Постанова № 7740656, 01.02.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2010 р. С права № 2а-5846/09/2370

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Лічевецького І.О.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю: прокурора Максимової В.В.; представника позивача Гриценка О.М. за довіреністю; відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Лисянського району Черкаської області в інтересах держави в особі Лисянського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених в якості допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Лисянського району Черкаської області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах Лисянського районного центру зайнятості про стягнення з ОСОБА_2 коштів, отриманих у вигляді допомоги по безробіттю.

Позивач стверджував, що за періоди з 08.04.2002 р. по 11.04.2003 р., з 14.02.2005 р. по 21.04.2005 р. та з 11.05.2005 р. по 06.10.2005 р. ОСОБА_2 було виплачено 1 249 грн. 75 коп. в якості допомоги по безробіттю. За твердженням позивача зазначені кошти отримані відповідачем незаконно, оскільки в цей період він був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

На підставі наведених обставин позивач просив задовольнити його вимоги, та стягнути з відповідача 1 249 грн. 75 коп.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судове засідання не зявився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. Із наданого суду письмового заперечення вбачається, що позов ОСОБА_2 не визнається з тих підстав, що на момент звернення до центру зайнятості він не займався підприємницькою діяльністю, також заперечувався факт отримання коштів. Далі відповідач зазначав, що прокурор не мав права звертатися до суду, оскільки Лисянський районний центр зайнятості не являється органом виконавчої влади, а є позабюджетним цільовим фондом і не позбавлений права самостійно звертатися до суду. Насамкінець, відповідач стверджував, що позивачем пропущені строки звернення до суду.

Заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України (№25к/96-ВР) громадяни мають право на соціальний захист, одним з аспектів якого є право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин.

15 квітня 2002 р., 21 лютого 2005 р., 18 травня 2005 р. ОСОБА_2 звертався до Лисянського районного центру зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, зазначивши при цьому, що на час подачі даних заяв він не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності.

Як вбачається з персональних карток особи, яка звернулась до центру зайнятості № 2359ВВА08040204230, № 235906005021400002, № 235906005051100001 та наказів № 360 від 15.04.2002 р., № НТ050221 від 21.02.2005 р., № НТ050518 від 18.05.2005 р. відповідачу був наданий статус безробітного, відповідно, з 15.04.2002 р., 21.02.205 р., 18.05.2005 р., визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-III.

Відповідач був знятий з обліку в Лисянському районному центрі зайнятості 11 квітня 2003 р. в звязку з поданою заявою про відмову від послуг центра зайнятості, 21 квітня 2005 р. та 06 жовтня 2005 р. в звязку з працевлаштуванням.

Згідно довідок № 2359097, № 2359092394, № 235909295 від 28.08.2009 р. за період перебування на обліку в якості безробітного відповідачем отримано 1 249 грн. 75 коп. в якості допомоги по безробіттю.

Вирішуючи даний спір, суд перш за все зазначає, що факт отримання відповідачем допомоги по безробіттю обєктивно підтверджується даними листа філії Лисянського відділення № 2971 ВАТ «Ощадбанк» від 11.01.2010 р. за вих. № 7, згідно яким на імя ОСОБА_2 був відкритий рахунок за № 34260 та за період з 08.04.2002 р. по 06.10.2005 р. зарахована сума в розмірі 1 249 грн. 75 коп.

За таких обставин, суд знаходить твердження відповідача про те, що він не отримував кошти в якості допомоги по безробіттю недостовірними.

Суд також приймає до уваги, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності 07.12.1999 р.

За даними зазначеного витягу державна реєстрація рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності відповідача здійснена 08.11.2009 року.

Згідно довідки ДПІ у Лисянському районі від 21.01.2010 р. за № 216/17 ФОП ОСОБА_2 зареєстрований в податковому органі, як платник податків, 07.12.1999 р. та до цього часу перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків.

Листом від 25.12.2009 р. за № 4655/03 УПФУ в Лисянському районі Черкаської області повідомило суд про те, що ОСОБА_2 перебуває на обліку як платник страхових внесків з 30.05.2000 р.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Таким чином, безсумнівним є те, що відповідач, на момент звернення до центру зайнятості, був зайнятою особою, не мав права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідної матеріальної допомоги.

Що стосується твердження відповідача про те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості він не займався підприємницькою діяльністю, то суд враховує, що Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV (надалі за текстом «Закон № 755-IV») повязує статус підприємця не з фактом зайняття фізичною особою підприємницькою діяльністю, а з державною реєстрацією цієї особи як підприємця.

Відповідно до частини 3 статті 46 цього Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Згідно абзацу другому частини 15 статті 47 Закону № 755-IVдата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Враховуючи викладене, суд не приймає згадане твердження відповідача як доказ.

Оцінюючи обґрунтованість твердження відповідача щодо відсутності у прокурора права на подачу позову в інтересах Лисянського районного центру зайнятості, суд бере до уваги, що відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

При цьому Конституційний Суд України, ухвалюючи рішення від 08.04.1999 р. у справі № 3-рп/99, зазначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Приймаючи до уваги, що прокурор Лисянського району в позовній заяві обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, суд відхиляє помилкові міркування відповідача.

Що стосується вимоги відповідача про відмову в задоволенні позову з мотивів пропуску позивачем строків звернення до суду, то суд зазначає, що відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За даними наявної в матеріалах справи копії листа державного реєстратора, позивач був повідомлений про те що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 09 липня 2009 р.

Враховуючи, що позовна заява надійшла до суду 03.12.2009 р., суд не знаходить підстав для застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають відмову у задоволенні адміністративного позову з мотивів пропущення строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на викладене, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Лисянського районного центру зайнятості (Черкаська область, смт. Лисянка, вул. Київська, 5, ідентифікаційний код 21368431) 1 249 (одна тисяча двісті сорок девять) грн. 75 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 05 лютого 2010 р.

Суддя І.О.Лічевецький