Ухвала суду № 77405546, 26.10.2018, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа № 328/2877/18

26.10.2018

1-кс/328/975/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року м. Токмак

Слідчий суддя Токмацького районного суду Запорізької області Новікова Н.В.,

секретар судового засідання Похвалітова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій областімайора поліції ОСОБА_1, погоджене прокурором Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області молодшим радником юстиції ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Токмак Запорізької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

за участі: слідчого Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1, прокурора Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4, -

встановив:

26 жовтня 2018 року старший слідчий Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1, звернувся до слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області з клопотанням, погодженим з прокурором Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідування встановлено, що мешканець міста Токмак, Запорізької області, ОСОБА_3, маючи умисел на незаконне збагачення, шляхом вчинення корисливого злочину, з метою реалізації свого злочинного умислу, в ніч з 19.10.2018 на 20.10.2018, вирішив вчинити напад на ОСОБА_5, яка мешкає за адресою: м. Токмак, вул. Зарічна, 52 з метою заволодіння майном останньої.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_3 заздалегідь приготував елементи одягу, з метою приховування обличчя і позбавлення потерпілої, можливості його впізнавати в подальшому. Крім того, ОСОБА_3, заздалегідь приготував предмет, схожий на кухонну сокирку, яку планував використати з метою спричинення тілесних ушкоджень потерпілій при нападі на неї, що повинно було спростити останньому досягнення його мети.

Приблизно о 03:40, 20.10.2018, ОСОБА_3, реалізуючи злочинний умисел направлений на напад на ОСОБА_5, з метою заволодіння майном останньої, прибув до території домоволодіння, розташованого за адресою: Запорізька область, місто Токмак, вулиця Зарічна, будинок 52, після чого через хвіртку пройшов на його територію. Перебуваючи на території вказаного домоволодіння ОСОБА_3, прикрив своє обличчя заздалегідь підготовленим шарфом, за допомогою якого приховав свої обличчя.

Далі ОСОБА_3, шляхом ривку вхідних дверей, проник до приміщення будинку, розташованого за адресою: м. Токмак, вул. Зарічна, 52, де вчинив напад на ОСОБА_5, в ході якого наніс їй удар кухонною сокиркою по голові, від якого остання впала. Далі ОСОБА_3 зняв із потерпілої одну сережку із золота 583 проби зі вставкою із каміння темно-червоного кольору та погрожуючи останній застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я, примусив її зняти із себе другу аналогічну сережку. Сприймаючи погрози ОСОБА_3 за реальні, ОСОБА_5 зняла з себе другу аналогічну сережку, та передала йому. Після цього з викраденим майном ОСОБА_3 залишив місце вчинення злочину.

Під час вчинення вказаного злочину ОСОБА_3 заволодів парою сережок із золота 583 проби, зі вставками із каміння темно-червоного кольору, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 2000 гривень.

За даним фактом слідчим відділенням Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080350001097 від 20.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

26.10.2018 ОСОБА_3 у кримінальному провадженні№12018080350001097 від 20.10.2018повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

1) протоколом огляду місця події від 20.10.2018 за адресою: Запорізька область, м.Токмак, вул.Зарічна (Хасанівська), 52;

2) протоколом допиту потерпілої ОСОБА_5 від 20.10.2018;

3) протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_5 від 25.10.2018;

4) протоколом обшуку за адресою: Запорізька область, м.Токмак, вул.Зарічна, 22;

5) протоколом пред’явлення речей для впізнання з потерпілою ОСОБА_5 від 25.10.2018;

6) протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 24.10.2018.

Згідно вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

На теперішній час ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.187 КК України. Згідно вимог ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Крім того, згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_3: може переховуватися від органів досудового розслідування та /або/ суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання в судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, з підстав зазначених в ньому, наполягали на його задоволенні.

Підозрюваний ОСОБА_3 та захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4, не заперечували проти клопотання.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтоване клопотання та заперечення на клопотання, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані (витяг з ЄРДР, протокол огляду місця події від 20.10.2018 за адресою: Запорізька область, м.Токмак, вул.Зарічна (Хасанівська), 52; протокол допиту потерпілої ОСОБА_5 від 20.10.2018; протокол додаткового допиту потерпілої ОСОБА_5 від 25.10.2018; протокол обшуку за адресою: Запорізька область, м.Токмак, вул.Зарічна, 22; протоколом пред’явлення речей для впізнання з потерпілою ОСОБА_5 від 25.10.2018; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 24.10.2018.) свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують. Копії вказаних матеріалів додано до клопотання та досліджено у судовому засіданні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

У клопотанні, так і в судовому засіданні слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, а саме ОСОБА_3 ніде не працює та ніколи не працював, неодружений, дітей не має, проживає сам, що свідчить про нестійки соціальні зв’язки, суд приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Матеріали додані до клопотання та досліджені у судовому засіданні містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки. Так, на теперішній час у кримінальному провадженні не знайдено знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а саме туристична сокира, якою ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 та частини викраденого майна, а саме камінці з золотих сережок, які ОСОБА_3 розібрав та викинув, що дає підстави вважати, що перебуваючи на волі підозрюваний може знищити, сховати або спотворити знаряддя вчинення кримінального правопорушення та викрадене майно.

Також ОСОБА_3 особисто знайомий з потерпілою ОСОБА_5, оскільки вони мешкають на одній вулиці, неподалік один біля одного, достовірно знаючи, що потерпіла є особою похилого віку та мешкає сама, з метою уникнення кримінальної відповідальності, підозрюваний перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілу, про що свідчить механізм вчинення ним кримінального правопорушення. Вказані дії зі сторони ОСОБА_3 можуть перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.

Крім того, вивчивши особу підозрюваного ОСОБА_3, його спосіб життя, орган досудового розслідування встановив, що він ОСОБА_3 ніде не працює, проживає один, схильний до вживання алкогольних напоїв, на які потрібні грошові кошти, що вказує на те, що знаходячись на свободі ОСОБА_3 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.

Жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов’язання та домашнього арешту підозрюваний зобов’язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, проте такі заходи не зможуть в повнім мірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, що не відповідає меті запобіжного заходу.

Враховуючи, що підозрюваний не працює, постійного джерела доходу не має, та підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства, застосування відносно нього запобіжного заходу у виді застави є також неможливим.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Враховуючи викладені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Враховуючи, що злочин, в якому підозрюється ОСОБА_3 вчинений із застосування насильства, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному правопорушенні.

Керуючись, ст.176-178, 182-184, 193-194, 196, 197, 369-372, 395 КПК України,

постановив:

Клопотання слідчого Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1, погоджене прокурором Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області молодшим радником юстиції ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у виді тримання під вартою без внесення застави, на строк 60 днів. Строк тримання під вартою обчислювати з 26 жовтня 2018 року.

Строк дії ухвали до 24 грудня 2018 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним — в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя: