки та піклування про доцільність призначення малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, опікуна суду надано не було, відтак, відсутні визначені законом підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд вважає за необхідне в ній відмовити, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно з положеннями ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При цьому, якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Системний аналіз зазначених норм СК України свідчить про те, що правом на звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини наділені виключно батьки дитини, між якими виник спір щодо місця проживання дитини.

Отже, пред'явивши позовні вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з нею, позивачка невірно обрала спосіб захисту своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ст.ст. 7, 19, 150, 152, 155, 160-161, 164-165 СК України, ст.ст. 15-16, 29, 55, 58, 60 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12-13, 76-81, 83, 141, 258-259, 264-266, 268, 352, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей та сім"ї виконавчого комітету Березанської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (ІНП НОМЕР_1), та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, який зареєстрований та проживає за адресою: : АДРЕСА_1 (ІНП НОМЕР_2), батьківських прав відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (ІНП НОМЕР_1), та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, який зареєстрований та проживає за адресою: : АДРЕСА_1 (ІНП НОМЕР_2), на користь ОСОБА_1, яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) понесені нею судові витрати у сумі по 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Р. М. Лялик