Рішення № 77406216, 25.10.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7449/18

Провадження №2-а/461/59/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді - Городецької Л.М.,

при секретарі - Думичі Р.М.,

з участю представника

відповідача - Скочинської Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до ЛМР, Управління земельних ресурсів департаменту містобудування ЛМР про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, мотивуючи позовні вимоги наступним.

ОСОБА_2 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1. 05.07.1994 року видано розпорядження № 990 міської адміністрації Львівської міської ради народних депутатів "Про надання спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" в постійне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 та дозволу проектування і будівництво житлових котеджів". 03.08.1994 року СУАП "Галінвест" Львівською міською народних депутатів видано Державний акт (серія - НОМЕР_1) на право постійного користування земельною ділянкою площею 0.32 га для будівництва житлових котеджів на АДРЕСА_1. 10.02.1999 року між СУАП "Галінвест" та ОСОБА_2 був укладений інвестиційний контракт про будівництво котеджу на АДРЕСА_1 та передачу котеджу у власність позивача. 02.11.2001 року Львівським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на АДРЕСА_1 08.04.2002 року наказом № 1610/253-07 директора департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради затверджено Акт державної технічної комісії про готовність до експлуатації котеджу на АДРЕСА_1, збудованого СП "Галінвест". 07.05.2004 року рішенням Личаківського районного суду м. Львова визнано право власності позивача на АДРЕСА_1 05.10.2004 року розпорядженням № 1374 Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради новозбудованому котеджу на АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу 1-А (окремий будинковий номер). 09.12.2005 року рішенням № 1310 виконавчого комітету Львівської міської ради позивачу відмовлено в оформленні права власності на АДРЕСА_1 22.12.2006 року постановою Личаківського районного суду м. Львова скасовано рішення № 1310 виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.12.2005 року. 27.04.2007 року рішенням Личаківського районного суду м. Львова відмовлено у задоволенні позову департаменту економічної політики Львівської міської ради до СУАП "Галінвест" та ОСОБА_2 про визнання недійсним інвестиційного контракту від 10.02.1999 року. 19.05.2010 року постановою Львівського окружного адміністративного суду зобов'язано ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" та реєстратора провести державну реєстрацію права власності позивача на АДРЕСА_1

Крім того, 20.06.2012 року ОСОБА_2 ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" видано Витяг № 34561049 про державну реєстрацію прав на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1. 23.06.2016 року відділом Держгеокадастру у м. Львові надана довідка № 31-1323-0.2-4910/9-16АП про те, що земельна ділянка площею 0.32 га на АДРЕСА_1 перебуває у постійному користуванні ТзОВ СУАП "Галінвест" та відноситься до земель житлової та громадської забудови.

08.07.2016 року ТзОВ СУАП "Галінвест" нотаріально посвідченою заявою надало згоду на вилучення з його користування земельної ділянки площею 0.32 га на АДРЕСА_1 у зв'язку з набуттям позивачем права власності на АДРЕСА_1 19.08.2016 року за реєстраційним № 3-Б-73754-24 позивач звернувся до Львівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1. 17.10.2016 року позивач повторно звернувся до Львівської міської ради із заявою (реєстраційний № 3-Х-63421/АП-2403) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1. Проте, 05.05.2017 року листом № 2403-2476 управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило, що питання надання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 не може бути вирішене, оскільки юридичний департамент Львівської міської ради вважає недоцільним прийняття Львівською міською радою ухвали про надання дозволу і тому, наведене у зверненні від 19.08.2016 р. № 3-Б-73754-24 не може бути вирішене.

Вважає, що управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради діяло не в межах наданих йому повноважень та перевищило їх, а Львівська міська рада проявила протиправну бездіяльність. Просить суд визнати протиправною відмову управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, викладену у листі №2403-2476 від 05.05.2017 року; зобов'язати Львівську міську раду розглянути на сесії ради і вирішити відповідно до норм Земельного кодексу України питання щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 01 листопада 2017 року відкрито провадження у справі.

У судове засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі.

Представник відповідача ЛМР - Скочинська Х.І. заперечила проти задоволення позову з мотивів наведених у відзиві. Додатково надала пояснення про те, що Управління земельних ресурсів є виконавчим органом, структурним підрозділом ЛМР, виконує її функції з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним їй. Стверджує, що відповідь позивачу надавалася виконавчим органом ЛМР, яке є окремою юридичною особою, має самостійний бланк, рахунки в установах банків, печатку. Питання розгляду заяв (клопотань) на отримання земельної ділянки віднесено до управління земельних ресурсів департаменту містобудування виконавчого органу ЛМР, тоді як ЛМР приймає рішення в порядку, встановленому регламентом міської ради. Крім того, сесія міської ради не є постійно діючим органом, а ЛМР не може розглядати на сесії питання, проект яких не підготований профільним управлінням.

Крім того, стверджує, що Львівська міська рада не була стороною у справі №2-а-2327/10/1370, а відтак питання про проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості розміщеного на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Львова, відбувалось, без участі Львівської міської ради. ЛМР та її виконавчим органами не надавалося згоди ОСОБА_2 на забудовану земельну ділянку на АДРЕСА_1.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом про державну реєстр рацію прав виданого обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» 20.06.2012 року, номер витягну 34561049 (а.с.20).

Підставою для виникнення у ОСОБА_2 права власності на вказаний вище будинок є постанова Львівського окружного адміністративного суду у справі №2а-2327/10/1370 від 19 травня 2010 року (а.с.15-18).

Предметом спору у даній справі є питання щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, який знаходиться на АДРЕСА_1.

Міською адміністрацією Львівської міської ради народних депутатів 05.07.1994 року видано розпорядження № 990 «Про надання спільному українсько-австрійському підприємству "Галінвест" в постійне користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 та дозволу проектування і будівництво житлових котеджів» (а.с.7), на підставі чого 03.08.1994 року СУАП "Галінвест" Львівською міською народних депутатів видано Державний акт, серія - НОМЕР_1 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,32 га. для будівництва житлових котеджів на АДРЕСА_1 (а.с.8-11).

10.02.1999 року між СУАП «Галінвест» (підрядчиком) та ОСОБА_2 (інвестором) укладено інвестиційний контракт про будівництво котеджу на АДРЕСА_1 та передачу котеджу у власність позивача (а.с.12-13).

02.11.2001 року Львівським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на АДРЕСА_1 08.04.2002 року наказом № 1610/253-07 директора департаменту землеустрою та планування забудови міста Львівської міської ради затверджено Акт державної технічної комісії про готовність до експлуатації котеджу на АДРЕСА_1, збудованого СП «Галінвест».

23.06.2016 року відділом Держгеокадастру у м. Львові надана довідка № 31-1323-0.2-4910/9-16АП про те, що земельна ділянка площею 0,32 га на АДРЕСА_1 перебуває у постійному користуванні ТзОВ СУАП "Галінвест" та відноситься до земель житлової та громадської забудови (а.с.21).

08.07.2016 року ТзОВ СУАП «Галінвест» нотаріально посвідченою заявою надало згоду на вилучення з його користування земельної ділянки площею 0,32 га. на АДРЕСА_1 у зв'язку з набуттям позивачем права власності на АДРЕСА_1 (а.с.24).

17 жовтня 2016 року позивач повторно звернувся до Львівської міської ради із заявою (реєстраційний № 3-Х-63421/АП-2403) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1.

Проте 05 травня 2017 року листом № 2403-2476 управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради (а.с.25) позивача повідомило, що питання надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 не може бути вирішено. Мотивами такого листа було те, що на підставі звернення та поданих документів управлінням підготовлено проект ухвали «Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1». В процесі візування зазначеного проекту ухвали юридичним департаментом встановлено зауваження, що враховуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2010 року стороною у вказаній справі не виступала ЛМР, а відтак питання про проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості розміщеного на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Львова, відбулося без участі ЛМР. З урахуванням викладеного, юридичний департамент вважає недоцільним прийняти ЛМР ухвали «Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_1».

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами 6 і 7 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як встановлено матеріалами справи, заява ОСОБА_2 від 17 жовтня 2016 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, не була вирішена на пленарному засіданні Львівської міської ради.

Як встановлено нормою ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу на особливу важливість принципу «належного урядування», який виокремлює Європейський суд з прав людини. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії», п. 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п. 128, та «Беєлер проти Італії», п. 119).

Порядок, за яким діє відповідач - суб'єкт владних повноважень, повинен відповідати вимогам законності, а також чіткості та передбачуваності.

Таким чином, вирішення заяви позивача повинно було відбуватись в порядку визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто на пленарному засіданні ЛМР, адже саме такий спосіб прийняття рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачений законодавством і саме прийняття рішення в такий спосіб свідчитиме про прозорість і ясність дій органу місцевого самоврядування.

Крім того, на думку суду, покликання Управління земельних ресурсів, як на підставу для відмови позивачу виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на те, що ЛМР не була стороною у справі №2а-2327/10/1370, за результатами якоїЛьвівським окружним адміністративним судом 19.05.2010 року винесено рішення про зобов'язання ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та реєстратора провести державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, є незаконним.

Зокрема, відповідно до ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, оскільки представником відповідача не надано доказів належного розгляду заяви позивача від 17.10.2016 року з дотриманням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування», суд приходиться до висновку, що позов підлягає до задоволення в частині визнання протиправною відмови управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1; зобов'язання Львівської міської ради розглянути на черговій сесії Львівської міської ради питання щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В супереч вимогам вказаної правової норми у процесі розгляду справи представник ЛМР, як на підставу заперечення позову покликалася на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Зокрема, на те, що планом зонування Личаківського району затвердженого ухвалою ЛМР №1283 від 01.12.2016 року земельна ділянка на АДРЕСА_1 розміщена в зоні Ж-2 - зоні малоповерхової квартирної житлової забудови.

Пунктами 1.1, 1.6 названої ухвали зазначено, що основною задачею плану зонування є визначення меж зон і підзон однорідних видів та умов використання території міста і встановлення диференційовано по зонах містобудівних регламентів, які є найбільш дійовим інструментом регулювання в сфері містобудівної діяльності. Для забезпечення державних і громадських інтересів планом зонування передбачені відповідні види забудови та іншого використання земельних ділянок (для органів державного управління та місцевого самоврядування, об'єктів ландшафтно-рекреаційного, курортного, природоохоронного, історико-культурного призначення, комунального господарства, оборони, зовнішнього транспорту тощо) та додержання державних будівельних та відповідних галузевих норм ; для забезпечення приватних інтересів - надання фізичним та юридичним особам рівних можливостей набувати у власність або у користування земельні ділянки, їх забудови та іншого використання відповідно до містобудівних регламентів, захисту майнових прав, безпечного функціонування об'єктів нерухомості, а також недопущення знецінення нерухомого майна. Планом зонування встановлюється поділ території міста Львова на зони за переважними, супутніми і допустимими видами забудови та іншого використання земельних ділянок, дозволеними у кожній зоні.

Одночасно, згідно розробленого плану зонування території Личаківського району Ж-2 - зона малоповерхової квартирної житлової забудови, яка виділена для формування житлових районів середньої щільності з розміщенням окремо стоячих і багатоквартирних житлових будинків, блокованих багатоквартирних житлових будинків поверховістю не вище 4-х поверхів, об'єктів обслуговування місцевого значення, інших видів діяльності, скверів.

Водночас позивач, звернувшись на адресу Львівської міської ради, вказав цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування індивідуального житлового будинку, що згідно розробленого плану зонування території Личаківського району Ж-1-зона індивідуальної житлової забудови, яка виділена для забезпечення правових умов формування житлових районів низької щільності забудови - окремо стоячих житлових будинків садибного типу і блокованих житлових будинків поверховістю не вище 3-х поверхів з земельними ділянками, з мінімально дозволеним набором послуг місцевого значення, що суперечить затвердженій містобудівній документації. До того ж, відповідно до п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 розміщення і будівництво наземних об'єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об'єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється.

Поряд з тим, позовна вимога про зобов'язання ЛМР вирішити на сесії ради відповідно до норм Земельного кодексу України питання щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед іншого, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (ст.83 ЗК України).

Таким чином, ЛМР є самостійним суб'єктом, наділеним правом розпорядження землями комунальної власності, що окрім того, супроводжується певною процедурою встановленою Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, як дискреційні повноваження слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Зміст наведених правових норм у їх системному зв'язку дає суду підстави для висновку, що жодним іншим органом або посадовою, службовою особою, окрім виключно ЛМР не можуть здійснюватись повноваження і прийматись рішення, які згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування і Україні» належать до компетенції органу місцевого самоврядування, в тому числі і судами, які не відносяться до законодавчої або виконавчої влади.

З огляду на положення Конституції України та КАС щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

У цьому випадку мова йде про зобов'язання ЛМР розглянути на сесії питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1.

Суд звертає увагу, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 10, 242-246, Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.116, 118 ЗК України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд,

У Х В А Л И В :

адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволити частково.

Визнати протиправною відмову управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1.

Зобов'язати Львівську міську раду розглянути на черговій сесії Львівської міської ради питання щодо надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1.

В решті вимог - відмовити.

Стягнути з Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 640,00 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено в повному обсязі 26 жовтня 2018 року.

Суддя Л.М.Городецька